Рішення

від 23.09.2019 по справі 440/2191/19

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/2191/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Алєксєєвої Н.Ю.,

за участю:

секретаря судового засідання - Панькіної А.С.,

представника позивача - Буряка Д.М.,

представника відповідача - Тур Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

21 червня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.06.2019 №0007711304, №0007721304, стягнення моральної шкоди в розмірі 10 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за даними експортної митної декларації MRN № 18LTKR1000EK05C358, рахунку-фактури (Pazyma-Saskaita) серії TDT № 03623 від 09.03.2018 року та рахунку-фактури (Pinigu Priemimo Kvitas) серії TSC № 0093600 від 18.03.2018 року автомобіль марки Renault , модель Megane , номер кузова НОМЕР_1 , проданий компанією UAB "TD TRANSPORT", Литовська Республіка, в адресу фізичної особи - громадянина ОСОБА_2 за ціною 4800 Євро, тоді як відповідно до ІМ40ДЕ №205090/2018/019090 від 15.03.2018 року та поданих разом з нею товаросупровідних документів він слідував з компанії "ROB-CAR Automobile", Німеччина, одержувач - ОСОБА_3 за ціною 1700 Євро. Тобто автомобіль для ОСОБА_1 отримано з Німеччини уповноваженою особою ОСОБА_3 , тому ОСОБА_1 до пана ОСОБА_2 та Литовської Республіки жодного відношення не має. Оскільки позивач придбав автомобіль з Німеччини, а не з Литовської республіки, імпорт товару відбувся саме з Німеччини, всі митні та податкові платежі сплачено відповідно до Митного та Податкового кодексу України, а тому обставини, викладені в Акті перевірки №675/16-31-13-04-13/2366516412 від 21.05.2019 р., не підтверджені належними доказами, а висновки перевіряючих не відповідають дійсним обставинам.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24 червня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/1672/19 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 14 серпня 2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 11:00 год. 23 вересня 2019 року.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що згідно даних експортної декларацій Литовської Республіки від 09.03.2018 № 18LTKR1000EK05C358 розпочато митну процедуру, відповідно до якої продавцем (відправником) автомобіля виступала компанія UAB « TD transport» (Литва), отримувачем транспортного засобу громадянин ОСОБА_4 . Вартість транспортного засобу складає 4800,0 евро. Відповідно до рахунку № НОМЕР_2 , що підписаний та скріплений печаткою UAB « TD transport» покупцем транспортного засобу « Renault Megane» , кузов № НОМЕР_1 є ОСОБА_4 , паспорт НОМЕР_3 АДРЕСА_1 . Вартість транспортного становить 4800,00 евро. Також зазначав, що ГУ ДФС у Полтавській області надано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на ім`я ОСОБА_1 , завірене компанією UAB « TD transport» (Литва). Враховуючи зазначене, на думку відповідача, фактична вартість автомобіля « Renault» модель « Megane» . ідентифікаційний номер (кузова) - НОМЕР_1 , календарний рік виготовлення 2012 становить не 1700 евро (у перерахунку за офіційним курсом Національного банку України на день митного оформлення - 54700,37 грн), а 4800,0 євро (у перерахунку за офіційним курсом Національного банку України на день митного оформлення 154448,11 грн) (курс євро станом на 15.03.2018 - 32,17668900).

