Постанова

від 03.04.2020 по справі 540/1515/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2020 р.м.ОдесаСправа № 540/1515/19 Головуючий в 1 інстанції: Пекний А.С.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

доповідача, судді - Димерлія О.О.

суддів - Єщенка О.В., Танасогло Т.М.,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Князегригорівська сільська рада Великолепетиського району Херсонської області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2019 року ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі ГУ ДФС у Херсонській області АРК та м. Севастополі) в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.04.2019 р. № 0005979-5313-2107.

В обґрунтування позову зазначалось, що контролюючим органом прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме на нежитлову будівлю ангар, за адресою: АДРЕСА_1 . На думку позивача, податкове повідомлення-рішення винесено контролюючим органом протиправно, з огляду на те, що нерухоме майно належить позивачу на праві власності, однак згідно акту від 23.01.2007 р. воно передане Фермерському господарству Едельвейс на праві господарського відання. Так, об`єкт нерухомого майна (ангар) за вказаною адресою фактично є нерухомістю сільськогосподарського товаровиробника - Відокремленої садиби (за межами населеного пункту) Фермерського господарства Едельвейс , а позивач є засновником цього господарства основними видами діяльності якого по КВЕД- 2010 є вирощування винограду; вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; розведення великої рогатої худоби молочних порід; тощо.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення, прийняте ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі 18.04.2019 р. №0005979-5313-2107.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що нерухомість за цією адресою не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в силу положень пункту ж підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням ГУ ДФС у Херсонській області АРК та м. Севастополі подано апеляційну скаргу в якій зазначено, що рішення суду першої винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому останній просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивач не зареєстрований як фізична особа-підприємець. Крім того, відповідач вказує, що у 2018 році ОСОБА_1 не декларував отримання доходу від виробництва та реалізації сільськогосподарської продукції, що свідчить про те, що позивач не займається діяльністю з виробництва сільського господарської продукції, її переробки та подальшої реалізації. При цьому, жодних доказів, що нежитлова будівля (ангар) перебуває у власності або використовується сільськогосподарським товаровиробником безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, позивачем не надано.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 спростовує доводи апеляційної скарги, вказуючи на законність ухваленого рішення та просить його залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув та обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Перевіряючи повноту з`ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.

Судом встановлено, що ввідповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 03 листопада 2006 року № 12389249 ОСОБА_1 належить на праві власності об`єкт нерухомого майна - нежитлова будівля, ангар за адресою: АДРЕСА_1 (загальна площа ангару 229,9 кв.м).

Об`єкт нерухомого майна - нежитлова будівля, ангар розташований на частині земельної ділянки площею 4,57 га кадастровий №6521282200:05:004:0006, яка належить позивачу згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серія ХС №037373 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

29 березня 1996 року Великолепетиською районною державною адміністрацією Херсонської області зареєстроване Селянське (Фермерське) господарство ЕДЕЛЬВЕЙС , засновником якого є ОСОБА_1 ..

Станом на 01.09.2015р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про зміну назви фермерського господарства, а саме: Відокремлена садиба (за межами населеного пункту) фермерське господарство ЕДЕЛЬВЕЙС (далі - ВС ФГ ЕДЕЛЬВЕЙС ). Організаційно-правові форма фермерське господарство.

Згідно статуту ВС ФГ ЕДЕЛЬВЕЙС головою та єдиним учасником є ОСОБА_1

18 квітня 2019 року Головним управлінням ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі прийняте податкове повідомлення-рішення від 18.04.2019 р. № 0005979-5313-2107, відповідно до якого ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачуються фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2018р. у сумі 4279,59 грн.

Згідно із статті 265 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.

Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України встановлено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

При цьому, об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України), а базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Згідно із підпунктом 266.3.3 пункту 266.3 статті 266 ПК України передбачено, що база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об`єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об`єкт.

