Постанова

від 17.09.2019 по справі 903/104/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 м.Рівне, вул.Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2019 року Справа № 903/104/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Розізнана І.В. , суддя Мельник О.В.

представники учасників справи не викликались,

розглянувши апеляційну скаргу Відповідача 2-ОСОБА_3 на рішення господарсь-кого суду Волинської області від 03.06.2019р. , повний текст якого складено 04.06. 2019р., у справі №903/104/19 (суддя Грабар І.О.)

за позовом Акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк м.Київ

до 1. Приватного підприємства Луцьк ВІТ Сервіс с.Липини Луцького р-ну Волинської обл.

2. ОСОБА_3 с.Липини Луцького р-ну Волинської обл.

про стягнення 105 740 грн. 20 коп. заборгованості та пені за кредитним договором,-

У лютому 2019 року Акціонерне товариство комерційний банк Приватбанк звернулось до Господарського суду Волинської області з позовом про стягнення солідарно з Приватного підпри-ємства Луцьк Віт Сервіс (надалі в тексті - Товариство) та ОСОБА_3 105 740 грн. 20 коп. заборгованості за кредитним договором від 30.10.2017р., пені, відсотків та щомісячної ко-місії.(арк.справи 5-9).

Рішенням господарського суду Волинської області від 03.06.2019р. у справі №903/104/19 позов задоволено частково та присуджено до стягнення солідарно з відповідачів 93 752 грн. 28 коп. заборгованості за кредитом, заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборго-ваність, заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії. Закрито провадження у справі на суму 11 987 грн. 92 коп. Ухвалюючи рішення господарський суд першої інстанції виходив з то-го, що оскільки Публічним акціонерним товариством Комерційним банком Приватбанк і Твер - дим В. І. укладено договір поруки №POR1509372061734 від 30.10.2017р., то Відповідачі відповіда-ють перед Банком як солідарні боржники. Оскільки на момент розгляду справи ні позичальник, ні поручитель заборгованості перед кредитором в повному обсязі не погасили, вимога Позивача про солідарне стягнення із Відповідачів 93 752 грн. 28 коп. заборгованості за кредитом, заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії обґрунтована і підлягає задоволенню. Разом з тим, кошти в сумі 20 000 грн. Відповідач-2 сплатив без конкретизації призначення платежу, тому Позивач відповідно до Умов правомірно зарахував 19 530 грн. 09 коп. як погашення пені, а залишок у сумі 469 грн. 91 коп. від-ніс на заборгованість за кредитним договором. Тому, суд першої інстанції закрив провадження в частині стягнення основного боргу в сумі 469 грн. 91 коп. та в частині стягнення пені в сумі 11 518 грн. 01 коп.(арк.справи 102-105).

Не погоджуючись із рішенням, Відповідач-2 подав скаргу до Північно-західного апеляцій-ного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду Волинської об-ласті від 29.05.2019р. та закрити провадження у даній справі.(арк.справи 106-107).

Обґрунтовуючи скаргу, Позивач зазначає, що господарський суд першої інстанції неповно з`ясував всі обставини справи, прийнявши рішення з порушенням норм права. Єдиним доводом апеляційної скарги є те, що предметом даного позову АТ КБ Приватбанк (юридичної особи-кре-дитора) до ПП Луцьк Віт Сервіс (позичальника-юридичної особи) і ОСОБА_3 (поручителя-фізичної особи) є стягнення коштів у зв`язку з невиконанням Відповідачем-1 умов кре-дитного договору, а у зв`язку з цим настання відповідальності за договором поруки, де поручителем є фізична особа, тому даний спір має розглядатись за правилами цивільного судочинства. Задово-льняючи позов суд першої інстанції на зазначені обставини уваги не звернув та не надав їм належ-ної правової оцінки.(арк.справи 113-114).

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.07.2019р. відкрито апеляційне провадження у справі №903/104/19. Крім того, встановлено строк для подання суду відзиву на апеляційну скаргу та доказів надсилання (надання) скаржнику копії відзиву протягом 10 днів з дня вручення ухвали, а також ухвалено розглядати апеляційну скаргу без повідомлення учас-ників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.(арк.справи 111).

11.07.2019р. на електронну адресу суду надійшов відзив Банку, у якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.(арк.справи 126-128).

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуаль-ного права, Північно-західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 30.10.2017р. ПП Луцьк ВІТ Сервіс через систему інтер-нет-клієнт-банкінгу підписано із використанням електронного цифрового підпису анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання послуг КУБ .(арк.справи 17,18).

