Постанова

від 27.09.2019 по справі 922/564/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" вересня 2019 р. Справа № 922/564/19

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І., суддя Хачатрян В.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Безмятежне" (вх. №2315 Х/1-42) на рішення Господарського суду Харківської області від 18.06.2019 у справі № 922/564/19,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубін-Безпека", м.Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Безмятежне", с.Безмятежне Харківської області

про стягнення 109 142,00 грн,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рубін-Безпека" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Безмятежне" про стягнення 109142,00 грн, з яких: 96730,00 грн основного боргу, 11459,04 грн пені, 952,96 грн 3% річних.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо оплати наданих послуг за договором охорони (контролю збору врожаю сільськогосподарських культур та надання охоронних послуг) №02/07/18 від 02.07.2018.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 18.06.2019 у справі №922/564/19 позов задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Безмятежне" (63652, Харківська область, Шевченківський район, с.Безмятежне, код 30755465) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубін-Безпека" (61106, м.Харків, вул.Миру, буд.80, кв.93, код 36625227) 96 730,00 грн основного боргу, 11 459,04 грн пені, 952,96 грн 3% річних, а також 1 921,00 грн судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі суд першої інстанції виходив з обставини безпідставної неоплати відповідачем вартості отриманих послуг за договором охорони (контролю збору врожаю сільськогосподарських культур та надання охоронних послуг) №02/07/18 від 02.07.2018. Відповідна позиція суду грунтувалась на встановленні відсутності підстав для зменшення вартості отриманих послуг шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог ТОВ "Безмятежне".

Відповідач з вказаним рішенням суду не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що факт неналежного виконання умов договору охорони підтверджується документами, які були складені за участю повноважних представників позивача та відповідача та свідчать про нестачу товарно - матеріальних цінностей. За твердженням апелянта, внаслідок неналежного виконання позивачем обов`язків з охорони товарно-матеріальних цінностей він має право на відшкодування збитків. Також, на думку апелянта, Господарський суд Харківської області дійшов помилкового висновку про те, що зарахування ТОВ "Безмятежне" зустрічних однорідних вимог є безпідставним та протирічить чинному законодавству.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.07.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Безмятежне" на рішення Господарського суду Харківської області від 18.06.2019 у справі №922/564/19 та встановлено позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Враховуючи, що ціна позову в даній справі є меншою від ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, судом було попереджено сторони, що апеляційна скарга буде розглянута за правилами ч. 10 ст. 270 ГПК України без повідомлення учасників справи - за відсутності клопотань учасників справи про розгляд справи з їх повідомленням (викликом).

05.08.2019 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№ 7300), в якому він просить оскаржуване рішення - залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - залишити без задоволення.

В обґрунтування своєї позиції позивач зазначає, що відповідно до п.7.2 укладеного договору охоронна фірма звільняється від відповідальності при відсутності вини її, або її співробітників. З огляду на це, відповідач повинен був надати беззаперечні належні докази наявності такої вини, як обов`язкової умови відповідальності. Проте, всупереч законодавчим приписам, це зроблено не було. Крім того, позивач вказує на те, що в даному випадку не може бути проведений залік зустрічних вимог, оскільки по своїй правовій природі відшкодування збитків не є самим забов`язанням, тому не підпадає під визначення "однорідності".

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвали про відкриття провадження у справі згідно рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень були отримані представниками позивача та відповідача 02.08.2019, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими поштовими повідомленнями №6102229010815 та 6102229010823.

Згідно статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.

Тобто, матеріалами справи підтверджується належне повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та розгляд справи в порядку, передбаченому ч. 10 ст. 270 ГПК України.

Колегія суддів повідомляє, що клопотань від учасників справи про розгляд справи з їх повідомленням (викликом) до суду не надійшло.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження, в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції у відповідності до вимог ст.282 Господарського процесуального кодексу України, зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними.

02 липня 2018 року між ТОВ "Рубін-Безпека" (охоронна фірма) та ТОВ "Безмятежне" (замовник) укладено договір охорони № 02/07/18 контролю збору врожаю сільськогосподарських культур та охоронних послуг.

Відповідно до п.2.1 Договору замовник доручив, а охоронна фірма зобов`язалася надати за плату послуги з охорони, контролю за переміщенням зібраного врожаю на полях та схоронності посівів сільськогосподарських культур у с.Безмятежне, Шевченківського району Харківської області.

