Постанова

від 11.09.2019 по справі 641/11529/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

11 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 641/11529/15-ц

провадження № 61-16713св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С.,

Погрібного С. О., Усика Г. І.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

суб`єкти оскарження: державні виконавці Комінтернівського районного Відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Хаблов Валерій Миколайович та Кононенко Уляна Вікторівна ,

заінтересована особа - ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 19 жовтня 2016 року у складі колегії суддів: Кружиліної О. А., Кіся П. В., Хорошевського О. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог скарги і рішень судів

У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на бездіяльність державних виконавців Комінтернівського районного Відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції (далі - Комінтернівського РВ ДВС Харківського МУЮ) Хаблова В. М. та Кононенко У. В., заінтересована особа - ОСОБА_3 .

Свої вимоги заявник обґрунтовував тим, що 22 травня 2014 року Комінтернівським районним судом м. Харкова ухвалено заочне рішення у цивільній справі № 641/1230/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення боргу.

24 травня 2015 року Комінтернівським районним судом м. Харкова видані два виконавчих листи про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 основного боргу за договором позики у сумі 29 415,00 дол. США, що в еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України станом на 22 травня 2014 року складає 345 051,48 грн, та неустойки у сумі 1 844 000,00 грн, а всього 2 189 051,48 грн, а також судового збору в сумі 3 654,00 грн.

27 червня 2014 року в порядку статті 19 Закону України Про виконавче провадження представником стягувача через канцелярію Комінтернівського ВДВС Харківського МУЮ подані дві заяви про відкриття виконавчих проваджень.

07 липня 2014 року старшим державним виконавцем Комінтернівського ВДВС Харківського МУЮ Хабловим В. М. винесено дві постанови про відкриття виконавчих проваджень. Інформації щодо подальшого виконання рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 22 травня 2014 року ОСОБА_1 чи його представник не отримували.

21 жовтня 2014 року Комінтернівським районним судом м. Харкова ухвалено заочне рішення у цивільній справі № 641/6833/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

24 квітня 2015 року Комінтернівським районним судом м. Харкова видані три виконавчі листи про виселення ОСОБА_3 із квартири АДРЕСА_1 , передачу предмета іпотеки в управління ОСОБА_1 на період до його реалізації за визначеною статтею 38 Закону України Про іпотеку процедурою продажу та стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору.

18 травня 2015 року в порядку статті 19 Закону України Про виконавче провадження стягувачем через канцелярію Комінтернівського ВДВС Харківського МУЮ подано три заяви про відкриття виконавчих проваджень.

Виконавчі дії з виселення боржника призначені на 03 листопада 2015 року, про що свідчить попередження старшого державного виконавця Комінтернівського ВДВС Харківського МУЮ Хаблова В. М. Під час проведення виконавчих дій з виселення ОСОБА_3 із квартири виявлені речі. Державний виконавець описав їх, призначив відповідального зберігача, а квартира звільнена від речей боржника, про що складений акт опису та арешту майна, і передана стягувачу.

Станом на момент подання цієї скарги, всупереч вимогам частини другої статті 30 Закону України Про виконавче провадження , рішення суду тривалий час залишається фактично не виконаним, у зв`язку з чим заявник вимушений звернутися до суду із скаргою.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Комінтернівського ВДВС Харківського МУЮ Хаблова В. М., у провадженні якого перебувають виконавчі листи про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 боргу за договором позики у сумі 29 415 дол. США, що в еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України станом на 22 травня 2014 року, складало 345 051,48 грн, неустойки у сумі 1 844 000 грн, а всього 2 189 051,48 грн, судового збору в сумі 3 654,00 грн, що має своїм проявом непередання майна боржника на реалізацію, а також щодо невиконання рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 22 травня 2014 року протягом шестимісячного строку, передбаченого положенням частини другої статті 30 Закону України Про виконавче провадження . Зобов`язати державного виконавця Комінтернівського ВДВС Харківського МУЮ Хаблова В. М. невідкладно вчинити всі можливі необхідні та достатні дії для реального виконання рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 22 травня 2014 року, у тому числі шляхом реалізації майна боржника, та стягнути з Комінтернівського ВДВС Харківського МУЮ витрати на правову допомогу у розмірі 6 063,20 грн.

У зв`язку з переведенням державного виконавця Комінтернівського ВДВС Харківського МУЮ Хаблова В. М. на іншу посаду та переведенням виконавчих проваджень № 43930832 та № 43930962 до державного виконавця Комінтернівського ВДВС Харківського МУЮ Кононенко У. В., ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 10 травня 2016 року залучено до участі у розгляді справи державного виконавця Комінтернівського ВДВС Харківського МУЮ Кононенко У. В.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 06 червня 2016 року скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця Комінтернівського ВДВС Харківського МУЮ Хаблова В. М., у провадженні якого перебували виконавчі провадження №№ 43930832, 43930962 із виконання виконавчих листів про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 боргу за договором позики у сумі 29 415 дол. США, що в еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України станом на 22 травня 2014 року складало 345 051,48 грн, неустойки у сумі 1 844 000 грн, а всього 2 189 051,48 грн, судового збору в сумі 3 654,00 грн, щодо непередання майна боржника ОСОБА_3 на реалізацію.

