Постанова

від 24.09.2019 по справі 569/6572/18

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2019 року

м. Рівне

Справа № 569/6572/18

Провадження № 22-ц/4815/1206/19

Головуючий у Рівненському міському

суді: Ковальов І.М.

Рішення суду першої інстанції проголошено

у м. Рівне Рівненської області

24.05.2019 о 15 год. 41 хв.

Повний текст рішення складено: не зазначено

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий: суддя Хилевич С.В.

судді: Ковальчук Н.М., Шимків С.С.

секретар судового засідання: Ковальчук Л.В.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ;

відповідач 1: Рівненська міська рада Рівненської області;

відповідач 2: ОСОБА_2 ;

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_5 ;

представники учасників справи:

позивача - адвокат Рудик Віталій Романович;

відповідача 1 - ОСОБА_6 ;

за участі (в апеляційному суді): представників ОСОБА_1 - адвоката Рудика Віталія Романовича та ОСОБА_2 - адвоката Жуковського Олега Васильовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 24 травня 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Рівненської міської ради Рівненської області та ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_5 ; про визнання незаконним договору встановлення земельного сервітуту та скасування рішення про державну реєстрацію права сервітуту,

в с т а н о в и в:

У квітні 2018 року в суд звернулася ОСОБА_1 з позовом до Рівненської міської ради Рівненської області та ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_5 ; про визнання незаконним договору встановлення земельного сервітуту та скасування рішення про державну реєстрацію права сервітуту. Мотивуючи позов, вказувала про свою необізнаність із тим, що інші учасники справи змінили раніше зареєстроване нею інше речове право - договір оренди земельної ділянки площею 4059 м 2 . При цьому вона не лише не давала своєї згоди на це, а навпаки - заперечувала. Ухвалою Рівненського міського суду від 13 квітня 2017 року у справі №569/16753/16-а, що набрала законної сили, було зупинено дію рішення Рівненської міської ради від 27 жовтня 2016 року №1911 до ухвалення рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 щодо визнання недійсним цього рішення. Тобто суд погодився з такою позицією позивача. Тому вважала, що договір про встановлення сервітуту від 06 квітня 2017 року, який фактично було підписано 30 травня 2017 року, є недійсним. Тому незаконними є, на її думку, і рішення про державну реєстрацію іншого речового права, встановленого зазначеним договором про встановлення сервітуту, номер запису про інше речове право: 21036947 від 19 червня 2017 року, як таке, що прийнято після поставлення ухвали суду щодо забезпечення позову у справі №3569/16753/16-а.

У поданому відзиві представник ОСОБА_2 - ОСОБА_7 , вважаючи позов необґрунтованим і недоведеним, просив залишити його без задоволення. При цьому покликався на те, що рішенням Рівненської міської ради від 08 листопада 2012 року №2480 хибно не було встановлено, що спірна земельна ділянка передається в оренду за умови встановлення сервітуту на проїзд. Так само не було встановлено права на сервітут і в рішенні Рівненської міської ради №793 від 16 червня 2016 року, яким було поновлено договір оренди по АДРЕСА_1 . На його думку, у позові відсутнє нормативне обґрунтування підстав для визнання недійсним договору про встановлення сервітуту від 06 квітня 2017 року.

Матеріали справи не містять доказів про отримання відповідачами копії ухвали Рівненського міського суду від 13 квітня 2017 року про забезпечення позову, а також мотивації унеможливлення прийняття через цю ухвалу Рівненською міською радою свого рішення від 16 березня 2017 року №2533 "Про погодження громадянці ОСОБА_2 технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки по АДРЕСА_1 , на яку поширюється право сервітуту на право проходу та проїзду на велосипеді та на право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху".

Крім того, оспорюваний договір укладено не на підставі рішення Рівненської міської ради №1911 від 27 жовтня 2016 року, а на підставі рішення №2533 від 16 березня 2017 року, яке є чинним і не скасованим. Також земельним законодавством не передбачено погодження орендарями, землекористувачами меж земельної ділянки в документації із землеустрою при встановленні права земельного сервітуту.

