Рішення

від 24.09.2019 по справі 917/1254/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.19 Справа № 917/1254/19

за позовною заявою Приватного підприємства Імперіал плюс , 19900, смт. Чорнобай, вул. Центральна, 177 Чорнобаївський р-н.. Черкаська обл., Код ЄДРПОУ 30284277

до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ Шарліс , 39600. Полтавська область, м. Кременчук, вул. Юрія Кондратюка. 15-В, Код ЄДРПОУ 37154100

про стягнення 222 485, 40 грн.

Суддя Киричук О.А.

Секретар судового засідання Тертична О.О.

Представники сторін:

представник позивача: Йосипака О.І., посвідчення № 1614 від 19.04.19

представник відповідача: не зявився

Приватне підприємство Імперіал плюс звернулось до суду з позовом до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ Шарліс про стягнення 222 485, 40 грн. заборгованості за неналежне виконання зобов`язань за договором поставки 08/04/18 від 02.04.2018 року, у тому числі : борг за поставлений товар у розмірі 150 804 грн., штраф в сумі 71 681,40 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на порушення відповідачем умов договору поставки 08/04/18 від 02.04.2018 року.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 12.07.2019р. суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду і відкрити провадження у справі, справу розглядати в порядку загального позовного провадження, призначити підготовче засідання у справі на 13.08.19, викликати учасників справи у підготовче засідання, запропонувати відповідачу протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду надати суду відзив на позов.

Відповідач відзив не надав.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 13.08.2019р. суд постановив відкласти підготовче засідання на 03.09.19, запропонував сторонам вчинити дії на виконання завдання підготовчого провадження, викликав учасників справи в підготовче засідання.

23.07.19 від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, у якій позивач просить стягнути з відповідача 219 485,40 грн. заборгованості за неналежне виконання зобов`язань за договором поставки 08/04/18 від 02.04.2018 року, у тому числі : борг за поставлений товар у розмірі 147 804,00 грн., штраф в сумі 71 681,40 грн.

Заяву про зменшення розміру позовних вимог суд прийняв до розгляду, про що зазначено в ухвалі від 03.09.19.

Присутній в засіданні 03.09.2019р. представник позивача повідомив суд про те, що заяв і клопотань не має, ним вчинені всі дії, передбачені у підготовчому провадженні.

Ухвалою від 03.09.2019р. суд ухвалив закрити підготовче провадження у справі №917/1254/19, призначити справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 24.09.19, викликати учасників справи в судове засідання.

У судовому засіданні 24.09.19 представник позивача підтримав позов та наполягав на його задоволенні, в обґрунтування позовних вимог посилався на неналежне виконання відповідачем умов договору. При цьому, представник позивача надав письмове пояснення по справі.

У судове засідання 24.09.2019 представники відповідача не з`явилися, про час і місце його проведення повідомлені у встановленому порядку.

Як зазначалося вище, відповідач відзив на позов не надав

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши наявні у справі матеріали, оцінивши подані сторонами докази, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив наступні обставини.

Між приватним підприємством Імперіал плюс (надалі Позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю Шарліс (надалі Відповідач) було укладено договір поставки № 08/04/18 від 02 квітня 2018 року (надалі - Договір).

Згідно п. 1.1. в порядку та на умовах передбачених цим договором, Постачальник зобов`язується передати власність Покупцю товар в асортименті, кількості та за цінами, зазначеними у накладних, що свідчать про прийом, передачу товару від постачальника до покупця і які є невід`ємною частиною даного Договору, а покупець в свою чергу зобов`язується прийняти та оплатити товар, відповідно до умов даного договору.

Відповідно до п. 2.5. Договору загальна кількість Товару, що підлягає поставці, (асортимент, номенклатура, ціни) погоджуються Сторонами, попередньо до поставки Товару, та в подальшому вказуються у видаткових накладних, які є невід`ємною частиною даного Договору.

Ціна Товару та загальна вартість кожної партії Товару визначаються Сторонами в рахунках та видаткових накладних до даного Договору, які є невід`ємною частиною Договору. На підставі погоджених Сторонами цін та обсягів до відвантаження Товару, ПОСТАЧАЛЬНИК формує для ПОКУПЦЯ рахунок на оплату для кожної конкретної поставки Товару. Розрахунок за даним Договором проводиться в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів ПОКУПЦЯ на рахунок ПОСТАЧАЛЬНИКА або в готівковій формі з подальшим оформленням відповідних документів. Умови оплати Товару: згідно виставленого рахунку з відстрочкою платежу 25 (двадцять п`ять) календарних днів з моменту поставки (п.3.1.- 3.5. Договору).

Згідно п.4.2. Договору ПОКУПЕЦЬ за даним Договором несе наступну відповідальність: за порушення строків оплати за поставлений Товар ПОКУПЕЦЬ сплачує ПОСТАЧАЛЬНИКУ пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченого Товару за кожен день прострочення, а за прострочення оплати понад 5 (п`ять) календарних днів, встановленого строку п.3.4. Договору, ПОКУПЕЦЬ додатково сплачує - штраф в розмірі 35 (тридцять п`ять) відсотків від вартості неоплаченого Товару.