Визнано неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця Комінтернівського ВДВС Харківського МУЮ Хаблова В. М., у провадженні якого перебували виконавчі провадження №№ 43930832, 43930962 із виконання виконавчих листів про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 боргу за договором позики в сумі 29 415,00 дол. США, що в еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України станом на 22 травня 2014 року складає 345 051,48 грн, неустойки у сумі 1 844 000 грн, а всього 2 189 051,48 грн, судового збору в сумі 3 654,00 грн, щодо невиконання рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 22 травня 2014 року протягом строку, передбаченого частиною другою статті 30 Закону України Про виконавче провадження . В іншій частині скаргу залишено без задоволення. Стягнуто з Комінтернівського ВДВС Харківського МУЮ на користь ОСОБА_1 судові витрати на правову допомогу в розмірі 6 063,20 грн.

Задовольняючи частково скаргу, суд першої інстанції виходив із положень статей 383-387 ЦПК України 2004 року, Закону України Про виконавче провадження та тих обставин, що виконавчі провадження № 43930832 та № 43930962 із виконання виконавчих листів № 641/1230/14-ц, виданих 23 червня 2014 року, відкриті 07 липня 2014 року, але в строк до 07 січня 2015 року державним виконавцем Комінтернівського ВДВС Харківського МУЮ Хабловим В. М. судове рішення виконане не було. Після відкриття зазначених виконавчих проваджень державним виконавцем направлено ряд запитів, якими, зокрема, встановлено наявність у боржника нерухомого майна та накладено арешт на все майно, яке належить боржнику ОСОБА_3 у межах суми звернення стягнення. При цьому будь-яких відомостей щодо встановлення джерел доходів боржника чи здійснення інших дій направлених на виконання зазначеного рішення суду державним виконавцем, матеріали виконавчого провадження не містять. Лише у серпні 2015 року державним виконавцем зроблені запити щодо доходів боржника ОСОБА_3 . Із моменту відкриття виконавчого провадження та до 08 лютого 2016 року державним виконавцем Комінтернівського ВДВС Харківського МУЮ Хабловим В. М. фактично не вчинено будь-яких дій, спрямованих на примусове виконання рішення суду в установлені законодавством строки.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 19 жовтня 2016року ухвалу суду першої інстанції у частині стягнення з Комінтернівського відділу державної виконавчої служби м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області (далі - Комінтернівського ВДВС м. Харкова ГТУЮ у Харківській області) на користь ОСОБА_1 судових витрат на правову допомогу, скасовано і постановлено у цій частині нову ухвалу.

У задоволенні вимог ОСОБА_1 до Комінтернівського ВДВС м. Харкова ГТУЮ у Харківській області про стягнення витрат на правову допомогу відмовлено.

В іншій частині ухвалу залишено без змін.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що матеріали справи містять калькуляцію-рахунок (додаток № 1 до договору від 20 листопада 2015 року № 03-30/11-15 про надання правової допомоги), згідно з якою правова допомога ОСОБА_1 полягала у: ознайомленні з первісним матеріалом (документами) та їх аналізі; аналізі нормативного матеріалу, пошуку і вивченні консультацій, судової практики в аналогічних справах, публікацій науковців, коментарів спеціалістів; складанні тексту скарги на бездіяльність державного виконавця в судовому порядку; представництві інтересів замовника в суді першої інстанції без урахування часу, необхідного для явки в судові засідання. З аналізу Закону України Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах такі види правової допомоги не передбачені. Крім того, матеріали справи містять відомості про кур`єрську доставку скарги до суду, заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_6 про розгляд справи за відсутності скаржника та його представника і не містять відомостей про ознайомлення з матеріалами справи представника ОСОБА_1 , чи вчинення ним окремих процесуальних дій поза судовим засіданням. З врахуванням викладеного, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_6 у судовому засіданні присутня не була, з матеріалами справи не знайомилась, участі в окремих процесуальних діях поза судовим засіданням не приймала, а тому відсутні підстави для стягнення із державної виконавчої служби понесених ОСОБА_1 витрат на правову допомогу.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 19 жовтня 2016 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що на підтвердження витрат, понесених скаржником на правову допомогу, до скарги заявника доданий договір про надання правової допомоги із ТОВ Харківський центр правової допомоги із доданою до нього калькуляцією-рахунком про перелік виконаних робіт (наданих послуг) із надання правової допомоги, а також квитанція до прибуткового касового ордера про сплату послуг із надання правової допомоги у визначеному договором та додатком до нього розмірі 6 063,20 грн, а також клопотання допустити ТОВ Харківський центр правової допомоги до участі у справі як особу, яка надає правову допомогу. Апеляційний суд зробив неправильний і незаконний висновок про те, що правова допомога, яку можливо компенсувати, має полягати в ознайомленні з матеріалами саме судової справи та вчинення виключно процесуальних дій (у тому числі поза судовим засіданням).

