Постанова

від 25.09.2019 по справі 635/9447/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

25 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 635/9447/18

провадження № 61-13727св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Приватне акціонерне товариство Весотра-Харків ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Весотра-Харків про стягнення невиплаченої заробітної плати, пов`язаної зі службовим відрядженням,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 12 квітня 2019 року у складі судді Назаренко О. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 13 червня 2019 року у складі колегії суддів: Тичкової О. Ю., Котелевець А. В., Піддубного Р. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в

якому просив стягнути з Приватного акціонерного товариства Весотра-Харків (далі - ПрАТ Весотра-Харків ) заборгованість з виплати заробітної плати, пов`язаної з дебіторською заборгованістю з виплати компенсації за службові відрядження, добові за період з 01 січня 1994 по 12 жовтня 1999 року в розмірі 346 007,48 грн ( 9 934,18 ДМ х 34,83 = 346 007,48 грн).

В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що він з 14 жовтня 1991 року працював у відповідача водієм. У період часу з 1994 року по 1999 рік включно відповідач не сплачував йому заробітну плату в повному обсязі пов`язану зі службовими відрядженнями, а також невірно нараховував добові.

Згідно з довідкою про використання грошових коштів, виданих підзвітній особі ОСОБА_1 АТВТ Весотра-Харків за період 1994 -1999 роки, яку він отримав в Харківському відділі поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області (кримінальне провадження № 42012220430000004 щодо неправомірних дій ПрАТ Весотра-Харків ), дебіторська заборгованість станом на 12 жовтня 1999 року складає 13 649,39 ДМ.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 18 січня 2000 року стягнуто з відповідача на його користь заборгованість з виплати компенсації витрат, пов`язаних зі службовим відрядженням за період з січня 1994 року по 12 жовтня 1999 року в розмірі 3 715,21 ДМ х 2,83 (курс НБУ) = 10 514,04 грн. Судом розглянута справа за кредиторською заборгованістю.

Отже, ПрАТ Весотра-Харків повинно сплатити йому 9 934,18 ДМ дебіторської заборгованості.

Ураховуючи, що станом на 05 лютого 2018 року встановлений НБУ офіційний курс української гривні до євро становив 3 483,6614 грн за 100 євро, позивач просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Харківський районний суд Харківської області ухвалою від 12 квітня 2019 року закрив провадження у справі.

Суд першої інстанції мотивував свою ухвалу тим, що набрало законної сили рішення суду ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Харківський апеляційний суд постановою від 13 червня 2019 року ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 12 квітня 2019 року залишив без змін.

Апеляційний суд мотивував постанову тим, що спір між тими самими сторонами з приводу того самого предмету з тих же підстав вже розглядався судами та з ПрАТ Весотра-Харків вже стягнуті суми відшкодування. Посилання позивача на нові докази не можуть бути підставою для встановлення зміни позивачем підстави чи предмету позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї, їх узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 12 липня 2019 року, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 12 квітня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 13 червня 2019 року з підстав порушення норм процесуального права, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали не з`ясував обставини, що мають значення для справи, а колегія суддів апеляційного суду незаконно з цим погодилася. Висновки судів не відповідають обставинам справи.

Суд першої інстанції без законних на те правових підстав закрив провадження у даній справі, посилаючись на пункт 3 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки до матеріалів справи не долучено жодного рішення (ухвали), яке б набрало законної сили щодо його позовних вимог саме про стягнення невиплаченої заробітної плати.

Посилаючись на рішення Харківського районного суду Харківської області від 18 січня 2000 року, не витребувавши матеріали тієї справи та не маючи належним чином завіреної копії судового рішення, суди дійшли передчасного висновку про те, що спір між тими самими сторонам з приводу того самого предмету з тих ж підстав вже розглядався і тому розглядати цей позов вже не має потреби.

Суди не звернули увагу, що він звертаючись до суду з цим позовом до ПрАТ Весотра-Харків просив стягнути невиплачену заробітну плату, пов`язану із службовим відрядженням, зазначаючи інші підстави ніж раніше та просив стягнути іншу суму заборгованості за інший проміжок часу.

Постановивши ухвалу про закриття провадження у цивільній справі суд першої інстанції, з яким повністю погодився Харківський апеляційний суд, позбавив його права на справедливий, неупереджений повний та об`єктивний розгляд цивільного спору. Не враховуючи, що додані до позовної заяви докази до цього ніколи не досліджувалися судом і заявлена сума позовних вимог раніше не була предметом розгляду суду першої інстанції.

