Рішення

від 09.09.2019 по справі 460/979/19

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

09 вересня 2019 року м. Рівне №460/979/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дорошенко Н.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом:

ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про зобов`язання вчинення певних дій, - В С Т А Н О В И В:

30.01.2018 ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Кузнецовського міського суду Рівненської області з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Кузнецовську та просила визнати незаконною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Кузнецовську щодо зміни розміру призначеної пенсії; зобов`язати виплатити їй грошову різницю за період, починаючи з 01.10.2017; зобов`язати здійснювати подальші нарахування автоматично відповідно до розмірів мінімальної пенсії згідно з законодавством України.

Ухвалою Кузнецовського міського суду Рівненської області від 03.04.2019 у справі №565/210/18 адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , поданої від її імені та в її інтересах ОСОБА_2 , до Управління Пенсійного фонду України в м. Кузнецовську про визнання бездіяльності незаконною та зобов`язання вчинити дії щодо зміни розміру пенсійних виплат, - передано на розгляд Рівненського окружного адміністративного суду.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Рівненського окружного адміністративного суду від 24.04.2019 головуючим суддею у справі визначено суддю Дорошенко Н.О. Адміністративній справі присвоєно єдиний унікальний номер судової справи №460/979/19.

Ухвалою від 26.04.2019 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалами від 04.06.2019 та від 16.07.2019 позивачу продовжено позивачу пропущений з поважних причин процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви.

У встановлений судом строк ОСОБА_1 недоліки позовної заяви усунула, відтак, позов вважається поданим в день його первинної реєстрації адміністративним судом.

В уточненій позовній заяві, поданій на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, ОСОБА_1 визначила відповідачем Володимирецьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області, яке станом на дату звернення до адміністративного суду 30.01.2018 було правонаступником Управління Пенсійного фонду України в м. Кузнецовську. Позивач просила зобов`язати Володимирецьке об`єднане управління Пенсійного фонду України виплатити грошову різницю за період, починаючи з 01.10.2017 та здійснювати подальші виплати автоматично відповідно до розмірів мінімальної пенсії згідно з законодавством України.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що постановою Кузнецовського міського суду Рівненської області від 06.03.2014 у справі №565/149/14-а, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду, частково задоволено її позов до Управління Пенсійного фонду України в м. Кузнецовську та встановлено здійснити відновлення раніше призначеної пенсії, починаючи з 30.07.2013. Щомісячно позивачу здійснювалось нарахування такої пенсії у розмірі 949,00 грн. Проте, за дорученням Прем`єр Міністра України, на виконання Закону України №2148-VIII мало бути здійснено перерахунок пенсійних виплат з жовтня 2017 року. Згідно з інформаційним листом від Пенсійного фонду України, пенсійні виплати, починаючи з 1 жовтня 2017 року мали складатись 1373,00 грн, сума підвищення пенсії склала 424,00 грн. Проте, всупереч наведеному, орган Пенсійного фонду здійснює нарахування пенсії ОСОБА_1 в сумі 949,00 грн, а підвищення пенсійних виплат не було здійснено.

Оскільки мінімальна пенсія - це державна соціальна гарантія, ОСОБА_1 вважає, що орган Пенсійного фонду зобов`язаний виплачувати їй пенсійну виплату з жовтня 2017 року в розмірі 1373,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч.1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Ухвалою від 08.08.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

Суд враховує, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №628 "Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України" Володимирецьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області реорганізоване шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.

До Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення державної реєстрації юридичної особи Володимирецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області (код ЄДРПОУ 40377142) від 29.07.2019 №15901120003000670.

Правонаступником Володимирецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області (код ЄДРПОУ 40377142) є Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (код ЄДРПОУ 21084076).

Відповідно до ч. 1 ст. 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

За таких обставин, суд допускає заміну відповідача Володимирецьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області (код ЄДРПОУ 40377142) його правонаступником Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області (код ЄДРПОУ 21084076) (далі - відповідач).

Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області позовних вимог не визнав. Представник відповідача подав відзив на позовну заяву (а.с.66-68), в якому вказав, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні та отримує пенсію за віком, починаючи з 29.12.2010. Згідно з документами пенсійної справи ОСОБА_1 , виплату її пенсії за віком було припинено у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання в Ізраїль, починаючи з 01.10.2012. Проте, постановою Кузнецовського міського суду Рівненської області зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в м. Кузнецовськ поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 30.07.2013.

