Постанова

від 27.09.2019 по справі 373/204/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

27 вересня 2019 року місто Київ

Номер справи 373/204/17

Київський апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Поливач Л.Д. (суддя - доповідач), Стрижеуса А.М., Шкоріної О.І.,

сторони:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю Авто-Гарант-08

відповідач ОСОБА_1

третя особа Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія

Альфа - Гарант

розглянувши у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи (їх представників)) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Переяслав - Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 24 травня 2019 року, ухвалене у складі судді Керекези Я.І., в приміщенні Переяслав - Хмельницького міськрайонного суду Київської області, о 13год. 04хв., повне рішення складене 03 червня 2019 року, -

в с т а н о в и в :

У січні 2017 року ТОВ Авто-Гарант-08 звернулося до суду із позовом, уточненим у подальшому, до ОСОБА_1 про стягнення матеріальних збитків, мотивованим тим, що 04.07.2016 сталася ДТП за участю автомобіля MAN LE 8.180 , д.н.з. НОМЕР_1 . під керуванням водія ОСОБА_1 , та автобуса БАЗ А 079.14, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , в результаті якої транспортні засоби отримали пошкодження. Власником автобуса БАЗ А 079.14, д.н.з. НОМЕР_2 , є ТОВ Авто-Гарант-08 . Вина ОСОБА_1 у вчиненій ДТП та в порушенні Правил дорожнього руху встановлена постановою Переяслав - Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 12.09.2016. Цивільно - правова відповідальність ОСОБА_1 на момент ДТП була застрахована у ТДВ СК Альфа Гарант . Позивач отримав від страховика суму страхового відшкодування у розмірі 15 054,89 грн., решту понесених позивачем збитків не відшкодовано, можливості відремонтувати пошкоджений транспортний засіб та використовувати його для перевезення пасажирів позивач не має. А тому просив суд стягнути з відповідача на його користь 1 293, 35 грн. матеріальних збитків, 26 415, 00 грн. упущеної вигоди, 5 890,00 грн. судових витрат, з яких 1 600,00 грн. судовий збір та 4 290,00 грн. витрати на оплату послуг експерта.

Рішенням Переяслав - Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 24 травня 2019 року задоволено позов ТОВ Авто-Гарант-08 . Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ Авто-Гарант-08 1 293,35 грн. матеріальних збитків, 26 415,00 грн. упущеної вигоди, а всього стягнуто 27 708,35 грн. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ Авто-Гарант-08 5 890,00 грн. судових витрат, що складаються із 1 600, 00 грн. сплаченого судового збору та 4 290, 00 грн. витрат на проведення судової експертизи.

Не погоджуючись з рішенням суду в частині стягнення з нього упущеної вигоди у розмірі 26 415,00 грн., ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, а тому просить рішення суду в цій частині скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення з нього на користь позивача упущеної вигоди у розмірі 26 415,00 грн.

В обґрунтування зазначив, що така вимога позивача є необґрунтованою і недоведеною, оскільки Товариство не довело, що воно могло і повинно було отримати доходи (упущену вигоду), а також не довело, що саме дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила позивача можливості отримати дохід. Зазначив, що розмір упущеної вигоди, заявлений позивачем, є надуманим і уявним, носить характер припущення, оскільки Товариство не надало доказів того, що КТЗ БАЗ А079.14, д.н.з. НОМЕР_2 , не експлуатується; не наведено об`єктивних доказів щодо того, що вчасно отримана від страховика сума страхового відшкодування не могла бути спрямована на ремонт автобуса належного позивачу; відсутні належні і об`єктивні розрахунки упущеної вигоди. Вважає, що вимоги про стягнення упущеної вигоди базуються на розрахунку можливого прибутку у разі використання пошкодженого автобусу з урахуванням середньомісячного прибутку за попередні періоди, які отримував позивач за надання відповідних послуг. Звернув увагу на те, що задовольняючи вимогу позивача про стягнення з відповідача упущеної вигоди, суд першої інстанції всупереч нормам закону не навів доводів, якими керувався, відхиливши аргументи сторони відповідача стосовно безпідставності розрахунку упущеної вигоди.

