Постанова

від 25.09.2019 по справі 520/1135/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2019 р.Справа № 520/1135/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: Любчич Л.В. , Присяжнюк О.В. ,

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

представника позивача Кундіуса І.В. та представника відповідача Єрохіна І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.07.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Мар`єнко Л.М., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 29.07.19 року по справі № 520/1135/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛДМ ПРОФІ"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.07.2019 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛДМ ПРОФІ" до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено в повному обсязі.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 08.10.2018 №00000641421 та від 08.10.2018 №0000651421.

Стягнуто з Головного управління ДФС у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛДМ ПРОФІ" (код ЄДРПОУ 38000431, поштовий індекс 61002, м. Харків, вул.Маршала Бажанова, буд.21/23) у розмірі 2469,33 грн. (дві тисячі чотириста шістдесят дев`ять гривень 33 копійки).

Відповідач, не погодившись з даним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з`ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги норм матеріального права.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягав на законності судового рішення та просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, посилаючись на мотиви та доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги та зазначив, що рішення суду першої інстанції є правомірним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачає.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛДМ ПРОФІ" (далі - ТОВ "ЛДМ ПРОФІ") зареєстроване як юридична особа, перебуває на податковому обліку як платник податків та зборів, є платником ПДВ.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, видами діяльності є будівництво інших спор споруд, н.в.і.у.; інші будівель - монтажні роботи; надання інших допоміжних комерційних послуг, н.в.і.у.; функціювання спортивних споруд; будівництво житлових і нежитлових будівель.

Головним управлінням ДФС у Харківській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "ЛДМ ПРОФІ" з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо визначення сум податкового кредиту, що містяться у податкових деклараціях з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ "Файлекомп" за вересень 2016 року, ТОВ "Вантажтранспівдень" за листопад 2016 року, ТОВ "Амра Груп" за листопад 2016 року, а також даних щодо подальшої реалізації та/або використання у власній господарській діяльності придбаних товарів (робіт, послуг).

За результатами перевірки податковим органом складено акт від 24.09.2018 року №3977/20-40-14-21-07/38000431 (а.с.46-84), у висновках якого встановлено порушення: пп. а п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст.198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 ПК України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами і доповненнями), що призвело до завищення податкового кредиту всього на суму 143 366,67 грн., в тому числі за вересень 2016 року на суму 44 633,33 грн., за листопад 2016 року на суму 98 733,34 грн., в результаті чого: занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України, в сумі 131 697 грн., у т.ч. за вересень 2016 року на суму 32 963 грн., за листопад 2016 року на суму 98 734 грн.; завищено суми від`ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 11 670 грн. за вересень 2016 року. Водночас, у висновку вказаного акту зазначено, що перевіркою ТОВ ЛДМ Профі (податковий номер 38000431) не підтверджено реальність здійснення господарських операцій по взаємовідносинах: за період декларування ПДВ вересень 2016 року з контрагентом-постачальником ТОВ Файлекомп (податковий номер 39528017); за період декларування ПДВ листопад 2016 року з контрагентами-постачальниками ТОВ Амра Груп (податковий номер 40467115) та ТОВ Вантажтранспівдень (податковий номер 40625388).

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ГУ ДФС у Харківській області винесені податкові повідомлення-рішення, а саме:

- від 08.10.2018 року №00000641421, яким збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ в розмірі 164621,25 грн., в т.ч. за податковими зобов`язаннями - 131697 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 32924,25 (а.с.105);

- від 08.10.2018 року №00000651421, яким визначено суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового ) періоду в розмірі 11670 грн. (а.с.106-107).

Не погодившись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що фактичні обставини справи об`єктивно засвідчують здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ Файлекомп , ТОВ Амра Груп , ТОВ Вантажтранспівдень , а подані позивачем до матеріалів справи докази підтверджують правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість сум витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та податкових накладних, які виписані на виконання умов договірних відносин.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до державного бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу, б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до державного бюджету, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За змістом пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п.201.7 ст.201 ПК України).