Відповідно до цієї заяви Підприємство як позичальник, клієнт приєднався до розділу 3.2.8 Умов та правил надання банківських послуг (надалі - Умови), які розміщені на офіційному веб-сайті АТ КБ Приватбанк .(арк.справи 19-24).

Пунктом 3.2.8.1 Умов визначено, що банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язу-ється надати Підприємству Кредит КУБ для фінансування поточної діяльності клієнта, в обмін на зобов`язання клієнта з повернення кредиту, сплати відсотків, комісії та інших винагород в обумов-лені цим договором терміни.

Кредитування клієнта здійснюється в межах встановленого банком ліміту кредитування, про який банк повідомляє клієнта через встановлені канали комунікацій. Істотні умови кредиту (сума кредиту, проценти за користування кредитом, розмір щомісячного платежу, порядок їх сплати) вка-зуються в заяві про приєднання по Умов та правил надання банківських послуг (далі - заява).

Клієнт приєднується до Послуги шляхом підписання електронно-цифровим підписом заяви в системі Приват 24 або у сервісі Paperless або іншим шляхом, що прирівнюється до належного способу укладення сторонами кредитного договору. Кредит також може надаватись шляхом видачі кредитних коштів з наступним їх перерахуванням на рахунок підприємства-продавця за товари та послуги.

Повернення кредиту, відповідно до п.3.2.8.3, здійснюється щомісяця шляхом забезпечення Клієнтом позитивного сальдо на його поточному рахунку в сумах і в дати щомісячних внесків, заз-начених у Заяві. Для позичальників, що працюють у сегменті агробізнесу, може бути встановлений окремий порядок погашення, що передбачає погашення основного боргу протягом 6 місяців ко-ристування кредитом на вибір Клієнта за погодженням Банку. Датами сплати платежів є дати, заз-начені в Заяві. Клієнт доручає Банку щомісячно у строки, зазначені в Заяві, здійснювати договірне списання з його рахунків, відкритих у Банку, на погашення заборгованості за Послугою у кількос-ті та розмірі, зазначеному в кредитному договорі. Остаточним терміном погашення заборгованості за кредитом є дата повернення кредиту.

Згідно п.п. 3.2.8.5.2, 3.2.8.5.3 Умов, клієнт зобов`язується оплатити щомісячні проценти за користування кредитом згідно з п.3.2.8.3.2,повернути кредит та здійснити інші платежі, передбаче-ні Договором, у терміни і в сумах, як встановлено в п.п. 3.2.8.3.1, 3.2.8.3.2, 3.2.8.5.14, 3.2.8.6.2, а також зазначені в Заяві, шляхом розміщення необхідних для планового погашення внеску коштів на своєму поточному рахунку.

За змістом п.3.2.8.9 Умов, за користування кредитом у період з дати списання коштів з по-зикового рахунку до дат погашення кредиту згідно з п.п.3.2.8.1, 3.2.8.3 цього Договору Клієнт спла-чує проценти в розмірі, зазначеному в п.3.2.8.3.2 (за користування Послугою Клієнт сплачує щомі-сячно протягом усього терміну кредиту проценти за користування кредитом в розмірі та згідно Гра-фіку, визначених в Заяві та Тарифах).

Пункт 3.2.8.9.2 Умов передбачає нарахування прострочених процентів здійснюється щодня, при цьому проценти розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів ко-ристування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів у році. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування процентів не враховується. Сплата процентів за користування кредитом здій-снюється в дати платежів, зазначені у Заяві (п.3.2.8.3.1).

При порушенні Клієнтом будь-якого грошового зобов`язання Клієнт сплачує Банку проценти за користування кредитом у розмірі, встановленому у Заяві. У разі порушення Клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань і при реалізації права Банку, передбаченого п.3.2.8.3.1, Клієнт сплачує Бан-ку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен календарний день прострочення (п.3.2.8.3.3 Умов).

Згідно з п.3.2.8.9.6 Умов зобов`язання за цим Договором виконуються в такій послідовності: кошти, отримані від Клієнта, а також від інших уповноважених органів/осіб, для погашення заборгованості за цим Договором, перш за все спрямовуються для відшкодування витрат/збитків Банку згідно з п.п.3.2.8.5.14 цього Договору, далі для погашення неустойки згідно з розділом 5 цьо-го Договору, далі - прострочених процентів, далі - простроченого кредиту, далі - процентів, далі - кредиту. Остаточне погашення заборгованості за цим Договором проводиться не пізніше дати, заз-наченої в його п.3.2.8.9.3.