Представник позивача надав до суду відповідь на відзив, у якому вказав, що матеріали, які стали перевіркою відповідачем вже перевірено судами першої та апеляційних інстанцій, під час скасування постанови Волинської митниці ДФС, де надано правову оцінку наданим документам Волинською митницею ДФС, які є ідентичними. Зазначав, що позивач придбав автомобіль через уповноважену особу ОСОБА_3 та ТОВ Вест Брок з Німеччини 15.03.2018 року, яким чином автомобіль з Литви придбав пан ОСОБА_5 через компанію UAB TD transport позивачу не відомо, ні Волинською митницею ДФС, ні відповідачем не перевірялося та не встановлено причетності саме позивача. Пояснював, що свідоцтво про реєстрацію автомобіля на ім`я ОСОБА_1 компанією UAB TD transport потрапило до UAB TD transport вже після кінцевого оформлення автомобіля, так як ОСОБА_1 оформив автомобіль 13.04.2018 року в Територіальному сервісному центрі 5341 РСЦ МВС в Полтавській області (позивач отримав автомобіль в м. Полтава, тому про його переміщення через Литву чи Німеччину дізнався під час судових тяжб). На даній копії мається також дата 26.07.2018 , тому дана копія жодним чином не підтверджує відношення ОСОБА_1 до компанії UAB TD transport , так як свідоцтво про реєстрацію з`явилося значно пізніше. Крім, цього в черговий раз зазначав, що ОСОБА_1 придбав автомобіль через ОСОБА_3 та ТОВ Вест Брок за ціною 1700 євро, а не в компанії UAB TD transport . Наголошував, що позивач не був притягнутий до адміністративної відповідальності за подання недостовірних даних, тому жодних наслідків для позивача не настало (винної особи не встановлено), тому підстав для сплати додаткових митних податків не має.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги позовної заяви та просив її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти позову, просила відмовити у його задоволенні, посилаючись на висновки акту перевірки.

Заслухавши представників позивача та відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

21.05.2019 ГУ ДФС у Полтавській області відповідно до наказу від 27.02.2019 № 595 була проведена документальна невиїзна перевірка громадянина ОСОБА_1 з питань дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України у митному режимі "імпорт", оформлених за митною декларацією від 15.03.2018 №UA205090/2018/019090.

Перевірка проводилася у зв`язку з надходженням до ГУ ДФС у Полтавській області листа Волинської митниці ДФС від 08.10.2018 № 2543/7/03-70-20-05 щодо порушення податкового та митного законодавства України громадянином ОСОБА_1 в частині достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України у митному режимі "імпорт", оформлених за митною декларацією (далі - МД) від 15.03.18 № UА205090/2018/019090.

За наслідками проведеної перевірки громадянина ОСОБА_1 відповідачем складено акт від 21.05.2019 № 675/16-31-13-04-13/ НОМЕР_4 , яким зафіксовано порушення вимог статті 49 та пункту 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України - подання до органу доходів і зборів недостовірних відомостей про визначення митної вартості за МД від 13.3.2018 № UА205100/2018/003307, що спричинило заниження ОСОБА_1 податкових зобов`язань на суму 29859,97 грн., в тому числі ввізне мито 9331,24 грн. та податок на додану вартість 20528,73. Кошти у сумі 29859,97 грн. підлягають сплаті до Державного бюджету України.

Такого висновку ГУ ДФС у Полтавській області дійшло на підставі того, що митне оформлення транспортного засобу здійснено 15.03.18 за МД № UA205090/2018/019090, що згідно з графою 31 мав наступний опис: легковий автомобіль, призначений для перевезення людей, бувший у використанні: - марка: « Renault» , -модель: « Megane» , - календарний рік виготовлення : 2012, - модельний рік виготовлення : 2012, - кузов VF1KZ140647921520, - тип палива: дизельний, - об`єм двигуна: 1461 см3, - номер двигуна: не визначений, - потужність двигуна: 81 кВт, -тип кузова: легковий універсал, -кількість місць включаючи водія: 5, -призначення пасажирський, -колісна формула: 4x2. -колір ТЗ: сірий .

Згідно гр. 8 МД від 15.03.18 за № UA205090/2018/019090 одержувачем Товару (транспортного засобу « Renault Megane» ) зазначено громадянин України ОСОБА_3 паспорт НОМЕР_5 вид.0701 від 26.03.2013р. АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_6 .

Декларантом та представником при митному оформленні Товару (транспортного засобу « Renault Megane» ) за МД від 15.03.18 за № UA205090/2018/019090 було ТОВ Вест Брок , код ЄДРПОУ 40905482 графа 14.

