Постанова

від 16.09.2019 по справі 530/1444/17

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2019 р.Справа № 530/1444/17 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Донець Л.О.,

Суддів: Бенедик А.П. , Гуцала М.І. ,

за участю секретаря судового засідання Соколової О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 13.06.2019 (головуючий суддя І інстанції: С.О. Удовіченко) по справі № 530/1444/17

за позовом ОСОБА_1

до Секретаря Загрунівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області Горбатій Тетяни Юріївни, Загрунівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області

про визнання дій неправомірними,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 (далі - позивач) до секретаря Загрунівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області Горбатій Тетяни Юріївни, Загрунівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області (далі - відповідач) про визнання дій неправомірними та скасування рішення відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2019 року у справі №530/1444/17 рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2018 року у справі №530/1444/17 скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення відповідача від 26 жовтня 2017 року про висловлення недовіри сільському голові Загрунівської сільської ради - позивачу та дострокове припинення його повноважень.

Поновлено позивача на посаді Загрунівського сільського голови Зіньківського району Полтавської області.

В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

06.06.2019 відповідачем подана заява про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.06.2019 у справі №530/1444/17 заяву відповідача про визнання виконавчого листа №530/1444/17, виданого Полтавським окружним адміністративним судом 12 квітня 2019 року таким, що не підлягає виконанню, - задоволено.

Визнано виконавчий лист №530/1444/17, виданий Полтавським окружним адміністративним судом 12 квітня 2019 року таким, що не підлягає виконанню.

Позивач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування своїх доводів апеляційної скарги, позивач посилається на неврахування судом першої інстанції фактичних обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 12.04.2019 Полтавським окружним адміністративним судом виданий виконавчий лист.

23.05.2019 постановою старшого державного виконавця Зіньківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області відкрито виконавче провадження із примусового виконання виконавчого листа №530/1444/17.

21.03.2019 на тридцять четвертій сесії сьомого скликання відповідача прийнято рішення Про поновлення ОСОБА_1 на посаді Загрунівського сільського голови Зіньківського району Полтавської області .

Суд першої інстанції, під час задоволення заяви, дійшов до висновку що під час іншого рішення сільської ради, як боржник по справі на виконання судового рішення не могла прийняти, та це можливо оцінити як виконання судового рішення у добровільному порядку.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

У відповідності до ч.1 ст.373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Виконавчі листи викладаються в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом заповнення відповідних форм процесуальних документів, передбачених Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, і підписуються електронним цифровим підписом судді (в разі колегіального розгляду - електронними цифровими підписами всіх суддів, які входять до складу колегії).

На підставі ст.374 КАС України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання.

Така ухвала підлягає внесенню до Єдиного державного реєстру виконавчих документів не пізніше наступного дня з дня її постановлення.

Про виправлення помилки у виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню, суд постановляє ухвалу. Якщо стягнення за таким виконавчим документом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно з вирішенням вказаних питань на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим документом.

Ухвалу суду за результатами розгляду заяви може бути оскаржено в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно до ст.65 Закону України Про виконавче провадження рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону.

Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

За обставинами справи, на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2019 року у справі №530/1444/17 відповідачем 21.03.2019 на тридцять четвертій сесії сьомого скликання відповідача прийнято рішення Про поновлення ОСОБА_1 на посаді Загрунівського сільського голови Зіньківського району Полтавської області .

Дану обставину відповідач вважає такою, що вказує на добровільність виконання судового рішення.

Колегія суддів вважає такі підстави для визнання виконавчого листа №530/1444/17 виданого Полтавським окружним адміністративним судом 12 квітня 2019 року таким, що не підлягає виконанню необґрунтованими, за таким.

На підставі ст.1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст.26 Закону України Про виконавче провадження виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення; за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

До заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру та рішень про забезпечення позову - у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Від сплати авансового внеску звільняються стягувачі за рішеннями про: стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин; обчислення, призначення, перерахунок, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг; відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи; стягнення аліментів, заборгованості зі сплати аліментів, додаткових витрат на дитину, неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, суми індексації аліментів, встановлення побачення з дитиною або усунення перешкод у побаченні з дитиною; відшкодування майнової та/або моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Від сплати авансового внеску також звільняються державні органи, особи з інвалідністю внаслідок війни, особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю I та II груп, громадяни, віднесені до категорій 1 та 2 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у разі їх звернення до органів державної виконавчої служби.