Відповідно до п.3.2.8.9.7 Умов розрахунок і нарахування процентів за користування креди-том здійснюється у терміни, вказані в Заяві, кожного місяця, на наступний день після дня отримання Клієнтом кредиту або дня погашення чергової частини боргу і проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом на первісну суму кредиту.

З матеріалів справи також вбачається, що з метою забезпечення виконання кредитного дого-вору АТ КБ Приватбанк та ОСОБА_3 уклали договір поруки №POR1509372061734 від 30.10. 2017р., предметом якого є надання поруки Відповідачем-2 за виконання зобов`язань Відповідача-1, які випливають з договору кредитування.(п.1.1 договору поруки).

Відповідно до п.1.2 Договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за Угодою 1 в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагороди, штрафів, пені та інших платежів, відшкодуван-ня збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.(арк.справи 30).

Матеріалами справи, а саме меморіальним ордером №HSAV1848G8 від 31.10.2017р. на ви-конання умов укладеного кредитного договору, Банком перераховано на поточний рахунок Підпри-ємства кредитні кошти у сумі 200 000 гри., що вбачається з виписки по рахунку.(арк.справи 26).

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів належного виконання Підприємством умов Договору в повному обсязі та станом на 24.01.2019р. Позивач нарахував 66 666 грн. 64 коп. забор-гованості за кредитом, 11 555 грн. 55 коп. заборгованість за відсотками, нарахованими на простро-чену заборгованість, 16 000 грн. заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії та 11518 грн. 01 коп. пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором.(арк.справи 25).

Матеріалами справи стверджується, що під час провадження в суді першої інстанції ОСОБА_3 . сплачено 20 000 грн. в рахунок погашення боргу за Договором кредиту без зазначення призна-чення платежу.(арк.справи 99).

Як вже зазначалось, господарський суд Волинської області рішенням від 03.06.2019р. задово-лив позов частково, присудивши до стягнення солідарно з Відповідачів 93 752 грн. 28 коп. заборго-ваності за кредитом, заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії та закрив провадження у справі в части-ні стягення 11 987 грн. 92 коп.(арк.справи 102-105).

Перевіривши додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального пра-ва, апеляційний суд вважає, що скарга безпідставна і не підлягає задоволенню, однак рішення на-лежить змінити з огляду на наступне:

Предметом спору є стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України (надалі в тексті - ГК України) - госпо-дарський договір є однією з підстав виникнення господарських зобов`язань і є обов`язковим для виконання сторонами. Аналогічно врегульовано підстави виникнення господарського зобов`язан-ня у ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України (надалі в тексті - ЦК України).

Зобов`язанням, відповідно до ст.509 ЦК України - є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Такі ж правила встановлює і ст.174 ГК України.

Вирішуючи даний спір, апеляційний суд виходить з того, що з моменту подання заяви 30.10. 2017р. між Банком та Підприємством виникли кредитні відносини, оскільки взаємовідносини сто-рін відповідають дефініції статті 1054 ЦК України, коли за кредитним договором банк або інша фі-нансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими оз-наками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (су-му позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлю-ються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.(ч.1 ст.1048 ЦК України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.(ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України). Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допус-кається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України, ч.7 ст.193 ГК Укра-їни). Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконан-ня, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, що з моменту укладення 30.10.2017р. Договору поруки, Від-повідач-2 поручився перед Банком за виконання зобов`язання позичальником, оскільки в силу ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за вико-конання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язан-ня боржником.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель, згідно зі ст.554 ЦК України, відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо догово-ром поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель від-повідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, про-центів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Переглядаючи рішення у даній справі, колегія суддів зауважує, що в прохальній частині апе-ляційної скарги Відповідач-2 просить скасувати рішення у справі №903/104/19 повністю та про-вадження у справі закрити.

Разом з тим, єдиним доводом апеляційної скарги є те, що поручитель у даній справі - фізич-на особа, що на його думку, зумовлює розгляд даного спору за правилами цивільного судочинства.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, колегія суддів звертає увагу, що за змістом ст.526, ч.1 ст.530, ст.610 та ч.1 ст.612 ЦК України для належного виконання зо-бов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати про-центів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 По-зика. Кредит. Банківський вклад ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не ви-пливає із суті кредитного договору.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.(ч.ч.1, 2 ст.1054 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведе-ним належним чином (ст.599 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або зако-ном, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шко-ди.(ст.611 ЦК України).

Позичальник, в силу приписів ч.1 ст.1049 ЦК України, зобов`язаний повернути позикодавце-ві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк і в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичаль-ником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника по-вернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як вірно, встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи - Підприєм-ство отримало 200 000 грн. кредитних коштів, однак через неналежне виконання умов договору ви-никла заборгованість в сумі 66 666 грн. 64 коп. за кредитом, 11 555 грн. 55 коп. заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, 16 000 грн. заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії; 11 518 грн. 01 коп. пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за дого-вором, які Позивач обґрунтовано заявив до стягнення.

При цьому, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо необхід-ності розгляду такого позову в порядку господарського судочинства з огляду на наступне.

Пунктом 1 ч.1 ст.20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській дія-льності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Вищенаведена правова норма відносить до компетенції господарських судів дві категорії справ: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у гос-подарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем та справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

При цьому, друга складова п.1 ч.1 ст.20 ГПК України не містить обмежень щодо суб`єктного складу самого правочину, визначальним в даному випадку є суб`єктний склад зобов`язання, в забез-печення виконання якого було укладено правочин.

Між тим, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.(ч.1 ст.45 ГПК України), за змістом якої, юридичні особи та фі-зичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрис-дикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на за-побігання правопорушенням.

У справі №903/104/19 ОСОБА_3 є фізичною особою та поручителем Підприємства за кре-дитним договором.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, можуть бути суб`єкт-ний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх су-купності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністра-тивного судочинства України та інших законодавчих актів №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, яким чинні Господарський процесуальний кодекс України та Цивільний процесуальний кодекс Ук-раїни викладено у новій редакції.

Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України у редак-ції вищевказаного Закону - суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи, що вини-кають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 Госпо-дарського процесуального кодексу України (надалі в тексті - ГПК України).

За змістом пункту 1 частини першої цієї статті - господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській дія-льності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридич-ні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

З аналізу наведеної норми вбачається, що законодавець відніс до юрисдикції господарських судів такі справи: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем та 2) у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Виходячи з аналізу змісту та підстав поданого позову, Банк як кредитор звернувся до гос-подарського суду з позовом до фізичної особи, як поручителя за договором поруки, що укладений на забезпечення зобов`язання за кредитним договором, стороною якого є юридична особа.

Тобто, між Позивачем та Відповідачем-2 наявний спір щодо виконання правочину, укладе-ного для виконання зобов`язання за кредитним договором, стороною якого є юридична особа, що відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства згідно з наведеними вище приписами Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуально-го кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII - до юрисдикції господарських судів належать спори стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цьо-го основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Як вже зазначалось, сторонами в судовому процесі, згідно статей 4 і 45 ГПК України, можуть бути і фізичні особи, які не є підприємцями, а випадки, коли спори, стороною яких є фізична осо-ба, що не є підприємцем, прямо визначені положеннями статті 20 ГПК України (наприклад, пункти 5, 10, 14 статті 20 ГПК України).

В свою чергу, положення пункту 1 частини першої статі 20 ГПК України також не пов`язу-ють належність до господарської юрисдикції справ у спорах щодо правочинів, укладених для забез-печення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юри-дичні особи та (або) фізичні особи-підприємці - з об`єднанням таких позовних вимог із вимогами до особи - боржника за основним зобов`язанням.

У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконан-ня основного зобов`язання, не змінює підсудності господарського спору.

Матеріалами справи стверджено, що предметом даного спору є стягнення заборгованості за кредитним договором, сторонами якого є суб`єкти господарювання.

Крім цього, Позивачем заявлена позовна вимога до поручителя - фізичної особи, який уклав правочин на забезпечення виконання зобов`язання позичальником-Підприємством (суб`єктом гос-подарської діяльності).

За таких обставин, враховуючи приписи статей 4, 20, 45 ГПК України, позов АТ КБ Приват-банк підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а тому посилання Скаржника на неправомірність розгляду спору в порядку господарського судочинства є безпідставною.

