Рішення

від 19.09.2019 по справі 525/753/18

ВЕЛИКОБАГАЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 525/753/18

Провадження №2/525/21/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.09.2019 Великобагачанський районний суд Полтавської області в складі: головуючого-судді Хоролець В.В., при секретарі Гавриш О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Велика Багачка Полтавської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , що діє як законний представник малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до Великобагачанської селищної ради Полтавської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області та Великобагачанська районна державна адміністрація Полтавської області як орган опіки та піклування, -

в с т а н о в и в:

З позовної заяви ОСОБА_1 , яка діє в інтересах та як законний представник малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_3 , останнім постійним місцем проживання якого було АДРЕСА_1 . До складу спадкового майна після смерті ОСОБА_3 , поряд з іншим, як вказує позивач у справі, увійшло майно, яке перебуває на балансі СФГ Світанок , яке є його статутним капіталом (єдиним засновником СФГ Світанок був ОСОБА_3 ), а також земельна ділянка для ведення фермерського господарства площею 46,8433 га, яка розташована на території Великобагачанської селищної ради Полтавської області за межами села Якимове Великобагачанського району Полтавської області. Вказує, що дана земельна ділянка була передана ОСОБА_3 в користування із земель запису на підставі рішення 10 сесії 21 скликання Якимівської сільської ради народних депутатів Великобагачанського району Полтавської області від 16.10.1992 року, на яку був виданий Державний акт на право постійного користування, але який був ним втрачений. Рішенням Великобагачанського районного суду Полтавської області від 15.11.2017 року, яке набрало законної сили 18.02.2018 року (постанова суду апеляційної інстанції), визнано за ОСОБА_3 право постійного користування земельною ділянкою, що знаходиться на території Якимівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області площею 47,0 га. Після даного судового рішення ОСОБА_3 було замовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відведення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення фермерського господарства, але присвоїти кадастровий номер на цю земельну ділянку, отримати витяг з НКС, зареєструвати в Єдиному реєстрі як інше речове право та укласти договір емфітевзису з власником земельної ділянки він за життя не встиг і раптово помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач зазначає, що у статуті СФГ Світанок , яке створено ОСОБА_3 , визначається, що дане господарство створено для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, вирощування зернових та технічних культур, заготівлі, виробництва та переробки сільськогосподарської продукції як на промисловому рівні, зайняття її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства відповідно до закону. Позивач також вказує, що земельна ділянка на право постійного користування землею надавалася ОСОБА_3 як голові СФГ у межах діючого законодавства для створення СФГ Світанок та подальшого ведення на них фермерського господарства. На даний час дане господарство є діючим суб`єктом господарювання і свою господарську діяльність здійснює відповідно до цілей, визначених статутом та виключно на земельних ділянках, які надавалися в постійне користування голові цього господарства ОСОБА_3 , при цьому, будь-які інші земельні ділянки у користуванні та у власності СФГ Світанок відсутні. Також позивач вказує, що вона, як законний представник малолітньої дитини ОСОБА_2 , яка є єдиною спадкоємицею після смерті голови СФГ Світанок та бувший член СФГ, бажає продовжити діяльність фермерського господарства та виконувати функції уповноваженої особи відповідно до ст.6 Закону України Про фермерське господарство від імені малолітньої дочки.

Посилаючись на вищевикладені обставини, ряд положень Закону України Про фермерське господарство , ЦК та ЗК України, а також на те, що дочка позивача у справі ОСОБА_2 як єдиний спадкоємець за законом прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 , проте з урахуванням підстав відмови нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, позивач змушена звернутися до суду з позовом, в якому з урахуванням заяви від 03.07.2018 року просила визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в порядку спадкування за законом правонаступником з усіма правами та обов`язками померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 засновника СФГ Світанок (с. Якимове Великобагачанського району Полтавської області, ідентифікаційний код 21044639) ОСОБА_3 та визнати, що на момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 належало право постійного користування земельною ділянкою, що знаходиться на території Якимівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області площею 47,0 га (на сьогодні Великобагачанська об`єднана територіальна громада) (а.с.а.с.3-5,64).

Загальне позовне провадження відкрито ухвалою суду від 03.07.2018 року і підготовче засідання призначено на 15.08.2018 року. Підготовче засідання у справі з 15.08.2018 року відкладено на 06.09.2018 року у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному. Цією ж ухвалою витребувано з Великобагачанської державної нотаріальної контори інформацію про те, хто прийняв спадщину (відмовився від її прийняття) після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 та чи надходили претензії кредиторів. Дана інформація надійшла до суду та приєднана до матеріалів справи (а.с.а.с.78-81).

