Рішення

від 24.09.2019 по справі 234/8147/17

КРАМАТОРСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 234/8147/17

Провадження № 2/234/1348/19

Рішення

іменем України

24 вересня 2019 року м. Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області у складі судді Ткачової С.М., за участю секретаря Аксеніної В.М.,

№ 234/8147/17, номер провадження № 2/234/1348/19

за позовом Державного навчального закладу Донецький центр професійно-технічної освіти державної служби зайнятості

до ОСОБА_1

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Донецький обласний центр зайнятості

про стягнення зайве нарахованих та отриманих грошових коштів.

учасники справи:

позивач: Державний навчальний заклад Донецький центр професійно-технічної освіти державної служби зайнятості

відповідач: ОСОБА_1

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Донецький обласний центр зайнятості

1. Стислий виклад позиції позивача та заперечення відповідача:

02.06.2017 року позивач звернувся до Краматорського міського суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення зайве нарахованих та отриманих грошових коштів, в обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що відповідач працювала в Державному навчальному закладі "Донецький центр професійної-технічної освіти державної служби зайнятості" головним бухгалтером у період з 02.02.2015 року по 08 лютого 2016 року. Протягом указаного періоду ОСОБА_1 була відповідальним розпорядником коштів навчального закладу з правом другого підпису. Згідно з наказом Донецького обласного центру зайнятості був здійснений комплексний контрольний захід щодо ревізії фінансово-господарської діяльності навчального закладу з 01.12.2014 року по 25.02.2016 року, тобто фактично за час роботи головного бухгалтера ОСОБА_1 Було проведено перевірку дотримання вимог діючого законодавства щодо правильності нарахування заробітної плати, встановлення надбавок до посадових окладів, відпускних, лікарняних , заробітної плати на період відрядження. Перевірка нарахування заробітної плати та її складових проводилась вибірково за 2015 рік. В результаті проведення контрольного заходу били встановлені багаточисельні порушення службової та фінансової дисципліни з боку головного бухгалтера, в тому числі у веденні бухгалтерського обліку та фінансової звітності, в нарахуванні заробітної плати у вигляді систематичних переплат. Таким чином, в результаті проведеної комплексної перевірки була встановлена зайве нарахована та отримана ОСОБА_1 сума, а саме: переплата за суміщення посад за листопад-грудень 2015р.- 2460,98 грн., щомісячна премія за IV, IX, X, XII 2015 р. - 3240,08 грн., заробітна плата за період відрядження -790,48 грн., відпускних-509,27 грн., що в сумі становить 7000,81 грн.. Просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного навчального закладу "Донецький центр професійно-технічної освіти державної служби зайнятості" зайве нараховані і отримані кошти в сумі 6540 грн. 33 коп..

Відповідач позов не визнала, надала письмові заперечення суду, просила відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог,в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений. Письмових заперечень проти позову не надано.

2. Заяви (клопотання ) учасників справи.

06.09.2017 року до суду надійшло клопотання про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - Донецький обласний центр зайнятості.

20.11.2017 року представником позивача Сергієнко І.О. надано заяву про розгляд справи за участі позивача, не заперечує проти ухвалення заочного рішення суду.

30.01.2018 року позивачем надано заяву на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.

16.05.2018 року позивачем надано заяву про поновлення строку, встановленого ч.3 ст. 233 КЗпП.

16.05.2018 року позивачем надано заяву про розгляд справи за відсутності позивача.

11.12.2018 відповідач звернулась до суду з заявою про перегляд заочного рішення Краматорського міського суду від 16.05.2018.

22.07.2019 позивач звернувся до суду з заявою про підтримання позову та на підставі наданих доказів просив суд задовольнити позов.

24.09.2019 відповідач звернулась з заявою про розгляд справи за її відсутності, просила відмовити в задоволенні позову.

3. Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 06.09.2017 року задоволення клопотання позивача про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - Донецький обласний центр зайнятості.

Ухвалою суду від 15 січня 2918 року позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків.

16.05.2018 року на підставі наявних у справі доказів, відповідно вимог ст. ст. 280, 281 ЦПК України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

16.05.2018 року заочним рішенням Краматорського міського суду позовні вимоги позивача задоволені.

Ухвалою Краматорського міського суду від 30.01.2019 скасовано заочне рішення Краматорського міського суду від 16.05.2019.

Протокольними ухвалами від 24.09.2019 року заява позивача від 22.07.2019 та заява від відповідача від 24.09.2019 задоволені.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

4. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Відповідно до копії наказу Держаного навчального закладу Донецький професійно-технічної освіти державної служби зайнятості № 11-к від 02.02.2015 року ОСОБА_1 , призначена на посаду головного бухгалтера з 02.02.2015 року (а. с. 5).

