Рішення

від 27.09.2019 по справі 754/13038/17

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/774/19

Справа №754/13038/17

РІШЕННЯ

Іменем України

(повне рішення суду виготовлено 27 вересня 2019 року)

24 вересня 2019 року м. Київ, Деснянський районний суд м. Києва, суддя: Грегуль О.В., секретар судового: Дорошенко В.В., номер справи: 754/13038/17

ОСОБА_1 - позивач за первісним позовом і відповідач за зустрічним позовом

Приватна організація (установа, заклад) Загальноосвітній навчальний заклад Міжнародна школа Глобус - відповідач за первісним позовом і позивач за зустрічним позовом

Директор приватної організації (установа, заклад) Загальноосвітній навчальний заклад Міжнародна школа Глобус Савченко Діана Володимирівна - третя особа

Вимоги позивача за первісним позовом: визнання розірвання трудового договору за ініціативою роботодавця, зміну формулювання причин свільнення, стягнення грошової компенсації, стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки та зобов`язання видати трудову книжку, відшкодування моральної шкоди

Вимоги позивача за зустрічним позовом: визнання недійсним трудового договору

ОСОБА_2 - адвокат Котинової О.Ю.

Салюк М.І. - адвокат приватної організації (установа, заклад) Загальноосвітній навчальний заклад Міжнародна школа Глобус

ВСТАНОВИВ:

Позивач за первісним позовом звернувся до суду з позовом у якому просить: визнати розірвання трудового договору 19.09.2017 року, укладеного 19.09.2014 року між ним і відповідачем за первісним позовом таким, що розірваний за ініціативою роботодавця; змінити формулювання причин звільнення з п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України на звільнення згідно п. 9 ч. 1 ст. 36 КЗпП України; зобов`язати відповідача видати трудову книжку; стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки, одноразову виплату та моральну шкоду.

Пред`явивши зустрічний позов, позивач за зустрічним позовом просить: визнати недійсним з моменту укладення трудовий договір, укладений 19.09.2014 року між позиваче і відповідачем за зустрічним позовом і в якому в п. 8.1 зазначено, що останній день роботи за строковим договором: 15.08.2018 року.

У судовому засіданні адвокат: Салюк М.І. первісний позов не визнав, а зустрічний позов підтримав, та не заперечував проти розгляду справи по суті за відсутності ОСОБА_1 і адвоката: Басараб Н.В. та третьої особи.

ОСОБА_1 та адвокат: Басараб Н.В. у судове засідання не з`явились і від адвоката: Басараб Н.В. до суду надійшла заява про розгляд справи у відсутність позивача та представника позивача.

Третя особа в судове засідання не з`явилась і доказів про поважність причин своєї неявки суду не надала, хоча про час і місце розгляду справи неодноразово повідомлялась належним чином, що підтверджується зворотними поштовими повідомленнями.

З урахуванням положень ст. ст. 128-131, 223 ЦПК України та з метою уникнення затягування розгляду справи суд вважає, що в матеріалах справи є достатньо даних про права та взаємовідносини сторін по справі для її розгляду по суті за відсутності ОСОБА_1 і адвоката: Басараб Н.В. та третьої особи.

Вислухавши адвоката: Салюк М.І., дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд у судовому засіданні встановив наступне.

Попереднє найменування приватної організації (установа, заклад) Загальноосвітній навчальний заклад Міжнародна школа Глобус було приватна організація (установа, заклад) Загальноосвітній навчальний заклад Російсько-Українська гуманітарна гімназія , що підтверджується протоколом № 169 засідання правління ПАТ Промінвестбанк від 08.08.2017 року, яке є засновником навчального закладу, що підтверджується п.1.5. статуту приватної організації (установа, заклад) Загальноосвітній навчальний заклад Міжнародна школа Глобус .

ОСОБА_1 на час виникнення трудових правовідносин між сторонами і вирішення спору судом, була громадянкою Російської Федерації, що підтверджується її паспортом від 11.03.2011 року.

Між сторонами спору 19.09.2014 року було підписано два трудових договори, за умовами яких приватна організація доручає, а ОСОБА_1 приймає на себе обов`язки вчителя.

При цьому, в п. 8.1 одного трудового договору, який суду надала ОСОБА_1 зазначено, що останній робочим днем ОСОБА_1 за цим договором є 15.08.2018 року, а в п. 8.1 іншого договору, який суду надала приватна організація зазначено, що останнім робочим днем ОСОБА_1 за цим договором є 12.09.2015 року.

У судовому засіданні кожна із сторін наполягала на тому, що між сторонами фактично був укладений саме той трудовий договір, який надала суду кожна окремо сторона спору.

Згідно з ч. 1 ст. 42 Закону України Про зайнятість населення від 05.07.2012 року № 5067-VI (в редакції станом на час підписання обох наданих сторонами трудових договорів), 1. Підприємства, установи та організації мають право на застосування праці іноземців та осіб без громадянства на території України на підставі дозволу, що видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, на строк до одного року, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Як вказує приватна організація і ці доводи ніким і нічим не спростовані, що 19.09.2014 року дійсно сторонами було підписано два трудових договори, однак, коли був підписаний трудовий договір, який надала ОСОБА_1 , приватною організацією виявлено, що за цим договором між сторонами не можуть розпочатись трудові правовідносини, оскільки ОСОБА_1 є іноземцем і з урахуванням вищевказаної норми права з нею не може бути укладений трудовий договір на строк з 19.09.2014 року по 15.08.2018 року, а тому в цей же день був підписаний інший трудовий договір, який суду було надано приватною організацією та який покладено в основу трудових правовідносин між сторонами. У той же час ОСОБА_1 не повернула приватній організації трудовий договір зі строком дії по 15.08.2018 року і який не покладався в основу трудових правовідносин сторін та яким ОСОБА_1 обґрунтовує свій первісний позов.

