Рішення

від 24.09.2019 по справі 344/7046/17

ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/7046/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2019 року Овідіопольський районний суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Кириченко П.Л.,

при секретарі - Осадченко С.В.,

за участю представника відповідача адвоката Нікішева О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Овідіополь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Перша Івано-Франківська Державна нотаріальна контора, ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`ю та визнання права власності на частину спільного сумісного майна,-

ВСТАНОВИВ:

06 червня 2017 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з вищеназваним позовом, в подальшому в порядку ст.ст. 49,51 ЦПК України вточнила свої позовні вимоги, в яких зазначила, що у 2000 році вона та ОСОБА_4 , не перебуваючи в будь-якому іншому шлюбі, почали проживати однією сім`єю, як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу і проживали разом до дня смерті ОСОБА_4 - 10.12.2016 року. У 2011 році позивачка та ОСОБА_4 обвінчалися, у 2015 році він, у 2014 році його син були зареєстровані у квартирі позивачки. За час спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_4 набули у власність наступне майно: квартиру АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0,1504 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий №5110800000:03:001:0029, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 ; транспортний засіб - автомобіль марки TOYOTA модель RAV4, 2006 р.в., р.н. НОМЕР_1 . З наведених підстав, посилаючись на положення ст.ст. 70, 74 СК України, ОСОБА_1 просить суд: встановити факт свого спільного проживання однією сім`єю з ОСОБА_4 з січня 2000 року по 10 грудня 2016 року; визнати вищевказане майно спільною сумісною власністю її та ОСОБА_4 та визнати за нею право власності на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1 ; на Ѕ частку земельної ділянки площею 0,1504 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий №5110800000:03:001:0029, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; Ѕ частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 ; Ѕ частку автомобілю марки TOYOTA модель RAV4, 2006 р.в., р.н. НОМЕР_1 (т.1 а.с.2, т. 2.)

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову, подавши до суду письмові заперечення проти позову.

Представник третьої особи - нотаріальна контора до суду не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи.

Третя особа ОСОБА_3 до суду не з`явилась, хоча належним чином була повідомлена про час та місце слухання справи.

Відповідно до ст.263 ч.1 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права,бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст.13 ч.1 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом і передбачених цим Кодексом випадках.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до наступних висновків.

Так, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 .

Відповідач ОСОБА_2 та третя особа - ОСОБА_3 є дітьми ОСОБА_4 та спадкоємцями першої черги після його смерті відповідно до положень ст.1261 ЦК України.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла дружина ОСОБА_4 - ОСОБА_5 (свідоцтво про смерть т.1 а.с. 39, свідоцтво про укладення шлюбу(т.1 а.с. 38).

13 вересня 2011 року між позивачкою та ОСОБА_4 був укладений договір про врегулювання майнових відносин, який був нотаріально посвідчений (а.с. 61-62). Цим договором позивачка та ОСОБА_4 . визначили, що на майно, яке буде придбане за час спільного проживання не розповсюджується режим спільного сумісного майна, а тому майно, яке хоча і набуте за час спільного проживання однією сім`єї та оформлене на ОСОБА_4 є його особистою власністю та не є об`єктом спільної сумісної власності.

23 листопада 2011 році між позивачкою та ОСОБА_4 був проведений релігійний обряд шлюбу (вінчальне свідоцтво (т.1 а.с. 4). Цей релігійний шлюб був припинений 12.08.2015 р. за письмовим проханням ОСОБА_4 (прохання з відміткою.1 а.с. 40).

24 березня 2012 року ОСОБА_4 будучи покупцем, при укладанні нотаріально посвідченого договору купівлі продажу нерухомого майна, зазначив, що в шлюбі не перебуває (т.1 ас.49). Крім того 08 серпня 2012 року ОСОБА_4 , будучи стороною по нотаріально посвідченого договору, зазначив, що з 12 березня 2010 року є вдівцем (т.1 а.с. 52). Крім того, 07 листопада 2013 року ОСОБА_4 будучи стороною по нотаріально посвідченому договору, зазначив, що об`єкт відчуження не є об`єктом спільної сумісної власності (т.1 а.с. 55, 58 ).