У відповідності до вимог п.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України розгляд апеляційної скарги здійснюється апеляційним судом у письмовому провадженні, без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання, оскільки ціна позову у даній справі менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Враховуючи предмет та підставу заявленого позову, ціну позову, суд дійшов висновку про те, що дана справа не відноситься до тих справ, які не підлягають розгляду в порядку письмового провадження.

ТОВ Авто-Гарант-08 у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначило, що рішення суду в оскаржуваній його частині вважає законним та обґрунтованим, а тому просить залишити його без змін, оскільки відсутні законні підстави для задоволення апеляційної скарги відповідача та скасування рішення суду в частині його оскарження. У відзиві Товариство зазначило, що пошкоджений транспортний засіб відремонтовано не було, його експлуатація не здійснювалося, що підтверджується висновками проведеної 21.02.2018 року експертизи, на яку відповідач та ТДВ СК Альфа - Гарант не з`явилися. Кошти, які надійшли від страховика були витрачені на деякі запчастини, які необхідні для ремонту автобуса, оскільки виплачена страховиком сума не достатня для ремонту автобуса. У подальшому страховику були направлені претензії щодо непогодження із розміром страхового відшкодування. Також у відзиві на апеляційну скаргу Товариство зазначило детальний розрахунок суми упущеної позивачем вигоди за період простою пошкодженого транспортного засобу.

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що відповідач ОСОБА_1 оскаржує рішення Переяслав - Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 24 травня 2019 року в частині стягнення з нього на користь позивача 26 415, 00 грн. упущеної вигоди.

В іншій частині рішення Переяслав - Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 24 травня 2019 року не оскаржується, а тому його законність і обґрунтованість в цій частині не перевіряється апеляційним судом.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження, суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Так, відповідно до ч.ч. 2, 4 ст.263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як вбачається із матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, 04.07.2016 близько 16 год. 30 хв. ОСОБА_1 , в порушення п.п.1,5, 2.3б, п.10.1, 16.13 Правил дорожнього руху України, керуючи автомобілем марки MAN LE 8.180 , д.н.з. НОМЕР_3 , в м. Переяслав-Хмельницький по вул. Московська в напрямку вул. Покровська, не обрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки, внаслідок чого виїжджаючи на перехрестя вул. Московська та вул. Покровська, не надав перевагу в русі транспортним засобам, що рухались по головній дорозі, внаслідок чого здійснив зіткнення з автобусом марки БАЗ А079.14 , д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , що рухався по вул. Покровська, яка є головною відносно вул. Московська, в напрямку вул. Грушевського, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Власником автобусу марки БАЗ А079.14 , д.н.з. НОМЕР_2 є ТОВ Авто - Гарант - 08 (а.с.50, т.І).

Постановою слідчого СВ Переяслав - Хмельницького ВП ГУ НП в Київській області від 30.07.2016 кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12016110240000806 від 05.07.2016, закрито у зв`язку з відсутністю в діях будь - кого із учасників ДТП складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України. Виділено з матеріалів кримінального провадження та передано начальнику Переяслав-Хмельницького ВП ГУНП в Київській області матеріали в копіях для застосування в установленому порядку заходів адміністративного стягнення, тобто для притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП (а.с.7-8,т. І ).

Постановою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 12 вересня 2016 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (а.с.9, т.І).

Вказана постанова набрала законної сили.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч.4 ст.82 ЦПК України).

З урахуванням зазначеного, вина ОСОБА_1 у вчиненні даного ДТП є доведеною та доказуванню не підлягає в силу положень ч.4 ст. 82 ЦПК України, відповідно, відповідач є винною особою в пошкодженні автобуса, належного позивачу, та в заподіянні йому майнової шкоди.

Так, відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. При цьому, такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Відповідна правова позиція міститься і в постанові Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 676/518/17 (провадження № 61-8307св18).

