Рішення

від 25.09.2019 по справі 540/1515/19

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2019 р.м. ХерсонСправа № 540/1515/19 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Князегригорівська сільська рада Великолепетиського району Херсонської області про скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі-відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Князегригорівська сільська рада Великолепетиського району Херсонської області (далі-третя особа), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.04.2019 р. №0005979-5313-2107, відповідно до якого позивачу нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 р. в сумі 4279,59 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що контролюючим органом прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме на нежитлову будівлю - ангар, за адресою: АДРЕСА_1 . с. Князе- АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 . Позивач вважає вказане податкове повідомлення-рішення протиправним з огляду на те, що нерухоме майно належить позивачу на праві власності, однак згідно акту від 23.01.2007р. воно передане Фермерському господарству «Едельвейс» на праві господарського відання. Таким чином, об`єкт нерухомого майна - нежитлова будівля, ангар за адресою: АДРЕСА_3 фактично є нерухомістю сільськогосподарського товаровиробника - Відокремленої садиби (за межами населеного пункту) фермерського господарства «ЕДЕЛЬВЕЙС» , а позивач є засновником цього господарства, та основними видами діяльності якого по КВЕД- 2010 є вирощування винограду; вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; розведення великої рогатої худоби молочних порід; тощо.

Відтак, нерухомість за цією адресою не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в силу положень пункту «ж» підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, яким встановлено, що не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

З огляду на викладене просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.04.2019 р. №0005979-5313-2107.

Ухвалою від 26.07.2019р. провадження у вказаній справі відкрито, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою від 12.08.2019р. відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву зі змісту якого убачається, що податковий орган не визнає позов та просить відмовити у його задоволенні з наступних підстав. Зокрема, зазначає, що об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки визначено об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна ОСОБА_1 є власником об`єкт нерухомого майна - нежитлова будівля, ангар, реєстраційний номер - 16617237 розташована за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 229,9 кв.м. Право приватної власності за ОСОБА_1 зареєстровано 03.11.2006 року на підставі рішення Великолепетиського районного суду Херсонської області від 23.10.2006 по справі №2-775/2006. У зв`язку із тим, що позивач, ОСОБА_1 , є власником вказаної нежитлової будівлі, ангару, було винесено податкове повідомлення-рішення №0005979-2313-2107 від 18.04.2018 року про визначення податкового зобов`язання на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є платниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2018 рік в сумі 4279,59 грн. (3723*0,5%*229,9 = 4279,59).

Підпунктом 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України визначено перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктами оподаткування. Згідно пункту «ж» , пп. 266.2.2 п.266.2. ст. 266 ПК України не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. Разом з тим, ОСОБА_1 не зареєстрований як фізична особа-підприємець. Також позивач не декларував у 2018 році отримання доходу від виробництва та реалізації сільськогосподарської продукції. А отже ОСОБА_1 не є сільськогосподарським товаровиробником, не займається діяльністю з виробництва сільськогосподарської продукції, переробки власно-виробленої сільськогосподарської продукції та її реалізації.

Відповідач зазначає, що доказів на підтвердження внесення ОСОБА_1 до статутного капіталу ВС ФГ «Едельвейс» нерухомого майна - нежитлової будівлі, ангарупозивачем не надано. У переліку майна ВС ФГ «Едельвейс» , переліченому у п.3 розділу 4 Статуту, вищезазначене нерухоме майно не значиться.

З огляду на викладене вважає оскаржене податкове повідомлення-рішення правомірним, а позов необґрунтованим.

Третьою особою надано до суду пояснення, зі змісту якого убачається, що підстави скасування податкового повідомлення-рішення відсутні. Зокрема, пояснює, що відповідно пунктом «ж» , пп. 266.2.2 п.266.2. ст. 266 ПК України визначено декілька умов для звільнення від оподаткування: власник (юридична чи фізична особа) повинен бути сільськогосподарським товаровиробником; будівля повинна бути віднесена до І класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000; об`єкти нерухомості не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Відповідно до п. 14.1.235. ПК України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання. Отже, ОСОБА_1 для того, аби скористатися пільгою по платі за вказане нерухоме майно, повинен бути фізичною особою-підприємцем, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції. Але доказів цих фактів позивачем не надано. ВС «Едельвейс» використовує вказаний ангар для сільськогосподарської діяльності, але це підприємство не є його власником. Крім того, позивачем не надано доказів факту віднесення до класу Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000.