Відповідач зазначив, що на виконання постанови суду управлінням було здійснено поновлення виплати пенсії за віком ОСОБА_1 з 30.07.2013 відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Вважає, що Управлінням Пенсійного фонду України в м. Кузнецовську Рівненської області виконано рішення суду в повному обсязі, поновлено виплату призначеної пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 30.07.2013, що підтверджується розпорядженням №120866 від 12.09.2014.

Відповідач вказав, що 11.10.2017 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", яким визначено, що пенсії, призначені відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" до набрання чинності Законом №2148, з 01.10.2017 перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки (3764,40 грн) із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%. Проте, на думку відповідача, в Законі України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із змінами, внесеними на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", перерахунок пенсії передбачений особам, пенсія яких призначена на загальних підставах і з якими країнами укладені міжнародні договори у сфері пенсійного забезпечення та соціального захисту населення.

Оскільки на виконання постанови Кузнецовського міського суду Рівненської області від 06.03.2014 у справі №565/149/14-а управлінням було проведено позивачу поновлення виплати пенсії, а договір між Ізраїлем та Україною в галузі пенсійного забезпечення не укладено, то відповідач вважає, що підстав для проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 , враховуючи розмір мінімальної пенсії починаючи з 01.10.2017, немає.

Відповідач також вказав, що ОСОБА_1 пропустила строк звернення до суду, причини для його поновлення відсутні, а тому позов не підлягає до розгляду.

З наведених підстав Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області просило суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Дослідивши позовну заяву, відзив на позовну заяву, з`ясувавши усі обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити повністю, з урахуванням такого.

Суд встановив, що ОСОБА_1 , перебуваючи на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області, отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Постановою Кузнецовського міського суду Рівненської області від 06.03.2014 у справі №565/149/14-а, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2014 у справі №565/149/14-а, позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Кузнецовськ Рівненської області про визнання дій неправомірними і зобов`язання вчинити дії задоволено частково.

Зобов`язано управління Пенсійного фонду України в м. Кузнецовську Рівненської області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 30.07.2013.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постанова Кузнецовського міського суду Рівненської області від 06.03.2014 у справі №565/14/14-а набрала законної сили 03.07.2014 (а.с.76-83).

Розпорядженням Управління Пенсійного фонду України в м. Кузнецовську Рівненської області №120866 від 12.09.2014 поновлено виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 30.07.2013. Розмір пенсійної виплати склав: з 30.07.2013 - 894,00 грн, з 01.12.2013 та в подальшому - 949,00 грн (а.с.70-75).

До позовної заяви ОСОБА_1 долучила копію листа, адресованого їй Пенсійним фондом України (без номера та дати), зі змісту якого слідує, що: "За дорученням Прем`єр-Міністра України В.Б. Гройсмана, на виконання Закону України №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення пенсій", здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з жовтня 2017 року. Пенсійний фонд України проінформував, що до 1 жовтня 2017 року ОСОБА_1 щомісяця отримувала 949,00 грн. Після перерахунку з 1 жовтня 2017 року щомісячно ОСОБА_1 буде отримувати 1373,00 грн, що складає суму підвищення пенсії 424,00 грн (а.с.10).

Позивач вважає, що Володимирецьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області, яке є правонаступником Управління Пенсійного фонду України в м. Кузнецовську Рівненської області, з 01 жовтня 2017 року безпідставно продовжувало виплату їй пенсії за віком в розмірі 949,00 грн, що не відповідає положенням чинного законодавства, а тому звернулась до суду для захисту своїх прав та законних інтересів.

Вирішуючи спір по суті, суд враховує таке.

Згідно зі статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до статті 21 Конституції України, усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Стаття 24 Конституції України гарантує громадянам України рівність конституційних прав, зокрема, незалежно від місця проживання.

Крім того, Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами (частина третя статті 25 Конституції України).

Згідно з пунктом 1 статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина.

Крім того, згідно з частиною першою статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Частиною третьою статті 4 Закону України "Про прожитковий мінімум" 15 липня 1999 року №966-XIV (далі - Закон №966-XIV) встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Згідно з положеннями ст. 2 Закону №966-XIV, прожитковий мінімум застосовується, зокрема, для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім`ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України.