Як вбачається із матеріалів справи, судом першої інстанції достеменно встановлено наявність причинного - наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою водія автомобіля марки MAN LE 8.180 , д.н.з. НОМЕР_3 , ОСОБА_1 та збитками, які поніс власник автобуса марки БАЗ А079.14 , д.н.з. НОМЕР_2 , ТОВ Авто - Гарант - 08 . Такі збитки нанесені позивачу саме внаслідок ДТП, винним у вчиненні якої визнано ОСОБА_1

Отже, водій джерела підвищеної небезпеки (автомобіля марки MAN LE 8.180 , д.н.з. НОМЕР_3 ) ОСОБА_1 не забезпечив належного контролю за використанням автомобіля, не вжив заходів для запобігання аварійності, внаслідок чого здійснив зіткнення з автобусом марки БАЗ А079.14 , д.н.з. НОМЕР_4 , чим завдав останньому пошкодження, а тому повинен нести цивільно-правову відповідальність.

Колегія суддів зазначає, що поняття збитки передбачає й упущену вигоду, під якою розуміються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено.

У справі, яка переглядається, збитки полягають не в реальних втратах особи, яких вона зазнала або зазнає, а в тих доходах, які позивач недоотримав або недоотримає внаслідок порушення його цивільного права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вбачає наявність причинного зв`язку між протиправними діями відповідача і негативними наслідками для позивача у вигляді збитків (упущеної вигоди).

Встановивши факт, що ТОВ Авто - Гарант - 08 здійснює підприємницьку діяльність з надання послуг перевезення пасажирів маршрутними транспортними засобами на маршруті Переяслав - Хмельницький АС - с. Переяславське, зокрема автобусом марки БАЗ А079.14 , д.н.з. НОМЕР_2 , суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача збитків відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України за 7 місяців простою автобуса.

Хибними є доводи апеляційної скарги щодо неналежного розрахунку позивачем упущеної вигоди. Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що упущена вигода у зв`язку з відсутністю можливості по експлуатації транспортного засобу шляхом перевезень пасажирів, визначена за аналогічний період 2015 року, підтверджена належними доказами, а саме: довідкою про реєстрацію книги обліку розрахункових операцій від 07.10.2013, звітами про використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій за період липень 2015 - січень 2016 років, в яких транспортний засіб ідентифікований під № НОМЕР_5 , випискою з особового рахунку; довідкою АБ в„– 788027 з ЄДРПОУ.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами, що автобус не експлуатувався тривалий час (понад 7 місяців), не здійснював діяльність по перевезенню пасажирів, а тому його власник дійсно зазнав збитків у вигляді неотриманого доходу (упущеної вигоди), а дохід, про який звітував позивач за період, що передував дорожньо-транспортній пригоді, він отримав внаслідок іншої підприємницької діяльності, враховуючи вид діяльності, зазначений в ЄДРПОУ, а також дані про реєстрацію транспортного засобу. Отримання позивачем своєчасно коштів на відновлення автобуса дало б реальну можливість відремонтувати пошкоджений транспортний засіб, поставити його на маршрут, отримати прибуток від його експлуатації.

При цьому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку розрахункам збитків, які були завдані позивачу у зв`язку з тривалим простоєм транспортного засобу (понад 7 місяців), проведених на підставі тарифів пасажирських перевезень на приміському автобусному маршруті загального користування Хмельницький АС - с. Переяславське за 2015 -2016 роки, графіків руху автобусів, середньої кількості пасажирів, період простою транспортного засобу 7 місяців, та дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача упущеної вигоди, розмір якої становить 26 415, 00 грн.

Будь - яких доказів, які б спростовували твердження позивача про неотримання ним доходу (упущеної вигоди) саме внаслідок простою даного автобусу у зв`язку із пошкодженнями, отриманими внаслідок ДТП, матеріали справи не містять. Зазначені позивачем доводи та обставини достеменно встановлені судом за сукупністю поданих позивачем доказів, та такі докази не спростовані стороною відповідача.

