Постанова

від 25.09.2019 по справі 922/491/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2019 р. Справа № 922/491/19

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий:Зубченко І.В. (доповідач), судді:Радіонова О.О. , Чернота Л.Ф. при секретарі судового засідання: Мартинчук М.В. за участю представників: від позивача:Пейчев К.П., довіреність б/н від 09.01.2019р. від відповідача:Крайник К.О., довіреність №32-20-0.14,2-1/62-19 від 03.01.2019р. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства "Меридіан-77", с.Олексіївка Харківської області (вх.№1994 Х/3 від 02.07.2019р.) на рішення господарського суду Харківської області ухвалене 27.05.2019р. (повний текст підписано 03.06.2019р. у м.Харкові) у справі№922/491/19 (суддя Прохоров С.А.) за позовомФермерського господарства "Меридіан-77", с.Олексіївка Харківської області доГоловного управління Держгеокадастру у Харківській області, м.Харків провизнання права оренди земельних ділянок

В С Т А Н О В И В:

До господарського суду Харківської області звернулося Фермерське господарство "Меридіан-77", с.Олексіївка Харківської області, з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м.Харків, в якому просить суд визнати право оренди Фермерського господарство "Меридіан-77" (ідентифікаційний код юридичної особи 39984744) на:

1. Земельну ділянку площею 5,5952га, кадастровий номер 6320680200:01:000:1476 землі сільськогосподарського призначення, сільськогосподарські угіддя (сіножаті), на умовах визначених договором оренди землі від 18 .11.2014р.

2. Земельну ділянку площею 38,1559га, кадастровий номер 6320686500:01:001:0959 землі сільськогосподарського призначення сільськогосподарські угіддя (рілля), на умовах визначених договором оренди землі від 21.07.2015р.

3. Земельну ділянку площею 4,1153га, кадастровий номер 6320680200:02:000:0700 землі сільськогосподарського призначення сільськогосподарські угіддя (рілля) на умовах визначених договором оренди землі від 18.11.2014р.

4. Земельну ділянку площею 30,4049га, кадастровий номер 6320686500:01:001:0958 землі сільськогосподарського призначення сільськогосподарські угіддя (рілля), на умовах визначених договором оренди землі від 21.07.2015р.

5. Земельну ділянку площею 7,2290га, кадастровий номер 6320686500:02:001:0426 землі сільськогосподарського призначення сільськогосподарські угіддя (пасовища) на умовах визначених договором оренди землі від 19.06.2015р.

6. Земельну ділянку площею 17,8206га, кадастровий номер 6320686500:02:001:0424 землі сільськогосподарського призначення сільськогосподарські угіддя (рілля) на умовах визначених договором оренди землі від 19.06.2015р.

7. Земельну ділянку площею 11,1684га, кадастровий номер 6320686500:02:001:0428 землі сільськогосподарського призначення сільськогосподарські угіддя (рілля) на умовах визначених договором оренди землі від 19.06.2015р.

8. Земельну ділянку площею 18,7734га, кадастровий номер 6320686500:02:001:0427 землі сільськогосподарського призначення сільськогосподарські угіддя (рілля) на умовах визначених договором оренди землі від 19.06.2015р.

9. Земельну ділянку площею 24,8306га, кадастровий номер 6320680200:01:000:1477 землі сільськогосподарського призначення сільськогосподарські угіддя (сіножаті) на умовах визначених договором оренди землі від 18.11.2014р.

10. Земельну ділянку площею 20,9732га, кадастровий номер 6320686500:01:001:0964 землі сільськогосподарського призначення сільськогосподарські угіддя (рілля) на умовах визначених договором оренди землі від 21.07.2015р.

11. Земельну ділянку площею 6,3188га, кадастровий номер 6320686500:03:001:0951 землі сільськогосподарського призначення сільськогосподарські угіддя (рілля) на умовах визначених договором оренди землі від 21.07.2015р.

Позов мотивовано тим, що у 2014-2015 роках Головне управління Держземагенства у Харківській області, орендодавець, та ОСОБА_1 , орендар, уклали договори оренди земельних ділянок, відповідно до яких земельні ділянки були надані для ведення фермерського господарства. 02.09.2015р. ОСОБА_1 разом з іншими особами, зазначеними в п.1 Статуту, заснували Фермерське господарство "Меридіан-77". Згідно п.6. статуту фермерського господарства "Меридіан - 77" зазначені земельні ділянки використовуються вказаним господарством. Таким чином, позивач вказує, що з 02.09.2015р. у нього виникло право оренди зазначеними земельними ділянками. З дати реєстрації Фермерське господарство використовує зазначені земельні ділянки та сплачує за них орендну плату. ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_1 помер, у зв`язку з чим, 04.02.2019р. Фермерське господарство звернулось до відповідача з вимогою про визнання права оренди на зазначені земельні ділянки, яку відповідач залишив без відповіді.