У разі виконання рішення Європейського суду з прав людини авансовий внесок не сплачується.

У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

Під час пред`явлення виконавчого документа до виконання подаються:

у разі виконання рішення про конфіскацію майна у кримінальному провадженні - копії опису майна і відповідного судового рішення. У разі відсутності у справі опису майна засудженого надсилається довідка про те, що опис майна не проводився;

у разі виконання рішення про конфіскацію майна згідно з постановою суду - копія протоколу вилучення майна, що підлягає конфіскації, або довідка про відсутність такого майна.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

За рішенням про встановлення побачення з дитиною державний виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення шляхом забезпечення побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.

У разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника.

У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.

У разі якщо при відкритті виконавчого провадження виконавцем накладено арешт на майно боржника, боржник за погодженням із стягувачем має право передати йому таке майно або реалізувати його та передати кошти від його реалізації стягувачу в рахунок повного або часткового погашення боргу за виконавчим документом. У разі продажу майна боржника покупець повинен внести кошти за придбане майно на рахунок органу державної виконавчої служби або приватного виконавця. Після передачі майна стягувачу або внесення покупцем коштів на рахунок органу державної виконавчої служби або приватного виконавця арешт з проданого майна боржника знімається за постановою виконавця.

Якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі.

До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

Згідно до ст.65 Закону України Про виконавче провадження рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону.

Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

В своїй апеляційній скарзі позивач вказує та надає до суду апеляційної інстанції копію своєї трудової книжки, в якій відсутній запис про його поновлення на посаді.

Колегія суддів акцентує увагу на те, що виконання судового рішення про поновлення на роботі, вважається виконаною саме з прийняттям наказу про поновлення на роботі, та внесення про це запис у трудову книжку. При цьому, остання подія, що не відбулась.

Окрім цього, відповідачем до заяви до суду першої інстанції надана копія постанови про відкриття виконавчого провадження від 23.05.2019 ВП № 59170283, що вказує на примусовий характер виконання судового рішення.

Надані до заяви копії заяв-запрошень до сільської ради для того, щоб внести відповідні записи до трудової книжки не містить відміток про їх отримання позивачем.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про відсутність підстав для визнання виконавчого документа виконаним у добровільному порядку, та необхідності відмови у задоволенні заявлених вимог.

Стосовно заявлених вимог про стягнення судових витрат у в вигляді витрат, пов`язаних з прибуттям до суду,то колегія суддів зазначає на таке.

Частина 1 ст. 135 КАС України каже, що витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони.

Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, та її законному представнику сплачується іншою стороною компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно до розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати.

Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх законних представників, що пов`язані із прибуттям до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Частиною третьою цієї статті встановлено, що граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх законних представників, що пов`язані із прибуттям до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 27 квітня 2006 року № 590 Про граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави , додатком до якої встановлено (компенсація в адміністративних справах), що витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту та за наймання житла, - стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, її представникові не можуть перевищувати встановлені законодавством норми відшкодування витрат на відрядження.

Відповідно до підпункту 170.9.1 пункту 170.9 статті 170 Податкового кодексу України Кабінет Міністрів України постановою від 02 лютого 2011 року № 98 Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів затвердив суми витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, згідно з додатком 1 (далі - постанова № 98).

При цьому, відповідно до підпункту 1 пункту 7 постанови № 98 державним службовцям, а також іншим особам, які направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок коштів бюджетів, за наявності підтвердних документів відшкодовуються витрати: на проїзд (у тому числі на перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) до місця відрядження і назад, а також за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті); на оплату вартості проживання у готелях (мотелях), інших житлових приміщеннях; на побутові послуги, що включені до рахунків на оплату вартості проживання у місцях проживання (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), але не більш як 10 відсотків сум добових витрат для держави, до якої відряджається працівник, визначених у додатку 1 до цієї постанови, за всі дні проживання; на бронювання місць у готелях (мотелях) у розмірах не більш як 50 відсотків вартості місця за добу;

на користування постільними речами в поїздах; на оформлення закордонних паспортів; на оформлення дозволів на в`їзд (віз); на оплату вартості страхового поліса життя або здоров`я відрядженого працівника або його цивільної відповідальності (у разі використання транспортного засобу) за наявності оригіналу такого поліса з відміткою про сплату страхового платежу, якщо згідно із законами держави, до якої відряджається працівник, або держав, територією яких здійснюється транзитний рух до зазначеної держави, необхідно здійснити таке страхування; на обов`язкове страхування та інші документально оформлені витрати, пов`язані з правилами в`їзду та перебування у місці відрядження; на оплату службових телефонних розмов.