Особою відповідальною за фінансове врегулювання та платником податків при митному оформленні Товару (транспортного засобу « Renault Megane» ) за МД від 15.03.18 за № UA205090/2018/019090 був громадянин України ОСОБА_1 , паспорт серії НОМЕР_7 виданий Ленінським РВ ГІМУ УМВС України в Полтавській області від 11,07.2002р., рнокпп НОМЕР_4 , проживає за адресою АДРЕСА_3 графа 9 МД.

Згідно поданої до Волинської митниці МД від 15.03.18 за № UA205090/2018/019090, заявлена митна вартість Товару дорівнювала 61135,71 гривень. З цієї суми були нараховані та сплачені митні платежі у сумі 25373,87грн, а саме: ввізне мито в розмірі 10%, у сумі 6113,57 грн, акцизний податок в розмірі 0,103 EUR за см3 у сумі 4842,04 грн; ПДВ в розмірі 20%, у сумі 14418,26 гривень.

До митного оформлення в пакеті документів разом з митною декларацією було подано рахунок 15/03 від 14.03.18 з компанією ROB-CAR Automobile на отримання автомобіля « Renault Megane» , кузов № НОМЕР_1 , в якому вартість транспортного засобу зазначена 1700,0 евро (у перерахунку за офіційним курсом Національного банку України на день митного оформлення - 54700,37 грн).

Листом від 10.08.18 № (20.4/10)ЗВ-6907 митний департамент при Міністерстві фінансів Литовської Республіки на адресу Департаменту організації протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії ДФС України направлено звернення про надання адміністративної допомоги у підтвердженні фактів ввезення на митну територію України та митного оформлення транспортних засобів з наданням копій документів.

Листом від 17.09.18 № 28767/7/99-99-20-02-01-17 Департамент протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії ДФС України, у зв`язку з невідповідністю даних, що містяться в доданих до звернення документах, тим відомостям, які були заявлені при митному оформленні транспортних засобів в Україні, на адресу Волинської митниці ДФС направив звернення митних органів Литовської Республіки (лист від 17.09.18), копії рахунку №03623 від 09.03.18 виписаного UAB « TD TRANSPORT» , копія квитанції на отримання готівки від 09.03.2018 №0093600, копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу марки « Renault Megane» , кузов № НОМЕР_1 від 13.04.2018 та Литовської

експортної декларації від 09.03.2018 №18LTKR1000EK05C358.

Вказана інформація надійшла до ГУ ДФС у Полтавській області листом Волинської митниці ДФС від 08.10.18 №2543/7/03-70-20-05.

Згідно даних експортної декларацій Литовської Республіки від 09.03.2018 № 18LTKR1000EK05C358 продавцем (відправником) автомобіля виступала компанія UAB « TD transport» (Литва), отримувачем транспортного засобу громадянин ОСОБА_4 . Вартість транспортного засобу складає 4800,0 евро. Відповідно до рахунку № НОМЕР_2 , що підписаний та скріплений печаткою UAB « TD transport» покупцем транспортного засобу « Renault Megane» , кузов № НОМЕР_1 є ОСОБА_4 , паспорт НОМЕР_3 АДРЕСА_1 . Вартість транспортного становить 4800,00 евро.

Таким чином, на думку перевіряючих, фактична вартість автомобіля « Renault» модель « Megane» , ідентифікаційний номер (кузова) - НОМЕР_1 , календарний рік виготовлення 2012 становить не 1700 евро (у перерахунку за офіційним курсом Національного банку України на день митного оформлення - 54700,37 грн), а 4800,0 євро (у перерахунку за офіційним курсом Національного банку України на день митного оформлення 154448,11 грн) (курс євро станом на 15.03.2018 - 32,17668900).

