Постанова

від 27.09.2019 по справі 640/21313/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/21313/18 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:

Арсірій Р.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 вересня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Сорочка Є.О.,

суддів Єгорової Н.М.,

Федотова І.В.,

за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сета Декор" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

1) Визнати протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління ДФС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації: №964775/32111235 від 24.10.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної TOB Сета Декор №11 від 18.08.2018; №964777/32111235 від 24.10.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної TOB Сета Декор №10 від 17.08.2018; №964778/32111235 від 24.10.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної TOB Сета Декор №9 від 17.08.2018; №964776/32111235 від 24.10.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної TOB Сета Декор №8 від 16.08.2018; №964779/32111235 від 24.10.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної TOB Сета Декор №6 від 15.08.2018; №964780/32111235 від 24.10.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної TOB Сета Декор №5 від 14.08.2018; №964781/32111235 від 24.10.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної TOB Сета Декор №4 від 14.08.2018.

2) Зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних подані TOB Сета Декор податкові накладні: №4 від 14.08.2018, днем її подання - 30.08.2018; №5 від 14.08.2018, подану TOB Сета Декор , днем її подання - 31.08.2018; №6 від 15.08.2018, подану TOB Сета Декор , днем її подання - 31.08.2018; №8 від 16.08.2018, подану TOB Сета Декор , днем її подання - 13.09.2018; №9 від 17.08.2018, подану TOB Сета Декор , днем її подання - 13.09.2018; №10 від 17.08.2018, подану TOB Сета Декор , днем її подання - 13.09.2018; №11 від 18.08.2018, подану TOB Сета Декор , днем її подання - 13.09.2018.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2019 року позов задоволено.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржувані рішення про відмову в реєстрації податкових накладних є правомірними.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що TOB Сета Декор як юридична особа зареєстроване 02.08.2002, основними видами діяльності якого є неспеціалізована оптова торгівля (основний) (код КВЕД 46.90), покриття підлоги й облицювання стін (код КВЕД 43.33), оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (код КВЕД 46.21), інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (код КВЕД 47.19), діяльність у сфері архітектури (код КВЕД 71.11).

Позивач є платником податку на прибуток на загальних підставах, а також платником податку на додану вартість, що підтверджується витягом із реєстру платників ПДВ

Згідно п. 1.1 договору поставки від 13.08.2018 укладеного між ТОВ Сета Декор та TOB Ясенсвіт №ЯС- 13/08/18-9 ТОВ Сета Декор зобов`язався передати покупцю (TOB Ясенсвіт ) у власність, а покупець прийняти та оплатити на умовах договору кукурудзу. Кількість товару (+/- 10%), що поставляється за цим договором, ціна товару, вимоги до якості товару, місце доставки, умови поставки сторони погодили у Специфікаціях №1 від 13.08.2018 p., №2 від 13.08.2018 p., №3 від 17.08.2018 p., №4 від 20.08.2018 p., №5 від 28.08.2018 p., як і було передбачено п.2.1, 2.2, 2.3, 3.1, 4.1 договору. Відповідно до положень п. 4.1 договору поставка товару здійснюється партіями на умовах DAP (Інкотермс 2010) на один із двох вказаних у договорі складів покупця, а оплата партії товару здійснюється покупцем постачальнику за фактично прийняту вагу відповідно до підписаної сторонами видаткової накладної в строк 3 банківські дні з дати поставки товару, з урахуванням положень п. 3.4 договору (копія договору з додатками додається).

На виконання своїх зобов`язань ТОВ Сета Декор поставив покупцю зерно кукурудзи згідно із договором поставки та за правилом першої події відповідно до ст.ст. 187, 201 Податкового кодексу України (далі - ПК) виписав податкові накладні та подав їх на реєстрацію у Єдиному реєстрі податкових накладних до органів ДФС. Частина податкових накладних була зареєстрована, а щодо інших - реєстрація була зупинена.

Так, на підтвердження спірних операцій позивач надав видаткові та податкові накладні рахунки на оплату поставленої кукурудзи покупцю, банківські виписки позивача, договори перевезення вантажу та додаткові угоди, товарно-транспорті накладні, також платіжні доручення про оплату послуг перевізника.

Позивач також надав докази придбання зерна кукурудзи згідно із договори поставки кукурудзи, специфікаціями до них, що були укладені із СТОВ Деренківець (постачальником за договорами). Придбання кукурудзи також підтверджується, зокрема, видатковими накладними, податковими накладними.

З результатами спірних операцій, позивач виписав податкову накладну №4 від 14.08.2018 р. і подав її 30.08.2018 р. на реєстрацію у ЄРПН, податкові накладні №5 від 14.08.2018 р., №6 від 15.08.2018 р. і подав їх 31.08.2018 р. на реєстрацію у ЄРПН, податкові накладні №8 від 16.08.2018 р., №9 від 17.08.2018 р., №10 від 17.08.2018 р., №11 від 18.08.2018 р. і подав їх 13.09.2018 р. на реєстрацію у ЄРПН та отримав квитанції про прийняття податкових накладних, однак зупинення їх реєстрації, що вбачається з квитанцій.

