Рішення

від 24.09.2019 по справі 759/12087/18

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/12087/18

пр. № 2/759/1656/19

24 вересня 2019 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Величко Т.О.,

при секретарі Штанько В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та стягнення аліментів,

встановив:

У провадженні Святошинського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та стягнення аліментів.

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та стягнення аліментів, посилаючись на те, що 10.09.2005 року між ними було укладено шлюб. Від шлюбу вони мають дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивачка вказує, що за час шлюбу 31.08.2011 року за спільні кошти відповідачем було придбано квартиру АДРЕСА_1 , вартістю 421 148,00 грн., в якій вони проживали з грудня 2013 року до травня 2017 року. Вказаний договір був укладений за згодою позивачки в рамках Державної цільової соціально-економічної програми будівництва (придбання) доступного житла на 2010-2017 року, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України "1249 від 11.11.2009 року. За їх спільною згодою з відповідачем, після завершення будівництва та введення в експлуатацію будинку, право власності на вказану квартиру блов зареєстровано на праві спільної часткової власності по 1/2 частині за відповідачем та їх сином.

Також позивачка вказувала, що за час шлюбу ними був придбаний автомобіль марки "Renault KANGOO", 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , ринкова вартість якого на даний часорієнтовно складає 143 000 грн., даним автомобілем користується лише відповідач, всі документи знаходяться у нього.

Оскільки шлюб між позивачкою та відповідачем було розірвано, а в період шлюбу вона працювала, отримувала достатній дохід, приймала фізичну і матеріальну участь у ремонті квартири, придбанні меблів та оплаті комунальних послуг, а також у інших витратах, просила визнати за нею право власності на 1/2 спірної квартри, припинивши при цьому право власності за відповідачем. Автомобіль просила лишити у власності та користуванні відповідача та зобов"язати його сплатити їй 1/2 частину його вартості.

Також вказувала, що відповідач після того як вони перестали вести спільне господарство та припинили шлюбні стосунки допомагає фінансово в утриманні дитини не регулярно, щомісячно надає не регулярно не великі суми. На сьогоднішній день відповідач фактично ухиляється від покладеного на нього обов"язку утримувати свою дитину, це зокрема проявляється в тому, що позивач постійно оплачує лікування, відпочинок, одяг, харчування. Позивач зазначає, що їй одній дуже важко утримувати дитину. Просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання їх сина в сумі 7 000 грн. щомісячно і до повноліття дитини.

03.08.2018 року протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями головуючим суддею визначено суддю Величко Т.О.

03.08.2018 року ухвалою судді позов залишено без руху та надано позивачці строк для усунення недоліків.

08.11.2018 року оскільки позивачкою були усунуті недоліки позоу, ухвалою судді продовжено розгляд справи.

Позивачка в судовому засіданні підтримала заявлені позовні вимоги та просила їх задовольнити посилаючись при цьому на обставини справи, викладені в позовній заяві.

Відповідач позовні вимоги про поділ майна визнав. Позовні вимоги про стягнення алміентів визнав частково, пояснивши, що він працює, його середньомісячний заробіток складає 4 200 грн., він згоден сплачувати аліменти на утримання сина, однак не згоден з сумою, вказаною позивачкою.

Вислухавши пояснення позивачки та відповідача, всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 10.09.2005 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено шлюб, зареєстрований Центральним відділом реєстрації шлюбів м.Києва, про що в книзі зроблено запис № 2448 (а.с. 11).

Від даного шлюбу сторони мають дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.12).

Згідно ч.1 ст. 82 ЦПК України Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Судом встановлено, що відповідач у судовому засіданні визнав позов, в частині поділу,виділу майна, а тому до вказаних правовідносин суд застосову. вимоги ст. 82 ч.1 ЦПК України.

Судом встановлено, що за час шлюбу 31.08.2011 року відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу майнових прав на нерухоме майно, згідно якого було придбано кв. АДРЕСА_1 (а.с.13-18)

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об"єктів нерухомого майна щодо об"єкта нерухомого майна, власниками кв. АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , по 1/2 частині.(а.с.19-20).

У судовому засіданні сторони у справі не заперечували, що спільним майном також є транспортний засіб марки "Renault KANGOO", 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , ринкова вартість вказаного транспортного засобу, з вартістю якого 143 000 грн., сторони дійшли згоди.

Згідно ч.1 ст. 82 ЦПК України Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Судом встановлено, що відповідач у судовому засіданні визнав позов, в частині поділу,виділу майна, а тому до вказаних правовідносин суд застосову. вимоги ст. 82 ч.1 ЦПК України.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 ст. 372ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 1 ст.61 СК України встановлено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Статтею 163 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частиною 1 ст. 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Частинами 1, 2 ст. 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сімї.

Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі вище викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про поділ спільного майна подружжя підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо позовних вимог про стягнення алміентів, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України, ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.

Судом встановлено, що дитина проживає з позивачкою за адресою - АДРЕСА_1 та знаходиться майже повністю на утриманні позивачки.

Судом встанволено, що згідно довідки про доходи відповідача, яка ним надано до суду ( а.с.100) відповідач з 02.05.2019 року працює в ТОВ "САВА КЛІМАТИЧНІ СИСТЕМИ", код ЄДРПОУ 42228514 на посаді монтажника систем вентиляції та кондиціювання та його запобітна плата , що нарахована за період з травня 2019 року по серпень 2019 року включно складає 16800,00 грн.

Згідно ч. 1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до вимог ч.1 ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно ч.2 ст.182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Згідно з ч. 1,2 ст. 77 СК України утримання одному з подружжя надається другим із подружжя у натуральній або грошовій формі за їхньою згодою. За рішенням суду аліменти присуджуються одному з подружжя, як правило, у грошовій формі.

Відповідно до ст. 80 СК України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги є обґрунтованими, оскільки неповнолітня дитина сторін проживає разом з позивачкою та перебуває майже повністю на її утриманні, а тому позов підлягає частковому задоволенню, при цьому суд враховує матеріальне становище відповідача, та достатній рівень матеріальної допаомоги для дитини, що може забезпечити нагальні потреби.

Судові витрати підлягають відшкодуванню у порядку ст. 141 ЦПК України згідно підтвердждених доказів.

Керуючись ст.ст. 15, 355, 358, 364, 368, 372, 392 ЦК України, ст.ст. 57, 60, 61, 68, 69,70,71, 175, 180-183 СК України, ст.ст. 4-13, 77-84, 141, 142, 182, 259, 260,264-266, 269 ЦПК України, Постановою Пленуму ВССУ від 07.02.2014 року № 5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав , Постановою Пленуму ВССУ від 21.12.2007 року № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя , суд

Керуючись ст.259 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 , від 1/2 частини, яка належить на праві власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 , на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно,серія та номер:НОМЕР_5 від 27.09.2013 року, припинивши право спільної сумісної власності на 1/2 частину вказаної квартири.

Поділити Автомобіль "Renault KANGOO", 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , та визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 , право власності на вказаний автомобіль, зобов"язавши останнього виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , грошову компенсацію вартості 50 % вартості в сумі 71 500 (сімдесят одну тисячу п"ятсот) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 , зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_4 , на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 4 000 (чотири тисячі) грн.,00 коп., щомісячно, починаючи з дня надходження позову - 04.06.2018 року до досягнення дитиною повноліття.

В решті позовних вимог відмовити.

Допустити негайне виконання рішення суду, в частині сплати аліментів, за один місяць.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 , зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_4 , судовий збір у розмірі 2820 ( дві тисячі вісімсот двадцять) грн.74 коп.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. на користь держави Україна.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з часу проголошення.

Суддя Т.О. Величко