Постанова

від 16.09.2019 по справі 460/174/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2019 рокуЛьвів№ 857/7833/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Пліша М.А.,

Судової-Хомюк Н.М.,

секретаря судового засідання Цар М.М.,

розглянувши у судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Щербаков В.В.), ухвалене в порядку письмового провадження у м.Рівне 11 червня 2019 року, у справі №460/174/19 за позовом Фермерського господарства Агрофонд до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

28.01.2019 Фермерське господарство Агрофонд звернулось в суд з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області, просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0471445012 від 05.12.2018.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 11 червня 2019 року позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що якщо платником податків самостійно виявлено помилку в поданій ним податковій звітності і подано до податкового органу уточнюючий розрахунок з виправленням помилок з урахуванням вимог статті 50 Податкового кодексу України, у податкового органу відсутні підстави для застосування штрафних санкцій, передбачених пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, оскільки, з поданням уточнюючого розрахунку податкова звітність є виправленою і нівелює правові наслідки помилки, допущеної при її поданні, відповідно податковий борг не може бути погашений шляхом подання уточнюючих розрахунків. Суд першої інстанції звернув увагу, що подання уточнюючих розрахунків тягне за собою зміну раніше задекларованих податкових зобов`язань, в даному випадку шляхом їх зменшення у зв`язку із виявленою помилкою, і ніяким чином не може бути прирівняне до поняття погашення податкового боргу , а обов`язковою умовою для застосування до платника податків штрафу на підставі статті 126 Податкового кодексу України є несвоєчасна сплата грошового зобов`язання, а не його зменшення в результаті корегування податкової звітності. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що застосування відповідачем до ФГ Агрофонд штрафу в сумі 91854,40 грн. за порушення строків сплати узгодженого грошового зобов`язання, згідно з статтею 126 Податкового кодексу України, безпідставне, а податкове повідомлення-рішення №0471445012 від 05.12.2018 не відповідає вимогам законності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, що визначено у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДФС у Рівненській області подало апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11 червня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що коштів на електронному рахунку позивача у системі електронного адміністрування ПДВ для сплати узгодженого податкового зобов`язання по уточнюючих розрахунках, деклараціях - не було. Скаржник вказує, що позивачем не сплачено грошові зобов`язання по ПДВ на електронний рахунок, після підтвердження уточнюючих розрахунків не відбулось списання коштів в системі електронного адміністрування ПДВ.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, вказавши, що наявність чи відсутність коштів на електронному рахунку платника податків не має жодного значення для визначення моменту початку відліку строку нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання обов`язкову щодо сплати узгоджених сум податкового зобов`язання. Вважає, що апеляційна скарга не містить належного обґрунтування підстав скасування рішення суду першої інстанції, тому задоволенню не підлягає.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, що відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає розгляду справи.

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до статті 230 КАС України секретарем забезпечено ведення протоколу судового засідання.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що Фермерське господарство Агрофонд зареєстроване як юридична особа 22.12.2015, взяте на облік як платник податків 22.12.2015, основний вид діяльності за КВЕД: вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

Головним державним ревізором-інспектором відділу податків і зборів з юридичних Рівненського управління ГУ ДФС у Рівненській області на підставі пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, у порядку підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 та статті 76 глави 8 розділу ІІ Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання по ФГ Агрофонд , за результатами якої складено акт від 20.11.2018 №3386/17-00-50-12/40187754 (а.с.16).

Відповідно до акта, перевіркою встановлено порушення ФГ Агрофонд термінів сплати узгодженого податкового зобов`язання по податку на додану вартість.

05.12.2018 контролюючим органом відповідно до акта від 20.11.2018 №3386/17-00-50-12/40187754 винесено податкове повідомлення-рішення №0471445012, згідно з яким за порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) та на підставі статті 126 Податкового кодексу України за затримку на 359, 141, 54, 54, 52, 51, 31 календарних днів сплати грошового зобов`язання в сумі 459272 грн. зобов`язано сплатити штраф у розмірі 20 % у сумі 91854 грн. 40 коп.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, Фермерське господарство Агрофонд звернулось із позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - ПК України) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 76.1 статті 76 ПК України встановлено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до статті 46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно з пунктами 49.1, 49.2 статті 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Статтею 203 ПК України встановлено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, податковий обов`язок з перерахування суми податку до бюджету у визначений законом строк виникає у платника в силу самостійного декларування відповідного податкового зобов`язання у поданій до контролюючого органу звітності.

В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що позивач несвоєчасно сплатив узгоджені зобов`язання, а саме:

30.06.2017 виник борг в сумі 186637 грн. у зв`язку з самостійно задекларованою сумою грошового зобов`язання у податковій декларації з ПДВ за червень 2017 року №9116580115 від 19.06.2017;

31.07.2018 погашено недоїмку в розмірі різниці на суму 116 681 грн. у зв`язку з поданням уточнюючого розрахунку, яким зменшено суму, що підлягала сплаті з уточненим показником на суму 69956 грн. (порушення терміну сплати - 31 день: з 01.07.2017 - по 31.07.2018);

21.08.2017 погашено недоїмку в сумі 69956 грн. (уточнений показник в ут.розр. від 31.07.2018) у зв`язку з поданням податкової декларації, на підставі якої зараховано від`ємне значення у зменшення боргу з ПДВ (п.20.1) (порушення терміну сплати - 52 дні);

