Постанова

від 25.11.2019 по справі 440/2191/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2019 р.Справа № 440/2191/19

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Донець Л.О.,

Суддів: Бенедик А.П. , Гуцала М.І. ,

за участю секретаря судового засідання Соколової О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.09.2019 (головуючий суддя І інстанції: Н.Ю. Алєксєєва, повний текст складено 26.09.19) по справі № 440/2191/19

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

21.06.2019, ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.06.2019 №0007711304; №0007721304, про стягнення моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23.09.2019 у справі №440/2191/19 в задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, з прийняттям нового судового рішення про задоволення позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушенням норм матеріального і процесуального права, що привело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що працівниками відповідача проведена документальна невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України у митному режимі імпорт , оформлених за митною декларацією від 15.03.2018 №UA205090/2018/019090, про що складений акт від 21.05.2019 №675/16-31-13-04-13/2366516412.

Порушення виявлені під час перевірки склали у порушенні ст. 49 та п.2 ч.2 ст.52 МК України, а саме: подання до органу доходів і зборів недостовірних відомостей про визначення митної вартості за митною декларацією від 13.03.2018 № UA205090/2018/019090, що спричинило заниження позивачем податкових зобов`язань на суму 29859,97 грн, в тому числі ввізне мито 9331,24 грн та податок на додану вартість 20 528,73 грн.

За результатами перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 07.06.2019 № 0007711304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за податковими зобов`язаннями у розмірі 20528,73 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 5132,18 грн., всього у сумі - 25 660,91 грн; №0007721304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "мито на товари, які ввозяться (пересилаються) громадянами" за податковими зобов`язаннями в розмірі 9331,24 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 2332,81 грн, всього у сумі 11664,05грн.

Суд першої інстанції, під час відмови у задоволенні позову, дійшов до висновку, що оскаржувані рішення відповідача прийнято з врахування фактичних обставин.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

У відповідності до ч. 1 ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

На підставі ст. 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно до приписів п. 2 ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У відповідності до ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Пункт 5 ч. 5 ст. 54 МК України каже, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості.

Згідно до ч. 4 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

У відповідності до п.п. 3, 5 ч. 3 ст. 63 МК України митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 279 МК України базою оподаткування митом товарів, що переміщуються через митний кордон України, є для товарів, на які законом встановлено адвалорні ставки мита, - митна вартість товарів.

Відповідно до правил п. 54.4 ст. 54 ПК України у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

Згідно до п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо:

платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об`єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством;

дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;

згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган;

дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом;

результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

У відповідності до п.187.8 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

На підставі п. 190.1 ст. 190 ПК України базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

При визначенні бази оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, перерахунок іноземної валюти у валюту України здійснюється за курсом валюти, визначеним відповідно до статті 39-1 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

На підставі ч. 8 ст. 264 МК України, з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Відповідно до ч. 3 ст. 345 МК України органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, зокрема, щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Згідно до ч. 2 ст. 351 МК України документальна невиїзна перевірка проводиться у разі: виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів; надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про не підтвердження автентичності поданих органу доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Податковим органом ставиться до вини позивачу достовірність та повнота нарахування та сплати митним платежем при переміщенні товарів через митний кордон України у митному режимі імпорт , оформлених за митною декларацією від 15.03.2018 №UA205090/2018/019090.

За обставинами справи, позивачем, за допомогою уповноваженої особи ОСОБА_2 , у березні 2018 року ввезено на митну територію України автомобіль марки "Renault", модель "Megane", номер кузова НОМЕР_1 .

При цьому, відповідач каже, що митні платежі, які мали бути сплачені при митному оформленні автомобілю « Renault Megane» , кузов № НОМЕР_1 , становлять 51684,27грн.

Із розрахунку: ставка податку у твердій сумі з одиниці реалізованого товару згідно з УКТ ЗЕД 8703 31 90 10 становить 0.103 євро за 1 куб. см об`єму циліндрів двигуна (курс євро станом на 15.03.2018 - 32.176689); податок на додану вартість у сумі 34946.99 грн. (154448.11 грн. + 15444.81 гри. + 4842,04 грн.)*20%.

За змістом ІМ40ДЕ № 205090/2018/019090 від 15.03.2018 року та поданих разом з нею товаросупровідних документів, даний автомобіль слідував з компанії "ROB-CAR Automobile", Німеччина, одержувач - ОСОБА_2 , ціна транспортного засобу - 1700 Євро.