Рішенням господарського суду Харківської області від 27.05.2019р. у справі №922/491/19 в задоволенні позову Фермерського господарства "Меридіан-77" до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області відмовлено повністю. Судові витрати покладено на Фермерське господарство "Меридіан-77".

Рішення мотивоване тим, що за встановлених судами обставин, які не свідчать про отримання позивачем спірної земельної ділянки у постійне користування або внесення спірної земельної ділянки до статутного капіталу ФГ, слід дійти висновку що зі смертю гр. ОСОБА_1 право оренди земельних ділянок для створення і ведення селянського (фермерського) господарювання за спірними договорами, припинилось. При цьому, зі змісту п.36 укладених із ОСОБА_1 договорів оренди землі від 18.11.2014р., а також п.35 договорів оренди землі від 19.06.2015р. та від 21.07.2015р., дія таких договорів, припиняється у разі смерті фізичної особи - орендаря. До того ж, вимогами укладених із ОСОБА_1 договорів оренди землі передбачено припинення дії договорів у зв`язку зі смертю особи - орендаря земельних ділянок, тому право оренди не переходить до спадкоємців, або інших осіб, які використовували цю земельну ділянку разом з орендарем і виявили бажання стати орендарями.

Не погоджуючись з даним рішенням, Фермерське господарство "Меридіан" звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою , в якій господарського суду Харківської області від 27.05.2019р. у справі №922/491/19 скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

За твердженнями скаржника, рішення місцевого господарського суду є незаконним та необґрунтованим, на підтвердження чого він наголошує на такому:

- суд неправильно застосував (розтлумачив) положення Закону України "Про фермерське господарство", Земельного кодексу України, які були чинними на час виникнення (02.09.2015р.) у позивача права оренди земельними ділянками;

- 02.09.2015р. ОСОБА_1 разом з іншими особами, заснували Фермерське господарство "Меридіан-77". У пункті п.6 статуту фермерського господарства "Меридіан", зазначено, що до земель, які використовуються Господарством, відносяться землі, що належать засновникові на підставі оренди. Спірні земельні ділянки, їхня площа, кадастрові номери зазначені в цьому пункті. З цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась, тобто у правовідносинах користування спірною земельною ділянкою відбулася фактична заміна орендаря;

- норми матеріального права, викладені в статях 1, 5, 7, 8, 12 Закону України Про фермерське господарство , потрібно застосовувати до спірних правовідносин як такі, що говорять про виникнення у позивача права оренди спірних земельних ділянок, починаючи із 02.09.2015р., тобто з моменту заснування Фермерського господарства "Меридіан-77". Посилання суду першої інстанції на висновки Верховного Суду є недоцільними та незаконними, адже у справі № 922/3312/17, яка розглядалась Касаційним господарським судом та по якій були зроблені висновки, застосовувалось законодавство у зовсім іншій редакції. З порівняльного аналізу норм законодавства, яке застосоване при розгляді справи №922/3312/17, та законодавства, яке повинно застосовуватись при розгляді даної справи №922/49/191, вбачаються значущі відмінності як у самому понятті фермерське господарство , так i у порядку його створення та отримання земельних ділянок у користування, у тому числі в оренду;

- позиція позивача збігається із тлумаченням , яке надає Велика палата Верховного Суду у своїй постанові від 29.05.2019р. у справі №628/774/19. У даній постанові вказано на те, що з комплексного аналізу норм статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону України Про фермерське господарство можна зробити висновок, що після укладення договору користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство реєструється в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась;

- місцевий господарський суд зазначає, що відносини оренди земельної ділянки в усіх істотних для цієї справи аспектах є подібними до відносин постійного користування земельною ділянкою, а відмінність полягає лише у строковому характері користування земельною ділянкою на умовах оренди. Проте, така позиція позиція не заснована на нормах законодавства чи правовій доктрині, оскільки суб`єктивне право постійного користування земельною ділянкою суттєво відрізняється від суб`єктивного права;

- місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні вказує на те, що позивач не довів, чим саме були порушені його права відповідачем з урахуванням того, що зміни стосовно заміни особи орендаря у встановленому порядку до вказаних у позові договорів оренди землі не вносилися, орендар за такими договорами оренди землі громадянин ОСОБА_1 помер, тож Фермерське господарство "Меридіан-77" не має правових підстав для визнання за ним права оренди земельними ділянками, які були раніше надані в оренду фізичній особі громадянину. Проте суд помилково ототожнює заміну боржника у договорі (ст.ст.520,521,513 ЦК України) як підставу виникнення зобов`язань із правом Фермерського господарства "Меридіан-77" на оренду земельних ділянок. Останнє виникло в силу вимог закону (статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону України Про фермерське господарство ) i не потребує укладання жодних додаткових угод з цього приводу. Крім того, як зазначено вище, законом не встановлений обов`язок повідомлення відповідача про надання засновником фермерського господарства останньому земель, які він отримав в оренду з метою саме створення цього фермерського господарства;

- відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини (у рішенні Пейн Велі Девелопмент Лтд ) Європейський суд з прав людини визначає дві підстави, наявність яких необхідна для позбавлення права на мирне володіння майном: інтерес суспільства та умови, передбачені законом , проте під час розгляду справи відповідач не пояснив та не надав жодного доказу щодо того, які саме та яким саме чином були порушені інтереси суспільства.

На поштову адресу суду апеляційної інстанції 19.07.2019р. (згідно зі штампом канцелярії, наявному на першому аркуші документа) від Головного управління Держгеокадастру у Харківській області надійшов відзив на апеляційну скаргу (у межах визначеного судом строку).

При цьому, відповідач зауважує на такому:

- для заміни орендаря (на Фермерське господарство Меридiан -77 ) в укладених iз ОСОБА_1 договорах оренди землi, пiсля створення ОСОБА_1 у 2015р. Фермерського господарства Меридiан -77 , орендарю у відповідності до п.34 договорiв, ст.ст.520, 521, 654 ЦК України, необхідно було звернутися до Головного управління щодо укладення додаткової угоди до договорів оренди землі про заміну сторони орендаря в договорах оренди землі. У разі згоди орендодавця на заміну орендаря іншою особою, право оренди на земельні ділянки у фермерського господарства повинно було виникати у порядку, передбаченому ст.ст.125, 126 Земельного кодексу України. Отже, предмет спору в даній справі стосувався лише прав та обов`язків фізичної особи - громадянина ОСОБА_1 , з яким i укладалися відповідні договори оренди земельних ділянок i який був носієм вказаного речового права оренди стосовно цих земельних ділянок;

- у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду України від 22.05.2019р. у справі №925/939/19 зазначено, що фермерське господарство відповідно до статі 8 Закону України Про фермерське господарство після його державної реєстрації вправі здійснювати лише право користування земельними ділянками, які надані його засновнику - фізичній особі з метою ведення фермерського господарства. Будь-які інші права, зокрема, вимагати внесення змін до договорів оренди землі в частині зміни орендаря, з урахуванням статей 116, 124, 125 Земельного кодексу України та статті 16 Закону України про оренду землі відсутні;

Як вбачається зі змісту п.36 укладених із ОСОБА_1 договорів оренди землі від 18.11.2014р., а також п.35 договорів оренди землі від 19.06.2015р. та від 21.07.2015р., дія таких договорів, припиняється у разі смерті фізичної особи - орендаря. Зважаючи на те, що зміни стосовно заміни особи орендаря у встановленому порядку до вказаних договорів оренди землі не вносилися, орендар за такими договорами громадянин ОСОБА_1 помер, тож Фермерське господарство Меридіан-77 не має правових підстав для визнання за ним права оренди земельними ділянками, які були раніше надані в оренду фізичній особі-підприємцю.

Після проведення підготовчих дій в порядку ст.267 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.07.2019р. (головуючий суддя (доповідач) Зубченко І.В., судді Білецька А.М., Чернота Л.Ф.) розгляд справи за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Меридіан-77" на рішення господарського суду Харківської області від 27.05.2019р. (повний текст складено та підписано 03.06.2019р.) у справі №922/491/19 призначено на 07.08.2019р. об 11:00год.

У зв`язку з перебуванням у відпустці судді - члена колегії Білецької А.М., на підставі розпорядження керівника апарату суду від 06.08.2019р., згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.08.2019р. визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя (доповідач) Зубченко І.В., судді Радіонова О.О., Чернота Л.Ф.

Представник позивача в судовому засіданні 07.08.2019р. підтримав апеляційну скаргу. Представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечував з мотивів, наведених у відзиві на апеляційну скаргу.

