Постанова

від 26.09.2019 по справі 702/892/18

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 22-ц/821/88/19Головуючий по 1 інстанції Категорія: 302090000 Мазай Н.В. Доповідач в апеляційній інстанції Новіков О.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2019 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів :

за участю секретаря Новікова О.М.

Храпка В.Д., Вініченка Б.Б.,

Матюхи В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства Нова Україна на рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 08 квітня 2019 року у складі судді Мазай Н. В. у справі за позовом ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства (СФГ) Нова Україна , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ТОВ Жильнєльфа Вельє , про визнання недійсними правочинів,:

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 , діючи через свого представника ОСОБА_2 , звернулася до суду з позовною заявою до СФГ Нова Україна , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ТОВ Жильнєльфа Вельє , про визнання недійсним договорів оренди земельних ділянок.

В обґрунтування позовних вимог вказала, що їй на підставі державних актів серія та номер: ЧР № 044009 від 05.12.2003 та І-ЧР № 016307 від 04.07.2001 належать земельні ділянки з кадастровими номерами 7123486800:02:001:0145, площею 2,1224 га та 7123486800:02:001:0143, площею 2,026 га, які розташовані в адміністративних межах Теолинської сільської ради Монастирищенського району.

13.01.2012 та 17.07.2012 позивачкою укладено договори оренди земельних ділянок з СФГ Нова Україна , строком на 5 років до 22.09.2018 та 25.09.2018 відповідно, які 22.09.2013 та 25.09.2013 зареєстровані в ДРРП. Оскільки її не влаштовували умови даних договорів, розмір орендної плати за користування земельними ділянками, вона не мала наміру продовжувати орендні відносини з СФГ Нова Україна .

ОСОБА_1 уклала договори оренди земельних ділянок з ТОВ Жильнельфа Вельє , які подано на реєстрацію 28.09.2018 та 02.10.2018 відповідно.

ТОВ Жильнельфа Вельє отримало рішення державного реєстратора речових прав на нерухоме майно про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 43252237, № 43291522, у зв`язку з наявністю суперечності між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно. За даними інформаційних довідок з ДРРП строк дії права opeнди земельних ділянок з кадастровими номерами 7123486800:02:001:0145, 7123486800:02:001:0143 додатковими угодами б/н від 28.08.2018 до договорів оренди земельних ділянок від 13.01.2012 та 17.07.2012 продовжено на 15 років до 22.09.2033 та 24.09.2033 відповідно.

ОСОБА_1 стверджувала, що додаткові угоди з СФГ Нова Україна не підписувала та нікого у передбаченому законом порядку не уповноважувала на підписання додаткових угод.

Просила визнати недійсними додаткові угоди б/н від 28.08.2018 до договорів оренди земельних ділянок №7123486800:02:001:0145, площею 2,1224 га від 13.01.2012 та № 7123486800:02:001:0143, площею 2,026 га від 17.07.2012, розташованих на території Теолинської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області укладених між ОСОБА_1 та СФГ Нова Україна , які стали підставою для продовження права оренди вище вказаних земельних ділянок.

Рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 08 квітня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсною додаткову угоду б/н від 28.08.2018 до договору оренди земельної ділянки № 7123486800:02:001:0145, площею 2,1224 га розташованої на території Теолинської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області від 13.01.2012, укладену між ОСОБА_1 та Селянським (фермерським) господарством Нова Україна , яка є підставою для продовження права оренди вище вказаної земельної ділянки.

Визнано недійсною додаткову угоду б/н від 28.08.2018 до договору оренди земельної ділянки № 7123486800:02:001:0143, площею 2,026 га розташованої на території Теолинської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області від 17.07.2012 укладену між ОСОБА_1 та Селянським (фермерським) господарством Нова Україна , яка є підставою для продовження права оренди вище вказаної земельної ділянки.

Стягнуто з Селянського (фермерського) господарства Нова Україна на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1409(одну тисячу чотириста дев`ять) гривень 60 коп.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи від 13.03.2019 року № 639, 915,927/19-23 обидві додаткові угоди до договору оренди позивачка не підписувала. Сторонами не надано суду достатніх та допустимих доказів, які б давали суду підстави сумніватися в належності та достовірності висновку експертів.

Таким чином ОСОБА_1 не висловлювала та не виражала у будь-який спосіб своє волевиявлення на зміну строку дії договорів, не вчиняла жодних дій, спрямованих на погодження та/або схвалення умов, викладених у додаткових угодах.

Не погоджуючись з таким рішенням, СФГ Нова Україна подало апеляційну скаргу, в якій просять скасувати рішення, мотивуючи тим, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального права, недостатньо повно досліджені письмові докази та дійсні обставини справи, що мають значення для справи.

В апеляційній скарзі зазначається, що задовольняючи позовні вимоги, суд необґрунтовано поклав в основу рішення результати судово-почеркознавчої експертизи.

Апелянт вказує, що у серпні ОСОБА_1 звернулася до СФГ Нова Україна , де її повідомили про можливість укласти додаткові угоди до існуючих договорів оренди землі, відповідно до додаткової угоди зростав розмір орендної плати та термін дії договору. Позивачка взяла вказані додаткові угоди та через кілька днів принесла підписані. Відповідно підприємство зареєструвало додаткові угоди до договорів оренди землі.

Отже підприємство не несе відповідальність за правильність чи неправильність підпису орендодавців та не може цього контролювати.

У поданому відзиві на апеляційну скаргу, представник позивача адвокат Романов О.О. вказує на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Зокрема, зазначає, що твердження апелянта про те, що спірні орендні відносини передбачають необхідність повідомлення орендаря за 6 місяців до закінчення терміну дії договору про небажання продовжувати орендні відносини, не відповідають законодавству, оскільки Закон України Про оренду землі передбачає, що договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено. Крім того ОСОБА_1 повідомляла апелянта про відсутність наміру продовжувати орендні відносини.