Окрім цього, за обставинами справи, митне оформлення транспортного засобу здійснено - 15.03.18 за МД № UA205090/2018/019090.

У відповідно до графи 31 цій товар мав наступний опис: легковий автомобіль, призначений для перевезення людей, бувший у використанні: - марка: « Renault» , -модель: « Megane» , - календарний рік виготовлення : 2012, - модельний рік виготовлення : 2012, - кузов VF1KZ140647921520, - тип палива: дизельний, - об`єм двигуна: 1461 см3, - номер двигуна: не визначений, - потужність двигуна: 81 кВт, -тип кузова: легковий універсал, -кількість місць включаючи водія: 5, -призначення пасажирський, -колісна формула: 4x2. -колір ТЗ: сірий .

За змістом гр. 8 МД від 15.03.18 за № UA205090/2018/019090 одержувачем товару (транспортного засобу « Renault Megane» ) зазначено громадянин України ОСОБА_2 .

При цьому, декларантом та представником при митному оформленні товару (транспортного засобу « Renault Megane» ) за МД від 15.03.18 за № UA205090/2018/019090 було ТОВ Вест Брок , код ЄДРПОУ 40905482 графа 14.

Особою відповідальною за фінансове врегулювання та платником податків при митному оформленні Товару (транспортного засобу « Renault Megane» ) за МД від 15.03.18 за № UA205090/2018/019090 є позивач.

Згідно поданої до Волинської митниці МД від 15.03.18 за № UA205090/2018/019090, заявлена митна вартість товару дорівнювала 61135,71 грн.

Вказана сума застосована під час нарахування та сплати митних платежів у сумі 25373,87 грн, із розрахунку: ввізне мито в розмірі 10%, у сумі 6113,57 грн, акцизний податок в розмірі 0,103 EUR за см3 у сумі 4842,04грн; податку на додану вартість в розмірі 20%, у сумі 14418,26 грн.

До митного оформлення в пакеті документів разом з митною декларацією було подано рахунок 15/03 від 14.03.18 з компанією ROB-CAR Automobile на отримання автомобіля « Renault Megane» , кузов № НОМЕР_1 , в якому вартість транспортного засобу зазначена 1700,0 евро (у перерахунку за офіційним курсом Національного банку України на день митного оформлення - 54700,37 грн).

Відповідач посилається на лист № (20.4/10)ЗВ-6907 від 10.08.2018 Митного департаменту при Міністерстві фінансів Литовської Республіки направленого на адресу Департаменту організації протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії ДФС України про звернення про надання адміністративної допомоги у підтвердженні фактів ввезення на митну територію України та митного оформлення транспортних засобів з наданням копій документів.

Листом № 28767/7/99-99-20-02-01-17 від 17.09.2018, Департамент протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії ДФС України, у зв`язку з невідповідністю даних, що містяться в доданих до звернення документах, тим відомостям, які були заявлені при митному оформленні транспортних засобів в Україні, на адресу Волинської митниці ДФС направив звернення митних органів Литовської Республіки (лист від 17.09.18), копії рахунку №03623 від 09.03.18 виписаного UAB « TD TRANSPORT» , копія квитанції на отримання готівки від 09.03.2018 №0093600, копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу марки « Renault Megane» , кузов № НОМЕР_1 від 13.04.2018 та Литовської експортної декларації від 09.03.2018 №18LTKR1000EK05C358.

За змістом експортної декларацій Литовської Республіки від 09.03.2018 №18LTKR1000EK05C358 продавцем (відправником) автомобіля виступала компанія UAB « TD transport» (Литва), отримувачем транспортного засобу громадянин ОСОБА_3 . Вартість транспортного засобу складає 4800,0 евро. Відповідно до рахунку № НОМЕР_2 , що підписаний та скріплений печаткою UAB « TD transport» покупцем транспортного засобу « Renault Megane» , кузов № НОМЕР_1 є Суходольський ОСОБА_4 , паспорт НОМЕР_3 , вул. Калинова 17, с.Зміїнець, Волинська область. Вартість транспортного становить 4800,00 евро.