У судовому засіданні 07.08.2019р., за участі представників сторін, у розгляді справи №922/491/19 оголошено перерву до 14.08.2019р. об 11:15год., що відображено безпосередньо у протоколі судового засідання.

У судове засідання 14.08.2019р. з`явився представник відповідача, який підтримав свою позицію, викладену в судовому засіданні 07.08.2019р. Представник позивача в судове засідання 07.08.2019р. не з`явився.

За результатами судового засідання 14.08.2019р., з метою повного та всебічного дослідження обставин справи в їх сукупності оголошено перерву до 25.09.2019р. о 12:45год., що відображено безпосередньо у протоколі судового засідання.

У судовому засіданні 25.09.2019р. представники сторін підтримали позиції, висловлені в судових засіданнях 07.08.2019р. та 14.08.2019р.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до статті 269 ГПК України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст.ст.222, 223 ГПК України та п.17.7 Перехідних положень ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації, складено протокол.

У судовому засіданні 25.09.2019р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, заяву, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідності до вказаних у позовній заяві договорів оренди землі, зазначені договори укладені у 2014-2015 роках між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області, орендодавцем, громадянином України ОСОБА_1 , орендарем.

Згідно із п.14 договорів земельні ділянки передані в оренду для ведення фермерського господарства.

За вимогами п.34 Договорів зміна умов договору здійснюється в письмовій формі за взаємною згодою сторін.

У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору, спір розв`язується у судовому порядку.

02.09.2019р. громадянин ОСОБА_1 разом з іншими особами заснували Фермерське господарство Меридіан-77 .

У пункті 6 статуту даного фермерського господарства зазначено, що до земель, які використовуються господарством, відносяться землі, що належать засновникові на підставі оренди, при цьому спірні земельні ділянки, їхня площа, кадастрові номери зазначено в даному пункті Статуту.

Як слідує із копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (копія якого надана позивачем в якості доказу до позову), ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач в обґрунтування позову посилається на те, що у 2014-2015 роках Головне управління Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 уклали договори оренди земельних ділянок, відповідно до яких земельні ділянки були надані для ведення фермерського господарства. 02.09.2015р. ОСОБА_1 разом з іншими особами, зазначеними в п.1 Статуту, заснували Фермерське господарство "МЕРИДІАН-77". Згідно п.6 статуту фермерського господарства "Меридіан - 77", зазначені земельні ділянки використовуються вказаним господарством. Таким чином, позивач вказує, що з 02.09.2015р. право оренди зазначеними земельними ділянками виникло у позивача. З дати реєстрації Фермерське господарство використовує зазначені земельні ділянки та сплачує за них орендну плату. ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_1 помер, у зв`язку з чим, 04.02.2019р. Фермерське господарство звернулось до відповідача з вимогою про визнання права оренди на зазначені земельні ділянки, яку відповідач залишив без відповіді.

Східний апеляційний господарський суд, дослідивши правову природу спірних правовідносин з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, надаючи оцінку всім обставинам справи, оцінивши надані сторонами на підтвердження їх вимог докази, погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Розділом III Цивільного кодексу України передбачені окремі види зобов`язань, зокрема передбачено такий вид договірних зобов`язань, як найм (оренда) земельних ділянок.

Так, статтею 792 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про фермерське господарство" надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Частиною 1 статті 12 Закону України "Про фермерське господарство", що землі фермерського господарства можуть складатися із:

а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі;

б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності;

в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Як свідчать матеріали справи та було правильно встановлено господарським судом першої інстанції, за ФГ "Меридіан-77" права власності чи користування земельною ділянкою зареєстровано не було.

Згідно з частиною 3 статті 41 Конституції України громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону (частина 3 статті 41 Конституції України).

У Рішенні Конституційного Суду від 22.09.2005р. №5-рп/2005 у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками) зазначено, що суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Згідно з пунктом "а" частини 3 статті 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам, зокрема, для ведення фермерського господарства.

Відповідно до глави 15 Земельного кодексу України одним із прав користування земельними ділянками є право оренди (стаття 93) - засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

За змістом частини дев`ятої статті 93 Земельного кодексу України та частини першої статті 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до частини першою статті 6 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно зі статтею 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з частиною другою статті 16 Закону України "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Відповідно до частин 1 - 3 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Правовою підставою набуття права власності та права користування на землю згідно зі статтями 116, 118 ЗК України є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до частини першої статті 125 названого вище Кодексу право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

У відповідності до статті 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Отже, підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт, обумовлений встановленою нормами Земельного кодексу України та Законом України про оренду землі процедурою отримання земельної ділянки в користування або власність, яка в обов`язковому порядку передбачає прийняття органом державної влади або місцевого самоврядування відповідного рішення, укладення відповідного договору (оренди землі) або видачу відповідного акту (на право власності або право постійного користування землею, а також державної реєстрації права власності або права користування.

