Постанова

від 27.01.2020 по справі 240/6231/19

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/6231/19

Головуючий у 1-й інстанції: Панкєва В.А.

Суддя-доповідач: Граб Л.С.

27 січня 2020 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Граб Л.С.

суддів: Сторчака В. Ю. Іваненко Т.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Житомирської митниці ДФС на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дівейв Групп" до Житомирської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення і картки відмови,

В С Т А Н О В И В :

В квітні 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю "Дівейв Групп" (далі ТОВ "Дівейв Групп") звернувся до суду з позовом до Житомирської митниці ДФС, в якому просив:

-визнати протиправним і скасувати рішення Житомирської митниці ДФС №UA101000/2019/200112/2 від 27.03.2019;

-визнати протиправною і скасувати картку відмови Житомирської митниці ДФС в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101070/2019/00279.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року позов задоволено:

-визнано протиправним і скасовано рішення Житомирської митниці ДФС №UA101000/2019/200112/2 від 27.03.2019;

-визнано протиправною і скасовано картку відмови Житомирської митниці ДФС в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101070/2019/00279.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення, подав апеляційну скаргу.

В обґрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що такі складові митної вартості як витрати на навантаження та транспортування на час подання митної декларації підтверджені не були, а тому митницею прийнято рішення про коригування митної вартості, що було залишено поза увагою судом першої інстанції.

Також скаржник вказав, що оскільки на час виникнення спірних правовідносин декларант не підтвердив задекларовану митну вартість товарів, то остання визначалась за резервним методом, що передбачено ст.58 Митного кодексу України.

06.12.2019 від позивача через канцелярію суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вказав, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального права, при повному та всебічному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, в зв`язку з чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду-без змін.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи повноважних представників для участі у розгляді справи, не направили.

Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі останнього.

У відповідності до вимог ч.1 ст.205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на слідуюче.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ТОВ "Дівейв Групп" на підставі договору купівлі продажу № TR-DIW-1 від 14.03.2017 та додаткової угоди № 1 від 17.03.2017 згідно з рахунком-фактурою від 21.03.2019 №FE/0008/03/19 та платіжним дорученням №1 від 01.03.2019 придбало у S.A. Trefl товари на загальну суму 20359,78 Євро.

З метою здійснення митного оформлення товару декларантом подано митному органу митну декларацію №UA101070/2019/018696.

На підтвердження факту купівлі та відвантаження товарів та обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості позивачем до матеріалів справи надано сертифікати походження та копію пакувального листа, де сумою запакованих товарів визначено 20359,78 Євро.

За результатами перевірки митної декларації головним державним інспектором Трофімчуком О.Г. винесено картку відмови в її прийнятті за №UA101070/2019/00279. Повідомлено, що митна декларація не може бути оформлена, оскільки заявлена декларантом митна вартість товару №1 та товару №4 не підтверджена документально, що є порушенням вимог статей 52 та 53 МК України. А також, що позивачу необхідно подати належним чином оформлену митну декларацію відповідно до рішення про коригування митної вартості №UA101000/2019/200112/2 від 27.03.2019 сплатити платежі в повному обсязі або вчинити дії передбачені ч.7 ст.55 Митного кодексу України.

У рішенні про корегування митної вартості товарів №UA101000/2019/200112/2 від 27.03.2019 вказано наступні обставини:

-документи, зазначені у частині другій ст.53 Митного кодексу України, подані для митного оформлення містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, та щодо ціни, що сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, а саме: - у графі 20 "Умови поставки" митної декларації зазначено EXW Гдиня, що відповідає умовам п.3.1. Договору купівлі-продажу товарів № TR-DIW-1 від 14.03.2017. Згідно із Офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати ("Інкотермс 2010") за умовами поставки EXW продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання по поставці, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві або в іншому зазначеному місці. При цьому продавець не несе обов`язку з навантаження/розвантаження товару на транспортний засіб, що наданий покупцем. Витрати з навантаженням/розвантаження товару на транспортний засіб несе покупець. Відповідно до п.2.1. Договору купівлі-продажу товарів № TR-DIW-1 від 14.03.2017 до ціни товарів продавець не включив вартість їх навантаження/розвантаження на транспортний засіб. Відповідно до вимог п.п.6 п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України, витрати на навантаження/вивантаження товару включаються до митної вартості товарів. До митного оформлення не надано документ, якій би свідчив про вартість витрат, що поніс покупець товарів за виконання робіт по завантаженню/розвантаженню оцінюваних товарів. Зазначені витрати не включені у митну вартість товарів;