У відповідності до п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

За змістом вищенаведених норм ПК України право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (робіт, послуг), основних фондів (необоротних активів) (щодо останніх, крім того, будівництво, спорудження, створення), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема щодо податкового кредиту - податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений п.201.11ст.201 Податкового кодексу України) сум витрат на придбання товару (робіт, послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (робіт, послуг).

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством (п.44.1 ст.44 ПК України).

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Отже, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту.

При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Також, норми податкового законодавства не визначають місцезнаходження платника податку (контрагента) та його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача) щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту.

Слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 р. N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що між ТОВ ЛДМ Профі (покупець) та ТОВ Файлекомп (постачальник), укладено договір поставки від 29.08.2016 р. №29/08-2 (а.с.11-12), разом з додатковою угодою. Згідно п.п.1.1 вказаного договору поставки - постачальник зобов`язується у порядку та в строки, встановлені договором, передати у власність покупця матеріали, обладнання (далі за текстом - товар), асортимент, кількість, ціна та строки поставки якого вказуються у специфікації/ях та/або в рахунках на оплату, що є невід`ємною частиною даного договору, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором. Також згідно п.п. 2.1 та п.п.2.2 вказаного договору поставки - постачальник поставляє покупцю товар окремими партіями. Постачальник за власний рахунок здійснює доставку товару покупцю.

На підтвердження придбання вказаного товару позивачем до матеріалів справи надано рахунок на оплату, видаткову накладну, податкову накладну (а.с.10, 13), акт приймання - передачі до договору поставки, копію претензії, а також специфікацію №1 до договору поставки, відповідно до якої предметом поставки були гідравлічний модуль до холодильного агрегату 104кВт - 1 шт., комплект монтажний сталевий Ду 100 з мембранним компенсатором - 1 компл., комплект монтажний поліетиленовий для зварювання трубної системи - 335 шт. (зворотна сторона а.с.12).

Також встановлено, що між ТОВ ЛДМ Профі (покупець) та ТОВ Вантажтранспівдень (постачальник), укладено договір поставки від 18.11.2016 р. №18/11-3 (а.с.15-16), разом з додатковою угодою. Згідно п.п.1.1 вказаного договору поставки - постачальник зобов`язується у порядку та в строки, встановлені договором, передати у власність покупця матеріали, обладнання (далі за текстом - товар), асортимент, кількість, ціна та строки поставки якого вказуються у специфікації/ях та/або в рахунках на оплату, що є невід`ємною частиною даного договору, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором. Також згідно п.п. 2.1 та п.п.2.2 вказаного договору поставки - постачальник поставляє покупцю товар окремими партіями. Постачальник за власний рахунок здійснює доставку товару покупцю.

На підтвердження придбання вказаного товару позивачем до матеріалів справи надано рахунок на оплату, видаткову накладну, податкову накладну (а.с.14, 17), а також специфікацію №1 до договору поставки, відповідно до якої предметом поставки були світлодіодні вуличні LED прожектори не менше 200 Вт з металевими стійками висотою не менше 4 м., пофарбованими з кріпленням до борту - 8 шт., рупорний гучномовець, вуличний, потужністю 30 Вт. APartH30LT-G - 8 шт., ковзвни прокатні чоловічі та жіночі у асортименті, розміри від 30 до 45 - 100 шт., навіс розбірний для переодягання відвідувачів не менше 6,0x9,0 м. Сталевий пофарбований каркас, профнастил. Висота стійок не менше з м. Кріплення анкерне з опорою на знімну плиту - 1 шт., гумові доріжки для пересування на ковзанах товщиною не менше 5 мм - 30 шт. (зворотна сторона а.с.16).

З матеріалів справи вбачається, між ТОВ ЛДМ Профі (покупець) та ТОВ Амра Груп (постачальник), укладено договір поставки від 08.11.2016 р. №8/11У (а.с.19-20), разом з додатковою угодою. Згідно п.п.1.1 вказаного договору поставки - постачальник зобов`язується у порядку та в строки, встановлені договором, передати у власність покупця матеріали, обладнання (далі за текстом - товар), асортимент, кількість, ціна та строки поставки якого вказуються у специфікації/ях та/або в рахунках на оплату, що є невід`ємною частиною даного договору, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором. Також згідно п.п. 2.1 та п.п.2.2 вказаного договору поставки - постачальник поставляє покупцю товар окремими партіями. Постачальник за власний рахунок здійснює доставку товару покупцю.

На підтвердження придбання вказаного товару позивачем до матеріалів справи надано рахунок на оплату, видаткову накладну, податкову накладну (а.с.18,21), а також специфікацію №1 до договору поставки, відповідно до якої предметом поставки були корпус сталевий зварений для комбайна ЛЕД 100 по кресленням замовника - 1 шт., підшипники комплект для комбайна ЛЕД 100 - 1 шт., гідромотор МР80С/4 з гідравлічними шлангами для комбайна ЛЕД 100 - 2 шт., комплект монтажний насосної групи холодильного агрегату REFRA VMC22RD8DJ370XA - 1 шт. (а.с.20).

Як вбачається з матеріалів справи, податкові накладні, виписані ТОВ Файлекомп , ТОВ Амра Груп , ТОВ Вантажтранспівдень , відповідають вимогам ст.201 ПК України.

Також на підтвердження сплати за поставлені ТМЦ по взаємовідносинам з ТОВ Амра Груп , ТОВ Вантажтранспівдень та часткової сплати по взаємовідносинам з ТОВ Файлекомп позивачем до матеріалів справи надано платіжні доручення (а.с.22-23), а також копії виписок по рахунку, картку рахунку 631.

Колегія суддів зазначає, що вказані договори поставки з ТОВ Файлекомп , ТОВ Амра Груп , ТОВ Вантажтранспівдень були укладені для здійснення господарської діяльності шляхом подальшої реалізації придбаного товару контрагенту - покупцю - КП "Центральний парк культури та відпочинку" Чернігівської міської ради.

На підтвердження вказаного позивачем до матеріалів справи надано первинні документи, а саме, відповідний договір про закупівлю товару 42.99.1 Споруди інженерні, інші (44211000-2 Збірні споруди (Відкритий льодовий каток зі штучним льодом сезонної експлуатації для масового катання і тренувань)), актом введення товару в експлуатацію, технічний паспорт з керівництвом по експлуатації та обслуговуванню, декларація про відповідність, виписки по особовому рахунку тощо (а.с.26-45), а також копію договору підряду, за яким позивач є замовником, а ТОВ "АЛЛАР-БУД" підрядником щодо монтажу льодового катка для КП "Центральний парк культури та відпочинку" Чернігівської міської ради.

Також на підтвердження придбання, оприбуткування та подальшої реалізації придбаної продукції позивачем надано до матеріалів справи оборотно-сальдові відомості по рахункам 631, 361, копію звіту по проводкам з контрагентами, тощо.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем частково не здійснено оплату за ТМЦ по контрагенту ТОВ Файлекомп , обліковується кредиторська заборгованість, до матеріалів справи залучено лист, в якому вказаний контрагент просив тимчасово не сплачувати заборгованість у зв`язку з переходом на обслуговування до іншої фінансової установи.

Однак, виходячи з положень податкового законодавства, несплата позивачем коштів за придбаний товар не є доказом безтоварності вказаної господарської операції.

Водночас, виходячи зі змісту наданих позивачем первинних документів на підтвердження взаємовідносин з ТОВ Файлекомп , ТОВ Амра Груп , ТОВ Вантажтранспівдень , колегія суддів зазначає, що вказані документи оформлені у відповідності до положень ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ Файлекомп , ТОВ Амра Груп , ТОВ Вантажтранспівдень були включені до складу податкового кредиту та відображені в податкових деклараціях з ПДВ у перевіряємий період, поданих до податкового органу.

Таким чином, ТОВ Файлекомп , ТОВ Амра Груп , ТОВ Вантажтранспівдень - виконали свої зобов`язання за вказаним договорами, а позивач прийняв ТМЦ за цими договорами, які відображені у податковому та бухгалтерському обліку позивача.

Наявні у справі докази не містять доказів наявності між позивачем та контрагентами позивача, взаємоузгоджених спільних зловмисних дій. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 9 КАС України не виявлено.

Крім того, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні відомості, що угоди, укладені між позивачем та його контрагентам ТОВ Файлекомп , ТОВ Амра Груп , ТОВ Вантажтранспівдень є нечинними або визнана в установленому порядку недійсними.

Таким чином, придбання позивачем ТМЦ у контрагентів ТОВ Файлекомп , ТОВ Амра Груп , ТОВ Вантажтранспівдень було необхідно для здійснення господарської діяльності, а саме: на виконання зобов`язань за договором про закупівлю перед контрагентом - покупцем, що підтверджується наявними в матеріалах справи.

Зазначена закупівля ТМЦ у контрагента безпосередньо пов`язана з господарською діяльністю підприємства, що, в свою чергу, направлена на отримання доходу.

Отже, позивачем дотримано вимоги Податкового кодексу України з реалізації права на податковий кредит по операціях з ТОВ Файлекомп , ТОВ Амра Груп , ТОВ Вантажтранспівдень , позивачем подано декларації з ПДВ. Задекларовані позивачем суми підтверджені наявними у матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами.

Стосовно доводів апелянта про пояснення засновника ТОВ Файлекомп ОСОБА_2, надані під час допиту його в якості свідка в порядку досудового розслідування №32018220000000027 від 08.02.2018 р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 205 КК України, якими ОСОБА_2 стверджував про не укладання жодного договору з підприємством позивача, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до норм чинного законодавства до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту свідка не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

Крім того, протокол допиту, отриманий на стадії досудового слідства, може бути визначений як доказ лише в разі його відображення під час розгляду кримінальної справи в суді. Факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є безперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентом.

А тому, до винесення вироку суду в рамках кримінального провадження, протокол допиту свідка не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві. Тобто, доказове значення в адміністративному процесі може мати виключно вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 06.11.2018 по справі №822/551/18, від 08.08.2018 по справі №820/4428/17 від 26.06.2018 по справі №808/2360/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З матеріалів справи вбачається, що на час розгляду справи в суді першої та в суді апеляційної інстанції, відповідачем не надано суду копію вироку за результатами досудового розслідування №32018220000000027 від 08.02.2018, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 205 КК України. Відповідно до листа ГУ ДФС у харківській області від 24.04.2019 №13328/9/20-40-23-09, 07.02.2018 постановою прокуратури Харківської області від 19.02.2018, на підставі ст. 217 К1ІК України об`єднано в одне провадження з кримінальним провадженням №32017220000000117 від 27.07.2017. Також вказаним листом повідомлено, що 19.02.2018 постановою прокуратури Харківської області з кримінального провадження №320172200000001 17, матеріали відносно ТОВ Файлекомп виділені в окреме провадження за №32018220000000045, за ст. 205 ч.1 КК України та направлені для подальшого розслідування до слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Харківській області.

Таким чином, відсутні правові підстави вважати належним та допустимим доказом пояснення засновника ТОВ Файлекомп ОСОБА_2 , надані під час допиту його в якості свідка в порядку досудового розслідування №32018220000000027 від 08.02.2018, а також наявність щодо ТОВ Амра Груп кримінального провадження №12015000000000461, за ознаками кримінального порушення, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 364 КК України.

Крім того, колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на податкову інформацію ГУ ДФС у Херсонській області від 09.12.2016 року №157/21-22-14-10/40625388, виходячи з наступного.

Згідно з абз. 5 п. 86.7 ст. 86 ПК України контролюючим та іншим державним органам забороняється використовувати акт перевірки як підставу для висновків стосовно взаємовідносин платника податків з його контрагентами, якщо за результатами складення акту перевірки податкове повідомлення-рішення не надіслано (не вручено) платнику податків або воно вважається відкликаним відповідно до статті 60 цього Кодексу.

Отже, законодавець чітко і однозначно вказав, що навіть той офіційний письмовий документ, складання якого прямо передбачено законом, а саме акт перевірки, не може бути доказом вчинення податкового правопорушення у разі, коли за ним не винесено податкового повідомлення-рішення або воно вважається відкликаним.

З огляду на викладене, в силу ч. 7 ст. 9, ст.ст.73, 74 КАС України таким доказом не може бути і письмовий документ у вигляді податкової інформації.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що податкова інформація не є належним та допустимим доказом відсутності у позивача права на формування податкового кредиту по відносинам із виконавцями послуг.

В силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагенти позивача є окремими суб`єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість та податку на прибуток. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб`єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб`єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Саме така правова позиція викладена Європейським Судом з прав людини (рішення від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також Верховним Судом України (постанова від 09.09.2008 р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010 р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011 року у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень).

Крім того, податковий орган не надав доказів, які однозначно свідчили б про неправдивість одержаних від платника документів, підтверджували б фіктивний характер спірних операцій та недобросовісність позивача як платника податків, відповідачем не надано суду доказів, які свідчили б про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності товариства, господарській меті з метою досягнення правових наслідків та які порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Відповідачем не доведено, що на момент вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, останні не були зареєстровані у встановленому законом порядку та не мали свідоцтв платника податків на додану вартість.

Крім того, якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Вищенаведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 28.05.2019 р. по справі № 826/14073/16, в якій суд касаційної інстанції зазначив, що законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов`язку здійснення контролю за дотриманням усіма виконавцями, постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з виконавців, постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок, зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на декларування валових витрат та права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

Так само і відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності. Отже, в даному разі для перевірки законності здійснених донарахувань оспорюваних сум податкових зобов`язань позивачеві дослідженню підлягають обставини щодо реальності здійснення господарських операцій та правильності формування даних податкового обліку за наслідками виконання цих операцій.

Колегія суддів зазначає, що чинне податкове законодавство не покладає на платника обов`язку контролювати діяльність осіб, що виконують роботи, послуги, не зобов`язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим як вносити відповідні суми витрат до складу валових витрат і суми ПДВ - до податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.01.2018 року у справі № К/9901/2558718.

Стосовно доводів апелянта на відсутність товарно-транспортних накладних за господарськими операціями з контрагентами - продавцями, колегія суддів зазначає наступне.

Товарно - транспортні накладні є лише товаросупроводжувальною документацією, тому їх відсутність, з огляду на те, що договорами передбачено, що поставка товару покупцю (позивачу) здійснюється за рахунок постачальників, не можуть бути підставою для висновку щодо нереальності укладеної угоди позивача з контрагентами, оскільки такі документи не можуть однозначно стверджувати про наявність таких фактів, у зв`язку з тим, що основною метою взаємовідносин позивача та ТОВ Файлекомп , ТОВ Амра Груп , ТОВ Вантажтранспівдень є купівля - продаж вказаних ТМЦ.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.03.2018 по справі №808/2140/13-а.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного, фактичні обставини справи об`єктивно засвідчують здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ Файлекомп , ТОВ Амра Груп , ТОВ Вантажтранспівдень , а подані позивачем до матеріалів справи докази підтверджують правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість сум витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та податкових накладних, які виписані на виконання умов договірних відносин.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справа про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 08.10.2018 р. №00000641421 та від 08.10.2018 р. № 00000651421, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, без дотримання вимог ч.2 ст.2 КАС України, отже, наявні підстави для скасування даних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. .

Керуючись ч. 4 ст. 241, ч. 3 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.07.2019 року по справі № 520/1135/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)О.А. Спаскін Судді (підпис) (підпис) Л.В. Любчич О.В. Присяжнюк Повний текст постанови складено 30.09.2019 року