20 серпня 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ПрАТ Весотра-Харків на касаційну скаргу , мотивований тим, що ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права. ОСОБА_1 протягом 19 років, використовуючи своє право на захист, постійно подає до суду позови щодо спору між тими самими сторонами з приводу того самого предмету з тих самих підстав. Вони розглядаються судами по суті і мають закінчений процесуальний розгляд, який не влаштовує позивача, а тому потік позовів не закінчується й на сьогодні. Заборгованості із заробітної плати відповідач перед позивачем не має. Позивач у своєму позові тільки використовує словосполучення заробітна плата , але в самому позові про таку заборгованість мова не йде і доказів про її наявність позивач не надає.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 липня 2019 року відкрито провадження у справі та витребувано її матеріали з Харківського районного суду Харківської області.

06 серпня 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 05 вересня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи встановлені судами

06 квітня 2000 року ОСОБА_1 звертався до Харківського районного суду Харківської області з позовом до ВАТ Весотра-Харків про стягнення заборгованості з компенсації у зв`язку із службовими відрядженням, в якому просив стягнути з ВАТ Весотра-Харків на свою користь 17 000 грн - витрат пов`язаних із службовими відрядженнями в період з 1994 року по 1999 рік (справа № 2-519/2000).

18 січня 2000 року Харківським районним судом Харківської області у справі № 2-519/2000 ухвалено рішення, яким стягнуто з ВАТ Весотра-Харків на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати компенсації витрат, пов`язаних з службовими відрядженнями за період з січня 1994 року до 12 жовтня 1999 року у сумі 10 514, 04 грн. У задоволені вимог про стягнення витрат, пов`язаних з службовими відрядженнями у сумі 7 214,11 грн відмовлено у зв`язку з недоведеністю.

14 листопада 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПрАТ Весотра-Харків про стягнення витрат, пов`язаних із службовими відрядженнями в період з 1994 року по 1999 рік у сумі 17 000 грн, та відшкодування моральної шкоди.

14 травня 2018 року ОСОБА_1 уточнив та доповнив позов, згідно з яким просив стягнути з ПрАТ Весора-Харків на свою користь витрати пов`язані із службовим відрядженням, добовими, витратами із сплати за пальне за період з 01 січня 1994 року по 12 жовтня 1999 року в розмірі 346 007,48 грн, та моральну шкоду в розмірі 17 000 грн (справа № 635/7880/16-ц).

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 14 травня 2018 року, постановлену у справі № 635/7880/16-ц, уточнену та доповнену позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 14 травня 2018 року, ухваленого у справі № 635/7880/16-ц, яке набрало законної сили, в задоволенні позову відмовлено.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої, другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недоведеність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши аргументи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відсутність передбачених законом підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

За змістом пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Відповідно до наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Згідно з частиною другою статті 256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, ухваленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що є таке, що набрало законної сили рішення у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 у цій справі також стосуються стягнення з відповідача на його користь грошових коштів пов`язаних із службовим відрядженням, добовими, витратами за пальне за період з 01 січня 1994 року по 12 жовтня 1999 року в розмірі 346 007,48 грн.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача щодо якої він просить ухвалити рішення, а підставою - обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

У справі, що переглядається та у справах № 2-519/2000 та № 635/7880/16-ц спір виник між тими самими сторонами: позивач ОСОБА_1 , відповідач ПрАТ Весотра-Харків , підстави і предмет позовів у даній справі та в указаних справах є однаковими, а тому суди попередніх інстанцій обґрунтовано закрили провадження у справі.

Аргументи касаційної скарги про те, що він звертаючись до суду з цим позовом просив стягнути з ПрАТ Весотра-Харків невиплачену заробітну плату пов`язану із службовим відрядженням, зазначаючи інші підстави ніж раніше та просив стягнути іншу суму заборгованості за інший проміжок часу, висновки судів не спростовують, оскільки позивач як у цій справі так і у вказаних справах просив стягнути суму заборгованості пов`язану із службовими відрядженнями за період з 01 січня 1994 року по 12 жовтня 1999 року, що підтверджується судовими рішеннями ухваленими у справах № 2-519/2000 та № 635/7880/16-ц, які набрали законної сили. Зазначаючи в цій справі про стягнення заборгованості із заробітної плати пов`язаної з відрядженнями в іншій сумі не може свідчити про нетотожність позовів, оскільки предметом позову залишилася саме заборгованість пов`язана з відрядженнями у вказаний період, що було предметом судових розглядів, і зміна позивачем назви цієї заборгованості, її розміру виходячи з інших критеріїв розрахунку, не змінює предмету позову, який залишився тим самим.

Інші аргументи касаційної скарги були предметом перевірки апеляційного суду, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають та їхніх висновків не

спростовують.

Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі Руїз Торіха проти Іспанії ). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі Гірвісаарі проти Фінляндії ).

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної

інстанцій без змін.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргуОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 12 квітня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 13 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. П. Курило