- рахунок № б/н від 21.03.2019 від ФОП ОСОБА_1 не містить відомостей про назву товару, що транспортувався, товаротранспортні документи (CMR), вагові, інші характеристики товару, які б свідчили про те, що зазначений документ підтверджує вартість транспортування саме оцінюваних товарів;

- у платіжному дорученні в іноземній валюті № 1 від 01.03.2019 зазначено суму 20359,78 евро, при цьому відсутнє посилання на рахунок-фактуру та/або рахунок- проформу, відповідно до якого здійснена оплата (п.3.1. Договору купівлі-продажу товарів № TR-DIW-1 від 14.03.2017). У зв`язку із наведеним, а також у зв`язку із тим, що сума оплати перевищує суму (ціну товару) заявленого до митного оформлення, орган доходів і зборів позбавлений можливості перевірити суму, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Додатково надана до митного оформлення копія митної декларації країни відправлення № 19PL321050E0035064 від 21.03.2019 не може бути використана, як документ, що підтверджує заявлену митну вартість товарів. Якість копії документу (чіткість зображення, у тому числі числових значень, що в ній відображені) не дозволяють органу доходів і зборів упевнитися у достовірності заявленої митної вартості". Додатково наданий на вимогу органу доходів і зборів Експертний висновок № В-590 від 26.03.2019 не може бути використаний, як документ, що підтверджує заявлену митну вартість товарів. Теж саме було зазначено і відносно додатково наданого на вимогу органу доходів і зборів, прайс-листа від відправника.

Вважаючи рішення та картку відмови протиправними, позивач звернувся до суду з вказаним позовом за захистом порушеного права.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем як суб`єктом владних не доведено суду, що надані позивачем документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливості здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України регламентовано, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пунктів 23 та 24 частини 1 статті 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

За змістом статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини 1 та 2 статті 51 МК України).

У частині 2 статті 52 МК України зазначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Частиною першою статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України) передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено,-банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності-інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування,-страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті забороняється (частина п`ята статті 53 МК України).

Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 12.03.2019 у справі №820/8016/15 та від 26.11. 2019 у справі №821/107/16.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, підставою для його прийняття слугувало те, що в ході перевірки правильності визначення митної вартості товарів органом доходів і зборів встановлено, що документи, надані на підтвердження митної вартості задекларованого товару не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, в тому числі: про витрати з навантаження/розвантаження товару.

З матеріалів справи слідує, що ТОВ "Дівейв Групп" на підставі договору купівлі продажу № TR-DIW-1 від 14.03.2017 та додаткової угоди № 1 від 17.03.2017 згідно з рахунком-фактурою від 21.03.2019 №FE/0008/03/19та платіжним дорученням №1 від 01.03.2019 придбало у S.A. Trefl товар на загальну суму 20359,78 Євро.

На підтвердження факту купівлі та відвантаження товарів та обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості позивачем до матеріалів справи надано сертифікати походження та копію пакувального листа, де сумою запакованих товарів визначено 20359,78 Євро.

Надаючи оцінку доводам відповідача, покладеним в основу прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товарів, колегія суддів виходить із такого.

Так, за умовами зовнішньоекономічного договору купівлі-продажу № TR-DIW-1 від 14.03.2017 до ціни товару входить вартість пакування, маркування та етикетування, а також роялті на торгові марки, зображення і форми товарів.

Відносно витрат на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, то такі витрати в умовах договору не визначені.

Водночас, відповідно до умов вказаного договору ціна товару, як зазначено в п.п.2.1, розуміється на умовах ЕХW відповідно до правил Інкотермс 2010 .

Згідно Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати ( Інкотермс 2010 ) за умовами поставки ЕХW продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання по поставці, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві або в іншому зазначеному місці. При цьому продавець не несе обов`язку з навантаження/розвантаження товару на транспортний засіб, що наданий покупцем. Витрати з навантаження/розвантаження товару на транспортний несе покупець.

