Рішення

від 16.09.2019 по справі 240/6231/19

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2019 року м.Житомир справа № 240/6231/19

категорія 108020200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панкеєвої В.А.,

секретар судового засідання Бондаренко Д.А.,

за участю: представника позивача Клинчука І.В.,

представника відповідача Омельчука М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дівейв Групп" до Житомирської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення і картки відмови,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дівейв Групп" звернулось до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправним і скасувати рішення Житомирської митниці ДФС №UA101000/2019/200112/2 від 27.03.2019;

- визнати протиправною і скасувати картку відмови Житомирської митниці ДФС в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101070/2019/00279.

В обґрунтування позову зазначено, що 28 березня 2019 року позивачем отримано від Житомирської митниці Державної фіскальної служби картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA101070/2019/00279 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA101000/2019/200112/2 від 27.03.2019. У митному оформленні (випуску) товарів відмовлено у зв`язку з тим, що декларантом заявлена митна вартість товару №1 та товару №4 не підтверджена документально, чим порушено вимоги ст. ст.52-53 Митного кодексу України. Позивач посилається на те, що до митної декларації також були додані документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару і обраний метод її визначення. На вимогу відповідача було надано додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме: експертний висновок, прибуткову накладну, прайс-лист, які було безпідставно не взято до уваги. Позивач вважає рішення про коригування митної вартості та картку відмови в прийнятті митної декларації протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки на підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товару та обраного методу її визначення було подано усі необхідні документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару, включаючи інформацію щодо ціни товару.

Ухвалою суду від 13.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, яка буде розглядатися за правилами загального позовного провадження.

Представник позивача в судових засіданнях позов підтримав, просив його задовольнити в повному обсязі з підстав, зазначених в позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача в судових засіданнях проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 29.05.2019 №1360/9/06-70-10 та запереченнях на відповідь на відзив від 07.08.2019 №1741/9/06-70-10 (а.с.74-79, 125-129).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено з поданих матеріалів, товариство з обмеженою відповідальністю "Дівейв Групп" на підставі договору купівлі продажу № TR-DIW-1 від 14.03.2017 (а.с.19-21) та додаткової угоди № 1 від 17.03.2017 (а.с.22) згідно з рахунком-фактурою від 21.03.2019 №FE/0008/03/19 (а.с.33-34) та платіжним дорученням №1 від 01.03.2019 (а.с.35) купило у S.A. Trefl товарів на загальну суму 20359,78 Євро.

З метою здійснення митного оформлення товару декларантом подано митному органу митну декларацію №UA101070/2019/018696 (а.с.84-87).

На підтвердження факту купівлі та відвантаження товарів та обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості позивачем до матеріалів справи надано сертифікати походження (а.с.36-38) та копію пакувального листа, де сумою запакованих товарів визначено 20359,78 Євро (а.с.23-24).

За результатами перевірки митної декларації головним державним інспектором Трофімчуком О.Г. винесено картку відмови в її прийнятті №UA101070/2019/00279. Повідомлено про відмову у митному оформленні (пропуску) товарів у зв`язку з тим, що митна декларація не може бути оформлена, оскільки декларантом заявлена митна вартість товару №1 та товару №4 не підтверджена документально, чим порушено вимоги ст. 52, 53 Митного кодексу України. Позивачу необхідно подати належним чином оформлену митну декларацію відповідно до рішення про коригування митної вартості №UA101000/2019/200112/2 від 27.03.2019 сплатити платежі в повному обсязі або вчинити дії передбачені ч.7 ст.55 Митного кодексу України (а.с.15).

У рішенні про корегування митної вартості товарів №UA101000/2019/200112/2 від 27.03.2019 вказано наступні обставини:

- документи, зазначені у частині другій ст.53 Митного кодексу України, подані для митного оформлення містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, та щодо ціни, що сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, а саме: - у графі 20 "Умови поставки" митної декларації зазначено EXW Гдиня, що відповідає умовам п.3.1. Договору купівлі-продажу товарів № TR-DIW-1 від 14.03.2017. Згідно із Офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати ("Інкотермс 2010") за умовами поставки EXW продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання по поставці, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві або в іншому зазначеному місці. При цьому продавець не несе обов`язку з навантаження/розвантаження товару на транспортний засіб, що наданий покупцем. Витрати з навантаженням/розвантаження товару на транспортний засіб несе покупець. Відповідно до п.2.1. Договору купівлі-продажу товарів № TR-DIW-1 від 14.03.2017 до ціни товарів продавець не включив вартість їх навантаження/розвантаження на транспортний засіб. Відповідно до вимог п.п.6 п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України, витрати на навантаження/вивантаження товару включаються до митної вартості товарів. До митного оформлення не надано документ, якій би свідчив про вартість витрат, що поніс покупець товарів за виконання робіт по завантаженню/розвантаженню оцінюваних товарів. Зазначені витрати не включені у митну вартість товарів;

