Постанова

від 18.09.2019 по справі 140/616/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2019 рокуЛьвів№857/6851/19 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Затолочного В.С., Шавеля Р.М.

при секретарі судового засідання: Гнатик А.З.

за участю представників: позивача Щербатова А.Л., відповідача Сахарчука А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 року у справі №140/616/19 (головуючий суддя Волдінер Ф.А., проголошене у м. Луцьк) за адміністративним позовом Приватного підприємства Волинський Аграрій до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство Волинський Аграрій звернулося в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Волинській області в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.02.2019 року №0001711405 (форма С ) про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 33 347,14 грн.

Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що на підставі акта від 05.02.2019 року №1943/14-01/35826011 про результати планової виїзної документальної перевірки приватного підприємства Волинський аграрій з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2015 року по 31.12.2018 року, оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням № 0001711405 від 21.02.2019 до позивача застосовані штрафні санкції в розмірі 33 347,14 грн., за порушення вимог пп. 2.8, 2.9, 2.10 глави 2, пп.3.5, 3.8 глави 3 постанови Правління НБУ від 15.12.2004 №637 Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні - перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі на загальну суму 16 673,57 грн. Позивач вважав, що дане рішення прийняте з порушенням вимог порядку його прийняття, передбаченого Податковим кодексом України (далі - ПК України), а саме відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення до спливу строку для надання позивачем заперечень та/або додаткових документів, в порядку визначеному пунктом 44.7 статті 44 ПК України. Також однією з підстав позову позивач зазначав, що відповідач прийняв необґрунтоване рішення, винесене на підставі неналежних та недопустимих доказів, достовірність яких не підтверджена у встановленому законом порядку.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 17 травня 2019 року вказаний вище позов задоволено. Визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення від 21.02.2019 року №0001711405 (форма С ) про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 33 347,14 грн. Стягнуто з Головного управління ДФС у Волинській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь приватного підприємства Волинський аграрій судові витрати в розмірі 1921 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, та підлягає скасуванню. Апелянт вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 21.02.2019 року №0001711405 прийняте правомірно, на підставі акта перевірки від 05.02.2019 року № 1943/14-01/35826011, яким зафіксовано, зокрема, факт перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі на загальну суму 16 673,57 грн. Перевіркою встановлено, що у видаткових ордерах видача готівки не підтверджена підписами одержувача коштів, чим порушено пп.3.5, 3.8 глави З Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637. На підставі цього, у підприємства виникло перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі. Просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Позивачем поданий відзив на апеляційну скаргу, суть якого зводиться до того, що рішення суду є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм процесуального права, при повному та всебічному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доведеністю обставин, що мають значення для справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав з підстав зазначених у скарзі, просив апеляційну скаргу задовольнити рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечив, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що ПП Волинський аграрій зареєстрована як юридична особа 17.06.2008 року.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПП Волинський аграрій здійснює господарську діяльність, а саме: 01.25 Вирощування ягід, горіхів, інших плодових дерев і чагарників.

ГУ ДФС у Волинській області було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП Волинський аграрій з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2015 року по 31.12.2018 року.

05.02.2019 року за результатами перевірки було складено акт №1943/14-01/35826011, в якому зафіксовані порушення позивачем вимог пп. 2.8, 2.9, 2.10 глави 2, пп.3.5, 3.8 глави 3 Положення №637 - перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі на загальну суму 16673.57 грн.

21.02.2019 року на підставі акта перевірки, контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001711405 про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки в розмірі 33347,14 грн.

Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що відповідачем не надано суду достатніх та беззаперечних доказів порушення позивачем порядку видачі готівки в касі, встановленого під час перевірки.

Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до пункту 77.8. статті 77 ПК України перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної планової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.

Згідно пункту 85.4. статті 85 ПК України при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Пунктом 85.6. статті 85 ПК України передбачено, що у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Отже, Податковим кодексом чітко визначено порядок отримання податковим органом копій документів, дослідження та оцінка яких можуть бути підставою для висновків викладених в акті перевірки і в подальшому визначенні грошових зобов`язань платника податків.

Відповідно до пункту 86.1. статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов`язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

У разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу (пункт 86.7 статті 86 ПК України).

Положеннями пункту 86.8 статті 86 ПК України передбачено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

З наведених норм законодавства слідує, що здійснення перевірки є необхідною передумовою для винесення податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами, тому за відсутності проведеної перевірки як юридичного факту у контролюючого органу відсутня компетенція на винесення податкового повідомлення-рішення. При цьому така компетенція не виникає в силу самого лише факту вчинення платником податків податкового правопорушення.

Для визначення контролюючим органом грошових зобов`язань платникові податків шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення, в зв`язку допущенням таким платником порушень, необхідно дотримуватись певних умов, зокрема, спочатку провести податкову перевірку відповідно до норм чинного законодавства та оформити її результати з дотриманням встановлених вимог.

Однак нормами ПК України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок. Лише їх дотримання може бути належною підставою притягнення до відповідальності суб`єкта господарювання. Невиконання цих вимог призводить до визнання рішення протиправним та відсутності правових наслідків такого.

Пунктами 2.8, 2.9 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України 15.12.2004 №637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за №40/10320 (із змінами і доповненнями), встановлено, що підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов`язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб. За відсутності банків готівкова виручка (готівка) для переказу на банківські рахунки підприємства може здаватися до операторів поштового зв`язку та небанківських фінансових установ, які мають ліцензію Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України на здійснення переказу коштів. Здавання готівкової виручки (готівки) здійснюється самостійно (у тому числі із застосуванням програмно-технічних комплексів самообслуговування) або через відповідні служби, яким згідно із законодавством України надане право на перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів. Здавання готівкової виручки (готівки) може здійснюватися для зарахування на будь-який банківський рахунок підприємства (підприємця) на його вибір.

Готівкова виручка (готівка) підприємств (підприємців), у тому числі готівка, одержана з банку, використовуються ними для забезпечення потреб, що виникають у процесі їх функціонування, а також для проведення розрахунків з бюджетами та державними цільовими фондами за податками і зборами (обов`язковими платежами). Підприємства не повинні накопичувати готівкову виручку (готівку) у своїх касах понад установлений ліміт каси для здійснення потрібних витрат до настання строків цих виплат.

Відповідно до пункту 7.24. Положення №637, у разі виявлення під час перевірок видаткових касових ордерів або видаткових відомостей, у яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача (абзац другий пункту 3.5 цього Положення), сума готівки за такими видатковими документами додається до залишку готівки в касі виключно в день, у якому оформлено зазначені видаткові документи, і надалі зазначена сума не береться для розрахунку понадлімітних залишків готівки.

Як слідує з акта перевірки та з відзиву на позовну заяву з додатками, при проведенні перевірки виявлені видаткові касові ордери (№ 13 від 13.10.2016: № 32 від 04.11.2016: № 72 від 28.11.2016), в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача, чим порушено вимоги пункту 3.5, 3.8 глави 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України 15.12.2004 №637, які зафіксовано фото, що зроблені з допомогою телефону перевіряючих.

Відповідно до статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 94 КАС України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

З урахуванням наведеного суд не приймає до уваги як письмові докази ксерокопії документів без звіряння їх з оригіналами документів. Оригінали первинних документів не надано відповідачем при судовому розгляді справи.

Таким чином, з урахуванням наведених вище норм КАС України, апеляційний суд вважає, що такі докази не можуть бути визнані належними та допустимими в розумінні пункту першого частини другої статті 72, частини першої та другої статті 73 та частини другої статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 02.10.2018 р. у справі №813/4647/17. Так, Верховний Суд зазначив, що Суд звертає увагу на те, що всі долучені до матеріалів справи документи у вигляді світлокопій, не є оригіналами або належним чином засвідченими копіями в розумінні статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Зазначене свідчить про порушення судами попередніх інстанцій правил оцінки належності та допустимості доказів в розумінні пункту першого частини другої статті 72, частини першої та другої статті 73 та частини другої статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України .

Натомість, до позовної заяви позивачем подано належним чином завірені копії видаткових ордерів № 13 від 13.10.2016: № 32 від 04.11.2016: №72 від 28.11.2016, у яких наявний підпис одержувача коштів. Водночас позивач вказує, що всупереч наведеним вище положенням пункту 85.4 статті 85 ПК України, надані стороною відповідача фотокопії видаткових касових ордерів не засвідчені підписом посадової особи платника податків. При цьому, контролюючим органом не надано копії акта про відмову позивача надати належним чином засвідчені копії документів.

Колегія суддів застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних докази, що свідчать про те, що податкове повідомлення-рішення від 21.02.2019 №0001711405 прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення для його прийняття.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області - залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 року у справі №140/616/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий суддя З. М. Матковська судді В. С. Затолочний Р. М. Шавель Повний текст постанови складено 26.09.2019р.