Постанова

від 25.09.2019 по справі 127/650/19

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/650/19

Провадження № 22-ц/801/1845/2019

Категорія: 6

Головуючий у суді 1-ї інстанції Воробйов В. В.

Доповідач:Матківська М. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2019 рокуСправа № 127/650/19м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі:

Головуючого: Матківської М.В.

Суддів: Войтка Ю.Б., Міхасішина І.В.

Секретар: Кирилюк Л.М.

За участю: позивача ОСОБА_1 і її представника - адвоката Тюркіна О.С.; представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Коваленка В.В.; представника відповідача Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області Чугаєнко К.Є., представника відповідача Департамента адміністративних послуг Вінницької міської ради Москальчука Ю.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18 червня 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради Стахової Тетяни Валентинівни і Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання недійсним і скасування рішення державного реєстратора, свідоцтва про право власності на нерухоме майно та скасування державної реєстрації земельної ділянки,

Рішення ухвалив суддя Воробйов В.В.

Рішення ухвалено о 15 год 31 хв у м. Вінниці Вінницької області

Повний текст рішення складено 27 червня 2019 року,

Встановив:

9 січня 2019 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 , державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради Стахової Тетяни Валентинівни, Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання недійсним і скасування рішення державного реєстратора, свідоцтва про право власності на нерухоме майно та скасування державної реєстрації земельної ділянки.

2 травня 2019 року ОСОБА_1 подала заяву про зміну предмета позову і заяву про додаткові підстави позову.

З урахуванням цих заяв ОСОБА_1 просила скасувати запис про право власності номер 11548163 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна номер 746792305101 земельну ділянку площею 0,0345 га по АДРЕСА_1 із цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) кадастровий номер 0510100000:02:022:0300; визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно, індексний номер 45427660 від 9 жовтня 2015 року, видане державним реєстратором прав на нерухоме майно реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції Вінницької області Стаховою Т.В. про право приватної власності ОСОБА_2 на земельну ділянку по АДРЕСА_1 , кадастром номером 0510100000:02:002:0300, з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,0345 га; визнати недійсним і скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0345 га, яка розташована у АДРЕСА_1 з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), проведену 30 вересня 2015 року Управлінням Держгеокадастру у м. Вінниці з присвоєнням кадастрового номеру 0510100000:02:022:0300.

Свої вимоги мотивувала тим, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 20 травня 2015 року у справі № 127/3494/14-ц позов ОСОБА_2 задоволено частково, позов ОСОБА_1 задоволено повністю.

Визначено, що розмір частки у спільній сумісній власності ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на земельну ділянку в АДРЕСА_1 загальною площею 0,0690 га, яка належить їй та ОСОБА_2 на підставі Державного акта № 613514, становить 57/100.

Визначено, що розмір частки у спільній власності ОСОБА_2 на земельну ділянку в АДРЕСА_1 загальною площею 0,0690 га становить 43/100.

Визначено за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 право власності на 57/100 земельної ділянки площею 0,0690 га в АДРЕСА_1 .

Встановлено порядок користування земельною ділянкою площею 0,0690 га, на якій розташований житловий будинок в АДРЕСА_1 , виділивши ОСОБА_1 в користування 57/100 частини земельної ділянки, ОСОБА_2 - 43/100 земельної ділянки площею 0,0690 га відповідно до варіанту 2 додатку № 2 додаткової судової земельно-технічної експертизи № ОС-185 від 2 квітня 2015 року, наданої Вінницькою торгово-промисловою палатою відповідно до якого ОСОБА_2 виділяється відповідно до 43/100 частки земельної ділянки площею 297 кв.м., ОСОБА_1 виділяється відповідно до 57/100 частки земельної ділянки площею 393 кв.м.

Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 20 липня 2015 року у справі № 127/3494/14-ц апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, скасовано рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 травня 2015 року і ухвалено нове рішення, яким позови ОСОБА_2 і ОСОБА_1 задоволено частково. Визначено розмір частки ОСОБА_2 у спільній власності на земельну ділянку, що по АДРЕСА_1 площею 0,0690 га в розмірі 1/2 частки земельної ділянки.

Визначено розмір частки ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 у спільній власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 0,0690 га в розмірі 1/2 частки земельної ділянки, і на зазначену 1/2 визнано право власності.

Виділено у володіння та користування ОСОБА_2 і ОСОБА_1 по 1/2 частці земельної ділянки відповідно до варіанту 2 додатку 2 до висновку судової земельно-технічної експертизи від 28 травня 2014 року № 81.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2015 року у справі № 127/3494/14-ц касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилено і рішення Апеляційного суду Вінницької області від 20 липня 2015 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 5 липня 2017 року у справі № 127/3494/14-ц заяву ОСОБА_2 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2015 року задоволено.

Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2015 року та рішення Апеляційного суду Вінницької області від 20 липня 2015 року скасовано, залишено в силі рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 травня 2015 року.

Таким чином, розмір частки земельної ділянки площею 0,0690 га по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 складає 57/100, що дорівнює площі 393 кв. м. і розмір частки земельної ділянки ОСОБА_2 складає 43/100, що дорівнює площі 297 кв. м., із встановленням порядку користування земельною ділянкою у відповідності до варіанту 2 додатку 2 до висновку додаткової судової земельно-технічної експертизи № ОС-185 від 2 квітня 2015 року.

2 листопада 2018 року державним виконавцем Центрального відділу ДВС м. Вінниці ГТУЮ у Вінницькій області Зінаковою С.В. відкрито виконавче провадження № 57549311 для примусового виконання рішення суду.

12 листопада 2018 року позивач отримала копію скарги ОСОБА_2 від 7 листопада 2018 року по виконавчому провадженню № 57549311, яка була подана на постанови державного виконавця Центрального відділу ДВС м. Вінниці ГТУЮ у Вінницькій області Зінакової С.В. про відкриття виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору та про арешт.

Разом із скаргою ОСОБА_2 від 12 листопада 2018 року позивач отримала в додатках до скарги наступні документи: копію свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 9 жовтня 2015 року, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень за № 45427783 від 9 жовтня 2015 року.

Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 9 жовтня 2015 року індексний номер 45427660 видане ОСОБА_2 державним реєстратором прав на нерухоме майно Стаховою Т.В. про право приватної власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0345 га по АДРЕСА_1 .

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень за № 45427783 від 9 жовтня 2015 року, свідоцтво було зареєстровано державним реєстратором прав на нерухоме майно Стаховою Т.В. у реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 25183691 від 9 жовтня 2015 року державного реєстратора Стаховою Т.В.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень за № 45427783 від 9 жовтня 2015 року Управлінням Держгеокадастру у м. Вінниці була здійснена державна реєстрація земельної ділянки площею 0,0345 га по АДРЕСА_1 за кадастровим номером 0510100000:02:022:0300.

Видача свідоцтва і його державна реєстрація і державна реєстрація земельної ділянки площею 0,0345 га проведена із порушенням норм ст. 377 ЦК України і статей 120, 125 ЗК України, оскільки розмір часток у праві користування земельною ділянкою площею 0,0690 га повинен відповідно складати: ОСОБА_2 - 43/100 частки, що відповідає площе 297 кв. м., а не 345 кв. м., як зазначено в оскаржуваному свідоцтві і ОСОБА_1 - в розмірі 57/100 часток, що по площі складатиме 393 кв. м., що встановлено рішенням суду від 20 травня 2015 року, яке набрало законної сили і постановою Верховного Суду України від 5 липня 2017 року.

Також видача свідоцтва і його державна реєстрація та державна реєстрація земельної ділянки площею 0,0345 га порушує право позивача на користування земельною ділянкою розміром 393 кв. м., яке встановлено рішенням суду, оскільки збільшення розміру земельної ділянки ОСОБА_2 із розміру 297 кв. м., що встановлено рішенням суду, до розміру 345 кв. м., згідно оскаржуваного свідоцтва, призвело до зменшення розміру земельної ділянки із 393 кв. м. до 345 кв. м., якою має право користуватися позивач згідно рішення суду.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 18 червня 2019 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради Стахової Тетяни Валентинівни, Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання недійсним і скасування рішення державного реєстратора, свідоцтва про право власності на нерухоме майно та скасування державної реєстрації земельної ділянки, задоволено.

Скасовано запис про право власності номер 11548163 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна номер 746792305101 земельна ділянка площею 0,0345 га, яка розташована: АДРЕСА_1 , цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 0510100000:02:022:0300.

Визнано недійсним і скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, індексний номер 45427660 від 9 жовтня 2015 року, видане державним реєстратором прав на нерухоме майно реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції Вінницької області Стаховою Т.В. про право приватної власності ОСОБА_2 на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0510100000:02:022:0300, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,0345 га.

Визнано недійсним і скасовано державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0345 га, яка розташована: АДРЕСА_1 цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), проведену 30 вересня 2015 року Управлінням Держгеокадастру у м. Вінниці з присвоєнням кадастрового номеру 0510100000:02:022:0300.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору в розмірі 2 305,20 грн.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить скасувати повністю рішення суду, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Зазначила, що з рішенням суду не погоджується, вважає, що воно є необґрунтованим та ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, у тому числі, даний спір не є спором про право і не має ознак приватно-правового, а є спором в сфері публічних правовідносин, тобто є публічно-правовим спором та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства; суд не вправі підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством прямо віднесені до компетенції відповідного органу державної влади із встановленим законом спеціальним порядком їх вирішення, виходячи із того, що законом встановлений спеціальний порядок скасування запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно у зв`язку із скасуванням документів, в тому числі рішення суду, що стали підставою для первинної реєстрації такого права і такі дії проводяться державним реєстратором прав на нерухоме майно за заявою особи, заінтересованої у внесенні відповідних записів до Державного реєстру речових прав, на підставі відповідного рішення суду; Законом України Про Державний земельний кадастр (ч. 10 ст. 24 Закону) встановлений вичерпний перелік скасування державної реєстрації земельної ділянки, а суд першої інстанції, скасовуючи державну реєстрацію земельної ділянки, діяв не в межах та не у спосіб, встановлений цим Законом; її право приватної власності на земельну ділянку було зареєстроване державним реєстратором відповідно до чинного на той час законодавства і на підставі поданих нею дійсних документів, зокрема, чинного на той час рішення Апеляційного суду Вінницької області від 20 липня 2015 року по справі № 127/3494/14-ц; оскаржуване рішення суду не містить посилань на норми закону, які встановлюють підстави для визнання судом недійсними свідоцтв про право власності на нерухоме майно та державної реєстрації земельної ділянки і які були застосовані судом як норми матеріального права при ухваленні рішення суду в цій частині.

Позивач ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін рішення суду першої інстанції, враховуючи, що рішення суду винесене без порушення норм процесуального права та із вірним застосуванням норм матеріального права та з урахуванням того, що доводи зазначені в апеляційній скарзі про позасудовий порядок врегулювання спору шляхом звернення не до суду, а до державного реєстратора, є безпідставними.

Відповідач Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області надав відзив на апеляційну скаргу, яким просить скасувати рішення суду та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідач державний реєстратор не надала відзиву на апеляційну скаргу.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу, просить її задовольнити.

Позивач і її представник заперечили проти задоволення апеляційної скарги, просять її відхилити і залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Представники відповідачів Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради і Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області підтримали апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 , просять її задовольнити та скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.

Судом встановлено, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 20 травня 2015 року у справі № 127/3494/14-ц позов ОСОБА_2 задоволено частково, позов ОСОБА_1 задоволено повністю (а. с. 8-11).

Визначено, що розмір частки у спільній сумісній власності ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на земельну ділянку в АДРЕСА_1 загальною площею 0,0690 га, яка належить їй та ОСОБА_2 на підставі Державного акта № 613514, становить 57/100.

Визначено, що розмір частки у спільній власності ОСОБА_2 на земельну ділянку в АДРЕСА_1 загальною площею 0,0690 га становить 43/100.

Визначено за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 право власності на 57/100 земельної ділянки площею 0,0690 га в АДРЕСА_1 .

Встановлено порядок користування земельною ділянкою площею 0,0690 га, на якій розташований житловий будинок в АДРЕСА_1 , виділивши ОСОБА_1 в користування 57/100 частини земельної ділянки, ОСОБА_2 - 43/100 земельної ділянки площею 0,0690 га відповідно до варіанту 2 додатку № 2 додаткової судової земельно-технічної експертизи № ОС-185 від 2 квітня 2015 року, наданої Вінницькою торгово-промисловою палатою відповідно до якого ОСОБА_2 виділяється відповідно до 43/100 частки земельна ділянка площею 297 кв.м., ОСОБА_1 виділяється відповідно до 57/100 частки площе земельної ділянки площею 393 кв.м.

Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 20 липня 2015 року у справі № 127/3494/14-ц апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, скасовано рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 травня 2015 року і ухвалено нове рішення, яким позови ОСОБА_2 і ОСОБА_1 задоволено частково. Визначено розмір частки ОСОБА_2 у спільній власності на земельну ділянку, що по АДРЕСА_1 площею 0,0690 га в розмірі Ѕ частки земельної ділянки (а. с. 98-100).

Визначено розмір частки ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 у спільній власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 0,0690 га в розмірі Ѕ частки земельної ділянки, і на зазначену 1/2 визнано право власності.

Виділено у володіння та користування ОСОБА_2 і ОСОБА_1 по Ѕ частці земельної ділянки відповідно до варіанту 2 додатку 2 до висновку судової земельно-технічної експертизи від 28 травня 2014 року № 81.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2015 року у справі № 127/3494/14-ц касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилено і рішення Апеляційного суду Вінницької області від 20 липня 2015 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 5 липня 2017 року у справі № 127/3494/14-ц заяву ОСОБА_2 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2015 року задоволено (а. с. 13-16).

Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2015 року та рішення Апеляційного суду Вінницької області від 20 липня 2015 року скасовано, залишено в силі рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 травня 2015 року.

Таким чином, станом на 5 липня 2017 року набрало законної сили рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 травня 2015 року, згідно постанови Верховного Суду України від 5 липня 2017 року.

Згідно цього чинного рішення суду розмір частки земельної ділянки від загальної площі земельної ділянки площею 0,0690 га по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 складає 57/100, що дорівнює площі 393 кв. м. і розмір частки земельної ділянки ОСОБА_2 складає 43/100, що дорівнює площі 297 кв. м. із встановленням порядку користування земельною ділянкою у відповідності до варіанту 2 додатку 2 до висновку додаткової судової земельно-технічної експертизи № ОС-185 від 2 квітня 2015 року.

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 9 жовтня 2015 року індексний номер 45427660, виданого державним реєстратором прав на нерухоме майно Стаховою Т . В . про право приватної власності на нерухоме майно, ОСОБА_2 належить на праві приватної власності земельна ділянка площею 0,0345 га по АДРЕСА_1 (а. с. 21).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень за № 45427783 від 9 жовтня 2015 року, дане свідоцтво про право власності, видане ОСОБА_2 було зареєстровано державним реєстратором прав на нерухоме майно Стаховою Т .В. у реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 25183691 від 9 жовтня 2015 року державного реєстратора прав на нерухоме майно Стаховою Т . В. (а. с. 22).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень за № 45427783 від 9 жовтня 2015 року Управлінням Держгеокадастру у м. Вінниці була здійснена державна реєстрація земельної ділянки площею 0,0345 га по АДРЕСА_1 за кадастровим номером 0510100000:02:022:0300 (а. с. 22).

Державний реєстратор прав на нерухоме майно Стахова Т.В. 9 жовтня 2015 року прийняла рішення № 25183691 про проведення державної реєстрації права власності; форма власності: приватна, на земельну ділянку, що розташована по АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 0510100000:02:022:0300, за суб`єктом ОСОБА_2 , із відкриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна (а. с. 170).

Із Витягу із Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0503375422015 від 30 вересня 2015 року, земельна ділянка з кадастровим номером 0510100000:02:022:0300 по АДРЕСА_1 , цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); форма власності: приватна, площею 0,0345 га, вбачається, що підставою здійснення Управлінням Держгеокадастру у м. Вінниці 30 вересня 2015 року державної реєстрації земельної ділянки зазначено: технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, 07.09.2015; ДП Поділлягеодезкартографія Вовк Ю.І. (а. с. 164).

У Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0509781052019 від 11 лютого 2019 року зазначено: кадастровий номер земельної ділянки 0510100000:02:022:0300, місце розташування: АДРЕСА_1 , цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,0345 га, власник: ОСОБА_2 ; підстава здійснення державної реєстрації: технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, 07 вересня 2015 року; ДП Поділлягеодезкартографія , ОСОБА_8 (а. с. 63).