- рахунок № б/н від 21.03.2019 від ФОП ОСОБА_1 не містить відомостей про назву товару, що транспортувався, товаротранспортні документи (CMR), вагові, інші характеристики товару, які б свідчили про те, що зазначений документ підтверджує вартість транспортування саме оцінюваних товарів;

- у платіжному дорученні в іноземній валюті № 1 від 01.03.2019 зазначено суму 20359,78 евро, при цьому відсутнє посилання на рахунок-фактуру та/або рахунок- проформу, відповідно до якого здійснена оплата (п.3.1. Договору купівлі-продажу товарів № TR-DIW-1 від 14.03.2017). У зв`язку із наведеним, а також у зв`язку із тим, що сума оплати перевищує суму (ціну товару) заявленого до митного оформлення, орган доходів і зборів позбавлений можливості перевірити суму, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Додатково надана до митного оформлення копія митної декларації країни відправлення № 19PL321050E0035064 від 21.03.2019 не може бути використана, як документ, що підтверджує заявлену митну вартість товарів. Якість копії документу (чіткість зображення, у тому числі числових значень, що в ній відображені) не дозволяють органу доходів і зборів упевнитися у достовірності заявленої митної вартості". Додатково наданий на вимогу органу доходів і зборів Експертний висновок № В-590 від 26.03.2019 не може бути використаний, як документ, що підтверджує заявлену митну вартість товарів. Теж саме було зазначено і відносно додатково наданого на вимогу органу доходів і зборів, прайс-листа від відправника (а.с.16-18).

Вважаючи рішення та картку відмови протиправними, позивач звернувся до суду з вказаним позовом за захистом порушеного права.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вирішуючи спір по суті, суд ураховує, що згідно з ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому суд відмічає, що "на підставі" означає, що суб`єкт владних повноважень: 1) повинен бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним; "у межах повноважень" означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх; "у спосіб" означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби; "з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано", тобто використання наданих суб`єкту владних повноважень повинно відповідати меті та завданням діяльності суб`єкта, які визначені нормативним актом, на підставі якого він діє; "обґрунтовано", тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Рішення повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України, Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Відповідно до частини 1 статті 246 Митного кодексу України ( далі - МК України) метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною 1 статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Статтями 49-50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Відповідно до ч.4,5 ст.58 МК України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно з частиною 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч.1,2 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Частинами першою та другою статті 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з ч.1 ст.68 МК України для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів.

Таким чином Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Суд зауважує, що ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями частини 3 статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Частиною 3 статті 53 МК України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Статтею 57 МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Аналіз наведених норм права дозволяє зробити висновок, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

У випадках незгоди із задекларованою митною вартістю існує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

Суд зауважує, що законом чітко визначено умови, за яких у контролюючого органу виникає право на витребування додаткових документів, а саме наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, митний орган зобов`язаний навести конкретні обставини, що викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, та обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей із зазначенням документів, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Так, Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, пункту 36, від 01.07.2003, яке відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Водночас, витребовувати контролюючий орган має ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, та жодним чином не всі, котрі передбачені Митним кодексом України. Ненадання певних документів з передбаченого переліку може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Витребування додаткових документів є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Як встановлено судом, товариство з обмеженою відповідальністю "Дівейв Групп" з метою митного оформлення пропуску товарів митному органу надав: пакувальний лист, рахунок-фактуру, автотранспортну накладну, сертифікат про походження товару, платіжний документ, що підтверджує вартість товару, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконання договору про транспортно-експедиційні послуги, зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, договір про надання послуг митним брокером, договір про перевезення, інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державами, інші некласифіковані документи, митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів.

Суд зауважує, що у рішенні Житомирської митниці ДФС №UA101000/2019/200112/2 від 27.03.2019 зазначено, що методи 2а і 2б не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2в і 2г - в зв`язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості. Митна вартість визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч.3 ст.64 МК України, яка ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органами доходів та зборів митних вартостях: товару №1 - МД від 29.01.2019 №UA500060/2019/2264 4,438 євро/кг; товару №4 - МД від 13.03.2019 №UA100010/2019/323262 - 0,366 євро/кг. Вказано, що проведено процедуру консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою обґрунтованого вибору другорядного методу визначення митної вартості товару відповідно до вимог ст.59 МК України.