При цьому Чинний Земельний кодекс України серед підстав набуття права на землю громадянами та юридичними особами не передбачає оформлення чи переоформлення прав на земельні ділянки з фізичної особи на фермерське господарство.

Статтею 19 Закону України "Про фермерське господарство" визначено, що до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (у тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Згідно із частиною першою статті 20 зазначеного Закону майно фермерського господарства належить йому на праві власності.

Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації (частина 1 статті 125 цього Кодексу).

Відповідно до частини 3 статті 407 ЦК України право користування земельною ділянкою державної або комунальної власності для сільськогосподарських потреб не може бути відчужено її землекористувачем іншим особам, внесено до статутного фонду, передано у заставу.

Як вже зазначалося, за Фермерським господарством "Меридіан-77" не було отримано жодного правовстановлюючого документу на право власності або право користування спірними земельними ділянками і таке право за ним зареєстровано не було.

Крім того, зі змісту п.36 укладених із ОСОБА_1 договорів оренди землі від 18.11.2014р., а також п.35 договорів оренди землі від 19.06.2015р. та від 21.07.2015р., дія таких договорів, припиняється у разі смерті фізичної особи - орендаря.

Вимогами укладених із ОСОБА_1 договорів оренди землі передбачено припинення дії договорів у зв`язку зі смертю особи - орендаря земельних ділянок, тому, як правильно зазначив господарський суд першої інстанції, право оренди не переходить до спадкоємців, або інших осіб, які використовували цю земельну ділянку разом з орендарем і виявили бажання стати орендарями.

Отже, позивачем не наведено обставин, які б свідчили про отримання Фермерським господарством у встановленому порядку спірних земельних ділянок на титулі тимчасового користування або на іншому титулі (права власності або права постійного користування) у встановленому вищенаведеними нормами земельного законодавства, а тому зі смертю гр. ОСОБА_1 право оренди земельних ділянок для створення і ведення селянського (фермерського) господарювання за спірними договорами, припинилось.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про відсутність достатніх правових підстав для задоволення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач, серед іншого, наголошує на тому, суб`єктивне право постійного користування земельною ділянкою суттєво відрізняється від суб`єктивного права, а тому місцевий господарський суд помилково зазначив, що відносини оренди земельної ділянки в усіх істотних для цієї справи аспектах є подібними до відносин постійного користування земельною ділянкою, а відмінність полягає лише у строковому характері користування земельною ділянкою на умовах оренди.

Проте колегія суддів не може погодитися із такими твердженнями відповідача зважаючи на таке.

У Рішенні Конституційного Суду від 22.09.2005р. №5-рп/2005 у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками) зазначено, що суб`єктивне право постійного користування земельною ділянкою суттєво відрізняється від суб`єктивного права власності на землю та суб`єктивного права оренди. Хоча власники землі та орендарі поряд із повноваженнями щодо володіння та користування наділяються і повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками (орендарі - в частині передачі земель у суборенду за згодою власника), а постійні користувачі такої можливості позбавлені, у їх праві на землю є ряд особливостей і переваг:

- право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинено лише з підстав, передбачених законодавством;

- права та обов`язки постійних землекористувачів визначені чинним земельним законодавством і не підлягають договірному регулюванню (не можуть бути звужені);

- постійні землекористувачі, як і землевласники, сплачують земельний податок, розмір якого визначається відповідно до чинного законодавства, на відміну від договірного характеру орендної плати;

- земельні ділянки у постійне користування передаються у порядку відведення безоплатно з наступним посвідченням цього права шляхом видачі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою; оплаті має підлягати лише виготовлення технічної документації на земельну ділянку, що здійснюється на договірних засадах із уповноваженою землевпорядною організацією.

Враховуючи дане рішення Конституційного Суду України, право оренди землі та право постійного користування землею суттєво відрізняються. Проте наведені вище відмінності між даними видами права на землю не впливають на те, що Єдиним належним і допустимим доказом належності спірної земельної ділянки тій чи іншій особі як на титулі постійного користування, так і на титулі оренди, є наявність відповідного правовстановлюючого документа.