Від третьої особи у справі надійшли пояснення у справі, в яких третя особа Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області вважає позовні вимоги безпідставними і в їх задоволенні просить суд відмовити (а.с.а.с.82-84).

Відповідач у справі Великобагачанська селищна рада Полтавської області копію позовної заяви з додатками отримала 04.07.2018 року (а.с.72), проте відзиву на позов не подавала, а також не подавала будь-яких заяв по суті справи (у розумінні ст.174 ЦПК України) згідно поданої позовної заяви ОСОБА_1 в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2

Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 01.08.2018 року заяву позивача у справі ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено та заборонено іншим особам вчиняти дії щодо земельної ділянки, яка була передана ОСОБА_3 у користування із земель запису на підставі рішення 10 сесії 21 скликання Якимівської сільської ради народних депутатів Великобагачанського району Полтавської області від 16.10.1992 року площею 47,0 га, яка знаходиться на території на сьогодні Великобагачанського району Полтавської області, а саме розпоряджатися нею, передавати у власність чи в оренду рішенням чи розпорядженням, збирати на ній врожай (провадження 2/525/278/2018 за заявою ОСОБА_1 в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 про забезпечення позову зберігається в матеріалах даної цивільної справи).

Ухвалою Великобагачанського районного суду Полтавської області від 06.09.2018 року було зупинено провадження у справі №525/753/18 за позовом ОСОБА_1 , що діє як законний представник малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до Великобагачанської селищної ради Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання особи правонаступником засновника СФГ та про визнання права постійного користування земельною ділянкою в порядку спадкування до залучення до участі у справі всіх можливих правонаступників померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 (а.с.102).

Ухвалою Великобагачанського районного суду Полтавської області від 14.08.2019 року поновлено за ініціативою суду провадження у даній цивільній справі (а.с.123).

Підготовче зсідання у справі проведено 14.08.2019 року та до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору залучено Великобагачанську районну державну адміністрацію Полтавської області як орган опіки та піклування (а.с.а.с.124-125).

Про день і час судового розгляду справи всі учасники сповіщені в порядку, передбаченому ЦПК України (а.с.а.с.131-136); від позивача у справі ОСОБА_1 , її представника адвоката Ситник О.В. надійшли заяви з додатками про підтримання заявлених позовних вимог та розгляд справи у їх відсутність (а.с.а.с.137-142,143); від третьої особи у справі Великобагачанської райдержадміністрації як органу опіки та піклування до суду надійшла заява та пояснення про не заперечення щодо задоволення позовних вимог в інтересах малолітньої дитини (а.с.а.с.144,145). Представник відповідача у справі Великобагачанської селищної ради Полтавської області в судове засідання не з`явився, а також не з`явився представник третьої особи у справі Головного управління ДГК у Полтавській області, вказані учасники справи належним чином сповіщені про день і час розгляду справи (а.с.а.с.133,136), про причини неявки суду не повідомляли.

Враховуючи неявку сторін та третіх осіб в судове засідання, суд вирішив можливим розглянути справу у відсутність учасників справи на підставі наявних у справі доказів, при цьому керуючись положеннями ч.2 ст.247 ЦПК України та Рішенням Конституційного Суду України №16-рп/2011 від 08.12.2011 року (справа про фіксування судового процесу технічними засобами).

Суд, дослідивши письмові докази по справі, надані особами, що беруть участь у справі на засадах змагальності та диспозитивності, вивчивши заяви по суті справи, які подані учасниками справи та всі докази в їх сукупності і давши цим доказам в їх сукупності та взаємозв`язку відповідну оцінку приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 , що діє як законний представник малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до Великобагачанської селищної ради Полтавської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області та Великобагачанська районна державна адміністрація Полтавської області як орган опіки та піклування підлягають задоволенню, виходячи з таких підстав.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Стаття 15 ЦК України (норма матеріального права) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Про це вказується у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.05.2018 року.

В цьому контексті необхідно зазначити, що за статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов`язків цивільного характеру (п.36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 року у справі Голден проти Сполученого королівства ) та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст.12 ЦПК України).