При детальній перевірці в судовому засіданні зазначених доводів сторін, судом у судовому засіданні встановлено наступне.

Приватна організація дійсно зверталась до Київського міського центру зайнятості за наданням дозволу на застосування праці ОСОБА_1 , як іноземця і до Київського міського центру зайнятості надавався примірник саме трудового договору, який суду надала приватна організація і саме за цим трудовим договором Київський міський центр зайнятості надав дозвіл на застосування праці ОСОБА_1 ..

Відповідно до наданої суду приватною організацією, заяви ОСОБА_1 на прийняття її на роботу, остання просила прийняти її на роботу на період з 19.09.2014 року по 12.09.2015 року.

Відповідно до розпорядження приватної організації № 22ои-тр від 19.09.2014 року, ОСОБА_1 прийнято на роботу з 19.09.2014 року по 12.09.2015 року.

Після цього, приватна організації з 2015 року по 2017 рік неодноразово зверталась до Київського міського центру зайнятості за наданням дозволу на застосування праці ОСОБА_1 і такі дозволи надавались та ОСОБА_1 і приватною організацією продовжувались трудові правовідносини.

Останній дозвіл на застосування праці ОСОБА_1 Київський міський центр зайнятості своїм наказом № 95 від 18.05.2017 року надав до 18.05.2018 року.

Листом Київського місткого центру зайнятості від 20.09.2017 року, приватну організацію повідомлено, що рішенням Київського місткого центру зайнятості № 178 від 18.09.2017 року прийнято рішення про анулювання дозволу на застосування праці іноземця № 54321.

Дозвіл № 54321 це дозвіл Київського міського центру зайнятості від 12.09.2014 на застосування праці іноземців та осіб без громадянства, виданий відносно ОСОБА_1 ..

Наказом приватної організації № 158-к/тр - НОМЕР_1 (розпорядження) від 19.09.2017 року про припинення трудового договору (контракту), ОСОБА_1 звільнено з 19.09.2017 року за п. 2 ч. 12 ст. 36 КЗпП України (закінчення строку трудового договору).

Згідно з ч. 1 ст. 42 Закону України від 05.07.2012 року № 5067-VI (в редакції станом на час прийняття наказу про звільнення від 19.09.2017 року), 1. Роботодавці мають право на застосування праці іноземців та осіб без громадянства на території України на підставі дозволу, що видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції.

Перед цим на підставі заяви ОСОБА_1 від 12.05.2017 року про надання щорічної відпустки, наказом приватної організації від 12.05.2017 року, ОСОБА_1 надано відпустку з 29.05.2017 року по 26.07.2017 року.

З 27.07.2017 року по 18.09.2017 року, як і в день звільнення ОСОБА_1 на роботу не виходила, що підтверджується відповідними актами приватної організації, складеними за цей період, копії яких є в матеріалах справи та які ніким і нічим не спростовані.

Згідно з ч. 1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідності до п. 4.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 року № 58 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 року за № 110, якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

Приватною організацією як поштою, так і на електронну адресу ОСОБА_1 направлялися листи із викладеним у них проханням з`явитися до приватної організації та отримати трудову книжку особисто або ж подати відповідну заяву із зазначенням адреси, куди можна вислати трудову книжку.

Однак, вказані листи приватної школи, ОСОБА_1 були залишені поза увагою, хоча адвокат останньої в судовому засіданні на якому він був присутній, не заперечував проти отримання ОСОБА_1 на електронну пошту відповідного листа приватної організації щодо отримання трудової книжки.

Враховуючи надані сторонами та зібрані судом докази по справи, суд вважає, що доводи приватної організації про те, що трудові відносини між сторонами існували саме на підставі трудового договору наданого суду приватною організацією, є більш спроможними і цим трудовим договором не передбачено одноразової виплати при його розірванні.

Будь-яких конкретних правових доказів, які б давали суду правові підстави для зміни формулювання причин звільнення та доказів про наявність вини приватної організації в невидачі ОСОБА_1 трудової книжки, а також доказів які б свідчили про порушення приватною організацією чинного трудового законодавства України по відношенню до ОСОБА_1 і заподіяння моральної шкоди, ОСОБА_1 зі своїм адвокатом суду не надали і судом таких доказів не здобуто.

Доводи адвоката: Басараб Н.В. у письмовому обґрунтуванні про те, що при працевлаштуванні ОСОБА_1 не було потреби в отриманні відповідного дозволу на працевлаштування, спростовуються наведеними вище нормами Закону України Про зайнятість населення .

Вищевикладене дає правові підстави для висновку про недоведеність позовних вимог за первісним позовом та обґрунтованість зустрічного позову.

За таких обставин, зустрічний позов задовольняється, а в задоволенні зустрічного позову відмовляється.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, 1. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні первісного позову, а зустрічний позов задовольнити.

Визнати недійсним з моменту укладення трудовий договір, укладений 19.09.2014 року між приватною організацією (установи, закладу) Загальноосвітній навчальний заклад Російсько-Українська гуманітарна гімназія та ОСОБА_1 і в якому в п. 8.1 зазначено, що останній день роботи за строковим договором: 15.08.2018 року.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса листування відповідно до позову: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь приватної організації (установа, заклад) Загальноосвітній навчальний заклад Міжнародна школа Глобус (місцезнаходження: 02222, м. Київ, вул. М.Закревського, 42, ЄДРПОУ: 38637640): 1762 грн. - судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ: