Постанова

від 26.09.2019 по справі 573/1324/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2019 р. Справа № 573/1324/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Любчич Л.В.

суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

відповідача - ОСОБА_1

представника третьої особи - Мачула А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні (в режимі відеоконференції) у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду та в режимі відеоконференції адміністративну справу за апеляційною скаргою Державного інспектора - головного спеціаліста відділу контролю за використанням та охороною земель у Білопільському, Лебединському, Сумському районах та м. Сумах управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Сумській області Донченка Юрія Петровича на рішення Білопільського районного суду Сумської області від 27.08.2019 по справі № 573/1324/19

за позовом ОСОБА_2

до Державного інспектора - головного спеціаліста відділу контролю за використанням та охороною земель у Білопільському, Лебединському, Сумському районах та м. Сумах управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Сумській області Донченка Юрія Петровича третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Сумській області

про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державного інспектора - головного спеціаліста відділу контролю за використанням та охороною земель у Білопільському, Лебединському, Сумському районах та м. Сумах управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Сумській області Донченка Юрія ОСОБА_3 (далі - відповідач, головний спеціаліст ОСОБА_1 ) третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Сумській області (далі -ГУ Держгеокадастру у Сумській обл.), в якому просив суд скасувати постанову головного спеціаліста Донченка Ю.П. про накладення адміністративного стягнення від 15.07.2019 №265-ДК/0116/По/08/01/-19 і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 27.08.2019 задоволено адміністративний позов.

Скасовано постанову в справі про адміністративне правопорушення №265-ДК/0116/По/08/01/-19, прийняту 15.07.2019 державним інспектором відділу контролю за використанням та охороною земель у Білопільському, Лебединському, Сумському районах та м. Суми управління з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Сумській обл. Донченком Ю.П. про накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 170 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 531 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), а провадження в справі про адміністративне правопорушення закрито.

Не погодившись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що позивачем не надано жодного доказу стосовно невідповідності оскаржуваної постанови вимогам ст. 2 Кодексу адміністративного судочнинства України (далі - КАС України). Вказане свідчить про те, що позивачем не доведено жодного аргументу на користь протиправності постанови, а відтак підстави для її скасування відсутні. Додаткового апелянт зазначив, що судом, при ухваленні оскаржуваного рішення, не було надано відповідачу можливості надати докази, що мають значення для прийняття справедливого рішення, а саме надання довідки Миколаївської селищної ради Білопільського району про те, що саме позивач засіяв сільськогосподарські культури без відповідних дозвільних документів на спірній земельній ділянці. Також суд не надав можливості забезпечити явку представників вказаної селищної ради для підтвердження виявленого порушення.

Ухвалами Другого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2018 відкрито апеляційне провадження по справі № 573/1324/19, закінчено підготовку до розгляду та призначено справу у відкритому судовому засіданні.

Ухвалаю Другого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2018 задоволено клопотання відповідача про розгляд справи в режимі відеоконференції, проведення якої доручено Сумському окружному адміністративному суду.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача, представника третьої особи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції були встановлені наступні обставини, які не оспорені сторонами.

15 липня 2019 року державним інспектором відділу контролю за використанням та охороною земель у Білопільському, Лебединському, Сумському районах та м. Суми управління з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Сумській обл. Донченком Ю.П., за участі начальника відділу стратегічного розвитку та земельних відносин Миколаївської селищної ради Юрченко Н.Б., складено акт обстеження земельної ділянки №265-ДК/85/АО/10/01/-19, відповідно до якого при об`їзді земель сільськогосподарського призначення комунальної власності (земель запасу, резервного фонду), які не надані у власність (оренду) на території Миколаївської селищної ради була перевірена земельна ділянка комунальної власності площею 1,5 га, яка межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 5920655300:07:001:0068, яка на момент проведення перевірки самовільно зайнята та засіяна сільськогосподарськими культурами громадянином ОСОБА_2 і використовується для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, копія якого вручена ОСОБА_2 15 липня 2019 року.

Також інспектором ОСОБА_4 Ю ОСОБА_5 у присутності ОСОБА_2 складено протокол №265-ДК/0115/По/08/01/-19, відповідно до якого 15 липня 2019 року при об`їзді земель державної власності сільськогосподарського призначення Миколаївської селищної ради встановлено, що земельна ділянка державної власності площею 1,5 га, яка межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 5920655300:07:001:0068, самовільно зайнята шляхом посіву сільськогосподарських культур громадянином ОСОБА_2 за відсутності документів, що підтверджують право на її використання, чим порушено вимоги ст. 125, 126 та п. б ст. 211 ЗК України.

На підставі вказаного протоколу 15 липня 2019 року державним інспектором Донченком Ю.П. була прийнята постанова №265-ДК/0116/По/08/01/-19, якою на ОСОБА_2 накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 170 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 53-1 КУпАП, а саме: за самовільне зайняття земельної ділянки державної власності площею 1,5 га, яка межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 5920655300:07:001:0068. Також у постанові зазначено, що вказаним порушенням заподіяно матеріальну шкоду за самовільне зайняття земельної ділянки в розмірі 1944 грн. 97 коп.