З огляду на викладене вважає, що підстави для задоволення позову відсутні.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, судом встановлено наступне.

Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 03 листопада 2006 року №12389249 ОСОБА_1 належить на праві власності об`єкт нерухомого майна - нежитлова будівля, ангар за адресою: АДРЕСА_3 загальна площа ангару 229,9 кв.м).

Факт належності ОСОБА_1 на праві власності вказаної нежитлової будівлі, ангару сторонами не оспорюється.

Об`єкт нерухомого майна - нежитлова будівля, ангар розташований на частині земельної ділянки площею 4,57 га кадастровий №6521282200:05:004:0006, яка належить ОСОБА_1 згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серія ХС №037373 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

29 березня 1996 року Великолепетиською районною державною адміністрацією Херсонської області зареєстроване Селянське (Фермерське) господарство «ЕДЕЛЬВЕЙС» (код ЄДРПОУ 24104655), засновником якого є ОСОБА_1 .

Станом на 01.09.2015р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про зміну назви фермерського господарства, а саме: Відокремлена садиба (за межами населеного пункту) фермерське господарство «ЕДЕЛЬВЕЙС» (код ЄДРПОУ 24104655) (далі - ВС ФГ «ЕДЕЛЬВЕЙС» ). Організаційно-правові форма - фермерське господарство.

Згідно статуту ВС ФГ «ЕДЕЛЬВЕЙС» головою та єдиним учасником є ОСОБА_1 .

18 квітня 2019 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі прийняте податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №0005979-5313-2107, відповідно до якого ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачуються фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2018р. у сумі 4279,59 грн.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, вважаючи, що контролюючим органом нарахований податок на об`єкт нерухомості, який не є об`єктом оподаткування, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує наступні обставини та приписи законодавства.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, визначено нормами Податкового кодексу України.

Пунктом 7.3 статті 7 ПК України встановлено, що будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

01.01.2015 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 № 71-VIII, яким була викладена в новій редакції стаття 266 Податкового кодексу України- "Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки".

Відповідно до пп.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (пп.266.1.2 п.266.1 ст.266 ПК України).

Підпунктами 266.3.1, 266.3.2 п. 266.3ст. 266 Податкового кодексу України встановлено, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Підпунктом 266.5.1 п. 266.5ст. 266 Податкового кодексу України визначено, що ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Відповідно до пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком) (пп. 266.7.2 п. 266.7ст. 266 Податкового кодексу України).

Приписами пп. 266.6.1 п. 266.6ст. 266 Податкового кодексу України встановлено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

З системного аналізу зазначених норм права суд дійшов висновку, що у разі наявності об`єкта оподаткування з податку на нерухоме майно, платник податку, зобов`язаний сплатити суму податку обчисленого контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Відповідно до пункту «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Разом з тим, у базовому податковому періоді - 2018 році - діяла інша, чинна на той час редакція пункту «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, відповідно до якої не відносились до об`єкту оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Пп.14.1.235 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Судом встановлено, що позивачу на праві приватної власності належить земельна ділянка на території Князегригорівської сільської ради Великолепетиського району Херсонської області, площею 4,57 га кадастровий №6521282200:05:004:0006 із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Також судом встановлено, що позивач з 1996 року є засновником та єдиним учасником Фермерського господарства «ЕДЕЛЬВЕЙС» , видами діяльності якого є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; вирощування винограду; розведення великої рогатої худоби молочних порід; надання допоміжних послуг у лісовому господарстві, та ін. Вказане підтверджується виписками з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно Статуту ВС ФГ «ЕДЕЛЬВЕЙС» засновником та єдиним учасником ВС ФГ «ЕДЕЛЬВЕЙС» є ОСОБА_1 .

Положеннями ст.1 Закону України «Про фермерське господарство» встановлено, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації як юридична особа або фізична особа - підприємець. Фермерське господарство діє на основі установчого документа (для юридичної особи - статуту, для господарства без статусу юридичної особи - договору (декларації) про створення фермерського господарства). В установчому документі зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України.

Статтею 19 цього ж Закону встановлено, що до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Відповідно до ч.1 Розділу 4 Статуту майно та майнові права ВС ФГ «Едельвейс» складається з: основних і оборотних фондів та майнових прав, що передаються головою ВС «Едельвейс» в порядку внеску в капітал ВС ФГ «ЕДЕЛЬВЕЙС» ; продукції, що виготовлена ВС ФГ «Едельвейс» у результаті його господарської діяльності; отриманих доходів та прибутку; іншого майна та майновий прав, що були надбані ВС ФГ «Едельвейс» на законні підставах.

Так, згідно акту від 23.01.2007р. засновник ФГ «ЕДЕЛЬВЕЙС» , власник ангару, що знаходиться за адресою: вул АДРЕСА_1 , буд. АДРЕСА_4 46-а, с. Князе-Григорівка, Великолепетиський район, Херсонська АДРЕСА_5 передав на праві господарського відання Фермерському господарству «ЕДЕЛЬВЕЙС» для ведення фермерського господарства вказану нежитлову будівлю.

Отже, нежитлова будівля, ангар придбана ВС ФГ «Едельвейс» у користування на законні підставах.

Вказане спростовує доводи відповідача стосовно відсутності у переліку майна ВС ФГ «Едельвейс» , переліченому у п.3 розділу 4 Статуту, вищевказаного нерухомого майна.

З матеріалів справи убачається, що цільове призначення вищевказаної нежитлової будівлі, ангару, яке належать на праві приватної власності ОСОБА_1 є використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, для ведення фермерського господарства.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , с. Князе АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 нежитлова будівля, ангар фактично є нерухомістю сільськогосподарського товаровиробника - ВС ФГ «ЕДЕЛЬВЕЙС» (нерухомість перебуває у користуванні), а позивач є засновником цього підприємства, та основними видами діяльності підприємства по КВЕД є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; вирощування винограду; розведення великої рогатої худоби молочних порід; надання допоміжних послуг у лісовому господарстві, та ін.

Відтак, нерухомість за цією адресою не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в силу положень пункту «ж» підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, яким встановлено, що не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 04.12.2018р. у справі № 649/593/16-а.

З огляду на викладене суд зазначає, що доводи відповідача стосовно того, що позивач не є сільськогосподарським товаровиробником, є хибними. З цих же підстав помилковими є також твердження відповідача та третьої особи стосовно того, що позивач має бути зареєстрований фізичною особою-підприємцем.

Стосовно доводів третьої особи щодо наявності самостійної підстави відмови у задоволенні позову як-то факт передачі ангару у користування ВС ФГ «ЕДЕЛЬВЕЙС» , що суперечить пункту ж підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, відповідно до якого об`єкт нерухомості не повинен бути зданий власником в оренду, лізинг, позичку, суд зазначає, що вказані доводи є помилковими з огляду на те, що редакція вказаної норми, на яку посилається третя особа, діє з 01.01.2019р., у той час як спірним податковим повідомленням-рішенням нарахований податок за 2018р. Як вже зазначалось вище, у базовому періоді 2018 році - діяла інша, чинна на той час редакція пункту «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, відповідно до якої не відносились до об`єкту оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Крім того, суд звертає увагу на наступне.

Позивач у позовній заяві посилається на те, що відповідним рішенням Князегригорівської сільської ради Великолепетиського району затверджено на 2018 рік ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для об`єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб в адміністративних межах Князегригорівської сільської ради Великолепетиського району. Таке рішення сільської ради має бути прийнято з дотриманням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності". Представник позивача подав адвокатський запит до Князегригорівської сільської ради Великолепетиського району про надання копії рішення Князегригорівської сільської ради Великолепетиського району, яким затверджено на 2018 рік ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для об`єктів нежитлової нерухомості, а також копії документів, що підтверджують дотримання Князегригорівською сільською радою Великолепетиського району, під час прийняття запитуваного рішення, Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" (план діяльності з підготовки проектів регуляторних актів, аналіз регуляторного впливу, відомості про оприлюднення проекту регуляторного акту, відомості про офіційне оприлюднення регуляторного акту). Станом на день подання позовної заяви до суду третя особа не надала копії запитуваного рішення сільської ради.

Встановлення податку на майно, зокрема в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є повноваженням місцевої ради, яке виконується шляхом прийняття відповідного рішення.

Одночасно підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України регламентовано порядок опублікування та застосування рішень місцевої ради про встановлення місцевих податків. Зазначені рішення офіційно оприлюднюються відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Наведеною нормою передбачено обов`язок місцевої ради опублікувати рішення про встановлення місцевого податку, а також наслідки несвоєчасного опублікування відповідного рішення.

Якщо таке рішення не буде опубліковано до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому підлягає застосуванню відповідний податок, таке рішення застосовується з початку наступного бюджетного періоду за тим, у якому планувалося запровадити відповідний податок.

