Рішення

від 19.09.2019 по справі 640/10835/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 вересня 2019 року № 640/10835/19

Окружний адміністративний суд м.Києві в складі судді Смолія І.В., розглянувши у м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Лас-Центр до Головного управління ДФС у м.Києві про визнання дій протиправними ,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м.Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю Лас-Центр (надалі також - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м.Києві (надалі також- відповідач) про визнання дій протиправними.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що товариством у березні та травні подано до податкового органу уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість із додатками за червень 2010 року, в тому числі, заяву про повернення суми бюджетного відшкодування суми коштів з ПДВ. Проте, Податковим органом безпідставно відмовлено йому у прийнятті уточнюючого розрахунку з посиланням на пропущення терміну давності, визначеного статтею 102 ПК України.

Відповідач з позовом не погодився, свої заперечення висловив у письмовому відзиві на позовну заяву, де зазначив, що ТОВ Лас-Центр пропущено встановлений податковим законодавством 1095-денний строк на звернення із заявою про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань, у зв`язку із чим йому було відмовлено у прийнятті уточнюючих розрахунків.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ТОВ Лас-Центр зареєстровано як юридична особа з 10.10.2007 (код ЄДРПОУ 33234894) та розташовано за адресою: 01024, м.Київ, вул.Шовковична, 30-а, кв.15, перебуває на обліку як платник податків з 01.12.2004.

У грудні 2018 року позивач направив до відповідача уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість із додатками за червень 2010 року.

Вказаний уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість було подано в електронній формі засобами телекомунікаційного зв`язку (автоматизована система Єдине вікно подання електронних документів ДФС України ).

Відповідачем прийнято розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість, що підтверджується квитанцією від 17.12.2018 №2 (а.с.36).

25.04.2019 позивач надіслав до Податкового органу вказаний уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість із додатками 2,5.

Відповідачем не прийнята вказаний документ, про що свідчить квитанція від 25.04.2019 №1, мотивуючи це тим, що позивачем пропущено термін давності на бюджетне відшкодування (а.с.385).

Листом від 08.05.2019 року № 86114/10/26-15-55-05 Головне управління ДФС у м.Києві (далі по тексту - відповідач, Гу ДФС у м.Києві) повідомив позивача про те, що уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість не визнано як податкова звітність, оскільки він поданий з порушенням статтей 48, 49 ПК України, - вважається неподаним у зв`язку з порушенням вимог нормативно-правових актів, а саме: зазначено недостовірне значення обов`язкового реквізиту звітний (податковий) період, що уточнюється .

Вважаючи такі дії протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Пунктом 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (далі - ПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що цей кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 46.1 статті 46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пунктами 48.1 - 48.2 статті 48 ПК України встановлено, що податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов`язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору. Обов`язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Згідно з пунктом 48.3 статті 48 ПК України податкова декларація повинна містити такі обов`язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); інформація про додатки, що додаються до податкової декларації та є її невід`ємною частиною; ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Підпунктом 48.5.1 пункту 48.5 статті 48 ПК України встановлено, що податкова декларація повинна бути підписана керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до контролюючого органу. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником.

Достатнім підтвердженням справжності документа податкової звітності є наявність оригіналу підпису уповноваженої особи на документі у паперовій формі або наявність в електронному документі електронного цифрового підпису платника податку.

Згідно з пунктом 49.8 статті 49 ПК України прийняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

У відповідності до пункту 49.9 статті 49 ПК України за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

Як свідчить аналіз викладених вище норм чинного законодавства, податкова декларація є документом встановленої форми та визначеним колом обов`язкових реквізитів, який відображає податкову звітність платника податків за певний період. Прийняття податкової декларації здійснюється Податковим органом та є його обов`язком. При цьому, до меж повноважень Податкового органу при прийнятті податкової декларації належить лише перевірка наявності обов`язкових реквізитів.

Таким чином, податковий орган не має права не прийняти фактично отриманий уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у разі його складання з дотриманням вимог статті 48 ПК України, оскільки прийняття податкової звітності є обов`язком контролюючого органу.

Окрім того, підставою для відмови у прийнятті податкової декларації, згідно з пункту 49.11 статті 49 ПК України, є виключно допущення платником податків порушень вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу при її заповненні, тобто, як вже було зазначено - відсутність в ній обов`язкових реквізитів.

З цього приводу, судом встановлено, що відповідно до квитанції від 25.04.2019 №1, виявленою помилкою зазначено - заповнено недостовірне значення обов`язкового реквізиту "Звітний (податковий) період, що уточнюється" - червень 2010 року, оскільки минув термін давності.

Посилання на таку підставу, на думку суду є необґрунтованим, адже до висновку про заповнення недостовірного значення звітного періоду відповідач міг дійти виключно на підставі перевірки відомостей та даних, перевірка яких на етапі прийняття декларації не передбачена. У тому числі термін давності, на який посилається відповідач не є реквізитом документа та обставиною, яка перевіряється до прийняття податкової декларації.

До того ж, проаналізувавши уточнюючий розрахунок зобов`язань з податку на додану вартість із додатками за червень 2010 року, поданий ТОВ "Лас-Центр", судом встановлено, що він має всі обов`язкові реквізити, передбачені пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 ПК України.

Вказана обставина свідчить про те, що відмова відповідача у прийнятті уточнюючого розрахунку позивача не ґрунтується на вимогах чинного законодавства та вказує на протиправність дій Податкового органу, який не виконав свій безпосередній, встановлений нормами податкового права обов`язок.

Важливим для зазначення суд вважає також те, що розгляд заяви про повернення сум бюджетного відшкодування є окремою самостійною процедурою, врегульованою приписами статті 200 ПК України, та вирішується не на стадії прийняття уточнюючого розрахунку, а після неї або окремо від неї, тому не має жодного відношення та не може бути підставою для відмови у прийнятті податкової декларації.

Даної позиції дотримується Шостий апеляційний адміністративний суд в своїй постанові від 16.01.2019 №810/2340/18.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про визнання неправомірними дій податкового органу щодо не прийняття уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість із додатками за червень 2010 року є обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною третьою цієї ж статті передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління ДФС у м.Києві в частині відмови у прийнятті уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за червень 2010 року з додатками, 2 та 5.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Лас-Центр (код ЄДРПОУ 33234894) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м.Києві (код ЄДРПОУ 39439980) понесені судові витрати в розмірі 1921,00грн.

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Смолій