Рішення

від 23.09.2019 по справі 540/1670/19

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2019 р.м. ХерсонСправа № 540/1670/19

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Попова В.Ф.,

секретар: Рябчич А.М.,

за участю:

представника позивача - Хандоги В.В.,

представників відповідача - Галамаздіна О.О., Щастної В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Білокриницький вапняний завод" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Севстройтехноплюс" про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень, -

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Білокриницький вапняний завод" (далі - позивач, ТОВ "Білокриницький вапняний завод") звернулось до суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків ДФС (далі - відповідач, ОВПП ДФС), третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю "Севстройтехноплюс" (далі - третя особа, ТОВ "Севстройтехноплюс") про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, а саме:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 23.07.2019 року № 0006214617 прийняте відповідачем, яким збільшено суму грошового зобов`язання позивачеві за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт і послуг) на суму у розмірі 307725 грн., в тому числі 246180 грн. за податковими зобов`язаннями та 61545 грн. за штрафними санкціями;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 23.07.2019 року № 0006244617 прийняте відповідачем, яким збільшено позивачеві суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт і послуг) на суму у розмірі 332343 грн., в тому числі 265874 грн. за податковими зобов`язаннями та 66468 грн. за штрафними санкціями.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві. Зазначив, що між ТОВ "Білокриницький вапняний завод" (покупець за договором) та ТОВ "Севстройтехноплюс" (постачальник за договором) був укладений договір про постачання вугільної продукції №01/12-15/1 від 16.12.2015, на підставі якого 03.01.2017 та 06.01.2017 було поставлено 559,5 т. вугілля марки АО (25-50) на суму 1477080,00 грн. В період з 31.05.2019 по 12.06.2019 відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства України при взаємовідносинах з ТОВ "Севстройтехноплюс" за січень 2017 року - показників декларації з податку на додану вартість та за 1 квартал 2017 - показників фінансової звітності, за результатами якої складено акт перевірки №80/28-10-46-14-31070558. Висновки акту перевірки стали підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень від 23.07.2019 №№0006214617, 0006244617. Позивач вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення винесені без врахування фактичних обставин справи та без дослідження первинних документів.

Представники відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечували, посилаючись на матеріали перевірки.

Третя особа про свою правову позицію суд не повідомила.

Судом встановлені наступні обставини по справі.

ТОВ "Білокриницький вапняний завод" зареєстровано 27.03.2001 р. в Великоолександрівській районній державній адміністрації Херсонської області №1530. Перебуває на податковому обліку 16.04.2001 р. за №247 у Великоолександрівському відділенні Новокаховської ОДПІ.

Видом діяльності ТОВ "Білокриницький вапняний завод" за КВЕД -2010 є: виробництво вапна та гіпсових сумішей; неспеціалізована оптова торгівля; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; консультування з питань комерційної діяльності й керування.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та ТОВ "Севстройтехноплюс" укладено договір про постачання вугільної продукції № 01/12-15/1 від 16 грудня 2015 року. Відповідно до умов вказаного договору продавець (ТОВ "Севстройтехноплюс") зобов`язується поставити у власність покупця (ТОВ Білокриницький вапняний завод" товар.

В ході розгляду справи встановлено, що транспортування вугільної продукції здійснювалося залізничним транспортом.

Підприємством на підтвердження транспортування товару надана залізнична накладна №53381554 від 27.12.2016р. з відомістю вагонів.

У відповідача відсутні претензії до даної накладної.

В період з 31.05.2019 по 12.06.2019 відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Білокриницький вапняний завод" за результатами якої складено акт від 12.06.2019 № 80/28-10-46-14/31070558 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Білокриницький вапняний завод" (код 31070558) з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ "Севстройтехноплюс" (код ЄДРПОУ 39841211) за січень 2017 року - показників декларації з податку на додану вартість та за 1 квартал 2017 року - показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємств".

В ході проведення перевірки встановлені порушення:

- пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість за період січень 2017 р. на загальну суму 246180,00 грн.

- пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток приватних підприємств за 1 квартал 2017 року в розмірі 265874,40 грн.