Разом з тим, як вже зазначалось, під час провадження у суді першої інстанції ОСОБА_3 сплачено 20 000 грн. в рахунок погашення боргу за Договором кредиту без конкретизації призначен-ня платежу і цю обставину суд першої інстанції правомірно поклав в основу рішення про часткове задоволення позову.(арк.справи 99, 104-зворот-105).

Проте, дослідивши матеріали справи та перевіривши додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про закриття провадження в частині стягнення 469 грн. 91 коп. заборгованості за кредитним договором.

Так, пунктом 2 частини 1 статті 231 ГПК України встановлено, що господарський суд закри-ває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Вирішуючи спір у цій частині, суд першої інстанції виходив з того, що через відсутність конкретизації платежу в платіжному документі Відповідача-2 від 16.04.2019р. на суму 20 000 грн., сплачених Банку, останній правомірно згідно Умов зарахував 19 530 грн. 09 коп. як погашення пе-ні, а залишок у сумі 469 грн. 91 коп. відніс на заборгованість за кредитним договором, що зумови-ло закриття провадження в частині стягнення 469 грн. 91 коп. основного боргу та в частині стяг-нення 11 518 грн. 01 коп. пені.

При цьому, місцевий суд лишив поза увагою ту обставину, що в позовній заяві від 25.01. 2019р. Банк обґрунтував і заявив до стягнення 66 666 грн. 64 коп. заборгованості за кредитом, 11555 грн. 55 коп. заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, 16000 грн. заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії та 11 518 грн. 01 коп. пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором.(арк.справи 7-9, 25).

Матеріали справи не містять заяв/клопотань Позивача поданих суду першої інстанції в по-рядку п.10 ч.2 ст.182 ГПК України про збільшення розміру пені до 19 530 грн. 09 коп. Відтак, зак-риваючи провадження у справі лише в частині 469 грн. 91 коп. основного боргу, суд фактично збі-льшив суму основного боргу, яка існувала на дату ухвалення судового рішення.

Враховуючи зазначені обставини та факт сплати Відповідачем-2 в сумі 20 000 грн. без приз-начення платежу, здійснену під час провадження в суді першої інстанції, з огляду на Умови щодо черговості погашення заборгованості - колегія суддів вважає правомірним закриття провадження в частині стягнення 11 518 грн. 01 коп. пені, а у зв`язку з необхідністю віднесення решти коштів на погашення основного боргу - закриття провадження в частині стягнення 8 481 грн. 99 коп. основно-го боргу.

Зазначене зумовлює зміну рішення в частині стягнення основного боргу.

Порушених, невизнаних або оспорених прав чи інтересів Скаржника не встановлено.

Таким чином, матеріалами справи спростовуються доводи Скаржника про неправомірність висновків суду першої інстанції щодо характеру правовідносин сторін, змісту зобов`язань Відпові-дачів, рівно як твердження про непідсудність даного спору суду господарської юрисдикції.

Статтею 74 ГПК України передбачено обов`язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпо-середньому дослідженні наявних у справі доказів.(ст.86 ГПК України).

Отже, доводи Скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, не визнаються апеляційним судом такими, що можуть бути підставою згідно ст.ст. 277, 278 ГПК України для скасування чи зміни ос-каржуваного рішення.

Однак, рішення належить змінити на підставі статті 277 ГПК України через невідповідність обставинам справи висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 34, 73, 74, 86, 129, 232, 233, 240, 275, 27 7 , 282, 284 Господарського проце-суального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення господарського суду Волинської області від 29.05.2019р. у справі №903/105/19 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Волинської області від 29.05.2019р. у справі №903/105/19 змі-нити, виклавши пункти 2 та 5 резолютивної частини рішення в наступній редакції:

2. Стягнути солідарно з Приватного підприємства Луцьк ВІТ Сервіс (вул.Садова, 155, с.Липини, Луцький район, Волинська область, код ЄДРПОУ 34745548) та з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк (вул. М.Грушев-ського, 1-Д, м.Київ, код ЄДРПОУ 14360570) 85 740 грн. 20 коп. з них: 58 184 грн. 65 коп. заборгова-ність за кредитом, 11 555 грн. 55 коп. заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, 16 000 грн. заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії. .

5. Провадження у справі в частині стягнення 20 000 грн. закрити. .

3. В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

4. Надати доручення місцевому господарському суду про видачу відповідних наказів.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 20 днів з моменту виготовлення повного тексту постанови.

6. Матеріали справи №903/104/19 повернути до господарського суду Волинської області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Мельник О.В.