Аналіз наведених норм матеріального права свідчить про те, що постановою № 98 визначено суми витрат на відрядження та складові цих витрат, які, зокрема, включають витрати на проїзд.

При цьому, граничні суми витрат на добу встановлені цією постановою лише на суми витрат на найм житлового приміщення за добу та добові витрати.

Водночас, відповідно до пункту 9 постанови № 98, витрати на проїзд державних службовців, а також інших осіб, які направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, у м`якому вагоні, суднами морського та річкового транспорту, повітряним транспортом за квитками 1 класу та бізнес-класу, фактичні витрати, що перевищують граничні суми витрат на найм житлового приміщення та на перевезення багажу понад вагу, вартість перевезення якого входить до вартості квитка того виду транспорту, яким користується працівник, відшкодовуються з дозволу керівника згідно з підтвердними документами.

Тобто законодавець передбачив випадки, коли фактичні витрати перевищують, зокрема, граничні суми витрат на найм житлового приміщення та вартість перевезення.

Колегія суддів, наголошує на тому, що такі витрати повинні обмежуватися розміром витрат на проїзд залежно від того виду транспорту, яким би особа добиралася до суду, за відсутності власного транспортного засобу та з урахуванням балансу між потребою використання власного транспортного засобу та неможливістю використання транспорту загального користування.

Аналогічну позицію сформував Верховний Суд у постанові від 01 серпня 2018 року у справі № 524/6442/16-а.

Позивач, на підтвердження понесених витрат на переїзд, надав три посадкових документи, які підтверджують, що він, у зв`язку з розглядом справи у судовому засіданні - 05.08.2019 переїжджав власним транспортом за маршрутом Сулими - Зіньків, автобусом за маршрутом Гадяч - Харків із Зіньків, автобусом за маршрутом Харків-Ромни до Зіньків.

За таких обставин колегія суддів, вважає, що витрати позивача, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту, підлягають відшкодуванню в розмірі 541,10 грн.

З приводу частини клопотання про стягнення витрат, що є компенсацією за відрив від звичайних занять, то колегія суддів зауважує на таке.

Частина 2 статті 135 КАС України каже, що стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, та її законному представнику сплачується іншою стороною компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно до розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно до додатку граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ до постанови Кабінету Міністрів України №560 від 27 квітня 2006 року № 590 Про граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави , за відрив від звичайних занять - стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, її представникові у зв`язку з явкою до суду, обчислюється пропорційно до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлено законом на 1 січня календарного року, в якому приймається процесуальне рішення або здійснюється процесуальна дія, і не може перевищувати його розміру, обчисленого за фактичні години відриву від звичайних занять.

З огляду на наведені вище приписи, колегія суддів вважає, що розмір компенсації повинен обчислюватись пропорційно до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлено законом на 1 січня календарного року, в якому приймається процесуальне рішення і не може перевищувати його розміру, обчисленого за фактичні години відриву від звичайних занять.

Наданий розрахунок компенсації за відрив від звичайних занять не містить такого розрахунку, оскільки відсутні посилання на деталізацію фактичних годин відриву від звичайних занять.

Отже, колегія суддів визнає клопотання позивача про розподіл судових витрат - витрат, пов`язаних з переїздом до іншого населеного пункту, у розмірі 541,10 грн є обґрунтованим і задовольняє його, та вважає потрібним відмовити у задоволенні клопотання про стягнення компенсації за відрив від звичайних занять.

З огляду на викладені вище обставини, колегія суддів дійшла до висновку про те, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права, зокрема, Закон України Про виконавче провадження , тому судове рішення підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 13.06.2019 року по справі № 530/1444/17 - скасувати з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви Загрунівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області про визання виконавчого листа, що не підлягає виконанню.

Заяву ОСОБА_1 про стягнення судових витрат - задовольнити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Загрунівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту у розмірі 541,10 грн.

У задоволенні іншої частини заяви про стягнення судових витрат - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.О. Донець Судді А.П. Бенедик М.І. Гуцал Повний текст постанови складено 25.09.2019 року