Отже, є цілком обґрунтованим посилання місцевого господарського суду на постанову Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду, викладеним у постанові від 18.03.2019р. у справі №922/3312/17, в якій зроблено висновок про те, що право користування земельною ділянкою, що виникло в особи лише на підставі державного акту на право користування земельною ділянкою, без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, припиняється зі смертю особи, якій належало таке право і не входить до складу спадщини

Також позивач у в апеляційній скарзі стверджує, що оскільки у п.6. статуту фермерського господарства "Меридіан", зазначено, що до земель, які використовуються Господарством, відносяться землі, що належать засновникові на підставі оренди і спірні земельні ділянки (в тому числі їхня площа, кадастрові номери) зазначені в цьому пункті то з цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась, тобто у правовідносинах користування спірною земельною ділянкою відбулася фактична заміна орендаря.

Однак колегія суддів вважає такі твердження необґрунтованими зважаючи на таке.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду України від 22.05.2019р. у справі №925/939/19 зазначено, що фермерське господарство відповідно до статі 8 Закону України Про фермерське господарство після його державної реєстрації вправі здійснювати лише право користування земельними ділянками, які надані його засновнику - фізичній особі з метою ведення фермерського господарства. Будь-які інші права, зокрема, вимагати внесення змін до договорів оренди землі в частині зміни орендаря, з урахуванням статей 116, 124, 125 Земельного кодексу України та статті 16 Закону України про оренду землі відсутні.

Умовами п.34 договорів оренди землі, укладених між гр. ОСОБА_1 ГУ Держземагенства у Харківській області, передбачено, що зміна умов договору здійснюється в письмовій формі за взаємною згодою сторін.

Отже, для заміни орендаря ОСОБА_1 на Фермерське господарство Меридiан -77 в укладених між Головним управлінням Держгеокадастру та ОСОБА_1 договорах оренди землі, після створення ОСОБА_1 у 2015р. Фермерського господарства Меридiан -77 , орендарю у відповідності до п.34 договорів, ст.ст.520, 521, 654 ЦК України, необхідно було звернутися до Головного управління щодо укладення додаткової угоди до договорів оренди землі про заміну сторони орендаря в договорах оренди землі.

У разі згоди орендодавця на заміну орендаря іншою особою, право оренди на земельні ділянки у фермерського господарства повинно було виникати у порядку, передбаченому ст.ст.125, 126 Земельного кодексу України.

Позивач в апеляційній скарзі також посилається на те, що відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини (у рішенні Пейн Велі Девелопмент Лтд ) Європейський суд з прав людини визначає дві підстави, наявність яких необхідна для позбавлення права на мирне володіння майном: інтерес суспільства та умови, передбачені законом , проте під час розгляду справи відповідач не пояснив та не надав жодного доказу щодо того, які саме та яким саме чином були порушені інтереси суспільства.

Однак, як вже зазначалося, позивач не є носієм титулу орендаря за укладеними між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та гр. ОСОБА_1 договорами оренди землі і його права користуватися орендованими за цими договорами земельними ділянками припинилось зі смертю орендаря - гр. ОСОБА_1 , а тому не можна стверджувати про позбавлення позивача права користування спірною землею, так як зазначене право за ним ніколи не було зареєстроване.

Інші доводи апелянта не приймаються судовою колегією до уваги як такі, що спростовані викладеними вище висновками суду апеляційної інстанції, і як такі, що не впливають на правомірність прийнятого господарським судом Харківської області рішення.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Відтак, враховуючи, що апеляційний господарський суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, які (доводи і вимоги апеляційної скарги) в даному випадку не підтверджують ухвалення рішення, яке переглядається, із порушеннями, визначеними ст.277 ГПК України в якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог в порядку ч.4 ст.269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Світанок підлягає залишенню без задоволення, а рішення, яке переглядається - без змін.

За змістом ст.129 вказаного Кодексу такий результат апеляційного перегляду має наслідком віднесення на рахунок скаржника витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Меридіан-77", с.Олексіївка Харківської області, на рішення господарського суду Харківської області від 27.05.2019р. (повний текст підписано 03.06.2019р.) у справі №922/491/19 - залишити без задоволення .

Рішення господарського суду Харківської області від 27.05.2019р. (повний текст підписано 03.06.2019р.) у справі №922/491/19 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду через Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

У судовому засіданні 25.09.2019р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 27.09.2019р.

Головуючий суддя І.В. Зубченко

Суддя О.О. Радіонова

Суддя Л.Ф. Чернота