Копія постанови ОСОБА_2 вручена 15 липня 2019 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції з даним висновком суду погоджується, з огляду на наступне.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель урегульовано Земельним кодексом України (далі - ЗК України).

Згідно з частинами першою та другою статті 2 ЗК України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Відповідно до статті 187 ЗК України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Приписами статті 188 ЗК України визначено, що державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2016 року № 482 Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності є завданнями Держгеокадастру.

На підставі п.п. 1 та 7 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності та земельних відносин, а також у сфері Державного земельного кадастру.

Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до підпункту 25-1 пункту 4 вищезазначеного Положення № 15, Держгекадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використання та охороною земель усіх категорій і форм власності.

Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель визначає Закон України Про державний контроль за використанням та охороною земель від 19 червня 2003 року № 963-IV, який спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля.

Відповідно до статті 4 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель об`єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.

Згідно зі статтею 5 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель державний контроль за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Так, згідно положень статті 6 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належать зокрема здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю та виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням.

Статтею 10 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель визначено, що державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право:

- безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель;

- давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків;

- складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності;

- у разі неможливості встановлення особи правопорушника земельного законодавства на місці вчинення правопорушення доставляти його до органів Національної поліції чи до приміщення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради для встановлення особи порушника та складення протоколу про адміністративне правопорушення;

- викликати громадян, у тому числі посадових осіб, для одержання від них усних або письмових пояснень з питань, пов`язаних з порушенням земельного законодавства України;

- передавати до органів прокуратури, органів досудового розслідування акти перевірок та інші матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки кримінального правопорушення;

- проводити у випадках, встановлених законом, фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку як допоміжний засіб для запобігання порушенням земельного законодавства України;

- звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Фактичною підставою для винесення оскаржуваної постанови стали висновки акту обстеження про те, що земельна ділянка комунальної власності площею 1,5 га, яка межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 5920655300:07:001:0068, на момент проведення обстеження, самовільно зайнята та засіяна сільськогосподарськими культурами громадянином ОСОБА_2 і використовується для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

За змістом частини другої статті 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

У статті 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель передбачено, що самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до пункту "б" частини першої статті 211 ЗК України, громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

Згідно статті 53-1 КУпАП самовільне зайняття земельної ділянки тягне за собою накладення штрафу на громадян від десяти до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Так, на підтвердження правомірності винесення оскаржуваної постанови, відповідач послався на порушення позивачем вимог ст. 125, 126 та п. б ст. 211 ЗК України. В основу таких висновків відповідачем покладені результати обстеження під час об`їзду земель державної власності сільськогосподарського призначення Миколаївської селищної ради, в ході яких було встановлено, що земельна ділянка державної власності площею 1,5 га, яка межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 5920655300:07:001:0068, самовільно зайнята ОСОБА_2 шляхом посіву сільськогосподарських культур громадянином за відсутності документів, що підтверджують право на її використання

Колегія суддів зазначає, що надана відповідачем на підтвердження підстав винесення оскаржуваної постанови схема містить лише дані про земельну ділянку з кадастровим номером 5920655300:07:001:0068 (а.с.7) та не містить інших даних про номери земельних ділянок, кадастрові номери земельних ділянок, їх місце розташування, а тому з даної схеми неможливо встановити які саме земельні ділянки межують із спірною земельної ділянкою.

Крім того, суд враховує, що відповідно до акту обстеження земельної ділянки №265-ДК/85/АО/10/01/-19 ОСОБА_2 самовільно зайняв земельну ділянку комунальної власності площею 1,5 га, яка межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 5920655300:07:001:0068, а стягнення накладено за самовільне зайняття земельної ділянки державної власності.

З гідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач, з урахуванням ч. 2 ст. 77 КАС України, не довів правомірності прийнятої ним постанови, як наслідок підстави для задоволення вимог апеляційної скарги відсутні.

Доводи апеляційної скарги про необхідність надання позивачем доказів на користь незаконності оскаржуваної постанови, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність прийнятого рішення.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що під час судового розгляду в суді першої інстанції не було надано відповідачу можливості надати довідку Миколаївської селищної ради Білопільського району та забезпечити явку представників, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки відповідач ні у відзиві, ні під час судового розгляду не заявляв про наявність доказів щодо правомірності винесеної постанови та бажання їх залучити до матеріалів справи. Крім того, довідка Миколаївської селищної ради Білопільського району не є належним доказом по справі, оскільки вона не існувала на дату винесення оскаржуваної постанови.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного інспектора - головного спеціаліста відділу контролю за використанням та охороною земель у Білопільському, Лебединському, Сумському районах та м. Сумах управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Сумській області Донченка Юрія Петровича залишити без задоволення.

Рішення Білопільського районного суду Сумської області від 27 сепрня 2019 року по справі № 573/1324/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)Л.В. Любчич Судді (підпис) (підпис) О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк Постанова складена в повному обсязі 26.09.2019