З ч.3 графи 44 митної декларації №UA101070/2019/018696, що була подана позивачем до митного контролю слідує, що до останньої долучено зовнішньоекономічний договір № TR-DIW-1 від 14.03.2017 (код документу 4104) та інші комерційні документи.

Однак, жодних додаткових угод, що стосуються умов навантаження, до укладеного зовнішньоекономічного договору купівлі-продажу, підприємством до митного органу при здійсненні митного оформлення товару, не надано.

При цьому, не надавалось позивачем будь-яких додаткових угод щодо змін умов поставки.

На виконання вимог ч.3 ст. 53 Митного кодексу України, митним органом направлено декларанту повідомлення про надання додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару.

На вимогу органу доходів і зборів позивачем додатково на підтвердження транспортування товарів надано рахунок на суму 18000 грн. за перевезення вантажу автомобільним транспортом, платіжне доручення про сплату 18000 грн. ФОП ОСОБА_1 , копію митної декларації країни відправлення №19PL321050Е0032064 від 21.03.2019 та експертний висновок №В-590 спеціалізованої організації-Житомирської торгово-промислової палати згідно якого ринкова вартість продукції відповідає її контрактній ціні. Експертизою також встановлено, що вартість пред`явлених іграшок на 26.03.2019 складає 20359,78 євро. Курс євро по інформації Національного банку України на 26.03.2019 складає 30,451947 грн.

Слід зазначити, що в матеріалах справи наявний договір про надання транспортно-експедиційних послуг від 29.05.2017 № 05/29, між ТОВ "Дівейв Групп" та ФОП ОСОБА_1 , предметом якого є надання послуг з перевезення вантажів до пункту призначення.

В той же час, позивачем даний договір, на підтвердження витрат на транспортування, митному органу не надавався, а надано лише рахунок без номера від 21.03.2019 про сплату 18 000 грн. за перевезення вантажу, який містить тільки дані про зовнішньоекономічний договір, який не є одноразовим та маршрут. При цьому, відомості щодо вантажу у рахунку відсутні.

Разом з цим, в експертному висновку лише визначено ринкову вартість без зазначення на якому ринку та в якій країні.

Крім того, в наданій копії митної декларації країни відправлення ціна спірних товарів №1 та №4 зазначена у польських злотих у перерахунку на валюту контракту PLN-EYR за курсом Центрального Європейського банку визначеного на дату складання рахунку-фактури та митної декларації країни відправлення (21.03.2019) перевищує заявлену митну вартість товарів.

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що позивач не спростував достатньо належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих документах розбіжностей, що ставлять під сумнів числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Частинами 1 - 3 статті 57 (глава 9 розділу ІІІ) МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частинами 1-2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (частина 1 статті 64 "Резервний метод" МК України).

Аналогічні норми містяться у статті 7 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року. Приміткою до статті 7 передбачено, що митні вартості, визначені згідно з положеннями статті 7, повинні настільки, наскільки можливо, ґрунтуватися на раніше визначених митних вартостях. Методи оцінювання, які мають використовуватися згідно зі статтею 6, повинні бути методами, викладеними в статтях 1-6, проте обґрунтована гнучкість у застосуванні таких методів відповідатиме цілям та положенням статті 7.

Так, в оскаржуваному рішенні зазначено, що при визначенні митної вартості товару, неможливо було застосувати методи 2а), 2б), так як у митного органу відсутня інформація щодо вартості ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, методи на основі віднімання 2в) та додавання 2г)-у зв`язку із відсутністю основи для віднімання та додавання вартості.

Ч.4 ст.58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Однак декларантом митну вартість товару скориговано не було, а тому таке коригування здійснене митницею шляхом прийняття оскаржуваного рішення від 27.03.2019.

На підставі встановлених обставин, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, а також зважаючи на те, що встановлені у ході митного контролю розбіжності та відсутність усіх відомостей щодо складових митної вартості товарів декларантом не спростовані, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач обґрунтовано здійснив коригування митної вартості товарів із застосуванням резервного методу.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору не надав належної правової оцінки фактичним обставинам справи, а доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції та дають правові підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.

У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення зокрема є, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що необхідно апеляційну скаргу задовольнити-скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 205, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Житомирської митниці ДФС задовольнити повністю.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дівейв Групп" до Житомирської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення і картки відмови скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Дівейв Групп", відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Граб Л.С. Судді Сторчак В. Ю. Іваненко Т.В.