Ухвалою Рівненського міського суду від 19 квітня 2018 року прийнято зазначену позовну заяву ОСОБА_1 , відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Рівненського міського суду від 19 червня 2018 року закрито підготовче провадження у справі ОСОБА_1 до Рівненської міської ради Рівненської області та ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_5 ; про визнання недійсним договору сервітуту та скасування рішення про державну реєстрацію права сервітуту.

Призначено справу до розгляду в судовому засіданні з викликом її учасників.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 24 травня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано договір про встановлення земельного сервітуту від 06 квітня 2017 року, що укладений між Рівненською міською радою та ОСОБА_2 , незаконним.

Рішення від 19 червня 2017 року, номер запису про інше речове право: 21036947; про державну реєстрацію іншого речового права на безоплатний проїзд і прохід земельною ділянкою скасовано.

Позивач: ОСОБА_1 ; місце прож.: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач 1: Рівненська міська рада; місцезнаходження: м. Рівне, вулиця Соборна, 12а; код ЄДРПОУ: 34847334.

Відповідач 2: ОСОБА_2 ; АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,: ОСОБА_3 ; місце прож.: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,: ОСОБА_4 ; місце прож.: АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_3 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,: державний реєстратор Данилевич І.Є.; місцезнаходження: м. Рівне, вулиця Соборна, 12а.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2 , вважаючи оскаржуване рішення незаконним і необґрунтованим, покликалася на порушення норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права.

На її обґрунтування зазначалося про суперечність висновків суду щодо того, що договір, який оспорюється, укладено на підставі рішення Рівненської міської ради №1911 від 27 жовтня 2016 року, тоді як ухвалою цього ж суду від 13 квітня 2017 року у справі №569/16753/16-а було зупинено дію попереднього рішення суду. В той самий час, суд залишив без уваги , що оспорюваний договір укладено не на підставі рішення Рівненської міської ради №1911 від 27 жовтня 2016 року, а на підставі рішення №2533 від 16 березня 2017 року "Про погодження громадянці ОСОБА_2 технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки на АДРЕСА_1 , на яку поширюється право сервітуту на право проходу та проїзду на велосипеді та на право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху", яке є чинним.

Вважає, що судом не наведено жодного обґрунтування, яким способом оскаржувана ухвала унеможливила прийняття рішення Рівненською міською радою №2533 від 16 березня 2017 року. В той самий час, рішенням Рівненського міського суду від 05 березня 2018 року у справі №569/16753/16-а ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Також з урахуванням обставин справи та з посиланням на роз`яснення пунктів 4, 7 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" вказувала, що суд попередньої інстанції не навів жодної підстави, передбаченої законом для визнання недійсним оспорюваного договору.

Не погоджувалася і з висновками суду про незаконність правочину, тоді як законодавством чітко визначено у цьому випадку такий спосіб захисту порушеного права як визнання його недійсним. Відсутні жодні докази про наявність ознак підробки оспорюваного договору.

На її думку, судом неправильно застосовано норми ст.ст. 98, 100 ЗК України та ст. 55 1 Закону України "Про землеустрій" щодо форми, змісту, порядку та умов укладення договору сервітуту, що свідчить про відсутність вимог стосовно погодження орендарями чи землекористувачами меж земельної ділянки в документації при встановленні права земельного сервітуту. Заявник надсилала всім учасникам справи технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту на право проходу та проїзду на велосипеді і на право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху по АДРЕСА_1 для погодження, що стверджується відповідними доказами.

Окрім зазначеного, судом скасовано рішення Рівненської міської ради від 19 червня 2017 року №21036947 щодо державної реєстрації іншого речового права на безоплатний проїзд і прохід земельною ділянкою, не витребувавши в учасників справи і не давши оцінку договору від 30 травня 2017 року, на підставі якого й було здійснено спірну державну реєстрацію прав.

Отже, дане рішення органу міського самоврядування було прийнято на підставі чинного договору від 30 травня 2017 року, який не визнаний недійсним і є правомірним, що унеможливлює його скасування судом.

З викладених міркувань просила скасувати рішення суду першої інстанції повністю, ухваливши нове - про відмову в задоволенні позову.

Відзив на апеляційну скаргу іншими учасниками справи чи їх представниками не подавався.

Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі і з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи відповідача 2, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги.

