Постанова

від 30.09.2019 по справі 440/1299/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий І інстанції: Є.Б. Супрун

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2019 р. Справа № 440/1299/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Катунова В.В.,

Суддів: Ральченка І.М. , Бершова Г.Є. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.06.2019, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039 по справі № 440/1299/19

за позовом Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області

до Комунального підприємства "Полтаваелектроавтотранс"

про відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій,

ВСТАНОВИВ:

Полтавське об`єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області (надалі - позивач, Полтавське ОУПФ) звернулося до суду з позовом до Комунального підприємства "Полтаваелектроавтотранс" Полтавської міської ради (надалі - відповідач, КП "Полтаваелектроавтотранс"), в якому просив стягнути з відповідача невідшкодовану суму витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених за списком №2 за період жовтень 2017 - березень 2019 у сумі 229 717,28 грн.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 14.06.2019 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржуване рішення суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з`ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв`язку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства, а висновки суду є законними та обґрунтованими.

На підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що у задоволенні апеляційної скарги належить відмовити з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що КП "Полтаваелектроавтотранс" (код ЄДРПОУ 03328511) є юридичною особою, зареєстрованою виконавчим комітетом Полтавської міської ради 27.02.1992.

На виконання вимог Інструкції Полтавським ОУПФ на адресу підприємства направлено розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за жовтень 2017 року - березень 2019 року.

Згідно копій розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" невідшкодована Пенсійному фонду сума виплаченої пенсії гр. ОСОБА_1 за списком № 2 складає 229 717,28 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині позовних вимог про стягнення витрат за період грудень 2017 -березень 2019, суд першої інстанції виходив з того, що у розрахунки фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за період жовтень 2017 року - березень 2019 року позивачем включено витрати на виплату і доставку пенсії гр. ОСОБА_1 в розмірі 229 717,28 грн. із порушенням вимог пункту 6.2. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Також суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність позовних вимог в частині стягнення з відповідача витрат на виплату і доставку пільгових пенсій гр. ОСОБА_1 за період жовтень -листопад 2017, оскільки такі вимоги вже вирішувалися у судовому порядку.

Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів, і за результатами атестації робочих місць мають право на пенсію на пільгових умовах.

Згідно з пунктом 2 прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" діяв Закон України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 №400/97-ВР.

Згідно з абзацом четвертим пункту 1 статті 2 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені у підпункті 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до статті 3 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" збір на обов`язкове державне пенсійне страхування платники збору, визначені у частині другій цієї статті, сплачують до Пенсійного фонду України у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Абзацом третім пункту 1 статті 4 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" встановлено ставку на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 100 відсотків від об`єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.

Судовим розглядом встановлено, що на підприємстві відповідача свого часу працювала особа, якій була призначена пенсія на пільгових умовах, а саме: ОСОБА_1 .

Згідно з частиною першою статті 3 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" збір на обов`язкове державне пенсійне страхування платники збору, визначені у частині другій цієї статті, сплачують до Пенсійного фонду України у порядку, визначеному законодавством України.

Порядок відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, визначено розділом 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 №21-1 (надалі - Інструкція №21-1).

Відповідно до пункту 6.4 Інструкції № 21-1 розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Згідно з пунктом 6.7. Інструкції № 21-1 підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

На виконання вимог Інструкції Полтавським ОУПФ на адресу підприємства направлено розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за жовтень 2017 року - березень 2019 року.

Надані суду копії розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" свідчать, що невідшкодована Пенсійному фонду сума виплаченої пенсії гр. ОСОБА_1 за списком № 2 складає 229 717,28 грн.

Не погоджуючись з вимогою про стягнення з КП "Полтаваелектроавтотранс" витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за період жовтень - листопад 2017 року у відзиві на позов відповідач вказав, що Полтавським окружним адміністративним судом розглянуто справу №816/2233/17, рішенням якого від 12.02.2018 відмовлено у задоволенні позову Полтавського ОУПФ до КП "Полтаваелектроавтотранс" про відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за період жовтень - листопад 2017 року в розмірі 57 877,58 грн.

Надаючи правову оцінку рішенню суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з КП "Полтаваелектроавтотранс" витрат на виплату і доставку пільгових пенсій гр. ОСОБА_1 за період жовтень - листопад 2017 року, колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції з посиланням на матеріали справи та дані Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12.02.2018 у справі №816/2233/17 в задоволенні адміністративного позову Полтавського ОУПФ до КП "Полтаваелектроавтотранс" про відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених за списком №2, за жовтень-листопад 2017 року в розмірі 57877,58 грн. відмовлено.

Вказане рішення набрало законної сили 06.04.2018.

Дані обставини позивачем не заперечуються.

Таким чином, є таке, що набрало законної сили рішення суду між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Пунктом 4 частини 1 статті 238 КАС України передбачено, що суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

З аналізу наведеної норми вбачається імперативний обов`язок суду закрити провадження у справі, якщо під час судового розгляду буде встановлено наявність постанови суду, яка набрала законної сили, у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Таким чином, судові рішення, які набрали законної сили, ухвалені судами всіх інстанції у тотожній справі, є обов`язковою підставою для закриття провадження у справі.

Суд першої інстанції вищенаведеного не враховував та помилково відмовив в задоволенні позовних вимог в зазначеній частині.

При цьому, колегія суддів вважає правильним рішення суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову в частині стягнення витрат за період грудень 2017 року - березень 2019 року, з огляду на наступне.

Пунктом 6.2. Інструкції № 21-1 визначено, що витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи з урахуванням вимог абзацу третього підпункту 1 пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

При цьому стаж роботи на останньому підприємстві враховується у повному розмірі, а з попередніх місць роботи осіб він додається до стажу, необхідного для призначення пенсій на пільгових умовах.

Отже, розмір фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, який підлягає відшкодуванню, залежить від стажу роботи особи на конкретному підприємстві.

Матеріалами справи встановлено та позивачем не заперечується, що у період з 12.03.1990 по 25.02.2004, тобто 13 років 9 місяців 15 днів, громадянин ОСОБА_1 працював на підприємстві "Полтавське тролейбусне управління" та здійснював перевезення пасажирів міським електричним пасажирським транспортом, отже виконував роботи, передбачені пунктом "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", про що свідчить довідка КП "Полтаваелектроавтотранс" про підтвердження наявного трудового стажу № 138 від 28.07.2017 (а.с. 107).

Відповідно до пункту "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", положення якого застосовуються на підставі абзацу 2 пункту 16 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, після досягнення 55 років і при стажі роботи:

- для чоловіків - не менше 30 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців;

- для жінок - не менше 25 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.

Рішенням Полтавського ОУПФ від 09.08.2017 (протокол № 1228) гр. ОСОБА_1 з 12.05.2017 призначено пенсію за віком на пільгових умовах у розмірі 1293,26 грн (а.с. 105).

При цьому з розрахунку стажу видно, що органом Пенсійного фонду враховано лише пільговий стаж особи як водія міського пасажирського транспорту у розмірі 12 років 6 місяців 20 днів у Полтавському тролейбусному управлінні (а.с. 106).

Відтак до розрахунків фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за період грудень 2017 року - березень 2019 року, виставлених на ім`я КП "Полтаваелектроавтотранс", пенсійним органом включено витрати на виплату і доставку пенсії гр. ОСОБА_1 у частці 100 відсотків.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що з березня 2004 року по квітень 2017 року (в цілому 13 років 2 місяці) гр. ОСОБА_1 працював водієм міського пасажирського транспорту у 8 тролейбусному парку - філіалі Державного унітарного підприємства "Мосгортранс" та вказаний стаж роботи зараховано відповідачем до трудового стажу громадянина.