Відповідно до копії посадової інструкції головного бухгалтера державного навчального закладу Донецький центр професійно-технічної освіти державної служби зайнятості , головний бухгалтер здійснює організацію бухгалтерського обліку та звітності з дотриманням єдиних методологічних принципів, установлених діючим законодавством України (а.с.15-17).

Наказом № 51-к від 30.11.2015 року Державного навчального закладу Донецький центр професійно-технічної освіти Державної служби зайнятості доручено ОСОБА_1 . виконання без звільнення її від основної роботи додаткової роботи за вакантною посадою провідного бухгалтера у режимі суміщення посад з 01.12.2015 року (а.с.57).

Так, за результатами комплексного контрольного заходу Державного навчального закладу Донецький центр професійно-технічної освіти Державної служби зайнятості Донецьким обласним центром зайнятості від 25.04.2016 року, проведеним з 25.02.2016 року по 21.03.2016 рік за період з 01.12.2014 р. по 25.02.2016 р. встановлено порушення п.2.п.3 розд. 3, п.10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, п. 4.3 Положення про преміювання працівників Державного навчального закладу Донецький центр професійно-технічної освіти Державної служби зайнятості , підпункту а підпункту 3 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери від 30 серпня 2002 року№ 1298, наказу Міністерства освіти і науки України від 26.09.2005 року №557 Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ постанов КМУ від 03.04.1993р № 245 Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ та організацій , від 09.12.2015 № 526 Про внесення змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення , яка в зазначеній частині діяла до 09.12.2015, що призвело до численних порушень у нарахуванні заробітної плати (а.с. 7-11).

З розрахунку переплати заробітної плати ОСОБА_1 вбачається, що переплати щомісячної премії, в чому числі нарахованої за суміщення головного бухгалтера ОСОБА_1 становить 3240,08 грн., переплата заробітної плати на період відрядження -790,48 грн., переплати за суміщення за листопад -грудень 2015 з урахуванням 50% надбавки за складність та напруження в роботі 2460,98 грн., компенсація відпускних- 509,27 грн. (а.с.18-19).

Наказом № 2-к від 01.02.2016 року ОСОБА_1 звільнено з займаної посади головного бухгалтера 08 лютого 2016 року за угодою сторін, згідно п. 1 ст. 36 КЗпП (а.с.6).

Відповідно до положення ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

Працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу (ч.1 ст.102-1 КЗпП України).

Статтею 2 Закону України Про оплату праці визначено структуру заробітної плати, а саме: основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців ; додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій; інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Згідно з ч. 2 ст. 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Стаття 1212 ЦК України зобов`язує особу, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), повернути потерпілому це майно.

Згідно з ч. 1 ст. 1215 Цивільного кодексу України не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України № 13 від 24.12.1999 року Про практику застосування судами законодавства про оплату праці … До лічильних помилок належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період тощо. Не можуть вважатися ними не пов`язані з обчисленнями помилки в застосуванні закону та інших нормативно-правових актів, у тому числі колективного договору.

Отже, закон встановлює два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.

Правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, отже, зазначене у ст. 1215 ЦК України майно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів (правова позиція, висловлена в ухвалі ВССУ від 08 липня 2015 року в справі № 6-13997св15).

Згідно ч.3 ст.233 КЗпП для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

Позивач просить поновити строк, встановлений частиною 3 ст. 233 КЗпП, зазначивши, що пропуск строку відбувався у зв`язку з тим, що відповідач, колишній головний бухгалтер навчального закладу, після закінчення ревізії фінансово-господарської діяльності надавала підстави бути впевненими в добровільному погашенні суми боргу, який виник з її вини, так як це зробили всі інші працівники установити.

Відповідно до ч.1 ст. 234 КЗпП у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1992 року № 14 "Про судову практику у справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками", роз`яснено, що судам необхідно перевіряти, чи додержаний власником або уповноваженим ним органом встановлений ст. 233 КЗпП річний строк з дня виявлення заподіяної працівником шкоди для звернення в суд з позовом про її відшкодування. Днем виявлення шкоди слід вважати день, коли власнику або уповноваженому ним органу стало відомо про наявність шкоди, заподіяної працівником. Днем виявлення шкоди, встановленої в результаті інвентаризації матеріальних цінностей, при ревізії або перевірці фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації, слід вважати день підписання відповідного акта або висновку.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" від 24.10.2008 року зазначено, що відповідно до ст. 3 КЗпП до трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Суд встановив, що позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 02.06.2017 року, а факт виявлення заподіяної працівником шкоди було виявлено 25.04.2016 року за результатами комплексного контрольного заходу Державного навчального закладу "Донецький центр професійно-технічної освіти Державної служби зайнятості".

Відповідач у своїх запереченнях (а.с. 141-146) вказала, що позовні вимоги не визнає, була звільнена за угодою сторін з посади головного бухгалтера навчального закладу Донецький центр професійно-технічної освіти державної служби професійно-технічної освіти державної служби зайнятості 08.02.2016 року. Комплексний контрольний захід щодо ревізії фінансово-господарської діяльності навчального закладу було проведено з 25.02.2016 року по 21.03.2016 року, тобто після її звільнення. Про результати проведення контрольного заходу її не повідомили , з актом перевірки не ознайомлювали. За період роботи з 02.02.2015 року по 08.02.2016 року не було жодного документального підтвердження порушення службової або фінансової дисципліни з боку головного бухгалтера. Відпускні, індексація, щомісячні премії, заробітна плата за період відрядження нараховувалась відповідно до діючого законодавства. Крім того вважає, що позивач пропустив строк, який передбачений КЗпП , для звернення до суду з такими вимогами.

Посилання позивача на те, що відповідачка виявила намір погасити заборгованість добровільно нічим не підтверджено. Також взагалі відсутні докази ознайомлення відповідачки з висновками комплексного контрольного заходу щодо ревізії фінансово-господарської діяльності навчального закладу проведеного з 25.02.2016 року по 21.03.2016 року, що позбавило прав оскарження результатів перевірки, надання пояснень тощо.

Відповідно до ст. 127 КЗпП України відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України.

Відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу:

1)для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не повернутого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цих випадках власник або уповноважений ним орган вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості, або з дня виплати неправильно обчисленої суми;

2) при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідроблені дні відпустки. Відрахування за ці дні не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи з підстав, зазначених в пунктах 3, 5 і 6 статті 36 і пунктах 1, 2 і 5 статті 40 цього Кодексу, а також при направленні на навчання та в зв`язку з переходом на пенсію;

3) при відшкодуванні шкоди, завданої з вини працівника підприємству, установі, організації (стаття 136).

Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" при вирішенні спорів, пов`язаних із застосуванням ст. 127 КЗпП, суди мають враховувати, що вимоги про повернення працівником сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок, розглядаються судами в тому разі, коли роботодавець не має можливості провести відрахування із заробітної плати у зв`язку з тим, що працівник оспорює підстави і розмір останнього, або минув місячний строк для видання відповідного наказу (розпорядження), або з інших причин. До лічильних помилок належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період тощо. Не можуть вважатися ними не пов`язані з обчисленнями помилки в застосуванні закону та інших нормативно-правових актів, у тому числі колективного договору.

Роботодавець може звернутися із зазначеними вимогами до суду стосовно до правил частини 3 ст. 233 КЗпП протягом одного року з дня виникнення права на відрахування відповідних сум.

Оскільки зайво виплачені відповідачу 6540,33 грн. (в межах заявлених позовних вимог) не пов`язані з обчисленнями, тобто не є лічильною помилкою, а є помилкою в застосуванні закону та інших нормативно-правових актів, підстави, передбачені законом, для їх стягнення з відповідача, як працівника, якому зайво нарахована заробітна плата, відсутні. Вони можуть бути відшкодовані, як незаконно отримана заробітна плата, за наявності умов, встановлених ст. 130 КЗпП України.

Відповідно до частини восьмої ст. 9 Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Загальні підстави й умови матеріальної відповідальності працівників визначено ст. 130 КЗпП України.

Відповідно до ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Тобто, відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної зайвою виплатою заробітної плати внаслідок помилки в застосуванні закону та інших нормативно-правових актів, лягає на працівника, із вини якого сталася переплата, тобто на бухгалтера (якщо саме він, нараховуючи заробітну плату, помилився).

З матеріалів справи встановлено, що обов`язки з нарахування заробітної плати працівникам ДНЗ "Донецький центр ПТО ДСЗ" були покладені на провідного бухгалтера навчального закладу.

Зазначений факт підтверджується наказом Директора Донецького обласного центру зайнятості №78 від 25.04.2016 р. Про результати комплексного контрольного заходу ДНЗ "Донецький центр ПТО ДСЗ" та наказами про призначення премій, які розраховані провідним спеціалістом ОСОБА_3 , (а.с.7-11, 58-71);

Відповідно до ст. 132 КЗпП України за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.

Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві.