Та обставина, що страхове відшкодування виплачено страховиком із запізненням та у розмірі, що суперечить розміру визначеному у висновку експертів, не є підставою для перекладання обов`язку відшкодування збитків (упущеної вигоди) на страховика, оскільки такі наслідки насамперед настали внаслідок вчинення відповідачем ДТП, і саме на нього покладається обов`язок відшкодування таких збитків (упущеної вигоди).

Посилання ОСОБА_1 на те, що позивачем не надано у розпорядження суду доказів на понесення ним збитків, а також не доведено розмір таких збитків колегією суддів відхиляються як необґрунтовані та такі, що не підтверджені належними чи допустимими доказами, з огляду на наступне.

За змістом ч.4 ст.12, ч.1 ст.13 ЦПК України обов'язок доказування покладається на сторін у справі.

Положеннями ст.89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Жодних доказів на спростування встановлених судом обставин в частині оскарження рішення суду скаржником у розпорядження суду першої інстанції надано не було. Таких доказів не додано і до апеляційної скарги.

Такі посилання ОСОБА_1 є переоцінкою доказів та невірним тлумаченням норм закону.

Натомість стороною позивача було надано суду першої інстанції та наведено у відзиві на апеляційну скаргу відповідача детальні розрахунки розміру упущеної вигоди з період, коли автобус марки БАЗ А079.14 , д.н.з. НОМЕР_2 , належний позивачу, не експлуатувався у роботі.

Крім того, із матеріалів справи вбачається, що сторона відповідача брала участь у розгляді даної справи в суді першої інстанції. Будь-яких своїх розрахунків щодо розміру упущеної вигоди чи спростування про наявність такої відповідач не надав.

Отже, твердження ОСОБА_1 про незаконність ухваленого судом рішення в частині стягнення з нього на користь позивача упущеної вигоди, порушення норм процесуального та матеріального права, невідповідність висновку суду в цій частині дійсним обставинам справи, неповне з`ясування обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, на думку суду, є необґрунтованими, а обставини, на які посилається відповідач - недоведеними та не підтверджені жодними належними та допустимими доказами по справі, оскільки доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8).

Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та в статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції (далі - Конвенція).

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Тобто Україна, як учасниця Конвенції, повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

У кожному конкретному випадку суд повинен ретельно оцінити докази й мотиви заявника, уважно вивчити обставини справи та надати мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

При цьому колегія суддів зазначає, що аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте, Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Суд у своєму рішенні навів достатні мотиви з яких прийняв до уваги доводи позивача щодо наявності підстав для задоволення позову в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ Авто - Гарант - 08 26 415,00 грн. упущеної вигоди, дав вірну оцінку запереченням відповідача ОСОБА_1 щодо відсутності підстав для стягнення з нього упущеної вигоди та її розміру.

Таким чином, під час розгляду справи суд першої інстанції дотримався вимог закону, повно та всебічно з`ясував обставин справи, надав правову оцінку доводам і запереченням сторін та зібраним у справі доказам, вірно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, з огляду на що, рішення суду першої інстанції в частині його оскарження відповідачем є законним та обґрунтованим.

В іншій частині рішення суду судом апеляційної інстанції не переглядалося, оскільки в цій частині воно не оскаржено.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині його перегляду апеляційним судом відповідає вимогам матеріального та процесуального закону. Підстав для його скасування в цій частині з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить.

Справу було розглянуто судом першої інстанції на підставі встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та належних доказів.

Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ Авто - Гарант - 08 26 415,00 грн. упущеної вигоди залишає без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369 п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 386, 389 ЦПК України,-

п о с т а н о в и в :

Рішення Переяслав - Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 24 травня 2019 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Авто - Гарант - 08 26 415,00 грн. упущеної вигоди залишити без змін.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повна постанова складена 27 вересня 2019 року.

Судді:

Л.Д. Поливач

А.М. Стрижеус

О.І. Шкоріна