Позивачка просить встановити факт свого спільного проживання однією сім`єю з ОСОБА_4 як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу (перебування у фактичних шлюбних відносинах) з січня 2000 року по 10 грудня 2016 року.На підтвердження цієї вимоги позивачка посилається на факт укладення релігійного шлюбу 23.11.2011 р., а також посилається на те,що з березня 2010 року по день смерті ОСОБА_4 не перебував в шлюбі з будь-якою жінкою, і що в цей же проміжок часу позивачка не перебувала в шлюбі з будь-яким чоловіком. Встановлення вказаного факту необхідно позивачці для застосування положень ст. 74 СК України.

Оцінюючи в сукупності надані сторонами докази, суд вважає, що позивачка не довела факт спільного проживання однією сім`єю з ОСОБА_4 з січня 2000 року по 10 грудня 2016 року так із січня 2010 року по 10 грудня 2016 року.

Відповідно до ст. 3 СК України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст. 21 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя. Релігійний обряд шлюбу не є підставою для виникнення у жінки та чоловіка прав та обов`язків подружжя, крім випадків, коли релігійний обряд шлюбу відбувся до створення або відновлення органів державної реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до ст.74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення гл.8 цього Кодексу.

З огляду на вказані норми закону вбачається, що необхідною умовою для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу у певний період часу для застосування наслідків встановлених ст.74 СК України, є не перебування чоловіка та жінки в будь-якому шлюбі.

Позивачка вказує, що з січня 2000 року по день смерті ОСОБА_4 не перебував в шлюбі з будь-якою жінкою, і що в цей же проміжок часу позивачка не перебувала в шлюбі з будь-яким чоловіком. Ці доводи не підтверджені належними доказами, а саме позивачка не надала суду відомості з реєстру актових записів про реєстрацію шлюбу та не заявляла клопотань про витребування цих відомостей. Враховуючі те, що частиною1 ст. 81 ЦПК України, обов`язок доведення обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, покладений на позивача, суд вважає недоведеною ту обставину, що з січня 2000 року по день смерті ОСОБА_4 не перебував в шлюбі з будь-якою жінкою.

Враховуючі відсутність належних та допустимих доказів, відповідно до ст.ст.77,78 ЦПК України доказів спільного проживання позивачки та ОСОБА_4 з січня 2000 року до 13.09.2011 року та з 12.08.2015 року по 10.12.2016 р., враховуючі факт перебування ОСОБА_4 в зареєстрованому шлюбі до 12 березня 2010 року, враховуючі відсутність доказів, які підтверджують не перебування позивачки та ОСОБА_4 в будь-якому іншому шлюбі в період з січня 2010 року по день смерті ОСОБА_4 , суд вважає необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню вимогу позивачки щодо встановлення факту її проживання однією сім`єю з ОСОБА_4 (в контексті ст.74 СК України) в період з січня 2000 року по день смерті останнього - 10 грудня 2016 року включно.

При вирішенні вимог позивачки про визнання на підставі ст. 74 СК України спільною сумісною власністю майна та визнання за нею права власності на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1 ; на Ѕ частку земельної ділянки площею 0,1504 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий №5110800000:03:001:0029, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; Ѕ частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 ; Ѕ частку автомобілю марки TOYOTA модель RAV4, 2006 р.в., р.н. НОМЕР_1 , суд звертає увагу на наступне.

В зв`язку з тим, що вимога позивачки про встановлення факту спільного проживання з ОСОБА_4 з січня 2010 року по день смерті ОСОБА_4 не підлягає задоволенню, то в даному випадку не підлягає застосуванню ст.74 СК України, а тому у задоволенні вимоги щодо поділу майна, яке було придбане у цей період часу слід відмовити. Окрім того вимога про поділ майна не підлягає задоволенню також з таких підстав.

Житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 належав ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності від 06.10.2010 р., яке видане на підставі рішення виконкому Таїровської селищної ради №526 від 30.07.2010 р. За життя ОСОБА_4 цей будинок вартістю 2437649 грн. разом з присадибною земельною ділянкою був відчужений ним відповідачу ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 07.11.2013 р. (а.с.58) і відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.43) право власності ОСОБА_4 на цей будинок припинено 07.11.2013 року. Враховуючи те, що будинок був побудований ОСОБА_4 під час перебування в іншому шлюбі, а тому не є об`єктом спільної сумісної власності позивачки та ОСОБА_4 і на цей об`єкт не розповсюджується режим спільного сумісного майна за ст.74 СК України, враховуючи те, що будинок був відчужений ОСОБА_4 за життя на підставі договору дарування, який не оскаржується, суд приходить до висновку, що вимога про визнання права власності на Ѕ частку будинку не підлягає задоволенню.