Задовольняючи вимоги позивача, суд першої інстанції виходив із доведеності та обґрунтованості позову, оскільки укладення оспорюваного договору та його державна реєстрація відбулися під час дії заборони, передбаченої ухвалою суду про забезпечення позову, яка набрала законної сили і якою зупинено дію рішення органу міського самоврядування про надання відповідачу згоди на встановлення безоплатного та безстрокового сервітуту щодо вільної від забудови земельної ділянки.

Проте з такими висновками погодитися не можна.

Як убачається з матеріалів справи, і ця обставина сторонами не заперечується, відповідно до витягу №23254324 від 20.06.2014 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності правовим титулом на земельну ділянку площею 0, 0623 га по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5610100000:01:040:0146, з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування частини житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), володіє ОСОБА_2 . На цій ділянці знаходиться належний їй житловий будинок, що стверджено витягом про державну реєстрацію прав №36628843 від 10.12.2012.

За даними технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок, плану земельної ділянки та експлікації до нього є наявними ворота і хвіртки по обидва боки земельної ділянки з метою можливості виходу та виїзду на АДРЕСА_1, в т.ч. і з боку гідропарку.

Також сторонами не оспорюється і те, що рішенням Рівненської міської ради №2464 від 21.05.2009 ОСОБА_8 як суб`єкту підприємницької діяльності передано в оренду строком на десять років земельну ділянку площею 4059 м 2 по АДРЕСА_1 для розміщення колектора зливових і талих вод та відкритої автостоянки для паркування транспортних засобів відвідувачів волейбольних полів, тенісних кортів та працівників (підприємців) ринку (пункт 5.2). При цьому пунктом 5.3 даного рішення визначено, що земельна ділянка передається в оренду за умови встановлення сервітуту на проїзд.

Згодом, 30 листопада 2011 року після смерті орендаря до Виконавчого комітету Рівненської міської ради звернулися його спадкоємці - ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 із заявою про передачу в оренду земельної ділянки загальною площею 7 316 м 2 по АДРЕСА_1 з правом укладення суборенди, в т.ч. площею 4059 м 2 , терміном до 05 лютого 2020 року для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства (для розміщення колектора зливових і талих вод та відкритої автостоянки для паркування транспортних засобів відвідувачів волейбольних полів, тенісних кортів та працівників (підприємців) ринку) за рахунок земель, які раніше знаходилися в оренді ОСОБА_8 .

Рішенням Рівненської міської ради від 08 листопада 2012 року №2480 вказаним трьом заявникам було передано в оренду строком на три роки земельну ділянку площею 4059 м 2 по АДРЕСА_1 за рахунок земель, які перебували в оренді підприємця ОСОБА_8 , для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства (для розміщення колектора зливних, талих вод та відкритої автостоянки для паркування транспортних засобів відвідувачів волейбольних полів, тенісних кортів та працівників (підприємців) ринку) з правом дострокового вилучення для потреб міста, без права будівництва.

Разом з тим, в цьому рішення не зазначено, що земельна ділянка передається в оренду за умови встановлення сервітуту на проїзд. Так само не було згодом встановлено права на сервітут і в рішенні Рівненської міської ради №793 від 16 червня 2016 року, яким їм поновлено договір оренди землі на АДРЕСА_1.

Як правильно покликається заявник в апеляційній скарзі, земельний сервітут може бути встановлений лише для власника або землекористувача земельної ділянки, а також у тому разі, якщо потреби такого власника або землекористувача не можуть бути задоволені в інший спосіб, аніж через встановлення сервітуту.

Отже, відсутність у рішенні Рівненської міської ради від 08 листопада 2012 року №2480 питання про встановлення земельного сервітуту на проїзд призвело до того, що у ОСОБА_2 виникли перешкоди, які пов`язані з виїздом із двору на АДРЕСА_1 у м. Рівне.

Поготів, відсутність такого права проїзду по земельній ділянці, що знаходиться у комунальній власності і належить територіальній громаді м. Рівне, однак перебуває в оренді позивача і третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, порушує її право на будівництво гаража. Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_2 04 лютого 2016 року зареєструвала в Управлінні Державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області повідомлення про початок виконання будівельних робіт №062160351434 з будівництва гаража біля своїх воріт для виїзду на АДРЕСА_1 з боку гідропарку. Обставина набуття законного права на будівництво гаража вбачається і з генерального плану забудови земельної ділянки.

