Постанова

від 18.09.2019 по справі 759/11958/14-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

18 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 759/11958/14-ц

провадження № 61-43330св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

представник заявника -ОСОБА_2 ,

суб`єкт оскарження - Святошинський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва, у складі судді П`ятничук І. В., від 25 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду міста Києва, у складі колегії суддів: Шкоріної О. І., Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М., від 18 липня 2018 року .

Короткий зміст скарги та її обґрунтування

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою на дії Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що вона випадково дізналася про те, що на виконанні у Святошинському районному відділі державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києвіперебував на виконанні виконавчий лист, який був пред`явлений до виконання ПАТ ВТБ Банк у той час, коли між банком та нею відбувалися перемовини щодо добровільного погашення заборгованості за кредитним договором, яка була стягнута рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 11 листопада 2014 року. Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 11 листопада 2014 року нею виконано самостійно, жодних повідомлень, постанов про відкриття виконавчого провадження вона не отримувала. Вважає, що оскільки рішення нею виконано самостійно, у державного виконавця Ткачова А. В. були відсутні підстави для стягнення виконавчого збору та витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Посилаючись на зазначені обставини, заявник просила суд поновити їй строк на оскарження постанов державних виконавців Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, скасувати постанови державного виконавця Ткачова A. B. від 08 квітня 2016 року у виконавчому провадженні № 50321336 про стягнення виконавчого збору та про стягнення з боржника витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, скасувати постанову головного державного виконавця Маціборук В .О. від 14 серпня 2016 року про відкриття виконавчого провадження

№ 51803363.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 25 квітня

2018 року скаргу задоволено. Поновлено ОСОБА_1 строк на оскарження постанов Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві. Постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Київ Ткачова А. В.

від 08 квітня 2016 року у виконавчому провадженні № 50321336 про стягнення виконавчого збору скасовано. Постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Київ Ткачова А. В. від 08 квітня 2016 року у виконавчому провадженні № 50321336 про стягнення з боржника витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, скасовано. Постанову головного державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Маціборук В. О. від 14 серпня 2016 року про відкриття виконавчого провадження № 51803363 скасовано.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що заявником пропущено встановлений законом строк для оскарження дій, бездіяльності та рішень державного виконавця з поважних причин. Крім того, матеріали виконавчого провадження № 50321336 не містять належних доказів того, що державним виконавцем вчинялись дії, передбачені Законом України Про виконавче провадження , які були б спрямовані на реальне виконання судового рішення. Копію постанови про відкриття виконавчого провадження № 50321336 ОСОБА_1 не отримувала, рішення суду останньою виконано добровільно.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду міста Києва від 18 липня 2018 року апеляційну скаргу головного державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Маціборук В. О. залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши при цьому, що враховуючи неналежне повідомлення боржника ОСОБА_1 про винесення процесуального документа від 29 лютого 2016 року, факт виконання ОСОБА_1 рішення суду у добровільному порядку, не вчинення державним виконавцем дій, спрямованих на примусове виконання рішення суду, висновок районного про безпідставність стягнення державним виконавцем виконавчого збору та витрат, пов`язаних з організацію та проведенням виконавчих дій, є обґрунтованим і законним. Саме по собі винесення державним виконавцем 09 березня 2016 року постанови про накладення арешту на майно боржника, без доведення вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання рішення суду, не дає підстав вважати, що державний виконавець приступив до примусового виконання рішення суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі Святошинський районний відділ державної виконавчої служби у місті Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні скарги, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку щодо неналежного повідомлення заявника про відкриття виконавчого провадження, оскільки боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Неотримання боржником поштової кореспонденції не є підставою для визнання дій державного виконавця такими, що суперечать закону. Суди безпідставно скасували постанову про відкриття провадження у ВП № 51803363, не врахувавши, що виконавчим документом у ВП № 51803363 є саме постанова про стягнення виконавчого збору від 08 квітня 2016 року.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

У відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить залишити касаційну скаргу Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві без задоволення, оскаржені судові

рішення - без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.

03 грудня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2019 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 11 листопада 2014 року у справі № 759/11958/14-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 24 березня 2015 року, позов ПАТ ВТБ Банк задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та

ОСОБА_4 на користь ПАТ ВТБ Банк заборгованість за кредитним договором від 18 липня 2008 року № 03.93/08-КЛ у розмірі

2 050 307,20 грн, пеню і три проценти річних у розмірі 82 945,92 грн та судовий збір у розмірі 3 654 грн. Рішення суду набрало законної

сили 24 березня 2015 року.