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі , витребувано цивільну справу та надано строк для подання заперечень на касаційну скаргу.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано указану справу до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 18 липня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

За правилами статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Позиція Верховного Суду

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду апеляційної інстанції - скасуванню, а рішення суду першої інстанції зміні.

Оскільки рішення суду апеляційної інстанції оскаржується лише у частині відмови у стягненні витрат на правову допомогу, суд касаційної інстанції переглядає справу лише у цій частині.

Судом установлено, що на підтвердження витрат, понесених скаржником на правову допомогу, до скарги доданий договір про надання правової допомоги із Товариством з обмеженою відповідальністю Харківський центр правової допомоги (далі - ТОВ Харківський центр правової допомоги ) із калькуляцією-рахунком про перелік виконаних робіт (наданих послуг) із надання правової допомоги, а також квитанція до прибуткового касового ордера про сплату послуг із надання правової допомоги у визначеному договором та додатком до нього у розмірі 6 063,20 грн, а також клопотання допустити ТОВ Харківський центр правової допомоги до участі у справі в якості особи, яка надає правову допомогу. Крім того, надано копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зі змісту якої вбачається, що основним видом економічної діяльності підприємства ТОВ Харківський центр правової допомоги є діяльність у сфері права (код 69.10), наказ по підприємству про визначення особи, відповідальної за представництво інтересів скаржника під час розгляду справи та копія диплому цієї особи про набуття нею вищої освіти за спеціальністю Правознавство .

Судом першої інстанції задоволено клопотання представника заявника в частині допуску ТОВ Харківський центр правової допомоги до участі у справі як особу, яка надає правову допомогу.

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 79 ЦПК України 2004 року до судових витрат, пов`язаних з розглядом судової справи належать витрати на правову допомогу.

Згідно із частинами першою та другою статті 84 ЦПК України 2004 року витрати, пов`язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Відповідно до частини першої статті 88 ЦПК України 2004 року стороні, на користь якої ухвалено рішення за правилами цивільного судочинства, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Отже, за правилами цивільного судочинства можуть стягуватися судові витрати, які сторона понесла у зв`язку з розглядом її цивільної справи.

При стягненні витрат на правову допомогу необхідно враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, перегляд документів, копіювання документів). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13 червня 2018 року справа № 757/47925/15-ц, від 20 червня 2018 року справа № 127/1284/14-ц, від 27 червня 2018 року справа №554/9348/15-ц, від 25 липня 2018 року справа № 522/4198/17-ц.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Установивши, що ОСОБА_1 надав належні докази на підтвердження понесення ним витрат на правову допомогу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення із державної виконавчої служби цих витрат, оскільки вони підтверджені належними та допустимими доказами.

Враховуючи зазначені положення законодавства, якими встановлено, що витрати, пов`язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, а також той факт, що заявник у справі належним чином документально підтвердив такі витрати, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про їх стягнення з державної виконавчої служби.

Верховний Суд не погоджується тільки із розміром стягнутих витрат.

Із матеріалів справи убачається, що відповідно до калькуляції-рахунку виконаних представником ОСОБА_1 робіт, заявником сплачено 1 102,40 грн за представництво його інтересів у суді першої інстанції без урахування часу, необхідного для явки у судове засідання.

З урахуванням того, що у суді першої інстанції представник Подвезька А . В . участі не приймав, суд приходить висновку про зменшення присуджених судом першої інстанції витрат на правову допомогу з 6 063,20 грн до 4 960,80 грн.

З огляду на викладене, судове рішення апеляційної інстанції не може вважатися законним та обґрунтованим, таким, що відповідає вимогам ЦПК України.

Ухвала суду першої інстанції підлягає зміні, шляхом зменшення присуджених витрат на правову допомогу з 6 063,20 грн до 4 960,80 грн, а в іншій частині залишається в силі.

Керуючись статтями 409, 413, 416 ЦПК України , Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 19 жовтня 2016 року скасувати.

Ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 06 червня 2016 року в частині стягнення з Комінтернівського районного Відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу в розмірі 6 063,20 грн змінити, зменшивши присуджену суму витрат із 6 063,20 грн до 4 960,80 грн.

В іншій частині ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

Г. І. Усик