Позивач вказує, що на виконання умов даного договору, ним було відвантажено ТОВ Шарліс продукцію власного виробництва, що підтверджується видатковою накладною № 502 від 10 квітня 2019 року, товарно-транспортною накладною № ИП-20190410/008 від 10.04.2019 року, видатковою накладною № 592 від 24 квітня 2019 року, товарно-транспортною накладною №ИП-20190424/008 від 24.04.2019 року, видатковою накладною № 735 від 27 травня 2019 року, товарно-транспортною накладною № ИП-20190527/006 від 27.05.2019 року.

За твердженням позивача, товар був прийнятий належним чином відповідачем без застережень щодо недоліків та відсутності необхідних товаросупровідних документів, проте останній за одержану продукцію не розрахувався у визначені договором строки у повному обсязі.

22.04.2018 року позивачем було направлено на адресу відповідача претензію з вимогою про погашення заборгованості за договором поставки №06/07/18 від 06.07.2018 року.

12.06.2019 року повторно було направлено вимогу про сплату боргу в сумі 154 804 грн. Дана вимога відповідачем отримана, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до акту звірки, станом на 31.05.2019 року дебіторська заборгованість ТОВ Шарліс по договору №06/07/18 від 06.07.2018 року становить 154 804 грн.

11.07.2019 року відповідачем було перераховано на рахунок позивача грошові кошти в сумі 2000 грн., 12.07.2019 року в сумі 1000 грн., 15.07.2019 року в сумі 1000 грн.

Таким чином, за даними позивача, на час звернення з позовом до суду, заборгованість відповідача становила 150 804 грн.

Після звернення з позовом відповідач сплатив позивачу 16.07.19 кошти в сумі 1 000,00 грн., 17.07.19 кошти в сумі 1 000,00 грн., 18.07.19 кошти в сумі 1 000,00 грн.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 147 804,00 грн. заборгованості за договором поставки 08/04/18 від 02.04.2018 року.

Крім того, за неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором позивач нарахував штраф в сумі 71 681,40 грн.

При вирішенні спору, суд приймає до уваги наступне.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов`язки відповідно до договору.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов`язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст.712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частини перша та шоста статті 265 Господарського кодексу України передбачають, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно норм цивільного та господарського законодавства договір купівлі-продажу є оплатним, тобто при набуванні речі у власність, покупець сплачує продавцеві вартість (ціну) речі, яка обумовлена договором, зобов`язуючим, що обумовлено взаємним виникненням у кожної із сторін прав та обов`язків, а саме, зобов`язання продавця передати покупцю річ та право вимоги оплати і зобов`язання покупця сплати вартість отриманої речі та право її вимоги.

Отже, змістом договору купівлі продажу є ті умови, з приводу яких сторони досягли згоди.

За змістом статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити продукцію (товар) після його прийняття або прийняття товарно-розпорядчих документів на нього, якщо договором чи товарно-розпорядчими документами не визначено іншого строку оплати.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Судом встановлено, що на виконання умов даного договору, позивачем було поставлено відповідачу продукцію, що підтверджується видатковою накладною № 502 від 10 квітня 2019 року, товарно-транспортною накладною № ИП-20190410/008 від 10.04.2019 року, видатковою накладною № 592 від 24 квітня 2019 року, товарно-транспортною накладною №ИП-20190424/008 від 24.04.2019 року, видатковою накладною № 735 від 27 травня 2019 року, товарно-транспортною накладною № ИП-20190527/006 від 27.05.2019 року.

Факт отримання продукції у кількості, що вказана позивачем у позові, відповідачем в процесі розгляду справи на заперечувався.

За змістом статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити продукцію (товар) після його прийняття або прийняття товарно-розпорядчих документів на нього, якщо договором чи товарно-розпорядчими документами не визначено іншого строку оплати.

П. 3.4 договору № 08/04/18 укладеного між сторонами, визначено, що оплата на поставлений товар здійснюється протягом 25 календарних днів.

З огляду на визначене вище, зобов"язання по оплаті продукції в сумі 107 712 грн., отриманої відповідно до видаткової накладної № 502 від 10.04.2019 року, у відповідача виник з 06.05.2019, зобов"язання по оплаті продукції в сумі 65 232 грн., отриманої відповідно до видаткової накладної № 592 від 24.04.2019 року, у відповідача виник з 09.05.2019, зобов"язання по оплаті продукції в сумі 31 860 грн., отриманої відповідно до видаткової накладної № 735 від 27 травня 2019 року, у відповідача виник з 21.06.2019.

Матеріалами справи підтверджено, що оплата продукції, отриманої відповідно до видаткової накладної № 502 від 10.04.2019 року, здійснена відповідачем частково, зокрема, 22.05.19 відповідачем було оплачено 30 000,00 грн., 22.05.19 відповідачем було оплачено 30 000,00 грн., 23.05.19 відповідачем було оплачено 20 000,00 грн., 11.07.19 відповідачем було оплачено 1 000,00 грн. та 1 000,00 грн., 12.07.19 відповідачем було оплачено 1 000,00 грн., 15.07.19 відповідачем було оплачено 1 000,00 грн., 16.07.19 відповідачем було оплачено 1 000,00 грн., 17.07.19 відповідачем було оплачено 1 000,00 грн., 18.07.19 відповідачем було оплачено 1 000,00 грн.

