Постанова

від 27.09.2019 по справі 177/740/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8202/19 Справа № 177/740/18 Суддя у 1-й інстанції - Строгова Г. Г. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого - судді Демченко Е.Л.

суддів - Куценко Т.Р., Макарова М.О.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, без повідомлення учасників справи, в м.Дніпро апеляційну скаргу селянського (фермерського) господарства ім.Т.Г.Шевченка на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до селянського (фермерського) господарства ім.Т.Г.Шевченка про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, акту прийому-передачі об`єкта оренди, скасування державної реєстрації, -

в с т а н о в и л а:

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до селянського (фермерського) господарства ім.Т.Г.Шевченка про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, акту прийому-передачі об`єкта оренди, скасування державної реєстрації.

Вказував, що він є власником земельної ділянки, яка розташована на території Шевченківської (Орджонікідзевської) сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1221885900:01:086:0005.

Зазначав, що 16 березня 2000 року створено СФГ ім. Т.Г.Шевченко, керівником якого до 2016 року був його рідний брат ОСОБА_2 , якому в 2014 році, на його прохання, він дав згоду на тимчасове використання належної йому земельної ділянки. У 2016 році головою СФГ ім. Т.Г. Шевченко став ОСОБА_1 , з яким він не підтримує жодних відносин.

Вказував також на те, що в січні 2018 року він звернувся до голови СФГ ім.Т.Г.Шевченко і в усній формі заявив вимоги щодо негайного припинення користування СФГ ім. Т. Г.Шевченко належної йому земельної ділянки, однак відповідач відмовив йому у цьому, пред`явивши договір оренди земельної ділянки від 01 серпня 2014 року, який нібито підписаний ним та зареєстрований в реєстраційній службі Криворізького районного управління юстиції Дніпропетровської області 14 серпня 2014 року. Крім того, до вказаного договору додано акт прийому-передачі, який також ним не підписувався.

Посилаючись на те, що вказаний договір оренди земельної ділянки він не підписував, з урахуванням уточнень, позивач просив суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 01 серпня 2014 року та акт прийому-передачі земельної ділянки між ОСОБА_1 , як орендодавцем, та селянським (фермерським) господарством ім.Т.Г. Шевченка, як орендарем, скасувавши її державну реєстрацію, стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати.

Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 01 серпня 2014 року між ОСОБА_1 , як орендодавцем, та селянським (фермерським) господарством ім.Т.Г.Шевченка, як орендарем, предметом якого є земельна ділянка загальною площею 4,1882 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Шевченківської (Орджонікідзенської) сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1221885900:01:086:0005, яка належить на праві власності ОСОБА_1 відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серія ДП № 045461 від 22 грудня 2003, скасувавши її державну реєстрацію.

Стягнуто з селянського (фермерського) господарства ім.Т.Г.Шевченка на користь ОСОБА_1 витрати за проведення судової експертизи в розмірі 6.864 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 704 грн.80 коп.

В апеляційній скарзі селянське (фермерське) господарство ім.Т.Г.Шевченка, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просило скасувати рішення суду та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач отримував орендну плату за землю, вказаній обставині суд не надав належної оцінки, платіжні відомості доводять наявність волевиявлення позивача, який отримував орендну плату декілька років поспіль, судом не враховано відсутність спору з приводу передачі землі.

ОСОБА_1 надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2019 року без змін, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Згідно з п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.

Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України).

Зважаючи на те, що ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.

Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи, виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що позивач є власником, земельної ділянки площею 4.1882 га, розташованої на території Шевченківської (Орджонікідзевської) сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, кадастровий номер 12:218:859:00:01:086:0005, про що свідчать Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ДП № 045461 (т.1 а.с.33), інформація Державного земельного кадастру (т.1 а.с.14) та інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 20 лютого 2018 року (т.1 а.с.15).

Судом першої інстанції також встановлено, що після того, як брат позивача ОСОБА_2 25 березня 2016 року передав свої повноваження іншому голові СФГ ОСОБА_1 , він письмово повідомив останнього про намір самостійно обробляти земельну ділянку, натомість, як стверджує позивач, відповідач відмовив йому в даному проханні, повідомивши про те, що між сторонами укладено договір оренди земельної ділянки від 01 серпня 2014 року, який діє відповідно до п. 8 договору - 10 років (т.1 а.с.7).

Відповідно до висновку експерта №4617-18 від 05 лютого 2019 року, проведеного Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз (т.1 а.с.223-228), підпис від імені ОСОБА_1 на останньому аркуші договору оренди земельної ділянки б/н від 01 серпня 2014 року в графі Орендодавець , предметом якого є земельна ділянка площею 4,1882 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зареєстрованого реєстраційною службою Криворізького районного управління юстиції Дніпропетровської області 14 серпня 2014 року №6728609, сторонами якого зазначено селянське (Фермерське) Господарство ім.Т.Г.Шевченко, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням справжнього його підпису.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що відсутність підпису ОСОБА_1 у спірному договорі оренди земельної ділянки свідчить про відсутність волевиявлення позивача на укладення даного договору оренди з СФГ ім.Т.Г. Шевченка.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої, другої, третьої, п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно вимог частини першої, третьої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частина першою - третьою, п`ятою статті 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зважаючи на наявний в матеріалах справи висновок №4617-18 від 05 лютого 2019 року, згідно з яким позивач не підписував договору оренди земельної ділянки б/н від 01 серпня 2014 року, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що оспорюваний правочин не відповідав внутрішній волі ОСОБА_1 (ч.3 ст.203 ЦК). За таких обставин, враховуючи те, що воля власника земельної ділянки не була спрямована на укладення з селянським (фермерським) господарством ім.Т.Г.Шевченка договору оренди землі, вчинений договір оренди є недійсним з підстав відсутності волі орендодавця на підставі ч.3 ст.203, ст.215 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач отримував орендну плату за землю декілька років поспіль не спростовують факт відсутності вільного волевиявлення ОСОБА_1 на укладання оспорюваного договору на умовах, що в ньому викладені, оскільки безспірно доведено, що його підпис у спірному договорі є підробленим.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом у повному обсязі з`ясовано всі обставини справи, рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін.

Керуючись ст.ст.367,374,375,381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу селянського(фермерського) господарства ім.Т.Г.Шевченка залишити без задоволення.

Рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст постанови складено 27 вересня 2019 року.

Головуючий: Демченко Е.Л.

Судді: Куценко Т.Р.

Макаров М.О.