Згідно зі ст.ст. 401, 404 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлена щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

Відповідно до ст.ст. 98, 99, 100 ЗК України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Власники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи можуть вимагати встановлення, зокрема права проходу та проїзду на велосипеді, а також права проїзду на транспортному засобі по наявному шляху.

Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Щодо висновків суду попередньої інстанції про те, що підставою для задоволення позову є те, що договір про встановлення сервітуту від 06 квітня 2017 року укладено відповідно до рішення Рівненської міської ради від 27 жовтня 2016 року №1911, тоді як ухвалою Рівненського міського суду від 13 квітня 2017 року у справі №569/16753/16-а було зупинено дію цього рішення, то вони є хибними, виходячи з такого.

Рішенням Рівненської міської ради від 27 жовтня 2016 року №1911 надано ОСОБА_2 згоду на встановлення щодо частини земельної ділянки площею 285, 6 м 2 безоплатного та безстрокового земельного сервітуту на право проходу та проїзду через земельну ділянку площею 4059 м 2 на АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5610100000 :01:040:0146) з числа земель, які надані ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (договір оренди землі від 11 червня 2013 року; витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права оренди земельної ділянки від 1 червня 2013 року №1265450, №1265292, №1265572, №1265029), у т.ч. на право проходу та проїзду на велосипеді та на право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху.

В подальшому рішенням Рівненської міської ради від 16 березня 2017 року №2533 погоджено ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ) технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки площею 285, 6 м 2 , на яку поширюється право сервітуту на право проходу та проїзду на велосипеді та на право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху через земельну ділянку площею 4059 м 2 на АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5610100000:01:041:0397) з числа земель, які надані в оренду ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (додатковий договір про поновлення договору оренди землі від 06 вересня 2016 року; інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права оренди земельної ділянки від 06 вересня 2016 року №16247941).

Ухвалою Рівненського міського суду від 13 квітня 2017 року в адміністративній справі №569/16753/16-а за позовом ОСОБА_1 до Рівненської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору,: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 ; про визнання недійсним рішення Рівненської міської ради від 27 жовтня 2016 року №1911 клопотання представника позивача задоволено і зупинено дію оспорюваного рішення до ухвалення по суті судового рішення у справі.

Згодом, 05 березня 2018 року рішенням Рівненського міського суду, що набрало законної сили, ОСОБА_1 в задоволенні зазначеного позову до Рівненської міської ради відмовлено.

Між тим, 27 квітня 2017 року Рівненською міською радою прийнято своє рішення №2776, яким внесено зміни до пункту 1 його ж рішення від 16.03.2017 №2533 "Про погодження громадянці ОСОБА_2 технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки на АДРЕСА_1 , на яку поширюється право сервітуту на право проходу та проїзду на велосипеді та на право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху". Цим рішенням внесено зміни до пункту 1 зазначеного рішення органу міського самоврядування, замінивши у ньому величину площі земельної ділянки "285, 6 м 2 " на "285 м 2 ". Рішення Рівненської міської ради від 27 квітня 2017 року №2776 визнано невід`ємною частиною рішення цього ж органу від 16 березня 2017 року №2533.

На виконання наведених обох рішень Рівненської міської ради, які не оспорювалися, були і є чинними, між ОСОБА_2 і Рівненською міською радою 30 травня 2017 року укладено договір про встановлення земельного сервітуту.

Тобто зазначений договір про встановлення земельного сервітуту було укладено 30 травня 2017 року між Рівненською міською радою та ОСОБА_2 відповідно до рішень Рівненської міської ради від 16 березня 2017 року №2533 "Про погодження громадянці ОСОБА_2 технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки на АДРЕСА_1 , на яку поширюється право сервітуту на право проходу та проїзду на велосипеді та на право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху" та від 27 квітня 2017 року №2776, яким внесено зміни до пункту 1 рішення Рівненської міської ради від 16 березня 2016 року №2533.

На підставі наведених рішень органу місцевого самоврядування 19 червня 2017 року державним реєстратором Данилевич І.Є. прийнято рішення про державну реєстрацію іншого речового права на безоплатний проїзд і прохід земельною ділянкою, номер запису про інше речове право: 21036947. Відповідний запис про це тоді ж внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.