Статтею 17 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05 жовтня 2000 року №2017-III (далі - Закон №2017-III) встановлено, що до числа основних державних соціальних гарантій включаються: мінімальний розмір заробітної плати; мінімальний розмір пенсії за віком; неоподатковуваний мінімум доходів громадян; розміри державної соціальної допомоги та інших соціальних виплат. Основні державні соціальні гарантії, які є основним джерелом існування, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Абзацом 5 статті 1 Закону №2017-III визначено, що прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Відповідно до абзацу 12 ст. 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) мінімальна пенсія - державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом.

Згідно з ч. 2 ст. 7 Закону №1058-IV пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

За змістом ч. 1 ст. 28 Закону №1058-ІV (в редакції, станом на дату призначення ОСОБА_1 пенсії за віком) мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25 років, а у жінок 20 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

У відповідності до ч. 3 ст. 28 Закону № 1058-ІV, за наявності страхового стажу меншої тривалості, ніж передбачено абзацом першим частини першої цієї статті, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі, пропорційному до наявного страхового стажу, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Згідно з ч. 2 ст. 42 Закону №1058-ІV для забезпечення індексації пенсії щороку проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Відповідно до наведених вище правових норм, пенсії, інші види соціальних виплат та допомог, що є основним джерелом існування особи, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" від 06 грудня 2012 року №5515-VI (далі - Закон №5515-VI) установлено у 2013 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 894 гривні, з 1 грудня - 949 гривень.

Зі змісту розпорядження №120866 від 12.09.2014 встановлено, що пенсія за віком ОСОБА_1 на виконання постанови Кузнецовського міського суду Рівненської області від 06.03.2014 у справі №565/149/14-а обчислена з 30.07.2013 у розмірі 894,00 грн, а з 01.12.2013 у розмірі 949,00 грн, що відповідає розміру прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеному статтею 7 Закону №5515-VI (а.с.70).

Таким чином, суд встановив, що орган Пенсійного фонду після поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 з 30.07.2013 здійснював її нарахування з дотриманням вимог щодо відповідності розміру такої пенсії прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеному законом.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що після поновлення позивачу виплати пенсії з 30.07.2013 орган Пенсійного фонду виплачував її у розмірі мінімальної пенсії за віком.

Суд зауважує, що орган Пенсійного фонду не оспорює наявності у ОСОБА_1 необхідного страхового стажу для призначення мінімальної пенсії за віком, вказуючи на безпідставність для її виплати виключно у зв`язку з постійним проживанням пенсіонера за межами території України.

Пунктом 27 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII (далі - Закон №2148-VIII) внесені зміни до пункту 4-3 Прикінцевих положень Закону №1058-IV, визначивши, що пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.

Таким чином, право на перерахунок пенсії на підставі пункту 4-3 Прикінцевих положень Закону №1058-IV встановлено особам, яким призначено пенсії відповідно до Закону №1058-IV до набрання чинності Законом №2148-VIII.

При цьому, суд враховує, що Закон №2148-VIII набрав чинності з 11.10.2017.

Суд вважає безпідставними та відхиляє доводи відповідача щодо відсутності у ОСОБА_1 права на перерахунок пенсії з 01.10.2017 на підставі Закону №2148-VIII у зв`язку з постійним її проживанням за межами території України.

Суд зауважує, що закріплене Законом №2148-VIII право на перерахунок з 01.10.2017 пенсій, призначених на підставі Закону №1058-IV, не залежить від місця постійного проживання пенсіонера.

Ухвалюючи постанову від 06.03.2014 у справі №565/149/14-а, Кузнецовський міський суд Рівненської області вказав, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або їх відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією України, законами чи міжнародними договорами або підставою для їх обмеження (а.с.6).

Частиною четвертою статті 78 КАС України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні у справі "Пічкур проти України" (заява № 10441/06), яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).

У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що з наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Враховуючи те, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов`язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі й у рішенні у справі "Пічкур проти України" (заява №10441/06), як джерело права відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини.

Частиною першою статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Стаття 14 Конвенції зазначає про заборону дискримінації: "Користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою".