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив із того, що реєстрація земельної ділянки площею 0,0345 га по АДРЕСА_1 за власником ОСОБА_2 була здійснена на підставі рішення Апеляційного суду Вінницької області від 20 липня 2015 року, яке відповідно до чинного законодавства України набрало законної сили з дня його прийняття і згідно якого земельну ділянку кадастровим номером 0510136600:02:022:0199 було поділено між співвласниками ОСОБА_2 і ОСОБА_1 по 1/2 частці кожній. Остаточне рішення в справі було прийнято 5 липня 2017 року - постанова Верховного Суду України, яким змінено розмір часток співвласників земельної ділянки. Проте, згідно реєстраційних дій ОСОБА_2 за рішенням суду є власником земельної ділянки, що складає 43/100 від загальної площі 0,0690 га, а за свідоцтвом про право власності на нерухоме майно є власником 0,0345 га земельної ділянки, тобто, ОСОБА_2 має у власності земельну ділянку більшою площею, ніж визначено постановою Верховного Суду України, що суперечить вимогам законодавства та призвело до зменшення розміру земельної ділянки ОСОБА_1 із 393 кв. м. до 345 кв. м.

Також оскільки ОСОБА_2 згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 9 жовтня 2015 року є власником земельної ділянки розміром 1/2 від загальної площі 0,0690 га, що становить 0,0345 га, а згідно рішення суду, що набрало законної сили на даний час, вона є власником 43/100 часток земельної ділянки від загальної площі земельної ділянки 0,0690 га, що становить 0,0297 га, а ОСОБА_1 є власником 57/100 часток цієї земельної ділянки, що становить 0,0393 га, тому є незаконним свідоцтво про право власності на земельну ділянку, видане ОСОБА_2 9 жовтня 2015 року за індексним номером 45427660.

У зв`язку з наведеним та з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень підлягає до скасування державна реєстрація права власності на земельну ділянку площею 0,0345 га, вчинена Управлінням Держгеокадастру у м. Вінниці і запис про право власності на дану частину спірної земельної ділянки підлягає до скасування.

Відповідно до ч. 1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Завданням цивільного судочинства, згідно вимог статті 2 ЦПК України є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до положень ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Власність зобов`язує.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Згідно положень статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача)(частина 1).

Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків та об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації) (частина 2).

Відповідно до частин 1, 4, 6 статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення (частина 1). У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди (частина 4). Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти. Укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов`язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера (частина 6).

Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 202 ЗК України визначено, що державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому Законом.

Згідно зі статтею 203 ЗК України облік кількості земель - це відображення у відомостях і документах даних, які характеризують кожну земельну ділянку, а також землі за площею та складом земельних угідь, розподіл земель за власниками, землекористувачами (частина 1).

Облік якості земель - це відображення у відомостях і документах даних, які характеризують земельні угіддя за природними і набутими властивостями, що впливають на їх продуктивність та економічну цінність, а також за ступенем техногенного забруднення ґрунтів (частина 2).

Ведення Державного земельного кадастру, згідно вимог статті 204 ЗК України, здійснюється відповідно до закону.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Здійснити державну реєстрацію свого речового права на нерухоме майно може власник, у якого виникло, перейшло чи припинилося речове право, або уповноважені ним особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень загальними засадами державної реєстрації прав, зокрема, є: обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав (пункт 2); внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом (пункт 4).

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (частина 2).

Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону (частина 4).

За правилами статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.

У разі зміни ідентифікаційних даних суб`єкта права, визначення часток у праві спільної власності чи їх зміни, зміни суб`єкта управління об`єктами державної власності, відомостей про об`єкт нерухомого майна, у тому числі зміни його технічних характеристик, виявлення технічної помилки в записах Державного реєстру прав чи документах, виданих за допомогою програмних засобів ведення цього реєстру (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), за заявою власника чи іншого правонабувача, обтяжувача, а також у випадку, передбаченому підпунктом в пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, вносяться зміни до записів Державного реєстру прав.

У разі якщо помилка в реєстрі впливає на права третіх осіб, зміни до Державного реєстру прав вносяться на підставі відповідного рішення суду.

У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 1 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

У разі скасування на підставі рішення суду рішення про внесення змін до запису Державного реєстру прав, про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна відповідний запис скасовується.

У разі скасування на підставі рішення суду рішення державного реєстратора про відмову в державній реєстрації прав, про зупинення розгляду заяви, а також у випадку, передбаченому підпунктом б пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування відповідного рішення та відновлюється розгляд документів за відповідною заявою у сфері державної реєстрації прав.

Внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора здійснюються у порядку, передбаченому для державної реєстрації прав (крім випадків, коли такі дії здійснюються у порядку, передбаченому статтею 37 цього Закону).

Згідно положень частини 1 статті 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі: укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів; свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката; свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката; рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року; рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди; заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно; рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об`єкта нерухомого майна релігійній організації; рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об`єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Як встановлено по справі позивач ОСОБА_1 згідно рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 травня 2015 року, яке є чинним відповідно до постанови Верховного Суду України від 5 липня 2017 року, в порядку спадкування за заповітом є власником 57/100 часток земельної ділянки від загальної площі 0,0690 га по АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровим номером НОМЕР_1 :022:0199, що складає 393 кв. м., а відповідач ОСОБА_2 є власником 43/100 часток загальної площі земельної ділянки, що складає 297 кв. м. (а. с. 8-10, 13-16).

В період з 20 липня 2015 року до 5 липня 2017 року дії чинного рішення Апеляційного суду Вінницької області від 20 липня 2015 року, ОСОБА_2 і ОСОБА_1 були власниками даної земельної ділянки кожна по 1/2 частці від загальної площі земельної ділянки 0,0690 га по АДРЕСА_1 , що відповідає площі по 0,0345 га.

При цьому відповідно ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право власності на нерухоме майно індексний номер 45427660 від 9 жовтня 2015 року - на земельну ділянку площею 0,0345 га та зареєструвала його і своє право власності на дане нерухоме майно.

Зазначене свідоцтво порушує право власності ОСОБА_1 як власника земельної ділянки, оскільки площа належної їй земельної ділянки зменшилася із 393 кв. м. до 345 кв. м., що, відповідно порушує її право власника на володіння, користування і розпорядження належним їй нерухомим майном, а тому таке право підлягає судовому захисту.

З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та про законність судового рішення, яким задоволено такі її позовні вимоги.

Доводи апеляційної скарги в тому, що спір у цій справі не є спором про право, а є спором в сфері публічних правовідносин, тобто, даний спір не має ознак приватно-правового, а є публічно-правовим та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, не заслуговують на увагу та не є підставою для скасування судового рішення, виходячи із наступного.

Відповідно до частини 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Як свідчать матеріали справи позивач звернулася до суду за вирішенням спору, який стосується її речового права на нерухоме майно і правомірності набуття відповідачем ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку.

У своїй позовній заяві ОСОБА_1 заявила вимоги про визнання недійсним і скасування рішення державного реєстратора, свідоцтва про право власності на нерухоме майно та скасування державної реєстрації земельної ділянки, які є похідними від спору щодо відповідних її майнових прав на нерухоме майно, а саме: права на земельну ділянку розміром 393 кв. м., що складає 57/100 часток по АДРЕСА_1 на підставі рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 травня 2015 року, яке набрало законної сили.

З урахуванням положень частини 1 статті 19 ЦПК України та змісту заявлених позовних вимог, такий спір підлягає розгляду за правилами не адміністративного, а цивільного судочинства.

Твердження в апеляційній скарзі про те, що законом передбачено інший несудовий порядок відновлення порушених прав позивача не ґрунтуються на законі, виходячи із того, що із Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень № 45427783 від 9 жовтня 2015 року (а. с. 22) вбачається, що підставою виникнення права власності у ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0345 га зазначено свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 9 жовтня 2015 року, а із Витягу із Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0509781052019 від 11 лютого 2019 року (а. с. 63) вбачається, що підставою здійснення державної реєстрації земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 0,0345 га, кадастровий номер 0510100000:02:022:0300, зазначено технічну документацію із землеустрою, виготовлену 7 вересня 2015 року ДП Поділлягеодезкартографія .

Із наведеного слідує, що підставою для виникнення у ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку та здійснення державної реєстрації земельної ділянки площею 0,0345 га по АДРЕСА_1 не було вказано рішення Апеляційного суду Вінницької області від 20 липня 2015 року, яке було скасоване постановою Верховного Суду України від 5 липня 2017 року, а тому у позивача були відсутні правові підстави для захисту свого права власності шляхом безпосереднього звернення до державного реєстратора з питанням скасування державної реєстрації права відповідно до приписів ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно .

Інші зазначені в апеляційній скарзі доводи також є безпідставними та на висновки суду не впливають.

За таких обставин апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим не підлягає до скасування, а апеляційна скарга не підлягає до задоволення, оскільки наведені в ній доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 374, 375, 381-382 ЦПК України, суд

Постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

ГоловуючийМ.В. Матківська СуддіЮ.Б. Войтко І.В. Міхасішин

Повний текст судового рішення складено 30 вересня 2019 року