Враховуючи зазначене, митні платежі, які мали бути сплачені при митному оформленні автомобілю « Renault Megane» , кузов № НОМЕР_1 , становлять 51684,27 грн, а саме:

- мито у сумі 15444,81 грн. (154448,11 грн. * 10%). Відповідно до розділу XVII Закону України Про Митний тариф України від 19.09.13 ставка мита для транспортних засобів товарної позиції 8703 31 90 30 становить 10%;

- акциз у сумі 4842,04 грн (1461 СМО * 0.103 EUR * 32,176689). Відповідно до підпункту 215.3.5 1 пункту 215.3 статті 215 та з урахуванням пункт 15 підрозділу 5 розділу XX Податкового кодексу України (далі - ПКУ) ставка податку у твердій сумі з одиниці реалізованого товару згідно з УКТ ЗЕД 8703 31 90 10 становить 0.103 євро за 1 куб. см об`єму циліндрів двигуна (курс євро станом на 15.03.2018 - 32.176689);

- податок на додану вартість у сумі 34946.99 грн. (154448.11 грн. + 15444.81 гри. + 4842,04 грн.)*20%. Відповідно до пункту 193.1 а статті 193 ПКУ ставки податку встановлюються від бази оподаткування у розмірі 20 відсотків.

Не погодившись з висновками акту позивач подав до контролюючого органу заперечення, за результатами розгляду якого, висновки акту перевірки від 21.05.2019 № 675/16-31-13-04-13/2366516412 залишені без змін, а заперечення без задоволення.

У зв`язку із встановленням в ході перевірки порушень вимог податкового законодавства, ГУ ДФС у Полтавській області було винесено податкові повідомлення-рішення від 07.06.2019:

- №0007711304, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за податковими зобов`язаннями в розмірі 20528,73 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 5132,18 грн.;

- №0007721304, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "мито на товари, які ввозяться (пересилаються) громадянами" за податковими зобов`язаннями в розмірі 9331,24 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 2332,81 грн.

Вважаючи, що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, позивач звернулася в суд з вказаним адміністративним позовом.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митними кодексом України (далі - МК України), Податковим кодексом України (ПК України) та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ст. 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Пункту 5 частиною 5 ст. 54 МК України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості.

Згідно з ч. 4 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Відповідно до п.п. 3, 5 ч. 3 ст. 63 МК України митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 279 МК України базою оподаткування митом товарів, що переміщуються через митний кордон України, є для товарів, на які законом встановлено адвалорні ставки мита, - митна вартість товарів.

Відповідно до п. 54.4 ст. 54 ПК України у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

Згідно з п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо:

- платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об`єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством;

- дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;

- згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган;

- дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом;

- результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Судом встановлено, що позивачем (через уповноважену особу на підставі довіреності від 02.03.2018 - гр. ОСОБА_3 ) у березні 2018 року ввезено на митну територію України автомобіль марки "Renault", модель "Megane", номер кузова НОМЕР_1 .

Відповідно до ІМ40ДЕ № НОМЕР_8 / НОМЕР_9 від 15.03.2018 року та поданих разом з нею товаросупровідних документів, даний автомобіль слідував з компанії "ROB-CAR Automobile", Німеччина, одержувач - ОСОБА_3 , ціна транспортного засобу - 1700 Євро.

Суд звертає увагу на те, що об`єктом оподаткування ПДВ є, зокрема, операції платників податку з ввезення товарів на митну територію України, що встановлено п. 185.1 ст. 185 ПК України.

Відповідно до п.187.8 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Згідно з п. 190.1 ст. 190 ПК України базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

При визначенні бази оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, перерахунок іноземної валюти у валюту України здійснюється за курсом валюти, визначеним відповідно до статті 39-1 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

В силу ч. 8 ст. 264 МК України, з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Відповідно до ч. 3 ст. 345 МК України органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, зокрема, щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Згідно ч. 2 ст. 351 МК України документальна невиїзна перевірка проводиться у разі: виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів; надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про не підтвердження автентичності поданих органу доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Перевірка позивача стосовно дотримання ним вимог законодавства України з питань державної митної справи була проведена відповідачем у зв`язку з отриманням від митних органів Литовської Республіки документів, які свідчать про те, що вартість товару є вищою, ніж та, що була задекларована позивачем при митному оформленні.