Докази того, що відповідач здійснив оплату поставленої позивачем продукції в повному обсязі у визначені строки в матеріалах справи відсутні.

Крім того, відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування викладених у позові обставин.

Отже, позовні вимоги про стягнення 147 804,00 грн. боргу є обгрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено прострочення відповідачем грошового зобов`язання.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України).

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Договором сторони передбачили, що ПОКУПЕЦЬ за даним Договором несе наступну відповідальність: за порушення строків оплати за поставлений Товар ПОКУПЕЦЬ сплачує ПОСТАЧАЛЬНИКУ пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченого Товару за кожен день прострочення, а за прострочення оплати понад 5 (п`ять) календарних днів, встановленого строку п.3.4. Договору, ПОКУПЕЦЬ додатково сплачує - штраф в розмірі 35 (тридцять п`ять) відсотків від вартості неоплаченого Товару.

Позивач з посиланням на вказаний пункт договору нарахував відповідачеві 71 681,40 грн. 40 коп. штрафу, здійснивши наступний розрахунок:

- відповідно до видаткової накладної № 502 від 10.04.2019 року, товар було отримано відповідачем 10. 04. 2019 року на суму 107 712 грн. З 06.05.2019 у відповідача виник обов`язок оплати вартості товару в сумі 107 712 грн. Проте, відповідачем було порушено п.3.4 договору, не повернуто грошові кошти в передбачений термін. Станом на 10.05.2019 року в відповідача існувала заборгованість в сумі 218 912 грн. Таким чином, позивач нарахував відповідачу штраф у розмірі 35% від вартості не оплаченого товару (35% від 107 712 грн.), що складає 37 699.20 грн.;

- відповідно то видаткової накладної № 592 від 24.04.2019 року, товар було отримано покупцем 24.04.2019 року на суму 65 232 грн. З 09.05.2019 у відповідача виник обов`язок оплати вартості товару в сумі 65 235 грн. Проте, відповідачем було порушено п.3,4 договору, не повернуто грошові кошти в передбачений термін. Станом на 24.05.2019 року в відповідача існувала заборгованість в сумі 122 944 грн. Таким чином, відповідач повинен сплатити позивачу штраф у розмірі 35% від вартості не оплаченого товару (35% від 62 232 грн.), що складає 22 831,20 грн.;

- відповідно то видаткової накладної, товар було отримано покупцем 27.05.2019 року на суму 31 860 грн. З 21.06.2019 року у відповідача виник обов`язок оплати вартості товару в сумі 31 860 грн. Проте, відповідачем було порушено п.3,4 договору, не повернуто грошові кошти в передбачений термін Станом на 27.06.2019 року в відповідача існувала заборгованість в сумі 154 804 грн. Таким чином, відповідач повинен сплатити позивачу штраф у розмірі 35% від вартості не оплаченого товару (35% від 31 860 грн.), що складає 11 151 грн..

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, суд встановив, що останній є обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 71 681,40 грн. є правомірними.

При цьому, судом враховано, що частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачена можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно п.п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

В чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання вирішується судом оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Вирішуючи питання про стягнення штрафу у заявленому позивачем розмірі, суд приходить до висновку, що стягнення неустойки в повному обсязі значною мірою підірве можливості відповідача щодо господарської діяльності. Враховуючи зазначені обставини, з урахуванням майнових інтересів обох сторін та у відповідності до ст. 233 ГК України, ч.3 ст. 551 ЦК України суд вважає, що розмір стягуваного з відповідача штрафу за несвоєчасну оплату вартості товару підлягає зменшенню на 50 %.

Таким чином, стягненню підлягає штраф в сумі 35 840,70 грн., в іншій частині стягнення штрафу позов задоволенню не підлягає.

Згідно з ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування викладених у позові обставин.

Отже, позовні вимоги про стягнення боргу за поставлений товар у розмірі 147 804,00 грн., штрафу в сумі 35 840,70 грн. є обгрунтовані та підлягають задоволенню, в іншій частині у позові відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходи із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи зменшення позивачем ціни позову, суд дійшов висновку про покладення на відповідача судового збору в сумі 3292,28 грн. (без врахування зменшення розміру пені) .

Керуючись статтями 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ Шарліс , 39600. Полтавська область, м. Кременчук, вул. Юрія Кондратюка. 15-В, Код ЄДРПОУ 37154100 на користь Приватного підприємства Імперіал плюс , 19900, смт. Чорнобай, вул. Центральна, 177 Чорнобаївський р-н.. Черкаська обл., Код ЄДРПОУ 30284277 борг за поставлений товар у розмірі 147 804,00 грн., штраф в сумі 35 840,70 грн. та 3292,28 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Полтавської області протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя Киричук О.А.