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.13 ЦПК України (диспозитивність цивільного судочинства), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У розумінні цивільно-процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача, стосовно якої він просить ухвалити рішення, у матеріальному розумінні - це певна річ (об`єкт), щодо якої виник спір.

Як вказав Верховний Суд у своїй постанові від 16.05.2018 року, відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. Тобто, право визначення кола відповідачів у конкретній справі належить виключно позивачу, який звертається з відповідними позовними вимогами до суду.

Зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вбачається, що нею при зверненні до суду з відповідним цивільним позовом визначено такий суб`єктний склад учасників справи - відповідачем визначено Великобагачанську селищну раду Полтавської області, а третьою особою у справі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору визначено Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області (а.с.а.с.3-5).

Судом встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , останнім постійним місцем проживання якого було село Якимове Великобагачанського району Полтавської області помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в селищі Велика Багачка Полтавської області, про що Великобагачанським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Полтавській області видано свідоцтво про смерть (а.с.7).

Малолітня дитина ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , її батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження цієї дитини (а.с.37).

Селянське (фермерське) господарство Світанок зареєстроване належним чином в ЄДРПОУ, розташоване в АДРЕСА_1 , йому присвоєно ідентифікаційний код юридичної особи 21044639, засновником та кінцевим бенефіціарним власником даного господарства є ОСОБА_3 (а.с.а.с.10-11).

Згідно Статуту селянського (фермерського) господарства Світанок (стаття 1, п.1.2) вбачається, що засновником даного господарства є громадянин України ОСОБА_3 , членом цього господарства є ОСОБА_1 (а.с.а.с.12-16).

Відповідно до статті 6 Статуту даного господарства, основною метою його діяльності є отримання прибутку шляхом виробництва сільськогосподарської продукції, її переробки, реалізації та здійснення інших видів діяльності. Предметом діяльності господарства, зокрема, є ведення товарного сільськогосподарського виробництва, вирощування зернових та технічних культур, заготівля, виробництво та переробка сільськогосподарської продукції як на промисловому рівні (п.6.1 Статуту).

Положеннями статті 7 Статуту СФГ Світанок визначаються землі, які можуть бути у власності та користуванні для цілей здійснення його господарської діяльності. Згідно п.7.2 цього Статуту, землі господарства складаються, зокрема, із земельної ділянки, що належить на праві власності або на праві постійного користування господарству як юридичній особі, земельних ділянок, що належить засновникам господарства та членам господарства.

Стаття 9 цього Статуту визначає майно господарства, яке входить до його складу та використовується для цілей діяльності цього фермерського господарства. Зокрема, відповідно до п.9.1 вказаного Статуту, до складу майна фермерського господарства можуть входити будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством, одержані доходи, право користування землею (право оренди) та іншими об`єктами на підставах, що не заборонені законом.

Також, статтею 13 Статуту СФГ Світанок визначається спадкування майна господарства. Згідно п.13.1 цього Статуту, спадкування майна господарства здійснюється відповідно до діючого на час відкриття спадщини законодавства. У випадку смерті одного із засновників до складу спадщини входить його частка у складеному капіталі господарства, а також право на участь у господарстві згідно ст.1219 ЦК України (п.13.2 Статуту).

З довідки голови СФГ Світанок №16 від 12.06.2018 року вбачається, що на балансі даного господарства числяться основні засоби вартістю 7,8 тисяч грн., з них автомобіль ГАЗ-3309 вартістю 7,8 тис. грн. (а.с.141).

З фотокопії квитанції за 2018-2019 роки та відповідної банківської виписки вбачається, що СФГ Світанок сплачує до бюджету Великобагачанської об`єднаної територіальної громади єдиний податок із сільськогосподарських товаровиробників та інші платежі, що вказує на те, що дане господарство продовжує працювати згідно своєї статутної діяльності (а.с.а.с.138,139,140).

Відповідно до частин 4,5 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Судом встановлено, що рішенням Великобагачанського районного суду Полтавської області від 15.11.2017 року (справа №525/820/17) визнано за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованим у встановленому порядку на проживання в АДРЕСА_1 право постійного користування земельною ділянкою, що розташована на території Якимівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області площею 47,0 га відповідно до рішення 10 сесії 21 скликання від 16.10.1992 року Якимівської сільської ради народних депутатів Великобагачанського району Полтавської області; в задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено (а.с.а.с.23-27). Обставини та підстави, на яких суд першої інстанції дійшов висновку про визнання на ОСОБА_3 права постійного користування вищевказаною земельною ділянкою наведені в даному судовому рішенні. Також, підстави та порядок передання відповідної земельної ділянку ОСОБА_3 у користування, а також прийняті з цього приводу рішення відповідних органів були предметом судового розгляду цивільної справи №525/820/17, відповідно, з огляду на зміст положень ст.82 ЦПК України та заявлені позовні вимоги в межах розгляду цивільного позову ОСОБА_1 в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 , такі рішення відповідних органів не є предметом розгляду цієї цивільної справи №525/753/18. Спірні правовідносини сторін в цій справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 суд вирішує з урахуванням обгрунтування доводів позовної заяви, а також спірних правовідносин щодо спадкування після смерті ОСОБА_3

Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 08.02.2018 року апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області залишено без задоволення, а рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 15.11.2017 року залишено без змін (а.с.а.с.28-29).

Отже, за життя ОСОБА_3 за ним було визнано право постійного користування земельною ділянкою, що розташована на території Якимівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області площею 47,0 га відповідно до рішення 10 сесії 21 скликання від 16.10.1992 року Якимівської сільської ради народних депутатів Великобагачанського району Полтавської області.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи (ст.76 ЦПК України).

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2 ст.77 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).

Частиною 1 ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин 5,6 ст.81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно частин 1,2 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд при оцінці наявних у справі доказів повинен виконувати положення ст.89 ЦПК України та враховувати висновки, які викладені у Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Кобець проти України від 14.02.2008 року та у Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Бочаров проти України (остаточне рішення від 17.06.2011 року) про те, що суд при оцінці доказів повинен керуватися критерієм доведення поза розумним сумнівом ; таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.

З доводів позовної заяви ОСОБА_1 , що діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 , поряд з іншим, вбачається, що земельна ділянка надавалася ОСОБА_3 як голові СФГ у межах діючого законодавства для створення СФГ Світанок та подальшого ведення на ній фермерського господарства; при цьому, на даний час і після смерті ОСОБА_3 вказане господарство є діючим суб`єктом господарювання і здійснює свою господарську діяльність на земельній ділянці, що була надана ОСОБА_3 відповідно до рішення 10 сесії 21 скликання від 16.10.1992 року Якимівської сільської ради народних депутатів Великобагачанського району Полтавської області, при цьому, будь-які інші земельні ділянки у користуванні та у власності СФГ Світанок відсутні.

З досліджених матеріалів справи вбачається, що 09.02.2018 року (після набрання вищевказаним судовим вирішенням законної сили) ОСОБА_3 замовив в Державному підприємстві Полтавський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення фермерського господарства на підставі поданих документів за власні кошти на території Великобагачанської селищної ради за межами села Якимове Великобагачанського району Полтавської області (а.с.а.с.17-22,30-36), проте за життя ОСОБА_3 дана технічна документація виготовлена не була, відповідно, присвоїти кадастровий номер на дану земельну ділянку, отримати витяг з національної кадастрової системи та зареєструвати в єдиному реєстрі як інше речове право та укласти договір емфітевзису з власником земельної ділянки ОСОБА_3 не встиг, оскільки помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З повідомлення виконуючої обов`язки в порядку заміщення державного нотаріуса Великобагачанської держнотконтори, завідувача Решетилівською держнотконторою Кириченко Т.М. від 19.07.2018 року №01-09/739, Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину), з Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) та копій документів зі спадкової справи вбачається, що у Великобагачанській державній нотаріальній конторі заведена спадкова справа №92/2018 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 ; спадщину після його смерті за законом прийняла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про право на спадщину на її ім`я не видавалося, заповіт не посвідчувався, заяви від інших спадкоємців та кредиторів не надходили (а.с.а.с.78-81).

З постанови від 02.05.2019 року №307/02-31, винесеної виконуючим обов`язки державного нотаріуса Великобагачанської державної нотаріальної контори, державним нотаріусом Новосанжарської державної нотаріальної контори Уманець М.В. про відмову у вчиненні нотаріальної дії вбачається, що 02.05.2019 року до Великобагачанської державної нотаріальної контори звернулася ОСОБА_1 , що діє як законний представник малолітньої дитини-дочки ОСОБА_2 з проханням видати на її ім`я свідоцтво про право на спадщину за законом на СФГ Світанок , ідентифікаційний код 210044639 (єдиним засновником якого був померлий) після померлого ОСОБА_3 ; нотаріусом встановлено, що після смерті ОСОБА_3 заведена спадкова справа №92/2018, спадщину після нього прийняла малолітня дитина ОСОБА_2 (дочка ОСОБА_3 ). 18.02.2019 року на ім`я ОСОБА_2 було видане свідоцтво на транспортний засіб. В той же час уповноважений нотаріус вказав, що при розгляді заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на СФГ Світанок статутний капітал у засновками СФГ Світанок відсутній. Відповідно, даний нотаріус виніс постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з тим, що фермерське господарство є юридичною особою, а спадкуванню підлягає тільки майно фізичної особи, що належить їй на праві приватної власності, у спадкодавця був відсутній статутний капітал, який міг би бути успадкований (а.с.142).

З листа виконуючої обов`язки державного нотаріуса Великобагачанської держнотконтори, державного нотаріуса Решетилівської держнотконтори Кириченко Т.В. №02-14/639 від 21.06.2018 року на ім`я ОСОБА_1 вбачається, що даним нотаріусом роз`яснено особливості застосування положень ст.ст.1218-1219 ЦК України щодо спадкування після смерті особи, який був членом фермерського господарства та зазначено, що внаслідок неврегульованості законодавством питання спадкування майна фермерського господарства, оформлення спадщини після померлого голови фермерського господарства відбувається в судовому порядку (а.с.8).

Відповідно до ч.1 ст.14 Закону України Про фермерське господарство фермерське господарство та його члени відповідно до закону мають право, зокрема продавати або іншим способом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину.

Відповідно до ст.19 Закону України Про фермерське господарство до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Згідно із ч.1 ст.20 даного Закону, майно фермерського господарства належить йому на праві власності. Член фермерського господарства має право на отримання частки майна фермерського господарства при його ліквідації або у разі припинення членства у фермерському господарстві. Розмір частки та порядок її отримання визначаються статутом фермерського господарства. Статтею 23 Закону України Про фермерське господарство передбачено, що успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

У відповідності до положень ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217 ЦК України).

Згідно ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися на момент його смерті.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч.ч.1,2 ст.1220 ЦК України).

Відповідно до ст.1225 ЦK України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

У відповідності до вимог ч.1 ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають, зокрема, діти спадкодавця.

Малолітня дитина - ОСОБА_2 , народження ІНФОРМАЦІЯ_1 є дочкою померлого ОСОБА_3 (а.с.37), тобто є спадкоємницею першої черги за законом після його смерті. При цьому, в силу свого віку, від імені малолітньої дитини ОСОБА_2 діє її законний представник мати ОСОБА_1 .

Згідно ч.1 ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч.5 цієї статті).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (ч.1 ст.1269 ЦК України).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно (ч.1 ст.1297 ЦК України).

Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 Про судову практику у справах про спадкування , якою встановлено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами загального провадження.

Статтею 55 Конституції України установлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Аналогічні положення містяться у ч.1 ст.15 ЦК України та ст.4 ЦПК України.

Отже, з досліджених матеріалів справи вбачається, що спадкоємець першої черги за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , який був засновником СФГ Світанок - ОСОБА_2 , народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , від імені якої та в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_1 , яка у встановленому порядку прийняла спадщину після смерті батька ОСОБА_3 і на ім`я якої було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на транспортний засіб, а у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно СФГ Світанок було відмовлено, відповідно, вона не може в даний час отримати відповідне свідоцтво про право на спадщину з підстав, які наведені у листі виконуючої обов`язки державного нотаріуса Великобагачанської держнотконтори, державного нотаріуса Решетилівської держнотконтори Кириченко Т.В. №02-14/639 від 21.06.2018 року та які вказані державним нотаріусом у постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 02.05.2019 року, тому позивач ОСОБА_1 як законний представник в інтересах малолітньої особи (дитини ОСОБА_2 ) змушена звернутися до суду з відповідним позовом.

Відповідно до змісту ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Також, у п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 Про судове рішення у цивільній справі зазначено, що в мотивувальній частині кожного рішення у разі необхідності мають бути посилання на Конвенцію та рішення Європейського суду, які згідно з Законом №3477 Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини є джерелом права і підлягають застосуванню в такій справі .

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та Протоколи до неї є складовою національного законодавства України.

Рішення Європейського суду є офіційною формою роз`яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв`язку з цим - джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свої власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В рішенні Європейського суду з прав людини Проніна проти України в пп.25,26 Європейський суд, визнаючи порушення вимог ч.1 ст.6 Конвенції зазначив, що національні суди не вчинили жодної спроби проаналізувати позов заявниці з точки зору доводів заявниці щодо порушення вимог Конституції України попри пряме посилання у кожній судовій інстанції, хоча ці доводи були специфічними, доречними та важливими.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу та пріоритет над іншими нормативно-правовими актами. Закони та підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції і повинні відповідати їй. Норми Конституції є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Конституційний Суд України у Рішенні від 02.11.2004 року у справі №15-рп/2004 зазначив, що верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним із проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права .

У відповідності з вимогами п.1 ст.6, Протоколу №1 ст.14 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, практики Європейського суду, висловленої у справах Рисовський проти України та Кривенький проти України дано аналіз питанню власності в контексті ст.1 протоколу №1 Конвенції. З цих справ можна зробити висновок, що право користування землею розглядається з позиції поняття власності особи. Також, держава (державні органи) не вправі свавільно , всупереч вимог закону, позбавляти особу права власності (чи права користування). Європейський Суд наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (рішення у справі Іатрідіс проти Греції , заява №31107/96, п.58). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (пункт 42 рішення у справі Антріш проти Франції від 22.09.1994 року та пункти 49-62 рішення у справі Кушоглу проти Болгарії , заява №48191/99 від 10.05.2007 року).

Отже, враховуючи сукупність вищевикладеного, реалізації положень ст.ст.8,55 Конституції України, проаналізувавши відповідне законодавство, що регулює сферу суспільних відносин в частині виниклих правовідносин в межах поданого позову, враховуючи сукупність досліджених доказів по справі у їх взаємозв`язку та подальшого належного виконання судового рішення, з урахуванням принципу юридичної визначеності, наявності судового рішення щодо ОСОБА_3 в цивільній справі №525/820/17, яке набрало законної сили та підстав, що наведені у листі виконуючої обов`язки державного нотаріуса Великобагачанської держнотконтори, державного нотаріуса Решетилівської держнотконтори Кириченко Т.В. №02-14/639 від 21.06.2018 року та які вказані державним нотаріусом у постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 02.05.2019 року, з урахуванням забезпечення реалізації права спадкування в інтересах малолітньої дитини, яка в установленому порядку прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 , а також враховуючи вищенаведену практику ЄСПЛ щодо захисту права власності (під яким також розуміється і відповідне право користування майном), суд приходить до висновку, що є підстави для задоволення заявлених ОСОБА_1 в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 позовних вимог в межах розгляду даної цивільної справи.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.8,55 Конституції України, ч.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.14,19,20,23 Закону України Про фермерське господарство , ст.ст.15,16,1216-1218,1261,1268,1269,1297 ЦК України, ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , ст.ст.4,11,12,13,49,76-80,81,83,89,247,259,263-265,272-273 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , що діє як законний представник малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до Великобагачанської селищної ради Полтавської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області та Великобагачанська районна державна адміністрація Полтавської області як орган опіки та піклування задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в порядку спадкування за законом правонаступником з усіма правами та обов`язками померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 засновника селянського (фермерського) господарства Світанок (с. Якимове Великобагачанського району Полтавської області, ідентифікаційний код 21044639)- ОСОБА_3 .

Визнати, що на момент смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , останнім постійним місцем проживання якого було с. Якимове Великобагачанського району Полтавської області, йому належало право постійного користування земельною ділянкою площею 47,0 га, що розташована на території Якимівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області (на даний час Великобагачанська об`єднана територіальна громада).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до пп.15.5 п.15 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Великобагачанський районний суд Полтавської області.

На виконання п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України судом зазначається повне найменування сторін: позивач ОСОБА_1 , яка діє як законний представник в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця проживання АДРЕСА_2 ; представник позивача адвокат Ситник Оксана Володимирівна, місце знаходження АДРЕСА_3 ; відповідач Великобагачанська селищна рада Полтавської області, місце знаходження сел. Велика Багачка, вул. Каштанова, 20; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, місце знаходження м. Полтава, вул. Уютна, 23; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Великобагачанська районна державна адміністрація Полтавської області як орган опіки та піклування, місце знаходження сел. Велика Багачка, вул. Шевченка, 73 Полтавської області.

Повний текст рішення складений 29 вересня 2019 року.

Суддя В.В. Хоролець