Автомобіль марки TOYOTA модель RAV4, 2006 р.в., р.н. НОМЕР_1 , належить ОСОБА_4 згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , яке видане 19.07.2006 р. Тобто цей автомобіль набутий у власність ОСОБА_4 під час перебування в іншому шлюбі, а тому не може бути об`єктом спільної сумісної власності позивачки та ОСОБА_4 і на цей автомобіль не розповсюджується режим спільного сумісного майна за ст. 74 СК України.

Квартира АДРЕСА_1 була придбана на прізвище ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 03.07.2015 року, який посвідчений приватним нотаріусом Львівського МНО Красовською А.В. за реєстровим №4499.Вартість квартири, яка вказана в договорі купівлі-продажу, становить 269700 грн. ( т.1 а.с 46-47).

Земельна ділянка площею 0,1504 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий №5110800000:03:001:0029, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 була придбана на прізвище ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 24.03.2012 року, який посвідчений приватним нотаріусом Одеського МНО Гур`яновою Л.Г. за реєстровим №1162 та договору купівлі-продажу від 08.08.2012 року, який посвідчений приватним нотаріусом Іллічівського МНО Перчклій І.М. за реєстровим №2500.Вартість ділянки, яка вказана в договорах купівлі-продажу, становить 242835 грн. (т.1 а.с. 49-50, 53-54).

Відповідно до ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення гл.8 цього Кодексу.

13 вересня 2011 року між позивачкою та ОСОБА_4 був укладений договір про врегулювання майнових відносин від 13.09.2011 р., яким сторони визначили, що на майно, яке буде придбане за час спільного проживання не розповсюджується режим спільного сумісного майна, а тому майно, яке хоча і набуте за час спільного проживання однією сім`єї та оформлене на ОСОБА_4 є його особистою власністю та не є об`єктом спільної сумісної власності. Так п.п.2, 3 договору містять наступні положення: майно (рухоме і нерухоме), що набуті кожним з нас в період фактичних шлюбних відносин залишаються приватною власністю того, хто їх набув будь-яким чином; майно (рухоме та нерухоме) та права, що потребують обов`язковій державній реєстрації, набуті кожним з них у період фактичних шлюбних відносин, залишаються приватною власністю того, на чиє ім`я вони зареєстровані у встановленому законом порядку. Договір є дійсним, позивачка не заявляла вимог щодо визнання недійсності договору в частині не розповсюдження на придбане майно режиму спільної власності, а тому, квартира АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,1504 га., для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий №5110800000:03:001:0029, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 є особистою власністю ОСОБА_4 і на це майно не розповсюджується режим спільної сумісної власності за ст. 74 СК України( т. 1 а.с.61).

Крім того, з рішення Тлумацького райсуду Івано-Франківської області від 18 червня 2015 року по цивільної справи № 353/545/15-ц за позовом ОСОБА_1 до Долинської сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області про визнання дотаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, видно, що ОСОБА_1 була одружена з фізичною особою ОСОБА_6 , який помер в ІНФОРМАЦІЯ_3 від цього шлюбу у них народилась донька ОСОБА_7 ; станом на час подання позову та прийняття судового рішення від 18 червня 2015 року позивачка ОСОБА_1 проживала та території України; в період з 26 травня 2014 року по травень 2015 року ОСОБА_1 перебувала за кордоном на роботі.

Виходячи, з вищевказаного суд приходить до висновку, що позивачка в ході судового розгляду не змогла довести, що вона спільно проживала з померлим ОСОБА_4 з метою спільного побуту та направлених на виникнення взаємних прав та обов`язків, а тому позов не знайшов свого обґрунтування.

При поданні позову позивачка сплатила судовий збір в повному обсягу, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню, а тому відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2,3,76-78,258-259,263-266,280-284 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Перша Івано-Франківська Державна нотаріальна контора, ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`ю та визнання права власності на частину спільного сумісного майна - відмовити.

Копію рішення направити сторонам у справі.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя Кириченко П.Л.