Так, як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, від Литовських митних органів отримана експортна митна декларація MRN № 18LTKR1000EK05C358, рахунок-фактура (Pazyma-Saskaita) серії TDT № 03623 від 09.03.2018 року та рахунок-фактура (Pinigu Priemimo Kvitas) серії TSC № 0093600 від 18.03.2018 року, за даними яких автомобіль марки "Renault", модель "Megane", номер кузова НОМЕР_1 , проданий компанією UAB "TD TRANSPORT", Литовська Республіка, в адресу фізичної особи - громадянина ОСОБА_2 за ціною 4800 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до рахунку № НОМЕР_2 , що підписаний та скріплений печаткою UAB « TD transport» покупцем транспортного засобу « Renault Megane» , кузов № НОМЕР_1 є ОСОБА_4 , паспорт НОМЕР_3 АДРЕСА_1 . Вартість транспортного становить 4800,00 евро.

З отриманих від литовських митних органів експортної декларації та рахунків-фактур вбачається, що у березні 2018 року продавцем вищевказаного транспортного засобу була компанія UAB "TD TRANSPORT", Литовська Республіка, а покупцем - ОСОБА_4 .

При цьому, відповідно до ІМ40ДЕ № 205090/2018/019090 від 15.03.2018 року даний автомобіль слідував з компанії "ROB-CAR Automobile", Німеччина, одержувач - ОСОБА_3 , особа, відповідальна за фінансове врегулювання - ОСОБА_1 , ціна товару - 1700 Євро. Окрім вказаної декларації єдиним документом, на який посилається позивач як на докази вартості автомобіля « Renault Megane» , кузов № НОМЕР_1 є копія рахунку /а.с.39/.

Копій договору, документів, що підтверджують фактичне здійснення оплати товару саме в сумі 1700 євро, доказів переміщення автомобіля « Renault Megane» , кузов № НОМЕР_1 з Литовської республіки до Німеччини та з Німеччини до кордону України, відомостей про реалізацію автомобіля ОСОБА_6 на користь "ROB-CAR Automobile" (Німеччина), як і будь-яких даних про набуття даною компанією права власності на автомобіль та вартості його придбання і подальшої реалізації, до матеріалів справи не надано. Клопотань про витребовування таких доказів у зв`язку із неможливістю надання їх позивачем на виконання вимог статті 76, 77, 79, 80 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем не заявлялося.

Одночасно в матеріалах справи наявна копія декларації, поданої до Волинської митниці 15.03.2018 року, згідно якої ОСОБА_3 в`їхав на автомобілі « Renault Megane» , кузов № НОМЕР_1 з Литви /а.с.12/.

Статтею 352 МК України встановлено, що посадовими особами органів доходів і зборів під час проведення перевірок можуть бути використані: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення; інші матеріали, отримані в порядку та спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами України.

Жодних документів про фактичне здійснення оплати позивачем товару саме за визначеною ним вартістю ні до митних органів, ні до матеріалів адміністративної справи не надано.

Таким чином, отримані від уповноважених органів Литовської Республіки документально підтверджені відомості щодо вартісних характеристик, які мають значення для оподаткування товару - транспортного засобу « Renault Megane» , кузов № НОМЕР_1 , відрізняються від задекларованих позивачем під час митного оформлення, і правомірно були використані посадовими особами контролюючого органу.

Зазначені обставини свідчать про заниження позивачем митної вартості транспортного засобу, який був ввезений на митну територію України, а тому відповідачем обґрунтовано прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення та нараховано належні до сплати митні платежі та ПДВ.

Донарахування штрафних санкцій за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями обґрунтоване вимогами п.123.1. ст.123 ПК України, згідно з яким у разі самостійно визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання.