Що стосується результатів судово-почеркознавчої експертизи, то представник позивачки вважає висновок експерта за № 639,915,927/19-23 від 13.03.2019 року об`єктивним та не вбачає підстав ставити його під сумнів.

Просить залишити апеляційну скаргу СФГ Нова Україна без задоволення, а рішення суду - без змін.

Дослідивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельних ділянок, розташованих в межах Теолинської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області, кадастровий номер 7123486800:02:001:0145, загальною площею 2,1224 га, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю серії ЧР № 044009, виданий 05 грудня 2003 року, та кадастровий номер 7123486800:02:001:0143, площею 2,026 га, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю серія та номер І-ЧР № 016307, виданий 04.07.2001.

13.01.2012 та 17.07.2012 між ОСОБА_1 та СФГ Нова Україна було укладено договори оренди земельних ділянок, які належать позивачу, строком на 5 років до 22.09.2018 та 25.09.2018 року відповідно.

Відповідно до Прикінцевих положень договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Державну реєстрацію права оренди вказаних земельних ділянок проведено 22 вересня 2013 року та 25 вересня 2013 року відповідно.

Вказані договори оренди землі виконувалися сторонами. Спір щодо виконання цих договорів відсутній.

Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються зокрема Законом України Про оренду землі .

За змістом статей 13, 14 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі, за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Відповідно до ч. 3 ст. 19 вказаного Закону при передачі в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може бути меншим як 7 років.

Частиною першою статті 30 цього ж Закону передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

Згідно з пунктом 1 частини першої та частин третьої, четвертої статті 31 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі припиняється в тому числі і у разі закінчення строку, на який його було укладено. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

28 серпня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача з повідомленням про повернення земельних ділянок площею 2,1224 га та 2,026 га, що знаходяться на території Теолинської сільської ради Монастирищенського району, та які перебувають в оренді СФГ Нова Україна , оскільки закінчується термін договору оренди цих земельних ділянок і вона не має наміру поновлювати строк в порядку передбаченому статтею 33 Закону України Про оренду землі (а.с. 12,13).

26.09.2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ Жильнєльфа Вельє був укладений договір оренди земельної ділянки площею 2,026 га кадастровий номер 7123486800:02:001:0143, строком на 7 років до 26.09.2025 з орендною платою в розмірі 4,5% від вартості земельної ділянки (а.с. 15-17).

23.09.2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ Жильнєльфа Вельє був укладений договір оренди земельної ділянки площею 2,026 га кадастровий номер 7123486800:02:001:0145, строком на 7 років до 23.09.2025 з орендною платою в розмірі 4,5% від вартості земельної ділянки (а.с. 18-20).

Згідно з рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Косолап В.І. , виконавчого комітету Іванівської сільської ради Уманського району Черкаської області № 43252237 від 28.09.2018, № 43291522 від 02.10.2018 у державній реєстрації права оренди земельних ділянок з кадастровими № 7123486800:02:001:0145, № 7123486800:02:001:0143, ТОВ "Жильнєльфа Вельє" відмовлено у зв`язку з тим, що між ОСОБА_1 та СФГ Нова Україна на підставі додаткових угод продовжено термін оренди земельних ділянок строком на 20 років (а.с. 21, 22).

ОСОБА_1 заперечила факт підписання додаткових угод з СФГ Нова Україна .

З висновку експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи №639,915,927/19-23 від 13.03.2019 р. вбачається, що підписи від імені ОСОБА_1 в обох примірниках на додаткових угодах б/н від 28.08.2018 до договорів оренди земельних ділянок № 7123486800:02:001:0143, площею 2,026 га. від 17.07.2012 та № 7123486800:02:001:0145, площею 2,1224 га. від 13.01.2012, розташованих в адміністративних межах Теолинської сільської ради, виконані не ОСОБА_1 (а.с. 92-99).

Отже, позивачка як орендодавець не підписувала спірну додаткову угоду до договору оренди землі, згоди та повноважень на укладання й підписання цих угод іншій особі не надавала, що підтверджується матеріалами справи, тому є всі підстави вважати доведеною відсутність у позивача волевиявлення на укладення спірної додаткової угоди.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України, серед загальних засад цивільного законодавства свобода договору означає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, тощо (ст. ст. 6, 627 ЦК України).

Статтею 12 ЦК України встановлено, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно зі ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо підписано його стороною, що встановлено (ч. 2 ст. 207 ЦК України).

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Ст. 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже доводи позивачки про те, що вона не підписувала додаткові угоди до договорів оренди землі та нікого не уповноважував на підписання (укладення) договорів оренди землі від свого імені, підтверджуються іншими доказами у справі і сумніву не викликають.

Таким чином, оцінивши обставини, всі наявні докази в сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про недійсність оспорюваних правочинів.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що отримання позивачкою орендної плати свідчить про наступне схвалення оспорюваних правочинів.

Така позиція узгоджується з висновком ВССУ від 14.12.16 року у справі № 395/466/15-ц, де зазначено, що отримання власником земельної ділянки грошей від орендаря в якості плати не може свідчити про схвалення ним цього оспореного договору. Аналогічні висновки щодо застосування відповідних норм права викладені у постановах Верховного Суду від 21.03.2018 року у справі №146/293/16-ц, від 04.06.2018 року у справі №479/495/16-ц, від 18.07.2018 року у справі №624/604/16-ц.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги та матеріали справи не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді даної справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які можуть бути підставами для скасування або зміни рішення.

Керуючись ст. ст. 35, 258, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу СФГ Нова Україна залишити без задоволення.

Рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 08 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з часу складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 27 вересня 2019 року.

Судді