Свого часу в ході перевірки щодо правильності видачі довідок про заробітну плату гр. ОСОБА_1 на запит Полтавського ОУПФ Головним управлінням Пенсійного фонду Російської Федерації в м. Москва було надано підтвердження у формі акту перевірки Головного управління Пенсійного фонду Російської Федерації № 80 по м. Москві та Московській області від 15.08.2017, відповідно до якого розбіжностей за довідками від 08.06.2017 №38-06/22, №38-06/21 не виявлено. На момент перевірки ОСОБА_1 є громадянином України та мав статус тимчасово перебуваючого на території Російської Федерації. До 01.01.2010 громадяни України, які мали статус тимчасово перебуваючих іноземних громадян на території Російської Федерації у відповідності до пенсійного законодавства Російської Федерації не були застрахованими особами в системі обов`язкового пенсійного страхування. Таким чином, страхові внески на обов`язкове пенсійне страхування з виплат ОСОБА_1 не нараховувалися. Згідно з п. 1 ст. 7 Федерального Закону №167-ФЗ з 01.01.2012 підлягають пенсійному страхуванню іноземні громадяни та особи без громадянства, які тимчасово перебувають в Росії, які уклали трудові договори строком не менше шести місяців (а.с. 110-111).

Судом встановлено, що Державне унітарне підприємство "Мосгортранс" є останнім підприємством у трудовій діяльності ОСОБА_1 , пенсія останньому призначено за віком у розмірі 1293,26 грн.

Згідно з частиною першою статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

Частиною першою статті 40 Закону №1058 передбачено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв. Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Таким чином, страховий стаж набутий згідно з Угодою враховується до страхового стажу під час призначення пенсії, а для обчислення розміру пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу.

Згідно з ч. 2 ст. 6 Угоди про гарантії громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Статтею 8 Угоди передбачено, що органи, що здійснюють пенсійне забезпечення в державах - учасницях Угоди, співпрацюють між собою у порядку, який визначається угодою між їхнім центральними органами.

Необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації (стаття 11 Угоди).

Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Таким чином, зважаючи на те, що періоди роботи гр. ОСОБА_1 водієм пасажирського міського транспорту у 8 тролейбусному парку Державного унітарного підприємства "Мосгортранс" підтверджено актом перевірки Головного управління Пенсійного фонду Російської Федерації № 8 по м. Москві та Московській області від 21.08.2017, позивач повинен був врахувати вказаний пільговий стаж при визначенні частки підприємств по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгової пенсії ОСОБА_1 .

З огляду на викладене, приймаючи до уваги те, що Державне унітарне підприємство "Мосгортранс" є останнім підприємством у трудовій діяльності ОСОБА_1 , то в силу вимог п. 6.2. Інструкції № 21-1 пільговий стаж роботи на вказаному підприємстві підлягав врахуванню у повному розмірі, а стаж на КП "Полтаваелектроавтотранс" підлягав додаванню до стажу, необхідного для призначення пенсії на пільгових умовах (згідно прикладу, наведеного у пункті 6.2. Інструкції).

Відтак, колегія суддів вважає не обґрунтованими позовні вимоги Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про стягнення з відповідача витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених за списком №2 за період грудень 2017 року - березень 2019 року, в задоволенні яких правомірно відмовлено судом першої інстанції.

Враховуючи те, що в силу положень розділу 6 Інструкції № 21-1 визначення розміру сум до відшкодування та складання розрахунків є повноваженням органів Пенсійного фонду, суд не може підміняти пенсійні органи та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цих органів, а також давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі стосовно того, що заперечень відносно правомірності розрахунків до Полтавського ОУПФ боржником не направлялось жодним чином не спростовують вищевказаних аргументів та не свідчать про обґрунтованість вимог апелянта.

Стосовно інших посилань апеляційної скарги, то колегія суддів критично оцінює такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Частиною 1 ст. 319 КАС України передбачено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14 червня 2019 року підлягає частковому скасуванню з ухваленням нового рішення про закриття провадження у справі в частині позовних про стягнення з відповідача невідшкодованої суми витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених за списком №2 за період жовтень-листопад 2017 року в розмірі 57877,58 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області - задовольнити частково.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.06.2019 по справі № 440/1299/19 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з Комунального підприємства "Полтаваелектроавтотранс" невідшкодованої суми витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених за списком №2 за період жовтень-листопад 2017 року в розмірі 57877,58 грн.

Провадження у справі в цій частині позовних вимог - закрити.

В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.06.2019 по справі № 440/1299/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач В.В. Катунов Судді І.М. Ральченко Г.Є. Бершов