Рішення

від 23.09.2019 по справі 915/1559/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2019 року Справа № 915/1559/19

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О.,

за участі секретаря судового засідання Матвєєвої А.В., розглянувши матеріали справи

за позовом : Заступника керівника Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області (вул. Івана Виговського, 18, м. Первомайськ, Миколаївська область, 55213)

в інтересах держави в особі: Врадіївської селищної ради (вул. Г.Врадіївщини, 126, смт. Врадіївка, Врадіївський район, Миколаївська область, 56301, код ЄДРПОУ 04376699)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест-Трейд" (вул. Г.Врадіївщини, 133, смт. Врадіївка, Врадіївський район, Миколаївська область, 56301, код ЄДРПОУ 36450472

про : стягнення коштів за використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів,

за участі представників учасників справи :

від позивача: не з`явився,

від відповідача: Гаврилюк Т.А. , згідно ордеру

прокурор Бескровна І.І.

в с т а н о в и в:

07.06.2019 на адресу суду надійшла позовна заява Заступника керівника Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Врадіївської селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест-Трейд" про стягнення коштів в сумі 904708,52 грн. за безоплатне користування земельною ділянкою площею 1,002 га по вул. Г.Врадіївщини , 133, смт. Врадіївка Врадіївського району Миколаївської області (на розрахунковий рахунок 33211812014132 місцевого бюджету Врадіївської селищної ради, код одержувача 18010600, банк одержувача: ГУДКСУ у Миколаївській області, МФО 899998, код платежу 38029445).

Позовні вимоги обгрунтовано посиланням на норми ст. 13, 14, 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України Про прокуратуру , ст. 12, 83,120, 125, 126, 206 Земельного кодексу України, ст. 373, 377, 386, 1212 Цивільного кодексу України, пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, ст. 16, 33 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні та мотивовано тим, що ТОВ Агроінвест-Трейд , набувши право власності на комплекс нежитлових будівель, розташований на спірній земельній ділянці по вул . Г. Врадіївщини, 133 , в смт Врадіївка, протягом тривалого часу -більш як 7 років - не оформляло правовідносини щодо користування земельною ділянкою площею 1,002 га, на якій розташований даний об`єкт нерухомості, що підтверджується повідомленнями Врадіївської селищної ради від 16.02.2018 та 10.08.2018, а також Южноукраїнської ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області від 18.04.2018.

Врадіївська селищна рада протягом періоду не укладення договору оренди землі була позбавлена можливості здавати спірну земельну ділянку в оренду та отримувати від цього прибуток, у зв`язку з чим у період часу з моменту виникнення у відповідача права власності на нерухомість (09.12.2011) до часу укладення договору оренди землі (14.02.2019) місцевим бюджетом відповідний дохід не отримано. Розмір втраченого внаслідок неправомірних дій відповідача доходу селищною радою становить 904708,52 грн.

Лист Врадіївської селищної ради від 05.02.2019 про необхідність сплати безпідставно збереженої орендної плати відповідачем залишено без уваги, до теперішнього часу розмір втраченої орендної плати не сплачено.

Підстави звернення до господарського суду за захистом інтересів держави прокурор обґрунтовує тим, що несплата фактичним землекористувачем орендної плати за використання земель грубо порушує інтереси держави, оскільки спричиняє ненадходження до бюджету визначених земельним та податковим законодавством коштів, а тому може мати своїм наслідком недофінансування бюджету та неможливість реалізації місцевих програм. Селищною радою протягом тривалого часу, а саме з 2011 року, не вживалось жодних дієвих заходів для стягнення до бюджету таких сум з ТОВ Агроінвест-Трейд , що свідчить про усвідомлену пасивну поведінку уповноваженого суб`єкту владних повноважень, тобто нездійснення ним захисту інтересів держави в суді, що є підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом пред`явлення цього позову.

Ухвалою суду від 12.06.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 09.07.2019, встановлено учасникам справи процесуальні строки для подання суду заяві по суті справи.

09.07.2019 судом постановлено ухвалу, яку внесено до протоколу судового засідання, про продовження строку підготовчого провадження, відкладення розгляду справи на 03.09.2019, встановлено відповідачеві 15-денний строк від дня судового засідання для подання суду відзиву на позов, встановлено прокурору та позивачу 5-денний строк від дня отримання відзиву на позов для подання суду відповіді на відзив.

25.07.2019 відповідачем подано суду відзив на позовну заяву. Відповідач позовні вимоги не визнає, просить у задоволені позову відмовити.

На заперечення позову відповідач посилається на норми ст. 1212 Цивільного кодексу України, ст. 79, 79-1, 120, 125 Земельного кодексу України, правові позиції, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2017 у справі №922/3412/17 та зазначає, що станом на 09.12.2011 було неможливо укласти договір оренди земельної ділянки, що розташована під об`єктом нерухомості, власником якого є відповідач, оскільки зазначена земельна ділянка не була сформована як об`єкт цивільних прав. На час спірних відносин (як зазначається в позові - з 01.03.2016 по 31.01.2019) земельна ділянка, яка нібито була неправомірно набута відповідачем, як об`єкт цивільних прав не існувала, а була сформована лише 14.02.2019 року. Розрахунок орендної плати, що міститься в матеріалах справи, відповідач вважає безпідставним та таким, що не відповідає дійсності, оскільки позивачем не наданий витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

01.08.2019 прокурором подано суду відповідь на відзив відповідача.

Прокурор вважає доводи відповідача безпідставними з тих підстав, що спірна земельна ділянка без вжиття ТОВ Агроінвест-Трейд заходів щодо звернення до позивача за отриманням дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки відведенню, а отже формуванню, не підлягала. Із заявою про надання дозволу на розробку проекту відведення в оренду земельної ділянки площею 1,04 га ТОВ Агроінвест-Трейд звернулось до Врадіївської селищної ради лише у березні 2013 року. Рішенням Врадіївської селищної ради №9 від 15.03.2013 ТОВ Агроінвест-Трейд надано дозвіл на розробку проекту відведення в оренду земельної ділянки площею 1,04 га для обслуговування комплексу нежитлових будівель. В подальшому, одразу після звернення відповідача, рішенням селищної ради №17 від 27.04.2018 затверджено виготовлений проект відведення земельної ділянки та передано товариству в оренду терміном на 7 років земельну ділянку площею 1,002 га з кадастровим номером 4822355100:06:034:0007 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (обслуговування нежитлової будівлі складу), розташовану по вул. Г. Врадіївщини, 133 , смт Врадіївка Миколаївської області .

Твердження відповідача про неможливість оформлення права оренди на землю через необхідність обопільних дій сторін прокурор вважає такими, що не відповідають дійсності, оскільки селищною радою, на відміну від ТОВ Агроінвест-Трейд , своєчасно та якісно вживались всі можливі та передбачені чинним законодавством дії до укладення договору оренди землі.

Прокурор вважає недоречними посилання відповідача на відсутність факту внесення відомостей про право власності на земельну ділянку до Державного реєстру прав на нерухоме майно до моменту реєстрації укладеного між Врадіївською селищною радою та товариством договору оренди земельної ділянки від 14.02.2019, як на правову підставу вважати про відсутність у позивача прав на таку землю та підтвердження її не сформованості. Адже спірна земельна ділянка, у відповідності до ч. 3 ст. 28 Закону України Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень , підлягала реєстрації у Державному реєстрі прав одночасно з реєстрацією права її оренди.

Прокурор також зазначає, що Врадіївською селищною радою вірно визначено розмір земельної ділянки. Розрахунок безпідставно збереженої орендної плати проведено за використання земельної ділянки площею 1,002 га після затвердження проекту землеустрою, тобто за площею, яка визначена проектом землеустрою та фактично надана в оренду, в межах строків позовної давності. Твердження відповідача про відсутність правових підстав для стягнення з ТОВ Агроінвест-Трейд коштів безпідставно набутої орендної плати прокурор вважає такими, що не відповідають дійсності.

Необгрунтованими прокурор вважає і твердження відповідача про незаконність проведення розрахунку безпідставно набутої орендної плати через не проведення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки.

Зокрема прокурор зазначає, що розрахунок безпідставно збереженої орендної плати був проведений з урахуванням нормативно-грошової оцінки, затвердженої рішенням Врадіївської селищної ради №2 від 09.07.2013, яким затверджено технічну документацію з нормативно-грошової оцінки земель селища Врадіївка Врадіївського району Миколаївської області, яким встановлено нормативно-грошову оцінку всіх земель комунальної власності такого населеного пункту в розрізі за категоріями їх використання.

14.08.2019 відповідачем подано до суду заперечення на відповідь на відзив прокурора.

Відповідач зазначає, що твердження прокурора суперечать законодавству України.

Свої заперечення відповідач обґрунтовує посиланням на норми ч. 2 ст. 28 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , пункти 3, 4, 5 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" та зазначає, що частина третя статті 28 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , на яку посилається позивач, відсутня. Натомість ч. 2 ст. 28 цього закону передбачає, що під час проведення державної реєстрації права користування земельними ділянками державної чи комунальної власності, право власності на які не зареєстровано в Державному реєстрі прав, державний реєстратор одночасно з проведенням такої реєстрації проводить також державну реєстрацію права власності на такі земельні ділянки без подання відповідної заяви органами, які згідно із ст. 122 Земельного кодексу України передають земельні ділянки у власність або у користування

На думку відповідача, формування земельної ділянки в першу чергу залежало від Врадіївської селищної ради тому, що заява про реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку мала бути подана саме нею, а отже селищна рада не могла передати в оренду несформовану ділянку, формування якої залежало від обох сторін.

Крім того, відповідач зазначає, що проект договору оренди земельної ділянки готувала саме Врадіївська селищна рада. Доказів ухилення від підписання договору оренди земельної ділянки позивачем не надано.

Щодо визначення розміру відсотків за користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди земельної ділянки відповідач посилається на те, що позивачем не доведено правильність розрахунку безпідставно збереженої орендної плати. Рішення сесії № 15 від 24.02.2012 року, на яке посилається позивач, передбачено, що сплата 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки проводиться за окремою угодою, якої між Врадіївською селищною радою та відповідачем не укладалося.

27.08.2019 від прокурора на адресу суду надійшов лист за вих. №35/3-108вих-19 від 19.08.2019, який містить заперечення щодо тверджень відповідача з приводу формування земельної ділянки.

Зокрема, прокурором зазначено, що п.5 Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності дійсно визначено, що державна реєстрація права держави чи територіальної громади на земельні ділянки, зазначені у п.3, 4 цього розділу, здійснюється на підставі заяви органів, які згідно зі ст. 122 Земельного кодексу України передають земельні у власність або у користування, до якої додається витяг з Державного земельного кадастру про відповідну земельну ділянку. Водночас, порядок і випадки, у яких проводиться така державна реєстрація саме за заявою органу місцевого самоврядування визначена вказаними вище положеннями законодавства і не можлива без активних дій власника розташованого на земельній ділянці майна, що також кореспондується з положеннями ч. 2 ст. 28 Закону України Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Також прокурор зазначає, що відповідачем не доведено своєї позиції щодо допущення органом місцевого самоврядування зволікання при укладенні договору оренди землі, як того вимагає ст. 74 ГПК України.

Стосовно тверджень відповідача про невірне визначення розміру безпідставно збереженої орендної плати прокурор посилається на норми с. 1212 Цивільного кодексу України, ст. 206 Земельного кодексу України, п.п. 24, 34 ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , п. 8.3 ст. 8, п. 10.1 ст. 10, пп.14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України та зазначає, що Врадіївською селищною радою, у відповідності до зазначених вище норм, прийнято рішення №15 від 24.02.2012. яким врегульовано проведення сплати коштів за використання земель комунальної власності до моменту оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку в розмірі 12; від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, який і було враховано для проведення розрахунку безпідставно збереженої орендної плати.

Ухвалою суду від 03.09.2019 підготовче провадження у справі відкладено на 11.09.2019.

09.09.2019 на адресу суду від прокурора надійшли пояснення за вих. №35/3-409вих-19 від 06.09.2019 щодо визначення площі земельної ділянки та її нормативно грошової оцінки.

11.09.2019 судом постановлено ухвалу, яку внесено до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 23.09.2019.

Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення підготовчого засідання.

Позивач правом участі у судовому засідання не скористався.

У судовому засіданні прокурор підтримала позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у заявах по суті справи (позовній заяві, відповіді на відзив, письмових поясненнях), просить позов задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги заперечує посилаючись на те, що в даному випадку наявне кондиційне зобов`язання, а тому до даних правовідносин мають застосовуватись приписи ст. 1212 Цивільного кодексу України. Представник відповідача вважає, що земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування та державної реєстрації права власності на неї. Прокурором не подано суду витягу з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки. Права держави в даному випадку не порушено, а тому вважає позов безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.

На підставі ст. 240 ГПК України, у судовому засіданні судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

В ч. 1 ст. 5 ГПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до положень ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Як визначено статтею другою Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності і диспозитивності. Це означає, зокрема, що обов`язок доказування тих чи інших обставин лежить на стороні, а суд, крім випадків, встановлених цим Кодексом, не зобов`язаний збирати докази. (ч. 3 ст. 2, ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України)

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Сприяння своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, подання всіх наявних доказів в порядку та строки, встановлені законом, віднесено статтею 42 ГПК України до обов`язку учасників справи.

В той же час, згідно ч. 2 ст. 14 ГПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, і відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням тих чи інших процесуальних дій.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Товариству з обмеженою відповідальністю Агроінвест-Трейд на підставі свідоцтва про право власності серії САЕ в„–484582 , виданого 09.12.2011 виконавчим комітетом Врадіївської селищної ради, належить комплекс нежитлових будівель загальною площею 1 349,5 кв. м, розташований по вул. Героїв Врадіївщини, 133, в смт Врадіївка Миколаївської області.

Рішенням Врадіївської селищної ради №9 від 15.03.2013 ТОВ Агроінвест-Трейд надано дозвіл на розробку проекту відведення в оренду земельної ділянки площею 1,04 га для обслуговування вказаного вище комплексу нежитлових будівель. Розроблений проект запропоновано надати на розгляд та затвердження у встановленому порядку.

В подальшому, рішенням селищної ради №17 від 27.04.2018 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано товариству в оренду терміном на 7 років земельну ділянку площею 1,002 га з кадастровим номером 4822355100:06:034:0007 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (обслуговування нежитлової будівлі складу), розташовану по вул. Г. Врадіївщини, 133 , смт Врадіївка Миколаївської області.

Пунктом 3 вказаного рішення ТОВ Агроінвест-Трейд рекомендовано укласти із Врадіївською селищною радою договір оренди землі.

14.02.2019 між Врадіївською селищною радою та ТОВ Агроінвест-Трейд укладено договір оренди землі під нерухомим майном, про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень внесено запис за №30353618.

Посилаючись на те, що з часу оформлення права власності на нерухоме майно і до моменту оформлення договору оренди ТОВ Агроінвест-Трейд не сплачує плату за користування земельною ділянкою площею 1,002 га з кадастровим номером 4822355100:06:034:0007, яку фактично використовує для обслуговування комплексу нерухомого майна по вул. Г. Врадіївщини, 133, в смт Врадіївка Миколаївської області, позивач звернувся до господарського суду Миколаївської області з даним позовом, в якому на підставі статей 1212-1214 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати в сумі 904708,52 грн. за період з 01.03.2016 по 31.01.2019.

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єкту нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщений.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 Земельного кодексу України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт е частини першої статті 141 цього Кодексу).

За змістом глави 15 Земельного кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт в частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Тобто укладення договору оренди є правовим наслідком прийняття компетентним органом рішення про надання земельної ділянки в оренду і саме з цього моменту у відповідача виникає обов`язок укласти договір оренди.

Статтею 125 ЗК України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Зі змісту ст. ст. 120, 125 ЗК України, ст. 377 Цивільного кодексу України вбачається, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

Отже, за змістом указаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Судом встановлено, що відповідач правомірно володіє комплексом нежитлових будівель, що розташовані на земельній ділянці по вул. Героїв Врадіївщини , 133 , в смт Врадіївка Миколаївської області , право власності на які зареєстровано 09.12.2011, про що свідчить інформація з Реєстру прав власності на нерухоме майно №124707220 від 21.05.2018.

Проте відповідне право щодо вказаної земельної ділянки за відповідачем зареєстровано лише 14.02.2019.

Відповідно до ст. 206 ЗК України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно статті 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Матеріали справи свідчать, що відповідач користується спірною земельною ділянкою без достатньої правової підстави, а тому відповідно до положень статей 1212-1214 Цивільного кодексу України повинен відшкодувати позивачу всі доходи, які він одержав або міг одержати від цього майна.

Відповідач не є власником та постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (ст. 14.1.72 Податкового кодексу України).

Відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондиційними (правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20 листопада 2018 року у справі 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18)).

Відповідно до ч.4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на викладене, ТОВ Агроінвест-Трейд як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідач у період з 01.03.2016 по 31.01.2019 не сплачував за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі.

Разом з тим, відповідно до статті 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України у вказаній редакції).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття земельний податок і орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності .

Таким чином, відповідач, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, фактично збільшив свої доходи, а позивач втратив належне йому майно (кошти від орендної плати).

Заперечення відповідача щодо неможливості для відповідача укласти договір оренди земельної ділянки через те, що її не було сформовано як об`єкт цивільних прав не можуть бути достатньою підставою для спростування наведених вище тверджень, враховуючи, що достатню інформацію щодо спірної земельної ділянки містить зокрема Витяг з Рішення Врадіївської селищної ради Миколаївської області №9 від 15.03.2013.

Аналогічну правову позицію висловлено в постанові Великої Палати Верховного суду від 20.11.2018 у справі №922/3412/17.

Розрахунок незаконно збереженої орендної плати Врадіївською селищною радою було проведено у лютому 2019 року, після чого 05.02.2019 на адресу ТОВ Агроінвест-Трейд селищною радою скеровано лист щодо добровільної сплати таких коштів.

Площа земельної ділянки визначена рішенням Врадіївської селищної ради №17 від 27.04.2018, яким затверджено виготовлений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, та укладеним на його підставі договором оренди земельної ділянки.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1, п. в ч. 1 ст. 2, ч. З ст. 50 Закону України Про землеустрій проектом землеустрою є сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом, що включають, зокрема, матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування, а також відомості про обчислення площі земельної ділянки.

Геодезичні роботи, як вбачається з приписів ч. 1 ст. 13 Закону України Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність , п. 3.2 Державних будівельних норм України Система забезпечення точності геометричних параметрів у будівництві. Геодезичні роботи у будівництві. ДБН В. 1.3-2:2010 , затверджених наказом Мінрегіону №20 від 21.01.2020, є роботами із створення геодезичних та картографічних матеріалів і даних для планування території, що полягають у визначенні просторового положення будівель (споруд), одержання геометричних, аналітичних та цифрових моделей просторових об`єктів, вимірюванні та визначенні просторового положення об`єктів.

Планування територій у будь-якому випадку здійснюється із дотриманням вимог щодо площ земельних ділянок, визначених таблицею 6.1, а також додатком 3.1 Державних будівельних норм Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень. ДБН 360-92*, затверджених наказом Держкоммістобудування №44 від 17.04.1992, згідно яких для розміщення підприємств торгівлі, громадського харчування й побутового обслуговування вираховується площа земельної ділянки, яка фактично використовується для їх обслуговування з урахуванням проїздів. і пішохідних шляхів.

З наведеного вбачається, що проектом відведення земельної ділянки, за наявності на ній будівлі, фактично документально підтверджується потреба використання для обслуговування будівлі земельної ділянки саме такої площі та конфігурації.

Замовником проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, на підставі якого визначено площу спірної землі, було ТОВ Агроінвест-Трейд , яким приймалась участь у визначенні потреби в кількості землі для обслуговування належного йому на праві приватної власності нерухомого майна.

Зокрема, саме відповідачем на підставі рішення Врадіївської селищної ради №9 від 15.03.2013 забезпечено розроблення відповідного проекту землеустрою з використанням наданих ст. 27 Закону України Про землеустрій прав та обов`язків (доручено розробнику виконання робіт із землеустрою; встановлювались наукові, технічні, економічні та інші вимоги до документації із землеустрою та надавалась вихідна документація, необхідна для виконання робіт із землеустрою), після чого виготовлений проект подано на затвердження до селищної ради, чим підтверджено, що саме така площа землі є потрібною для обслуговування розміщеної на ній нерухомості.

Викладене дає підстави стверджувати, що для визначення площі земельної ділянки, яка використовувалась відповідачем, не має значення факт її остаточного встановлення тільки 27.04.2018, оскільки затверджені разом з проектом відведення землі планувальні, проектні, технічні і цифрові документи та спосіб їх отримання вказують на використання товариством, як власником комплексу нерухомості, до моменту затвердження відповідного проекту - протягом всього часу існування права власності на майно -земельної ділянки площею саме 1,002 га.

Нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки визначена згідно викладених у додатку Ж.5 Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель смт Врадіївка, затвердженої рішенням Врадіївської селищної ради №2 від 09.07.2013, даних про вартість 1 м2 земель селища (підтверджується інформацією Врадіївської селищної ради від 18.04.2019.

Визначення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки у 2016 році здійснювалося за формулою: 10 020 м2 X 138,21 гри. X 1,249 (К15) X 1,433 (К16) = 2 478 653,49 грн., де: 0 020 м2 - площа спірної земельної ділянки у м2; 138,21 грн вартість 1 м2 земель смт Врадіївка, з урахуванням зонального і локального коефіцієнтів, коефіцієнта функціонального використання, визначених у розділі Пі п. 12 розрахунку НГО за 1 м2, що є додатком Ж.5 Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель смт Врадіївка; 1,249 (К15) - коефіцієнт індексації НГО земель за 2015 рік; 1,433 (К16) - коефіцієнт індексації НГО земель за 2016 рік.

Аналогічним чином здійснювалось визначення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки:

- у 2017 році за формулою:10 020 м2 X 138,21 грн. X 1,249 (К15) X 1,433 (К16) X 1,06 (К17) = 2 627 372,70 грн.;

- у 2018 році за формулою:10 020 м2 X 138,21 грн. X 1,249 (К15) X 1,433 (К16) X 1,06 (К17) Х 1 (К18) = 2 627 372,70 грн.;

- у 2019 році за формулою:10 020 м2 X 138,21 грн. X 1,249 (К15) X 1,433 (К16) X 1,06 (К17) Х 1 (К18) Х 1 (К19) = 2 627 372,70 грн.

Збитки розраховано наступним чином:

За період з 01.03.2016 по 31.12.2016 за формулою 2 478 653,49 х 12% : 12 х 10 - 0 = 247865,35грн., де:

- 2 478 653,49 - нормативна грошова оцінка земельної ділянки за 2016 рік,

-12% - прийнятий для розрахунку розмір орендної плати згідно рішення Врадіївської селищної ради №15 від 24.02.2012,

-12 - кількість місяців у році,

-10 - кількість місяців, протягом яких здійснювалось використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів протягом 2016 року,

-0 - кошти, які відповідачем було сплачено за землю протягом зазначеного періоду.

За період з 01.01.2017 по 31.12.2017 за формулою 2 627 372,70 х 12% - 0 = 315284,72 грн., де:

-2 627 372,70 - нормативна грошова оцінка земельної ділянки за 2017 рік,

-12% - прийнятий для розрахунку розмір орендної плати згідно рішення Врадіївської селищної ради №15 від 24.02.2012,

- 0 - кошти, які відповідачем було сплачено за землю протягом зазначеного періоду.

За період з 01.01.2018 по 31.12.2018 за формулою 2 627 372,70 х 12% - 0 = 315284,72 грн., де:

-2 627 372,70 - нормативна грошова оцінка земельної ділянки за 2018 рік,

-12% - прийнятий для розрахунку розмір орендної плати згідно рішення Врадіївської селищної ради №15 від 24.02.2012,

-0 - кошти, які відповідачем було сплачено за землю протягом зазначеного періоду.

За період з 01.01.2019 по 31.01.2019 за формулою 2 627 372,70 х 12% : 12 х 1 - 0 = 26 273, 73 грн., де:

-2 478 653,49 - нормативна грошова оцінка земельної ділянки за 2019 рік,

-12% - прийнятий для розрахунку розмір орендної плати згідно рішення Врадіївської селищної ради №15 від 24.02.2012,

-12 - кількість місяців у році,

-1 - кількість місяців, протягом яких здійснювалось використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів протягом 2019 року,

-0 - кошти, які відповідачем було сплачено за землю протягом зазначеного періоду.

Згідно розрахунку позивача загальний розмір збережених відповідачем коштів від безпідставно набутого майна становить 904708,52 грн.

Суд погоджується з розрахунком, наведеним у позовній заяві, оскільки він здійснений на підставі Земельного кодексу України; Податкового кодексу України; рішення Врадіївської селищної ради Миколаївської області №15 від 24.02.2012 Про порядок розрахунків та розміри орендної плати та використання земельних ділянок у селищі .

Твердження відповідача щодо безпідставності визначення позивачем розміру орендної плати судом не беруться до уваги, оскільки вони спростовуються наведеними вище нормами чинного законодавства, зокрема ст. ст. 120, 124,125 ЗК України, ст. 377 ЦК України та обставинами справи.

Підстави звернення прокурора до суду за захистом інтересів держави обґрунтовано наступним.

Статтею 131 1 Конституції України на органи прокуратури покладена функція представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Право звернення прокурора до суду в інтересах держави передбачено також ст. 23 Закону України Про прокуратуру та ст. 53 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з статтею 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до частини 4 статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 визначено, що під представництвом прокуратурою інтересів держави треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави з урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, у зв`язку із чим прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство підставу позову та зазначає, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту.

З контексту викладеного вище рішення Конституційного суду України, враховуючи положення чинного законодавства, вбачається, що прокурором прояв порушення інтересів держави визначається самостійно з урахуванням суспільного інтересу. Держава зацікавлена у дотриманні процедур реалізації прав на землю, так само як і у дотриманні норм чинного законодавства. Додержання вимог закону не може не являти суспільного інтересу, оскільки є проявом управлінської функції держави та спрямоване на забезпечення єдиного підходу до врегулювання тих чи інших правовідносин, впровадження системності та прозорості при реалізації прав громадянами і юридичними особами, принципу конституційної рівності суб`єктів цивільних правовідносин.

У той же час, використання земель без правовстановлюючих документів та безоплатно не може відповідати суспільному інтересу та порушує інтереси держави, як гаранта дотримання принципу верховенства права у країні.

Отже, правовідносини щодо використання земель становлять суспільний інтерес, а незаконність при їх використанні такому суспільному інтересу не відповідає.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі Трегубенко проти України від 02.11.2004 категорично ствердив, що правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес .

Статтями 14 Конституції України та 373 ЦК України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Несплата фактичним землекористувачем орендної плати за використання земель грубо порушує інтереси держави, оскільки спричиняє ненадходження до бюджету визначених земельним та податковим законодавством коштів, а тому може мати своїм наслідком недофінансування бюджету та неможливість реалізації місцевих програм, що є підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом пред`явлення цього позову.

Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.

Статтями 13, 14 Конституції України визначається, що земля та інші природні ресурси є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

У відповідності до п. а ст. 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Згідно ч. З ст. 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень селищних рад у галузі земельних відносин на території селищ належить здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержання земельного законодавства.

Відповідно до ст. 33 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до відання виконавчих органів селищних рад належить справляння плати за землю, здійснення контролю за додержанням земельного законодавства, використанням і охороною земель.

Земельна ділянка, на якій розташовані належні ТОВ Агроінвест-Трейд будівлі, відноситься до комунальної власності та належить Врадіївській селищній раді.

За таких обставин право пред`явлення позову до відповідача про стягнення збережених без достатніх правових підстав коштів орендної плати за землю належить Врадіївській селищній раді.

Плата за землю, яка є складовою податку на майно (ст. 265 Податкового кодексу України) відповідно до вимог ч.1 ст. 64 та ч.1 ст. 69 Бюджетного кодексу України належить до доходів загального фонду бюджетів міст районного значення, сільських, селищних бюджетів, у зв`язку з чим збитки за безоплатне використання земельної ділянки у вигляді неотриманої орендної плати за землю підлягають перерахуванню на рахунок Врадіївської селищної ради, в межах території якої розташована спірна земельна ділянка.

Згідно правової позиції Верховного суду, висловленої в ухвалі від 10.07.2018 у справі №812/1689/16, постанові від 20.09.2018 у справі №924/1237/17, не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Згідно зі ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, у тому числі шляхом звернення до суду.

Статтею 17 ЦК України передбачено, що орган державної влади здійснює захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законом. Рішення, прийняте зазначеними органами щодо захисту цивільних прав та інтересів, не є перешкодою для звернення за їх захистом до суду.

Водночас, селищною радою протягом тривалого часу, а саме з 2011 року, не вживалось жодних дієвих заходів для стягнення до бюджету таких сум з ТОВ Агроінвест-Трейд .

Такі дії селищної ради свідчать про усвідомлену пасивну поведінку уповноваженого суб`єкта владних повноважень, тобто нездійснення ним захисту інтересів держави в суді.

У рішенні ЄСПЛ від 15.11.1996 у справі Чахал проти Об`єднаного королівства суд наголосив, що засіб захисту повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем здійснювалось використання земельної ділянки, що розташована під об`єктом нерухомого майна, яке належить йому на праві власності, без правовстановлюючих документів та безоплатно, що не відповідає суспільному інтересу та порушує інтереси держави, оскільки ненадходження до бюджету визначених земельним та податковим законодавством коштів має наслідком недофінансування бюджету, уповноваженим суб`єктом владних повноважень - Врадіївською селищною радою не вжито заходів до захисту інтересів держави, що є підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури.

Таким чином, суд погоджується з твердження прокурора, вважає позовні вимоги обгрунтованими та законними, такими, що підлягають задоволенню.

Судовий збір в розмірі 13570,63 грн. згідно ст. 129 ГПК України у разі задовленню позову слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест-Трейд" (вул. Г.Врадіївщини, 133, смт. Врадіївка, Врадіївський район, Миколаївська область, 56301, код ЄДРПОУ 36450472) на користь Врадіївської селищної ради (вул. Г Врадіївщини, 126, смт. Врадіївка, Врадіївський район, Миколаївська область, 56301, код ЄДРПОУ 04376699, р/р 33211812014132 місцевого бюджету Врадіївської селищної ради, код одержувача 18010600, банк одержувача ГУДКСУ у Миколаївській області, МФО 899998, код платежу 38029445) кошти в сумі 904708,52 грн. за безоплатне користування земельною ділянкою площею 1,002 га по вул. Г. Врадіївщини , 133, смт. Врадіївка Врадіївського району Миколаївської області .

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест-Трейд" (вул. Г.Врадіївщини, 133, смт. Врадіївка, Врадіївський район, Миколаївська область, 56301, код ЄДРПОУ 36450472) на користь прокуратури Миколаївської області (р/р 35215058000340, ЄДОПОУ 02910048, Банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172) 13570,63 грн судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

6. Рішення може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Сторони у справі:

особа, яка звернулась до суду за захистом інтересів держави:

Заступник керівника Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області (вул. Івана Виговського, 18, м. Первомайськ, Миколаївська область, 55213)

позивач: Врадіївська селищна рада (вул. Г Врадіївщини, 126, смт. Врадіївка, Врадіївський район, Миколаївська область, 56301, код ЄДРПОУ 04376699),

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроінвест-Трейд" (вул. Г.Врадіївщини, 133, смт. Врадіївка, Врадіївський район, Миколаївська область, 56301, код ЄДРПОУ 36450472).

Повний текст судового рішення складено і підписано 27.09.2019.

Суддя В.О. Ржепецький