Аналіз наведених обставин та наданих позивачем документів дає підстави вважати таке рішення необґрунтованим з огляду на п.п.2, 4 ч.2 ст.55 МК України.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Наведені висновки суду підтверджені постановою Верховного Суду від 31 липня 2018 у справі № 809/719/17.

Всупереч вказаним вимогам відповідачем не обґрунтовано підстави незастосування другого-п`ятого методів при визначенні митної вартості імпортованого позивачем товару, оскільки відповідачем не обґрунтовано ціну, яка визначена ним внаслідок проведеного коригування митної вартості за резервним методом.

Так, позивачем митному органу було подано банківський платіжний документ щодо проведення розрахунків з іноземним контрагентом на суму 20359,78 Євро.

Аналіз інформації, що зазначена в платіжному дорученні та співставлення її з рахунком-фактурою і договором поставки дозволяє зробити висновок про ідентичність наведених даних з приводу суми платежу, імен контрагентів та дати проведення банківської операції, що свідчить про необґрунтованість тверджень суб`єкта владних повноважень на відсутність інформації про інвойс в платіжному дорученні від 01.03.2019 №1.

Так, відповідно митного законодавства України розрахунково-платіжним документом є інвойс, в якому виставляються суми до сплати покупцю, та в наданих до митного оформлення інвойсах міститься вся необхідна інформація для визначення митної вартості товару за ціною договору.

Зі змісту рахунку-фактури від 21.03.2019 №FE/0008/03/19 встановлено факт купівлі вказаних товарів.

Крім того, суд наголошує, що на вимогу митного органу позивачем було надано документи на підтвердження транспортування таких товарів, договір про надання транспортно-експедиційних послуг між товариством з обмеженою відповідальністю "Дівейв Групп" та ФОП ОСОБА_1 від 29.05.2017 (а.с.41-43), рахунок на суму 18000 грн за перевезення вантажу автомобільним транспортом (а.с.44), платіжне доручення про сплату 18000 грн ФОП Залізко В.А. (а.с.44а) та акт виконаних робіт від 28.03.2019 (а.с.45).

Однак митним органом не було взято до уваги надані товариством з обмеженою відповідальністю "Дівейв Групп" додатково документи.

З метою встановлення всіх обставин, позивач звернувся до спеціалізованої організації - Житомирської торгово-промислової палати, якою було складено експертний висновок №В-590. Задачею експертизи було визначення ринкової вартості іграшок для митних процедур. Вказано, що вартість оцінюваних іграшок становить від 1,95 до 9,72 Євро за 1 кг ваги, тобто вартість знаходиться в межах середньоринкових цін на аналогічну продукцію. На підставі вивченої інформації, і з урахуванням умов контракту, експерт робить висновок про те, що ринкова вартість продукції відповідає її контрактній ціні. Експертизою встановлено, що вартість пред`явлених іграшок на 26.03.2019 складає 20359,78 євро. Курс євро по інформації Національного банку України на 26.03.2019 складає 30,451947 грн (а.с.46-54).

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що позивачем було вжито всіх можливих заходів з метою доведення митному органу підстав визначення цін на товари та подано повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом. Водночас відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом.

Відповідачем як суб`єктом владних не доведено суду, що надані позивачем документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 815/329/17.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що визначені Конституцією та законами України вимоги до дій і рішень суб`єктів владних повноважень, які є важливими гарантіями дотримання прав особи, не були дотримані відповідачами.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на наведене, під час розгляду справи суд встановив відсутність належних доказів та обґрунтованих підстав у відповідача для прийняття рішення та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, у зв"язку з чим, позов товариства з обмеженою відповідальністю "Дівейв Групп" слід задовольнити в повному обсязі.

З приводу розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Як встановлено з матеріалів справи, позивачем при подачі до суду позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 3842,00 грн, про, що свідчать платіжні доручення №1700 від 05.04.2019 та №1767 від 02.05.2019 (а.с.4- 5).

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням задоволення позову, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з Житомирської митниці ДФС сплаченого судового збору у сумі 3842,00 грн.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним і скасувати рішення Житомирської митниці ДФС №UA101000/2019/200112/2 від 27.03.2019.

Визнати протиправною і скасувати картку відмови Житомирської митниці ДФС в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101070/2019/00279.

Стягнути з Житомирської митниці ДФС (вул. Перемоги, 25, Житомир, 10003, ЄДРПОУ 39421140) за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Дівейв Групп" (бульвар Ромена Роллана, 13- В, Київ 170, 03170, ЄДРПОУ 40124998) понесені судові витрати в сумі 3842,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Панкеєва

Повне судове рішення складене 26 вересня 2019 року