Згідно із даними квитанціями, підставою для зупинення реєстрації кожної із вказаних податкових накладних позивача був п. 201.16 ст. 201 ПК, так як на думку контролюючого органу податкові накладні відповідають вимогам пп.1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку . Позивачу було запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Позивач через електронний кабінет надав 23.10.2018 органам ДФС письмові пояснення та первинні документи, проте рішеннями Комісії регіонального рівня (ГУ ДФЄ у м. Києві), яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 24.10.2018 р. за №964775/32111235, №964777/32111235, №964778/ 32111235, №964776/32111235, №964779/32111235, №964780/32111235, №964781/32111235.

Причиною відмови у кожному із рішень Комісії було вказано ненадання платником податку копій документів: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у т.ч. рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством .

ТОВ Сета Декор 09.11.2018 на кожне із рішень Комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкових накладних подав Скарги до Комісії центрального рівня (ДФЄ України) з питань розгляду скарг на рішення комісії, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації.

Рішеннями Комісії ДФЄ України від 19.11.2018 №44819/32111235/2, №44810/32111235/2, №44806/32111235/2, №44809/32111235/2, №44818/32111235/2, №44813/32111235/2, №44814/32111235/2 скарги позивача були залишені без задоволення, а рішення комісії регіонального рівня без змін у зв`язку із пропуском позивачем строку на їх оскарження (копії додаються).

Проте, не погоджуючись із рішеннями про відмову у реєстрації податкових накладних, позивач звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів наявності підстав для відмови у реєстрації спірних податкових накладних.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктами 16.1.2, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК встановлено, що платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковим обов`язком є обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (пункт 36.1 статті 36 вказаного Кодексу).

Розділ V Податкового кодексу України (статті 180-211) регулює порядок нарахування та сплати податку на додану вартість, визначає платників податку, встановлює порядок реєстрації в якості платників ПДВ, визначає об`єкти оподаткування та розміри ставок податку, операції, які звільнені від оподаткування, а також, правила віднесення сум до складу податкового кредиту.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 цього Кодексу об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (пункт 188.1 статті 188 ПК).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Для платників податку в разі здійснення постачання товарів/послуг, постачання яких має безперервний або ритмічний характер, встановлені особливі терміни складання податкової накладної (пункт 201.4. статті 201 ПК).

Згідно з абз. 1 - 3, 5 пункту 201.10 статті 201 ПК при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Згідно з п. 201.16 ст. 201 ПК реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Положеннями п. 6 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 117, у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок) передбачено, що у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.

Відповідно до п.п. 12, 13 Порядку у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються: номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування; порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Колегія суддів звертає увагу на те, що положеннями пп. 3 п. 13 Порядку передбачено зазначення критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій .

Критерії ризиковості платника податку і здійснення операцій на час виникнення спірних правовідносин були затверджені в.о. Голови ДФС України 05 листопада 2018 року (далі - Критерії): критерії ризиковості платника податку визначені у п. 1, а критерії ризиковості здійснення операцій - у п. 2.

Отже, податкові накладні / розрахунки коригування підлягають перевіряються саме на відповідність ознакам ризиковості здійснення операцій, що перелічені у п. 2 Критеріїв. Натомість на відповідність критеріям, передбаченим у п. 1, перевіряються саме платники податку.

Положеннями п. 1 Критеріїв передбачено, що якщо виявлено, що платник податків має ознаки ризиковості згідно з пунктом 1.6 цих Критеріїв, то такий платник податків виноситься на розгляд Комісії в той самий день і вноситься до переліку ризикових платників у день проведення засідання Комісії, на якому прийнято відповідне рішення.

У свою чергу п. 1.6 Критеріїв містить 7 критеріїв, за якими комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків.

Зазначені норми вказують на те, що підставами для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є встановлення невідповідності: платника податку - критеріям ризиковості платника податку, а податкової накладної/розрахунку коригування - критеріям ризиковості здійснення операції. У разі встановлення невідповідності платника податку критеріям, що перелічені у п. 1.6 Критеріїв, у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної необхідно зазначити, який саме із перелічений у критеріїв було виявлено.

У квитанціях № 1 в якості підстави для зупинення реєстрації податкових накладних зазначено, що : ПН/РК відповідає вимогам пп. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку . Посилання на невідповідність податкової накладної критеріям, визначеним для перевірки ризиковості операцій - відсутні. Також відсутні посилання на те, який саме із семи передбачених п. 1.6 критеріїв було встановлено у даному випадку.

Таким чином, приймаючи рішення про зупинення реєстрації податкових накладних не виконано вимоги пп. 3 п. 13 Порядку, оскільки зазначені у квитанціях відомості не дають можливості однозначно встановити:

- критерії ризиковості чого саме було виявлено: платника податків чи податкової накладної (операції);

- який саме із семи критерії, передбачених п. 1.6 листа ДФС України від 21 березня 2018 року № 959/99-99-07-18 був виявлений у даному випадку.

У відповідності до п. 14 Порядку перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем були надіслані контролюючому органу документи про підтвердження реальності здійснення операцій та копії документів.

Відповідно до п. 21 Порядку підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

В оскаржуваних рішеннях зазначено, що підставою для відмови в реєстрації податкових накладних стало надання платником податку копій ненадання платником податків копій: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; документів щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що в оскаржуваному рішенні не зазначено (не підкреслено) яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних. При цьому, перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладених, який міститься у п. 14 Порядку, є загальним.

При визначенні переліку документів, які є об`єктивно необхідними для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, Комісія зобов`язана враховувати особливості господарської операції, у зв`язку з вчиненням якої складено податкову накладну та у кожному випадку застосувати індивідуальний підхід до вирішення питання про те, чи є надані платником податків документи і пояснення достатніми для прийняття рішення.

Згідно з постановою Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року у справі № 822/1817/18 загальними вимогами, які висуваються до індивідуальних актів, як актів правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Отже, посилаючись на відсутність окремих документів, як на підставу для відмови у реєстрації податкових накладних, Комісія зобов`язана була чітко вказати перелік таких документів із зазначенням обґрунтування необхідності їх надання. Саме по собі загальне посилання на ненадання певних документів не є виконанням вимог закону щодо форми і змісту індивідуального акту.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що недотримання податковим органом вимог законодавства на етапі зупинення реєстрації податкової накладної щодо оформлення квитанції прямо вказує на те, що рішення, яке прийняте на наступному етапі, тобто рішення Комісії про відмову у реєстрації податкових накладних, теж не є законним.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21 травня 2019 року у справі № 0940/1240/18 та від 22 липня 2019 року у справі № 815/2985/18.

Наведені обставини у своїй сукупності вказують на те, що рішення відповідачів щодо відмови в реєстрації спірних податкових накладних є необґрунтованими та незаконними і були правомірно скасовані судом першої інстанції.

При цьому, колегія суддів враховує положення п.п. 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 341), якими передбачено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення); неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

З огляду на положення частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) судом першої інстанції також вірно вказано про те, що спірні господарські операції між позивачем та його контрагентом не були належним чином досліджені під час здійснення податкового контролю, а тому надання їм оцінки у ході судового розгляду є недоцільним, передчасним та не вплине на висновок суду про встановлену у ході розгляду справи неправомірність оскаржуваних рішень.

З огляду на це, суд першої інстанції обґрунтовано зобов`язав відповідача зареєструвати спірні накладні, що є цілком ефективним способом захисту порушених прав позивача, допустимість якого відповідач в апеляційній скарзі не спростував.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позову.

Щодо доводів апеляційної скарги про стягнення з відповідача витрат, понесених позивачем на правничу допомогу.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 132 КАС судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; .

Згідно частини другої статті 134 КАС за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, витрати на правничу допомогу адвоката позивача стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. При цьому, сторона, з якої мають бути стягнуті витрати на правову допомогу, вправі відповідно до частини шостої статті 134 КАС заявити клопотання про їх зменшення у разі неспівмірності таких витрат із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження понесення витрат на правову допомогу надано договір про надання правової (правничої) допомоги № 14-АБ від 04.12.2018, завдання (доручення) № 2 від 10.12.2018, рахунок №20 від 10.12.2018, виписка по рахунку про оплату ТОВ Сета Декор витрат на правову допомогу в сумі 10 000 грн, детальний опис робіт (правовий аналіз первинних документів ТОВ Сета Декор , підготовка позовної заяви, оформлення додатків до позову, підготовка заяви про відсутність спору, подання такої заяви до суду, підготовка клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, подача такого клопотання до суду, ознайомлення з матеріалами справи, підготовка клопотання про прискорення розгляду справи, підготовка заяви про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу).

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що заявлений позивачем розмір витрат на оплату послуг є співмірним зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на надання правничої допомоги та обсягом наданих послуг.

Водночас, обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач вказує про неспівмірність понесених витрат, посилаючись виключно на рішення судів в інших справах. Проте, вирішення судами витання співмірності судових витрат в інших справах, не є підставою для зменшення таких витрат у даній справі, яка є цілком іншою. У свою чергу, в апеляційній скарзі відповідач не наводить жодних конкретних обставин, які б могли свідчить про неспівмірність стягнутих судом першої інстанції витрат на правову допомогу, а тому у колегії суддів відсутні підстави вважати помилковість вирішення цього питання в оскаржуваному рішенні.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 34, 243, 311, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2019 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Суддя-доповідач Є.О. Сорочко

Суддя Н.М. Єгорова

Суддя І.В. Федотов