Рішення місцевої ради про встановлення місцевих податків приймається до початку наступного бюджетного періоду і набирає чинності з наступного бюджетного періоду. При цьому відповідно до пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України.

Саме тому за умови дії підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України рішення місцевої ради щодо встановлення місцевого податку не може набрати чинності в тому самому бюджетному періоді, в якому воно прийняте.

Із пояснень третьої особи, що міститься в матеріалах справи, убачається, що статтею 13 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" визначено способи оприлюднення документів, підготовлених у процесі здійснення регуляторної діяльності.

Повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій, проект регуляторного акта та відповідний аналіз регуляторного впливу оприлюднюються шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації розробника цього проекту, а у разі їх відсутності - у друкованих засобах масової інформації, визначених розробником цього проекту, та/або шляхом розміщення на офіційній сторінці розробника проекту регуляторного акта в мережі Інтернет.

Якщо в межах адміністративно-територіальної одиниці чи в населеному пункті не розповсюджуються друковані засоби масової інформації, а місцеві органи виконавчої влади, територіальні органи центральних органів виконавчої влади, органи та посадові особи місцевого самоврядування не мають своїх офіційних сторінок у мережі Інтернет, документи, зазначені у частинах першій - третій цієї статті, можуть оприлюднюватися у будь-який інший спосіб, який гарантує доведення інформації до мешканців відповідної адміністративно-територіальної одиниці чи до відповідної територіальної громади.

На виконання цих вимог закону Князегригорівською сільською радою, з урахуванням того, що на час прийняття відповідного рішення сільська рада не мала ні друкованих засобів інформації, ні офіційної сторінки в мережі Інтернет, було оприлюднено аналіз регуляторного впливу та проект вказаного регуляторного акту на дошці оголошень сільської ради та на офіційній сторінці веб-сайту Великолепетиської райдержадміністрації.

Водночас, підтвердити факти вказаних оголошень зараз немає можливості, оскільки із плином часу, (вже пройшло більше двох років), ця інформація була втрачена.

Отже, доказів виконання органом місцевого самоврядування вимог законодавства щодо оприлюднення рішення, яким встановлені місцеві податки на території Князегригорівської сільської ради, останнім не надано, на що суд також звертає уагу.

Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Статтею 77 КАС України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд застосовує практику ЄСПЧ, зокрема, правову позицію, висловлену у справі «Щокін проти України» (заяви № 23759/03 та № 37943/06) від 14.10.2010, в якій ЄСПЧ дійшов висновку, що накладання органами державної влади на заявника додаткових зобов`язань зі сплати податку становило втручання в його майнові права у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Таким чином, Суд має встановити, чи таке втручання було виправданим відповідно до вимог цього положення.

Перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом» , а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів» . Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (рішення у справі «Ятрідіс проти Греції» (Jatridis v. Greece) [ВП], №31107/96, пункт 58, ЄСПЛ 1999-II).

Говорячи про «закон» , стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції (рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» , № 26449/95, пункт 54, від 09.11.1999. Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy), [ВП], № 33202/96, пункт 109, ЄСПЛ 2000-І).

Крім того, у даному випадку, суд вважає за необхідне звернути увагу на практику Європейського Суду з прав людини. Так, зокрема, рішеннями Європейського суду з прав людини у справах Сєрков проти України (заява №39766/05), Щокін проти України (заяви №23759/03 та №37943/06), якими було встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов`язань зі сплати податку.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).

Також, відповідно до п. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України У разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Враховуючи вищевикладене, суд встановив відсутність об`єкта оподаткування податком на нерухоме майно, та дії контролюючого органу щодо визначення суми грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно ОСОБА_1 не відповідають чинному законодавству, а податкове повідомлення-рішення від 18.04.2019 р. №0005979-5313-2107 щодо визначення податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки по об`єкту нежитлової нерухомості на загальну суму 4279,59 грн. є протиправним.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень не обґрунтував обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а позивач довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

При зазначених обставинах, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають до задоволення, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оскільки факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє підтвердження у ході розгляду справи, то адміністративний позов слід задовольнити повністю.

Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Враховуючи наведене вище, на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати зі сплати судового збору у сумі 768,40 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Князегригорівська сільська рада Великолепетиського району Херсонської області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі 18.04.2019 р. №0005979-5313-2107.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (код ЄДРПОУ 39394259) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 (сорок) коп. на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 , рнокпп НОМЕР_1 ).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Пекний А.С.

кат. 111031101