Отже, договір про встановлення земельного сервітуту від 06 квітня 2017 року і договір про встановлення земельного сервітуту від 30 травня 2017 року є різними правочинами. Так, вони відрізняються істотними умовами - датою їх укладення, розміром земельної ділянки, щодо якої встановлено сервітут, а також тим, що договір від 30 травня 2017 року зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, тоді як договір від 06 квітня 2017 року не містить такої реєстрації.

Натомість судом визнано незаконним договір про встановлення земельного сервітуту від 06 квітня 2017 року, яким права позивача не порушувалися, не заперечувалися і не зачіпалися у будь-який інший спосіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Не заслуговують на увагу і твердження суду щодо наявності ознак підробки в оспорюваному договорі та суперечності відомостям у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, оскільки будь-яких доказів про це матеріали справи не містять, ОСОБА_1 не надано, а судом їх не було здобуто.

Згідно зі ст.ст. 12 і 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Правильно покликається заявник і положення ст. 55 1 Закону України "Про землеустрій", якою передбачено наявність технічної документації, топографо-геодезичних і картографічних матеріалів при встановленні меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту зокрема.

З урахуванням викладеного та роз`яснень листа Головного управління Держгеокадастру України у Рівненській області №4028/0/6-17 від 15 травня 2017 року обґрунтованим є аргументи апеляційної скарги про те, що земельним законодавством не передбачено погодження (підписання) орендарями, землекористувачами меж земельної ділянки в документації із землеустрою при встановленні права земельного сервітуту.

Тим паче, державна реєстрація договору про встановлення сервітуту від 06 квітня 2017 року не відбулася, а в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 19 червня 2017 року №21036947 зареєстровано договір від 30 травня 2017 року, який не оспорювався взагалі. Тобто підстав для визнання рішення про державну реєстрацію незаконною і її скасування не було.

Окрім того, позивачем обрано спосіб захисту права, який не відповідає вимогам ст. 16 ЦК України, тобто замість "Визнання договору недійсним" ОСОБА_1 вимагала "Визнати договір незаконним", з чим помилково погодився і суд. При цьому позивачем не було наведено, а судом хибно не застосовано, визнаючи незаконним правочин, об`єктивних та переконливих правових підстав для оспорювання договору про встановлення земельного сервітуту.

Як убачається, суд попередньої інстанції уваги на викладені обставини при вирішенні спірних відносин не звернув, що призвело до ухвалення рішення, яке не може залишатися чинним.

Справедливість, добросовісність та розумність відповідно до пункту 6 ст. 3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Спонуканнями для скасування оскаржуваного рішення відповідно до пунктів 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України і прийняття нової постанови - про відмову ОСОБА_10 у задоволенні позову є невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права.

Судовий збір, що понесений і документально підтверджений заявником при поданні апеляційної скарги, згідно зі ст. 141 ЦПК України слід стягнути з ОСОБА_10 на її користь.

На підставі ст.ст. 3, 401, 404 ЦК України, 98-100 ЗК України, ст. 55 1 Закону України "Про землеустрій", абз. десятого п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003, керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 24 травня 2019 року скасувати.

ОСОБА_1 відмовити в позові до Рівненської міської ради Рівненської області та ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_5 ; про визнання недійсним договору встановлення земельного сервітуту та скасування рішення про державну реєстрацію права сервітуту.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2 114 (дві тисячі сто чотирнадцять) гривень 40 копійок понесеного судового збору.

Позивач: ОСОБА_1 ; місце прож.: АДРЕСА_5 ; РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач 1: Рівненська міська рада; місцезнаходження: 33000 м. Рівне, вулиця Соборна, 12а; код ЄДРПОУ: 34847334.

Відповідач 2: ОСОБА_2 ; АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,: ОСОБА_3 ; місце прож.: АДРЕСА_5 ; РНОКПП: НОМЕР_3 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,: ОСОБА_4 ; місце прож.: АДРЕСА_6 ; РНОКПП: НОМЕР_3 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,: державний реєстратор Данилевич Ірина Євгеніївна; місцезнаходження: 33000 м. Рівне, вулиця Соборна, 12а.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено: о 09 год. 45 хв. 25.09.2019

Головуючий: Хилевич С.В.

Судді: Н.М.Ковальчук

С.С.Шимків