25 лютого 2016 року ПАТ ВТБ Банк звернулося до відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві із заявою про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого документа, виданого 17 квітня 2015 року Святошинським районним судом міста Києва на виконання рішення суду про стягнення з

ОСОБА_1 заборгованості за вказаним кредитним договором.

29 лютого 2016 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві

Ткачовим А. В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 50321336 на підставі виконавчого документа, виданого

17 квітня 2015 року Святошинським районним судом міста Києва на виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором. Боржнику надано строк до семи днів з моменту винесення постанови на добровільне виконання рішення суду.

В матеріалах виконавчого провадження № 50321336 міститься лист за підписом державного виконавця Ткачова А. В. за вихідним номером

№ 748/13 від 29 лютого 2016 року про направлення копії постанови стягувачу та боржнику, але доказів на підтвердження отримання останніми копії постанов про відкриття виконавчого провадження в матеріалах цього провадження немає.

09 березня 2016 року постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві накладено арешт на все майно боржника ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення 2 136 907,12 грн.

ПАТ ВТБ Банк передало право вимоги за кредитним договором

від 18 липня 2008 року № 03.93/08 - КЛ ТОВ Факторингова компанія ФК Факторинг .

16 березня 2016 року між ТОВ Факторингова компанія ФК Факторинг , як первісним кредитором, та ТОВ Гельветика , як новим кредитором, укладено договір про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за кредитним договором від 18 липня 2008 року № 03.93/08- КЛ.

ТОВ Гельветика на підставі договору про відступлення права вимоги сплатило ТОВ Факторингова компанія ФК Факторинг 1 202 000 грн.

Засновниками ТОВ Гельветика у рівних частках являються ОСОБА_1 та ОСОБА_4

08 квітня 2016 року державним виконавцем Ткачовим А. В. винесено постанову про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору та постанову про стягнення з ОСОБА_1 витрат, пов`язаних з організацію та проведенням виконавчих дій.

02 червня 2016 року ПАТ ВТБ Банк звернулось до відділу державної виконавчої служби із заявою про повернення виконавчого документа стягувачу.

Постановою державного виконавця Ткачова А. В. від 13 липня 2016 року повернуто виконавчий документ стягувачу, а постанови про стягнення виконавчого збору та про стягнення з боржника витрат, пов`язаних з організацію та проведенням виконавчих дій, виділено в окремі провадження.

14 серпня 2016 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві Маціборук В. О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 51803363 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 213 690,12 грн.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У статті 124 Конституції Українизакріплено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції Українисудоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня

2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується закріпленням у Конституції Українипринципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції Українисудові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. За пунктом 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено

статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод

від 04 листопада 1950 року.

У рішенні від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України (заяви № 29458/04 та № 29465/04, § 24) Європейський суд з прав людини застосовував поняття суд, встановлений законом , яке стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

05 жовтня 2016 року набрали чинності Закон України від 02 червня

2016 року № 1404-VIII Про виконавче провадження (далі -

Закон № 1404-VIII) та зміни до ЦПК України, внесені відповідно до цього Закону.

Оскільки ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою на дії державного виконавця у січні 2018 року, на спірні правовідносини поширюється дія саме Закону № 1404-VIII, згідно зі статтею 1 якого виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першої статті 27 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Згідно із частиною другою статті 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Отже, імперативною нормою - частиною другою статті 74 Закону № 1404-VIII закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 06 червня 2018 року у справах № 921/16/14-г/15 (провадження № 12-93гс18) та № 127/9870/16-ц (провадження № 14-166цс18), від 28 листопада 2018 року у справі № 2-01575/11 (провадження № 14-425цс18), від 13 березня 2019 року у справі № 545/2246/15-ц (провадження № 14-639цс18), від 03 та 10 квітня 2019 року у справах

№ 370/1288/15 (провадження № 14-612цс18) та № 766/740/17-ц (провадження № 14-664цс18).

З огляду на викладене, спір з приводу правомірності дій державного виконавця при винесенні постанов про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення виконавчого збору має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до частин першої та другої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Частиною третьою статті 400 ЦПК України визначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанції не встановили природу правовідносин, які виникли між сторонами, невірно застосували норми процесуального права, судові рішення щодо вирішення зазначених позовних вимог підлягають скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

Згідно з положеннями частини першої статті 256 ЦПК України, якщо провадження у справі закривається з підстав, визначених пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що розгляд її вимог з приводу протиправності дій державних виконавців Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві при винесенні постанов про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення виконавчого збору, про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, віднесено до юрисдикції адміністративних судів.

Керуючись статтями 255, 402, 409, 414 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві задовольнити частково .

Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 25 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 18 липня 2018 року скасувати.

Провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії та рішення Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві закрити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович