Рішення

від 20.09.2019 по справі 628/1334/18

КУП'ЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 628/1334/18

Провадження № 2/628/27/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2019 року місто Куп`янськ

Куп`янський міськрайонний суд Харківської області

у складі: головуючого - судді Демченко І.М.,

за участю секретаря Романової Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Куп`янську в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу,

за участю позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_3 , представника відповідача ОСОБА_4 , відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_5 ,

В С Т А Н О В И В :

04.05.2018 ОСОБА_1 звернулася до Куп`янського міськрайонного суду Харківської області з позовом про стягнення в солідарному порядку з подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_2 боргу в сумі 402900грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 08.09.2011 вона дала у борг своїй доньці ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 15 000 доларів США на строк до 01.09.2016 для купівлі магазинів у споживчого товариства Радгоспробкооп ім.Паризької Комуни. За ці кошти 09.08.2011 за трьома договорами купівлі-продажу відповідачами було придбано майновий комплекс за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлову будівлю магазину № 28 з убиральнею за адресою: АДРЕСА_2 ; нежитлову будівлю магазину № 17 з сараєм за адресою: АДРЕСА_3 .

Оскільки борг у встановлений договором позики строк ОСОБА_3 не повернутий, ОСОБА_1 просить стягнути з відповідачів, як з подружжя, в солідарному порядку борг без урахування трьох відсотків річних та індексу інфляції в гривневому еквіваленті станом на час звернення до суду з цим позовом за курсом НБУ 26,86 грн. за 1 долар США у загальному розмірі 402900грн.

Ухвалою судді Куп`янського міськрайонного суду Харківської області Цендри Н.В. від 11.07.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

За результатами повторного автоматизованого розподілу справи, проведеного 10.06.2019 відповідно до положень частини 7 статті 33 ЦПК України головуючим у справі визначено суддю Куп`янського міськрайонного суду Харківської області Демченко І.М.

Ухвалою від 11.06.2019 цивільну справу прийнято до провадження суддею Куп`янського міськрайонного суду Харківської області Демченко І.М. та призначено її до розгляду по суті, враховуючи ціну позову, в порядку загального позовного провадження, повторно розпочавши її розгляд по суті.

Відповідачем ОСОБА_2 подано відзив, у яком він у задоволенні позову ОСОБА_1 просив відмовити, посилаючись на те, що розписка є фіктивною, оскільки їх сім`я ніколи не користувалася грошовими коштами ОСОБА_1 , він не надав згоди колишній дружині ОСОБА_3 , шлюб з якою розірвано у 2017році, на укладення такого договору. Кошти, отримані відповідачкою, не були використані в інтересах сім`ї, а нерухоме майно у споживчого товариства Радгоспробкооп ім.Паризької Комуни було придбано ними на спільні кошти подружжя, потреби у запозиченні коштів у них не було. Крім того, зазначає, що цей позов про стягнення боргу за договором позики був поданий матір`ю відповідачки до суду після його звернення у 2017 році до Куп`янського міськрайонного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя та визначення на підставі експертної оцінки спірного нерухомого майна (а.с.44-45 т.1).

У судовому засідання позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги ОСОБА_1 визнала у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав, посилаючись на обставини, викладені у відзиві.

Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши письмові докази, встановив фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, що виникли у справі.

Відповідачі у справі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебували в зареєстрованому шлюбі з 30.01.1988, який рішенням Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 29.11.2017 у справі № 628/2433/17, провадження № 2/628/1222/17, що набрало законної сили 12.12.2017 - розірвано (а.с.10,46 т.1).

08.08.2011 ОСОБА_3 взяла в борг у ОСОБА_1 гроші в сумі 15 000 доларів США для покупки магазинів на строк 6 років до 01.09.2017, що підтверджується оригіналом боргової розписки (а.с.195 т.1). Будь-якого посилання на конкретні об`єкти нерухомості чи їх продавця розписка не містить.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 208 ЦК України встановлено, що у письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених ч. 1 ст. 206 цього Кодексу.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

Відповідно до ч. ч. 2, 3, 4 ст. 65 СК України при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Із змісту розписки від 08.08.2011 вбачається, що відповідач ОСОБА_2 її не підписував та у судовому засіданні він категорично заперечував щодо його обізнаності про укладення такого договору дружиною, стверджуючи, що у їх сім`ї на той час жодної необхідності у запозиченні коштів не було.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_2 у будь-якому вигляді надавав згоду на отримання позики у розмірі, що виходить за межі дрібного побутового та взагалі був обізнаний про зазначені обставини.

З договорів купівлі-продажу від 09.08.2011, посвідчених державним нотаріусом Куп`янської державної нотаріальної контори Колосовською С.О., встановлено, що ОСОБА_3 , р.н.о.к.п.п. - НОМЕР_2 у Споживчого товариства Радгоспробкооп ім. Паризької Комуни (код 01767910, адреса: Харківська область, Куп`янський район, с. Курилівка, провулок Східний, будинок №2-Б) придбала нежитлову будівлю, магазин № 17 з сараєм за адресою: АДРЕСА_3 , за ціною 1760,00 грн. у борг зі сплатою щомісяця з 01.09.2011 року по 01.09.2016 року по 30,00 грн.; нежитлову будівлю, магазин № 28 з убиральнею за адресою: АДРЕСА_2 , за ціною 16170,00 грн. у борг зі сплатою щомісяця з 01.09.2011 року по 01.09.2016 року по 270,00 грн.; та майновий комплекс розташований за адресою: АДРЕСА_1 , за ціною 100100,00 грн. у борг зі сплатою щомісяця з 01.09.2011 року по 01.09.2016 року по 1700,00 грн. Право власності на ці об`єкти нерухомого майна у Куп`янському бюро технічної інвентаризації зареєстровані на ім`я відповідачки ОСОБА_3 (а.с. 11-20 т.1 ).

Вищезазначені правочини вчинені за нотаріальної згоди ОСОБА_2 , він був ознайомлений з текстом та умовами договорів купівлі-продажу, при цьому підтвердив, що гроші, які витрачаються на придбання майна є спільною власністю, придбане нерухоме майно буде об`єктом спільної сумісної власності; стверджує, що договори, укладені його дружиною ОСОБА_3 в інтересах сім`ї та умовах, які вони попередньо обговорили і вважають вигідними для них, їх укладення відповідає спільному волевиявленню (а.с.48).

Загальна вартість об`єктів нерухомості за правочинами від 09.08.2011 склала 118030 грн.

За інформацією Національного банку України офіційний курс гривні станом на 08.08.2011 складав 797,1200 гривень за 100 доларів США, отже загальна вартість боргового зобов`язання ОСОБА_3 на день складення боргової розписки становила 119568грн.

Суд вважає, що матеріали справи не містять беззаперечних доказів того, що нерухоме майно за договорами купівлі-продажу від 09.08.2011 було придбано подружжям саме за спірні кошти, отримані ОСОБА_3 у позику, оскільки умови цих договорів містять порядок розрахунків за ними, відповідно до яких сплата ціни майнового комплексу та нежитлових будівель здійснювалася щомісяця, починаючи з 01.09.2011 по 01.09.2016, тобто по 2000грн. щомісяця на протязі 5 років, а відтак і того, що ці кошти використані ОСОБА_3 в інтересах сім`ї, адже у такому разі не виникало б необхідності в укладенні правочину з розстрочкою платежів, бо коштів, отриманих ОСОБА_3 у позику, повністю вистачало на сплату вартості нерухомості у повному обсязі.

ОСОБА_2 у судовому засіданні наполягав, що торгівельні об`єкти нерухомості були придбані подружжям за їх спільні кошти, які вони отримували від здійснення підприємницької діяльності (а.с.96-141 т.1). Крім того, позивач отримує мінімальну пенсію, тому взагалі не мала фінансової можливості надати у позику таку суму коштів (а.с.147-148 т.1). Зазначені твердження не спростовані належними та допустимими доказами.

Суд не приймає до уваги, посилання представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , що кошти за договором позики були витрачені на ремонт магазинів та придбання торгівельного обладнання, оскільки вони також не підтверджені належними та допустимими доказами.

Таким чином, судовим розглядом належних і допустимих доказів про укладення договору позики в інтересах сім`ї та використання отриманих у борг грошових коштів за цим договором для задоволення потреб сім`ї - придбання саме цього нерухомого майна за договорами купівлі-продажу від 09.08.2011, а також, що ОСОБА_2 давав згоду на укладення такого договору і знав про отримання дружиною таких коштів у борг, матеріали справи не містять. Крім цього, відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні підтвердила, що отримані нею у позику кошти вона чоловіку не передавала.

За таких обставин, суд вважає, що відсутні підстави для визнання боргу за розпискою від 08.08.2011 спільним боргом подружжя та для стягнення в солідарному порядку боргу з ОСОБА_2 .

За вимогами частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.ч.3,4 ст. 12, ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, та несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, тягар доведення обґрунтованості вимог позову за загальними правилами процесуального закону покладається саме на позивача, а не реалізовується у спосіб спростування доводів пред`явлених вимог стороною відповідача, як беззаперечних. Якщо позивач, розпоряджаючись своїми правами на власний розсуд, доведе суду обґрунтованість пред`явлених вимог, то у випадку їх неспростування стороною відповідача у спосіб, визначений законом, такі вимоги підлягають задоволенню.

За таких обставин, визнання позову одним із відповідачів не звільняє позивача від обов`язку доведення своїх вимог щодо другого з подружжя, зокрема доведення факту укладення договору позики в інтересах сім`ї та витрачання отриманих на підставі цього правочину коштів в інтересах сім`ї.

Крім цього, суд враховує, що з цим позовом ОСОБА_1 звернулася до суду лише 04.05.2018, тобто після звернення до суду у 2017 році ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, визнання нерухомого майна об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, визнання права власності на Ѕ частину нерухомого майна в порядку поділу майна подружжя (а.с.55-57 т.1).

Згідно з частиною третьою статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Поділ спільного майна подружжя не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу, як і стягнення солідарно з подружжя боргу за договором позики, укладеним одним із подружжя без згоди іншого та не в інтересах сім`ї, не може використовуватися для визначення загальної сукупності спільного майна подружжя при вирішенні між ними спору про його поділ.

Позивач та відповідач ОСОБА_3 діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно відповідача ОСОБА_2 , оскільки такі їх спільні дії направлені на включення до складу майна, що підлягає поділу, також боргів подружжя.

Цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу, тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Посилання позивача на те, що вона, подаючи позов про стягнення боргу з подружжя ОСОБА_2 не зловживала своїми правами, а діяла відповідно до закону, суд відхиляє, оскільки з тексту боргової розписки вбачаться, що за умовами зобов`язання при порушення строку його виконання, боржник зобов`язався сплачувати 5 % річних, однак, не зважаючи на це позивач ОСОБА_1 , яка є пенсіонером за віком та отримує пенсію на рівні близькому до прожиткового мінімуму, не заявляє позовних вимог, ані щодо стягнення відсотків за користування позикою, ані 5 % річних, що свідчить про те, що позивачем та відповідачем ОСОБА_3 , які є матір`ю та донькою, використано судовий механізм з метою створення несприятливого положення відповідачеві ОСОБА_2 при вирішення спору про поділ майна.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача ОСОБА_3 боргу за договором позики, укладення якого вона визнає та не оспорює його розмір, та враховуючи недоведеність належними та допустимими доказами вчинення цього правочину в інтересах сім`ї та зі згоди іншого з подружжя, відмовляє у визнанні цього боргу спільним зобов`язанням подружжя та стягненні його частини з ОСОБА_2 .

Керуючись ст. ст.2,12, 76-83, 206, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, ст. ст. 3,13, 206, 208, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст. 65 СК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_4 , на користь ОСОБА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_4 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_4 , борг у сумі 402900 (чотириста дві тисячі дев`ятсот) гривень.

В частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про солідарне стягнення боргу - відмовити.

Рішення може бути оскаржено повністю або частково учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов`язки до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Куп`янський міськрайонний суд Харківської області протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст рішення складено 27.09.2019.

Головуючий: І.М.Демченко