Проаналізувавши наведені норми, суд вважає, що пенсія за віком та інші пенсійні надбавки у розмірі згідно з чинним законодавством України є майном в розумінні п. 1 ст. 1 Протоколу №1 Конвенції.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 , незалежно від факту її проживання за межами території України, набула право на одержання пенсії з 01.10.2017 в розмірі не менше розміру мінімальної пенсії за віком, що дорівнює розміру прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" від 21 грудня 2016 року №1801-VIII, установлено у 2017 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2017 року - 1247 гривень, з 1 травня - 1312 гривень, з 1 грудня - 1373 гривні.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" від 07 грудня 2017 року №2246-VIII установлено у 2018 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2018 року - 1373 гривні, з 1 липня - 1435 гривень, з 1 грудня - 1497 гривень.

Суд встановив, що орган Пенсійного фонду на підставі розпорядження №123416 від 11.08.2017 та рішень про перерахунок пенсії від 26.11.2018, 22.12.2018, 25.03.2019, з 01.10.2017 здійснює обчислення пенсії ОСОБА_1 в місячному розмірі 949,00 грн, що становить менше визначеного чинним законодавством місячного розміру мінімальної пенсії за віком, що дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, які втратили працездатність.

Відтак, відповідач, обчислюючи розмір пенсії за віком ОСОБА_1 , з 01.10.2017 діяв не на підставі та всупереч Конституції України та законам України.

Оцінюючи доводи відповідача щодо пропуску ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду із позовною заявою, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Спірні правовідносини у даній справі виникли між сторонами у зв`язку з нарахування та виплатою ОСОБА_1 пенсії за віком у розмірі, нижчому розміру мінімальної пенсії за віком, що дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 01.10.2017.

Відповідно до матеріалів судової справи, з позовною заявою ОСОБА_1 звернулась до Кузнецовського міського суду Рівненської області 30.01.2018 з позовними вимогами про захист її порушеного права за період з 01.10.2017, тобто, в межах строку звернення до адміністративного суду.

Відтак, доводи відповідача щодо пропуску ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду з позовною заявою є безпідставними та необґрунтованими.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадку порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або Законом (стаття 8). Право на ефективний судовий захист закріплено також у міжнародному пакті про громадянські та політичні права 1966 року (стаття 2) та в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (стаття 13), відповідно до якої кожен, чиї права і свободи було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Однак, Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях від 18.07.2006 року у справі "Проніна проти України" (заява №63566/00) та від 12.07.2016 у справі "Петриченко проти України" (заява №2586/07) констатував порушення п. 1 ст. 6 Конвенції. При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначив, що у цих справах заявники звертались до національних судів з вимогою вирішити їх спори щодо пенсії з органами соціального забезпечення. Заявники посилались, зокрема, на положення статті 46 Конституції України, заявляючи, що їх пенсії не повинні бути нижчими за прожитковий мінімум. Однак національні суди не вчинили жодної спроби проаналізувати позови з цієї точки зору, попри пряме посилання у кожній судовій інстанції. На думку Суду національні суди, цілком ігноруючи цей момент, хоча він був специфічним, доречним та важливим, не виконали свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" від 01.11.1996 визначено, що оскільки Конституція України, як зазначено в статті 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акту з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

З урахуванням встановлених обставин, суд вважає, що належним способом відновлення порушених прав та інтересів ОСОБА_1 , за захистом яких вона звернулась до суду, буде зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком з 01 жовтня 2017 року у щомісячному розмірі не нижчому від розміру мінімальної пенсії за віком, що дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому законодавством для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше виплачених сум.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не виконав процесуального обов`язку доказування та не підтвердив правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах. Натомість, доводи позивача ґрунтуються на законі, відповідають обставинам справи та підтверджені належними й допустимими доказами.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог повністю.

Суд присуджує на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору (а.с.16,19) відповідно до ст.139 КАС України.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , Держава АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , РНОПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Короленка, буд. 7, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 21084076) про зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 01 жовтня 2017 року у щомісячному розмірі не нижчому від розміру мінімальної пенсії за віком, що дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому законодавством для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , Держава АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , РНОПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Короленка, буд. 7, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 21084076) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 704,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 09 вересня 2019 року.

Суддя Дорошенко Н.О.