Висновки акту перевірки стали підставою для винесення 23.07.2019 податкових повідомлень-рішень №0006214617 про збільшення суми грошових зобов`язань з податку на додану вартість в розмірі 307725 грн.; №0006244617 про збільшення суми грошових зобов`язань з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 332343 грн.

Підставою для висновків про порушення позивачем вимог податкового законодавства є аналіз бази даних Дніпропетровського Офісу ВПП ДФС стосовно ТОВ "СЗФ "Торезька", а також не підтвердження факту придбання товару у четвертого по ланцюгу постачальника позивача.

Порядок проведення перевірки та наявність під час перевірки всіх первинних документів сторонами не заперечується.

При вирішенні справи по суті суд враховує наступне.

Як суд вбачає зі змісту акту перевірки, підставою для визначення позивачу податкового зобов`язання з ПДВ та з податку на прибуток став висновок контролюючого органу про відсутність підстав віднесення до податкової звітності господарських операцій з постачання вугілля, фактичне виконання яких не підтверджено, а також безпідставного включення до податкового кредиту сум ПДВ по оформленим документам (які не мають юридичний статус первинних документів) на придбання вугілля від імені ТОВ "Севстройтехноплюс".

Зазначений висновок обґрунтовано відсутністю у контрагентів контрагента позивача технічних ресурсів, основних засобів, достатньої кількості працівників, відсутністю зареєстрованого нерухомого майна, відсутністю за місцезнаходженням, відсутністю реального (законного) джерела походження отриманих робіт.

Окрім того, в акті перевірки контролюючий орган послався на те, що керівник ТОВ "Севстройтехноплюс" одночасно був зареєстрований керівником та засновником інших суб`єктів господарської діяльності в різних регіонах, що враховуючи час та відстань підтверджує відсутність проведення ним господарської діяльності зазначених контрагентів. До того ж, відповідно до аналізу даних податкового кредиту ТОВ "Севстройтехноплюс" встановлено його штучне формування виходячи з того, що воно та його контрагенти-постачальники ТОВ "ТАРГЕТОН", ТОВ "АЗТОРГ" та ТОВ "БАЛТОРГ" є фіктивними, з огляду на наявність кримінального провадження №3201610060000119 від 05.10.2016 за фактом створення невстановленими особами з метою прикриття незаконної діяльності.

Проте суд не може погодитися із такими висновками відповідача та вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 44.1 ст.44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За змістом п.135.2 ст.135, п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування та доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат та отримання ним доходів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пункт 138.1 ст.138 ПК України визначає витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, які складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності. У п.138.1.1 цієї ж статті визначено, що такі витрати включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 ст.140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Підпунктом 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

Податкова накладна, що містить помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, є підставою для віднесення покупцем сум податку до податкового кредиту.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Як свідчать матеріали справи, зауважень до податкових накладних у контролюючого органу не було.

Суд зазначає, що, відповідно до ч. 4 ст.70 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996-ХІV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а статтею 3 передбачено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також в пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок. Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно з ст. 1 Закону № 996-ХІV, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції - дії або події, що спричинили реальні зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства, тобто майновому стані платника податків.

Суд зазначає, що оглянуті відповідачем первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими на час вчинення угоди суб`єктами права.

Надані первинні бухгалтерські документи по формі та за змістом відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та Положення.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою використання їх в господарській діяльності.

Суд вважає за необхідне зазначити, що придбані товари відповідають напрямку господарської діяльності позивача. Отже, укладання договору з вищевказаним контрагентом безпосередньо пов`язано з господарською діяльністю позивача.

Документи, які надані позивачем, суд вважає достатніми та такими, що підтверджують факт придбання послуг у контрагента, а відповідачем не заперечується факт використання їх у власній господарській діяльності, та настання змін в майновому стані платника податків.

За таких обставин підстави для не включення сум ПДВ по податковій накладній №2 від 11.01.2017 до складу податкового кредиту позивача відсутні.

Наявність первинних документів є достатньою підставою для відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку, а оскільки дані податкового обліку базуються на даних бухгалтерського обліку, висновок відповідача щодо незаконності віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту є необґрунтованим, що виключає наявність підстав для висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій.