Суд вважає безпідставними посилання позивача на те, що рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 13.03.2019 у справі №553/2929/18, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2019, скасовано постанову заступника начальника Волинської митниці ДФС № 6383/20500/18 від 21.11.2018 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 485 Митного кодексу України на накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, а провадження по справі про порушення митних правил закрито, оскільки вказаними рішеннями надано оцінку стосовно допущення ОСОБА_1 порушення правил митних правил та встановлено відсутність безпосередньо у діях ОСОБА_1 складу порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України та безпідставність притягнення позивача до відповідальності постановою заступника начальника Волинської митниці ДФС № 6383/20500/18 від 21.11.2018 року.

Одночасно, вказаними рішеннями не підтверджено факт придбання позивачем автомобіля за ціною, яка була вказана при його митному оформленні, не спростовано факт заниження позивачем митної вартості транспортного засобу, який був ввезений на митну територію України.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 2 ст. 73 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи з системного аналізу норм чинного законодавства, враховуючи встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що під час судового розгляду підтверджено висновки контролюючого органу, зазначені в акті перевірки від 21.05.2019 № 675/16-31-13-04-13/ НОМЕР_4 , а оскаржувані податкові повідомлення-рішення ґрунтуються на нормах права, прийняті на підставі, у межах та у спосіб передбачений чинним законодавством України.

Відтак, заявлені позовні вимоги є безпідставними та задоволенню в цій частині не підлягають.

Визначаючись щодо позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відшкодування моральної шкоди визначені Цивільним кодексом України.

Частинами першою та другою статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків (майнової шкоди) у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Так, відповідно до частини другої статті 23 ЦК України, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної шкоди суд повинен визначати залежно від характеру та обсягу страждань, немайнових витрат, які зазнав позивач.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб (п. 3 вказаної постанови).

У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Так, в обґрунтовування своєї позиції щодо нанесення відповідачем ОСОБА_1 моральної шкоди, зазначає, що моральна шкода завдана позивачу полягає у душевних стражданнях, зневірі до верховенства права, так як протиправна поведінка відповідача дає зрозуміти, що ігнорування закону та рішення судів, які проголошені Іменем України для посадових осіб органів влади нічого не варті та виконувати їх не потрібно, чим принижено гідність ОСОБА_1 , який змушений витрачати час на надання документів, їх копіювання, кожного дня відвідувати поштове відділення, щоб не протустити листа та в подальшому строки на оскарження, а у відповідь отримав судові тяжби, які тривають більше чотирьох місяців.

Разом з тим, стверджуючи про те, що відповідачем завдано моральну шкоду, позивачем не доведено факту завдання немайнових втрат, спричинених моральними та фізичними стражданнями, які спричинили негативні зміни у житті особи. Як і не доведені самі негативні зміни у житті. Окрім того, позивачем не обґрунтовано розміру відшкодування шкоди в сумі 10 000 грн. та не підтверджено її документально.

Окремо суд зауважує, що вирішення позитивно питання щодо стягнення моральної шкоди з суб`єкта вданих повноважень, серед іншого, є наслідком встановлення судом порушень прав, свобод чи інтересів особи неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльності першого, що у цьому випадку не знайшло свого підтвердження.

Отже, суд зазначає, що позовна вимога про відшкодування позивачу моральної та шкоди позивачем не доведена з передбачених статтями 23, 1167 ЦК України обставин і підстав, які зумовлюють наявність такої шкоди. Зокрема не надано обґрунтованих доказів, які б підтверджували факт заподіяння йому матеріальної та моральної шкоди саме неправомірними діями відповідача.

За сукупністю наведених обставин підстави для задоволення позову в частині стягнення моральної шкоди відсутні.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з того, що відповідно до частин першої та третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною другою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Отже, з аналізу вказаних норм вбачається, що витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами (відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі) лише у разі задоволення позову (повністю або частково) сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень.

Беручи до уваги наведене та зважаючи на те, що в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено, відсутні підстави для стягнення з бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесених ним судових витрат.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 ) до Головного управління ДФС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 39461639) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, стягнення моральної шкоди відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення .

Повне рішення складено 26 вересня 2019 року.

Суддя Н.Ю. Алєксєєва