Відповідно до ст. 133 КЗпП України у відповідності з законодавством обмежену матеріальну відповідальність несуть, зокрема керівники підприємств, установ, організацій та їх заступники, а також керівники структурних підрозділів на підприємствах, в установах, організаціях та їх заступники - у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, якщо шкоду підприємству, установі, організації заподіяно зайвими грошовими виплатами працівникам, неправильною постановкою обліку і зберігання матеріальних, грошових чи культурних цінностей, невжиттям необхідних заходів до запобігання простоям.

Відповідно до ст. 134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли:

1) між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 1351 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей;

2) майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами;

3) шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку;

4) шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані;

5) шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування;

6) відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків;

7) шкоди завдано не при виконанні трудових обов`язків;

8) службова особа винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу;

9) керівник підприємства, установи, організації всіх форм власності, винний у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад один місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення строків її виплати, і за умови, що Державний бюджет України та місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством.

Позивачем суду не надано доказів про те, що відповідач має нести повну матеріальну відповідальність, а тому відповідно до ст. 132 КЗпП України на відповідача може бути покладена лише обмежена матеріальна відповідальність, а саме, вона має відшкодувати кошти у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше своєї середньомісячної заробітної плати.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками" під прямою дійсною шкодою, зокрема, слід розуміти необхідність для підприємства, установи, організації провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов`язків, грошові виплати.

При матеріальній відповідальності в межах середнього місячного заробітку він визначається відповідно до затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8.02.1995 року № 100 Порядку обчислення середньої заробітної плати, а саме виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують вирішенню судом справи про відшкодування шкоди, а в разі коли справа вирішується після звільнення працівника - виходячи з виплат за попередні два місяці роботи на даному підприємстві (в установі, організації).

Відповідач звільнена з підприємства 08 лютого 2016 року, тобто її середньомісячний заробіток для відшкодування шкоди має обраховуватися за попередні два місяці, що передували звільненню.

Відповідно до ст. 136 КЗпП України покриття шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу.

Розпорядження власника або уповноваженого ним органу має бути зроблено не пізніше двох тижнів з дня виявлення заподіяної працівником шкоди і звернено до виконання не раніше семи днів з дня повідомлення про це працівникові. Якщо працівник не згоден з відрахуванням або його розміром, трудовий спір за його заявою розглядається в порядку, передбаченому законодавством.

У решті випадків покриття шкоди провадиться шляхом подання власником або уповноваженим ним органом позову до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду.

5. Позиція суду.

Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини,які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивач у позовній заяві посилається, що Акт №2 проведення комплексного контрольного заходу щодо ревізії фінансово-господарської діяльності ДНЗ "Донецький центр ПТО ДСЗ" складено 21 березня 2016 року за результатами якого прийнятий наказ Донецького обласного центру зайнятості №78 від 25.04.2016 р. Про результати комплексного контрольного заходу ДНЗ "Донецький центр ПТО ДСЗ".

Тобто днем виявлення шкоди є 25 березня 2016 року і відповідно до частини 3 ст. 233, частини 2 ст. 2411 КЗпП України ДНЗ "Донецький центр ПТО ДСЗ" з позовом про стягнення з відповідача матеріальної шкоди, заподіяної установі, мав звернутися до суду в строк до 25 березня 2017 року.

Позивач звернувся до суду з цим позовом 02 червня 2017 року (а.с. 1-3), тобто з пропуском строку більш, ніж на 2 місяці.

Відповідно до ст. 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Встановлені ст. 223 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 6 квітня 2016 р. у справі № 6-409цс16).

В позовній заяві позивачем не зазначено поважні причини пропуску строку звернення до суду, встановленого частиною 3 ст. 233 КЗпП України.

Представником позивача надано заяву про поновлення строку звернення до суду, але поважних причин не зазначив. Причини вказані в заяві спростовані відповідачем.

Оскільки позивач звернувся до суду з позовом з пропуском строку, встановленого частиною 3 ст. 233 КЗпП України для звернення до суду, а підстав для поновлення цього строку відсутні, то підстав для стягнення з відповідача зайво нарахованих та виплачених грошових коштів, відсутні, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенні.

6. Розподіл судових витрат між сторонами.

У відповідності до положень ст. 141 ЦПК України судові витрати слід віднести за рахунок Держави.

Керуючись ст. ст. 5, 12-13, 19, 89, 141, 263-268, 273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог Державного навчального закладу "Донецький центр професійно-технічної освіти державної служби зайнятості" до ОСОБА_1 , третя особа Донецький обласний центр зайнятості про стягнення зайве нарахованих та отриманих грошових коштів, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення ухвалено та надруковано в єдиному примірнику в нарадчій кімнаті.

Суддя С.М. Ткачова