Щодо посилань контролюючого органу на аналіз інформаційних баз даних ДФС України та Єдиного реєстру податкових накладних, суд зазначає наступне.

Процес аналізу інформаційних баз даних ДФС України та ЄРПН є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов`язань й податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці. Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання і аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджується податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку.

В даному випадку до перевірки, рівно як і до суду, надано весь необхідний перелік документів первинного бухгалтерського обліку, що свідчать про реальність вчинення господарських операцій між сторонами договору та про настання змін в майновому стані позивача, що само по собі спростовує висновки контролюючого органу про фіктивність таких операцій.

Суд також відхиляє посилання контролюючого органу на зібрану податкову інформацію щодо контрагента позивача та його контрагентів по ланцюгу виходячи із наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Суд зазначає, що платник податків, який правильно застосовує норми податкового права, не повинен залежати у своїх правовідносинах з державною від іншого платника податків, який ці норми порушує.

Дефектність та наявність ознак фіктивності контрагента платника податків сама собою не свідчить про обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагента або про дефектність самих господарських операцій, а відтак не є вичерпним доказом при встановленні реальності або нереальності господарської операції, наявності або відсутності в ній ділової мети, яка за змістом пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції на отримання позитивного економічного ефекту.

Відповідачем не спростовується, що контрагент позивача на час вчинення господарських операцій мав чинний статус платників ПДВ, повідомлень про відсутність за місцезнаходженням до ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не внесено, тому суд виходить з того, що наведені в акті перевірки доводи щодо неспроможності контрагента позивача здійснювати певні види господарської діяльності відповідачем як суб`єктом владних повноважень суду не доведені та не підтверджені жодними доказами.

Щодо посилання відповідача на відсутність у контрагента позивача матеріальних та трудових ресурсів суд зазначає, що відсутність у підприємств-контрагентів умов, необхідних для здійснення господарської операції, само по собі не свідчить про нереальність господарських операцій, адже підприємство-постачальник може здійснювати реальні господарські операції та не обов`язково має бути виробником товару (послуги, робіт) і за відсутності дослідження первинних документів підприємства-контрагента висновки про нереальність господарських операцій, обґрунтовані відсутністю трудових та матеріальних ресурсів такого підприємства є передчасними.

При цьому чинним законодавством не вимагається на підтвердження реальності господарської операції з виконання робіт (надання послуг) надання платником податків доказів того, що вугілля надавалось виробником, оскільки чинне законодавство не вимагає від платника податків, який здійснює роботи або отримує їх, мати власне обладнання та заявляти його наявність у певних документах, надання яких була б визначена чинним законодавством обов`язковою.

З приводу доводів відповідача про нереальність господарських операцій з огляду на твердження податкового органу, за якими відповідач дійшов висновку про неможливість постачання товару контрагентом позивача та контрагентами його контрагента власними силами, то вказана позиція (без документального підтвердження) є лише припущенням податкового органу, в той час, як за приписами п.5.2 р.І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 22.12.2010 № 984, зареєстрованого в Мін`юсті України 12.01.2011 за № 34/18772, в акті перевірки відображаються лише факти порушень, а не припущення щодо їх наявності.

Також, слід зазначити, що неможливо встановити нереальність всіх без виключення господарських операцій, вчинених за ланцюгом постачання, без проведення відносно всіх учасників операцій визначених нормами податкового законодавства заходів контролю, таких як, перевірка платника податків, як і неможливо визнати нереальними господарські операції по ланцюгу контрагентів-постачальників, жодного разу не дослідивши їх первинну документацію, складену за результатом вчинення таких операцій.

Щодо перебування на посаді директора на декількох підприємствах.

Частиною 2 ст. 21 Кодексу законів про працю України передбачено, що працівник має право реалізувати свої здібності до праці на одному чи водночас на декількох підприємствах, в установах та організаціях.

Пунктом 2 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України №43, передбачені обмеження щодо роботи за сумісництвом для керівників лише державних підприємств, установ, організацій та їх заступників, у тому числі для керівників структурних підрозділів державних підприємств та їх заступників.

Крім того, відповідно до ст. 2 Господарського кодексу України учасниками відносин у сфері господарювання є, зокрема, громадяни, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Тобто, чинне законодавство України дозволяє кільком засновникам створювати підприємство та бути одночасно засновниками інших підприємств.

Щодо посилання контролюючого органу на кримінальне провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №3201610060000119 від 05.10.2016 за фактом створення невстановленими особами з метою прикриття незаконної діяльності (з метою мінімізації податкового навантаження та штучного формування схемного податкового кредиту з ПДВ підприємствам-контрагентам) ряду підприємств, зокрема ТОВ "Севстройтехноплюс", ТОВ "ТАРГЕТОН", ТОВ "АЗТОРГ" та ТОВ "БАЛТОРГ" слід зазначити, що результати оперативно-розшукових заходів в рамках кримінальної справи є не доказами, а лише відомостями про джерело тих фактів, які можуть стати доказами у податковому спорі після їх закріплення належним процесуальним шляхом. А відтак, отримана у ході досудового слідства про кримінальній справі інформація, на яку посилається податковий орган в якості обґрунтування своїх доводів про недобросовісність учасників спірних правочинів, не може слугувати належним підтвердженням фактів, зафіксованих в акті перевірки.

Аналогічна позиція міститься в Ухвалі ВАСУ від 30 листопада 2015 у справі №К/800/5195/14.

Враховуючи наведене, суд констатує, що позивач у відповідності до норм Податкового кодексу України правомірно включив до складу витрат вартість товарів, отримання яких, оформлено від імені ТОВ "Севстройтехноплюс", а також правомірно включив до податкового кредиту суми ПДВ по оформленим документам на придбання товарів від імені ТОВ "Севстройтехноплюс", а контролюючий орган при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень дійшов хибного висновку про порушення позивачем положень ПК України.

Аналогічне правозастосування наведених норм викладене в постанові Верховного Суду від 02.10.2018 в справі № 808/2524/17 (адміністративне провадження №К/9901/55873/18).

Надані сторонами документи на правильність висновків суду не впливають.

Враховуючи наведене, суд вважає, що висновок, зроблений відповідачем в акті, є необґрунтованим та недоведеним, у зв`язку з чим податкові повідомлення-рішення, прийняті відповідачем на підставі встановлених актом порушень, є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню у повному обсязі.

В судовому засіданні 23.09.2019 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. 242-246 КАС України, суд,-

постановив:

Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0006214617 від 23.07.2019 року прийнятого Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби (код ЄДРПОУ 39440996, місцезнаходження: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 11-Г), яким збільшено суму грошового зобов`язання Товариству з обмеженою відповідальністю "Білокриницький вапняний завод" (код ЄДРПОУ 31070558, місцезнаходження: 74113, Херсонська обл., Великоолександрівський район, смт Кар`єрне, вул. Комсомольська, 1 по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму у розмірі 307725,00 грн, в тому числі 246180,00 грн за податковим зобов`язанням та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 61545,00.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0006244617 від 23.07.2019 року прийнятого Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби (код ЄДРПОУ 39440996, місцезнаходження: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 11-Г), яким збільшено суму грошового зобов`язання Товариству з обмеженою відповідальністю "Білокриницький вапняний завод" (код ЄДРПОУ 31070558, місцезнаходження: 74113, Херсонська обл., Великоолександрівський район, смт Кар`єрне, вул. Комсомольська, 1) по податку на прибуток приватних підприємств на суму 332343,00 грн, в тому числі 265874,40 грн за податковими зобов`язаннями та 66468,60 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стягнути з Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (код ЄДРПОУ 39440996, місцезнаходження: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 11-Г) за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір у сумі 9601,02 грн (дев`ять тисяч шістсот одна гривня дві копійки) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Білокриницький вапняний завод" (код ЄДРПОУ 31070558, місцезнаходження: 74113, Херсонська обл., Великоолександрівський район, смт Кар`єрне, вул. Комсомольська, 1).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 24 вересня 2019 р.

Суддя Попов В.Ф.

кат. 111030100