З огляду на це, суд першої інстанції підтримав позицію відповідача про те, що фактична вартість автомобіля « Renault» модель « Megane» , ідентифікаційний номер (кузова) - VF1KZ140647921520, календарний рік виготовлення 2012 становить не 1700 евро (у перерахунку за офіційним курсом Національного банку України на день митного оформлення - 54700,37 грн), а 4800,0 євро (у перерахунку за офіційним курсом Національного банку України на день митного оформлення 154448,11 грн) (курс євро станом на 15.03.2018 - 32,17668900).

В своїй апеляційній скарзі позивач каже, що не був учасником угоди, на підставі якої автомобіль був ввезений з Литовської Республіки, тому не повинен сплачувати податки за оформлення автомобіля з Литовської Республіки.

При цьому, автомобіль був ввезений 09.03.2018 з Литовської республіки саме для громадянина ОСОБА_5 , компанією UAB TD TRANSPORT .

Відомості про ціну автомобіля - 4800 евро дізнався лише під час розгляду справи про адміністративне правопорушення № 533/2929/18.

Дані факти стали підставою для прийняття судового рішення у справі №533/2929/18.

Так, даним судовим рішенням скасовано постанову заступника начальника Волинської митниці ДФС №6383/20500/18 від 21.11.2018 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 485 МК України, і провадження у справі про порушення митних правил закрито, у зв`язку з відсутністю в діях позивача складу правопорушення, передбаченого ст.485 МК України.

За обставинами справи №533/2929/18, позивачу ставилось до вини вчинення дій, спрямованих на неправомірне звільнення від сплати в повному обсязі платежів в сумі 29859,97 грн. під час митного оформлення транспортного засобу « Renault Megane» , кузов № НОМЕР_1 , за митною декларацією від 15.03.2018 №UA205090/2018/019090.

У відповідності до ч.6 ст.78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

З огляду на це, колегія суддів вважає, що судове рішення у справі №533/2929/18 є обов`язковим для адміністративного суду з питань чи вчинені ці дії позивачем та чи мали місце ці дії, тому підлягає врахуванню під час надання оцінки наданим доказам по справі.

З огляду на це, колегія суддів вважає що судом першої інстанції зроблені висновки, які не відповідають обставинам справи, тому судове рішення підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позову про скасування податкових повідомлень рішення відповідача від 07.06.2019 № 0007711304; №0007721304.

З приводу частини позовних вимог про стягнення моральної шкоди, то колегія суддів зазначає на таке.

Частинами першою та другою ст. 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків (майнової шкоди) у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Так, відповідно до частини другої статті 23 ЦК України, моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно зі ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної шкоди суд повинен визначати залежно від характеру та обсягу страждань, немайнових витрат, які зазнав позивач.

Згідно до п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

З огляду на відсутність в матеріалах справи доказів в підтвердження даних обставин, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення даної частини позову.

У відповідності до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

В адміністративних справах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", якщо судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, що підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, здійснюються за рахунок коштів державного бюджету.

За наведені вище умови часткового задоволення позовних вимог, колегія суддів вважає можливим стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати, понесені позивачем під час подання позову до суду та апеляційної скарги у вигляді сплаченого судового збору у розмірі - 768,40 грн, 1152,60 грн, разом - 1921 грн.

При цьому, з позивача слід стягнути суму недоплаченого судового збору під час подання апеляційної скарги до суду у розмірі 1152, 60 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, слід сплатити 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (768,40 грн.).

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами ставка судового збору встановлюється у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Суд першої інстанції зробив висновки, які не відповідають обставинам справи. тому судове рішення підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга - частковому задоволенню.

Згідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.09.2019 року по справі № 440/2191/19 - скасувати з прийняттям нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 07.06.2019 № 0007711304, № 0007721304.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області судові витрати у сумі - 1921 грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1152 (одна тисяча сто п`ятдесят дві) грн. 60 коп. за наступними реквізитами: Отримувач УДКСУ в Основ`янському районі м. Харкова, код отримувача (ЄДРПОУ) 37999628, банк: Казначейство України (ЕАП), код банку (МФО) 899998, номер рахунку - UA088999980000034318206081004, код класифікації доходів бюджету - 22030101, найменування коду класифікації доходів бюджету - Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050), наявність відомчої ознаки - "81" Апеляційні адміністративні суди.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.О. Донець Судді А.П. Бенедик М.І. Гуцал Повний текст постанови складено 03.12.2019 року