27.10.2017 збільшено суму ПДВ, що підлягала сплаті в розмірі 23816 грн. - уточнюючий розрахунок №9224164076 за липень 2017 року. 20.12.2017 погашено недоїмку в сумі 23816 грн. у зв`язку з поданням податкової декларації на підставі якої зараховано від`ємне значення у зменшення боргу з ПДВ.(п.20.1) (порушення терміну сплати - 54 дні);

27.10.2017 збільшено суму ПДВ, що підлягала сплаті в розмірі 16246 грн. - уточнюючий розрахунок № 9224164291 за серпень 2017 року: 20.12.2017 погашено недоїмку в сумі 16246 грн. у зв`язку з поданням податкової декларації на підставі якої зараховано від`ємне значення у зменшення боргу з ПДВ (п.20.1) (порушення терміну сплати - 54 дні);

30.10.2017 збільшено суму ПДВ, що підлягала сплаті в розмірі 232573 грн. - уточнюючий розрахунок №9225461303 за червень 2017 року: 20.12.2017 погашено недоїмку в сумі 225219,85 грн. у зв`язку поданням податкової декларації, на підставі якої зараховано від`ємне значення у зменшення боргу з ПДВ (п.20.1) (порушення терміну сплати - 51 день);

20.03.2018 погашено недоїмку в сумі 4762 грн. у зв`язку з поданням податкової декларації № 9048656351, на підставі якої зараховано від`ємне значення у зменшення боргу з ПДВ (п.20.1) (порушення терміну сплати - 141 день);

24.10.2018 погашено недоїмку в сумі 2591,15 грн. у зв`язку з поданням уточнюючого розрахунку №9231726039, на підставі якого зараховано від`ємне значення у зменшення боргу з ПДВ (п.20.1) (порушення терміну сплати - 359 днів).

Так, відповідно до пункту 126.1 статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, об`єктом застосування штрафу є несвоєчасно сплачена сума узгодженого грошового зобов`язання.

Відповідно до підпунктів 14.1.152, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України погашення податкового боргу - зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з пунктами 87.1, 87.2 статті 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Джерелом самостійної сплати грошових зобов`язань з податку на додану вартість є суми коштів, джерела яких зазначені в абзаці першому цього пункту та обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Сплату грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснено також: а) за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника); б) за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів з урахуванням особливостей, визначених у пункті 43.4-1 статті 43 цього Кодексу; в) за рахунок суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (на підставі відповідної заяви платника) до Державного бюджету України.

Пунктами 35.1, 35.2 статті 35 ПК України передбачено, що сплата податків та зборів здійснюється в грошовій формі у національній валюті України, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи. Сплата податків та зборів здійснюється в готівковій або безготівковій формі, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Отже, сплата податку являє собою фактичне внесення сум податку, які підлягають сплаті до відповідного бюджету.

Водночас, пунктами 50.1 та 50.2 статті 50 ПК України встановлено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Таким чином, вказаними нормами встановлено право платника податку, у разі виявлення помилок у поданій ним податковій звітності, внести відповідні зміни шляхом подання уточнюючого розрахунку.

При цьому, подання уточнюючого розрахунку не є тотожним поняттю погашення податкового боргу , тобто сплатою боргу з податку на додану вартість за рахунок майна платника податків, оскільки тягне за собою зміну раніше задекларованих податкових зобов`язань, зокрема, шляхом їх зменшення у зв`язку із виявленою помилкою, і не може бути прирівняно до поняття погашення податкового боргу .

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що у жовтні 2017 року Товариство подало уточнюючі розрахунки податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за червень 2017 року, липень 2017 року, серпень 2017 року.

Таким чином, ФГ Агрофонд як платником податків самостійно виявлено помилки в поданій податковій звітності і подано до податкового органу уточнюючі розрахунки з виправленням помилок з урахуванням вимог статті 50 ПК України.

В свою чергу, згідно з актом перевірки від 20.11.2018 №3386/17-00-50-12/40187754 порушення термінів сплати узгодженого податкового зобов`язання по ПДВ контролюючим органом встановлено за несвоєчасну сплату позивачем податкових зобов`язань на суми, які зменшені Товариством шляхом подання уточнюючих декларацій.

Однак, суд апеляційної інстанції зауважує, що специфіка нарахування штрафної санкції полягає в тому, що вона нараховується контролюючим органом на погашену суму простроченого податкового боргу. Таким чином, при поданні уточнюючої податкової декларації, якою зменшується податкове зобов`язання з певного податку, відсутній об`єкт застосування штрафної санкції, передбаченої статтею 126 ПК України.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, висловленою у постанові від 09 квітня 2019 року (справа №807/423/18).

Матеріалами справи підтверджується своєчасне подання позивачем до податкового органу відповідної звітності, самостійне усунення виявлених недоліків шляхом подання уточнюючого розрахунку до початку проведення перевірки контролюючим органом.

Отже, враховуючи закріплене пунктом 109.1 статті 109 ПК України поняття податкового правопорушення, оскільки, з поданням уточнюючого розрахунку податкова звітність є виправленою і нівелює правові наслідки помилки, допущеної при її поданні, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відсутності правових підстав у контролюючого органу застосовувати до ФГ Агрофонд штраф в сумі 91854,40грн. за порушення строків сплати узгодженого грошового зобов`язання, згідно з статтею 126 ПУ України.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції у рішенні викладено мотиви протиправності винесеного контролюючим органом податкового повідомлення-рішення №0471445012 від 05.12.2018, та на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Керуючись статтями 230, 241, 243, 308, 310, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11 червня 2019 року у справі №460/174/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач Т. І. Шинкар судді М. А. Пліш Н. М. Судова-Хомюк Повне судове рішення складено 26.09.2019