Підпунктом "ж" 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України визначено перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктом оподаткування, до яких віднесено будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Правовий аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що її застосування передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга - об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Приписами підпункту 14.1.1291 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють, зокрема будівлі промислові та склади.

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо) віднесено до підрозділу Будівлі нежитлові (група 127 Будівлі нежитлові інші клас 1271 Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства ).

До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", що включає підкласи: 1271.1 Будівлі для тваринництва ; 1271.2 Будівлі для птахівництва ; 1271.3 Будівлі для зберігання зерна ; 1271.4 Будівлі силосні та сінажні ; 1271.5 Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства ; 1271.6 Будівлі тепличного господарства ; 1271.7 Будівлі рибного господарства ; 1271.8 Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва ; 1271.9 Будівлі сільськогосподарського призначення інші .

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 127) "Будівлі нежитлові" належить клас (код 1271) "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", який включає будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо. До класу (код 1272) "Будівлі для культової та релігійної діяльності" належать, зокрема, церкви, каплиці, мечеті, синагоги.

Як установлено матеріалами справи, об`єкт нерухомого майна - нежитлова будівля, ангар розташований на частині земельної ділянки площею 4,57 га кадастровий №6521282200:05:004:0006, яка належить ОСОБА_1 згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серія ХС № 037373 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

В межах спірних правовідносин позивач наголошує на тому, що для здійснення господарської діяльності ним утворено організаційну форму у вигляді ВС ФГ ЕДЕЛЬВЕЙС , зі статуту якого вбачається, що головою та єдиним учасником ВС ФГ ЕДЕЛЬВЕЙС є ОСОБА_1 ..

Вказаний об`єкт нерухомого майна - нежитлова будівля, ангар, використовується саме ВС ФГ ЕДЕЛЬВЕЙС , що підтверджується відповідним актом приймання-передачі.

Так, в оскаржуваному рішенні суд зазначає, що згідно акту від 23.01.2007 засновник ФГ Едельвейс , власник ангару, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 передав на праві господарського відання ФГ ЕДЕЛЬВЕЙС для ведення фермерського господарства вказану нежитлову будівлю.

Проте, апеляційний суд вказує, що право господарського відання є похідним речовим правом, а отже підлягає реєстрації у відповідності до чинного законодавства.

Так, ч. 1 ст. 182 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають держреєстрації.

Закон України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі Закон № 1952) визначає правові, економічні, організаційні засади проведення держреєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень, установлює, що така держреєстрація прав є обов`язковою.

Статтею 19 цього Закону визначено перелік документів, що посвідчують право власності та інші речові права, які є підставою для державної реєстрації цих прав.

Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають держреєстрації, виникають із моменту такої реєстрації (ст. 3 Закону № 1952), крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли, до 01.01.13 р., визнаються дійсними згідно із ч. 3 ст. 3, та випадків, визначених ст. 28 Закону № 1952 за наявності однієї з таких умов: реєстрацію таких прав було проведено відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Таким чином, будь-яких доказів, крім акту приймання-передачі майна, на підтвердження внесення ОСОБА_1 до статутного капіталу, або передачі у інший законний спосіб, ВС ФГ ЕДЕЛЬВЕЙС нерухомого майна нежитлової будівлі, ангару, що розташований за адресою АДРЕСА_1 позивачем до суду не надано.

В єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень також відсутні записи про реєстрацію права господарського відання ВС ФГ ЕДЕЛЬВЕЙС .

При цьому, згідно розділу 4 Статуту ВС ФГ ЕДЕЛЬВЕЙС у переліку майна вищезазначене нерухоме майно (ангар) не обліковується.

Окрім цього, ОСОБА_1 на надано доказів щодо провадження господарської діяльності пов`язаною з виробництвом сільськогосподарської продукції, переробки власно-виробленої сільськогосподарської продукції та її реалізації. Позивач не зареєстрований як фізична особа-підприємець.

З апеляційної скарги контролюючого органу вбачається, що у 2018 році позивач не декларував отримання доходу від виробництва та реалізації сільськогосподарської продукції.

До того ж, ВС ФГ ЕДЕЛЬВЕЙС також не декларувало сільськогосподарську діяльність.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що доказів того, що нежитлова будівля, ангар, що розташований : адресою АДРЕСА_1 перебуває у власності або використовується сільськогосподарським товаровиробником безпосередньо у сільськогосподарські діяльності ОСОБА_1 не надано.

Сам факт використання ВС ФГ ЕДЕЛЬВЕЙС майна, яке належить ОСОБА_1 , навпаки, дає підстави апеляційному суду вважати, що до позивача не може бути застосована наведена вище пільга, адже Податковий кодекс України визначає, що умовою звільнення від оподаткування є факти, які свідчать про те, що об`єкти нерухомості не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. В супереч цього позивач зазначає, що ним передано ангар в користування ВС ФГ ЕДЕЛЬВЕЙС , що вже є самостійною підставою для відмови у позові.

Щодо посилання ОСОБА_1 у своєму позові на необхідність опублікування рішення про встановлення податків і зборів відповідно до норм Податкового кодексу України, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 13 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" визначено способи оприлюднення документів, підготовлених у процесі здійснення регуляторної діяльності.

Повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій, проект регуляторного акта та відповідний аналіз регуляторного впливу оприлюднюються шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації розробника цього проекту, а у разі їх відсутності - у друкованих засобах масової інформації, визначених розробником цього проекту, та/або шляхом розміщення на офіційній сторінці розробника проекту регуляторного акта в мережі Інтернет.

Якщо в межах адміністративно-територіальної одиниці чи в населеному пункті не розповсюджуються друковані засоби масової інформації, а місцеві органи виконавчої влади, територіальні органи центральних органів виконавчої влади, органи та посадові особи місцевого самоврядування не мають своїх офіційних сторінок у мережі Інтернет, документи, зазначені у частинах першій - третій цієї статті, можуть оприлюднюватися у будь-який інший спосіб, який гарантує доведення інформації до мешканців відповідної адміністративно-територіальної одиниці чи до відповідної територіальної громади.

Як зазначено в поясненнях Князегригорівської сільської ради, на виконання наведених вище приписів законодавства, з урахуванням того, що на час прийняття рішення про встановлення податку на нерухоме майно, сільська рада не мала ні друкованих засобів інформації, ні офіційної сторінки в мережі Інтернет, органом місцевого самоврядування було оприлюднено аналіз регуляторного впливу та проект вказаного регуляторного акту на дошці оголошень сільської ради та на офіційній сторінці веб-сайту Великолепетиської райдержадміністрації.

Князегригорівська сільська рада вказує, що підтвердити даний факт щодо вказаних оголошень наразі немає можливості, оскільки із плином часу, (вже пройшло більше двох років), ця інформація була втрачена.

Натомість, колегія суддів наголошує, що наведена вище обставина позивачем не спростована, оскільки позивачем не надано будь-яких доказів, які б доводили протилежне.

Отже, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що на об`єкт нерухомості, який на праві власності належить позивачу, не розповсюджується дія підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України. Цим пунктом не охоплюється нерухомість, яка використовується фізичною особою-підприємцем чи фізичною особою у власній господарській діяльності.

За таких обставин, всупереч висновку суду першої інстанції, оскаржуване податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Херсонській області АРК та м. Севастополі від 18.04.2019 р. № 0005979-5313-2107, є обґрунтованим та не підлягає скасуванню.

Зважаючи на викладенні обставини, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, що виразилось в неправильному застосуванні закону, у зв`язку з чим, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з винесенням постанови про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі - задовольнити.

Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року скасувати.

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду на протязі тридцяти днів.

Головуючий суддя Димерлій О.О. Судді Єщенко О.В. Танасогло Т.М.