Згідно з пунктом 2.2 Договору заходи охорони здійснюються охоронною фірмою щоденно та цілодобово в терміни, котрі замовник заздалегідь замовляє охоронній фірмі письмово або за допомогою телефоонного, електронного чи факсимільного зв`язку. Остаточно термін надання послуг за Договором визначається згідно з актами прийому-передачі наданих послуг, які підписуються уповноваженими представниками сторін.

За умовами п. 3.1 Договору охоронні заходи здійснюються охоронною фірмою, починаючи з 07.07.2018.

Пунктом 4.2 Договору сторони погодили, що попередня щомісячна розрахункова вартість наданих послуг складає 55800,00 грн (без ПДВ). Остаточно сума договору визначається згідно з актами прийому-передачі наданих послуг, які підписуються уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до п.4.4 Договору на підтвердження факту надання охоронною фірмою замовнику послуг до 5 числа місяця, наступного за розрахунковим, складається відповідний акт прийому-передачі наданих послуг та надається замовнику.

У п. 4.3.2 Договору сторони визначили, що остаточний розрахунок за надані послуги здійснюється протягом семи банківських днів після закінчення надання послуг за договором та підписання сторонами відповідних актів прийому-передачі наданих послуг.

Пунктом 4.5 Договору встановлено, що замовник повинен підписати наданий охоронною фірмою Акт у тижневий строк. У випадку, якщо замовник не повертає підписаний акт в тижневий строк або не надає обґрунтовану відповідь про підстави його не підписання, факт надання охоронною фірмою належних послуг замовнику є підтвердженим.

Відповідно до додаткової угоди від 20.11.2018 договір було розірвано сторонами з 20.11.2018.

На виконання умов Договору позивачем у вересні-жовтні 2018 року були надані послуги на загальну суму 103500,00 грн, про що ним були складені акти надання послуг №99 від 30.09.2018 на суму 53100,00 грн та №109 від 11.10.2018 на суму 50400,00 грн.

З наявних у матеріалах справи рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень вбачається, що вказані акти були отримані відповідачем 02.10.2018 та 01.11.2019.

Проте, відповідач відмовився від підписання наданих актів та повернув їх позивачу листами - відмовами від 08.10.2018 по акту №99 та від 05.11.2018 по акту №109.

У вказаних листах відповідач зазначає, що за даними інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, проведеної в ТОВ "Безмятежне" у вересні та жовті 2018 року за участю повноважного представника охоронної фірми, були встановлені факти нестачі ТМЦ на току підприємства, яка утворилася за час виконання охоронною фірмою її обов`язків за Договором. В порядку, передбаченому розділом 7 Договору сторони умовились визначити розмір майнових збитків, які були спричинені відповідачу у зв`язку з виявленою нестачею. За таких обставин, відповідач вважає, що вартість наданих охоронних послуг за вересень та жовтень 2018 року, підлягає коригуванню і буде оплачена після остаточного вирішення питань щодо розміру майнових збитків та порядку їх відшкодування.

У свою чергу, позивач направив відповідачу відповідь від 22.11.2018 на претензії від 24.10.2018, 25.10.2018 та 29.10.2018, в якій заперечив проти доводів відповідача. Вказує на те, що претензії не відповідають вимогам статті 222 ГК України, оскільки відповідачем не надано доказів звернення до правоохоронних органів при виявлення фактів правопорушення, слідством якого стала нестача; відсутні будь-які докази вини співробітників позивача. Крім того, позивач зауважив, що за період роботи охоронною фірмою не встановлено порушень цілісності замків, пломб на опломбованих приміщеннях та складах, а також цілісності приміщень, тому відповідальність за товарно-матеріальні цінності, які знаходились в складах і приміщеннях, несуть матеріально відповідальні особи відповідача.

При дослідженні матеріалів справи також встановлено, що відповідач 15.11.2018 направив позивачу заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог №310-юр, в якій зазначив, що заборгованість у розмірі 103500,00 грн. згідно актів наданих послуг від №99 від 30.09.2018 та №109 від 11.10.2018 є частково погашено на суму 96730,00 грн. внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог відповідача до позивача на суму вартості нестачі сільгосппродукції, про яку вказано в претензіях від 24.10.2018, 25.10.2018 та 29.10.2018.

Листом від 22.11.2018 відповідач повідомив позивача про те, що з дати направлення заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог зобов`язання відповідача перед позивачем припинилися на суму 96730,00 грн, а інша частина заборгованості в розмірі 6770,00 грн буде сплачена протягом 10 (десяти) робочих днів на розрахунковий рахунок охоронної фірми.

З наявного в матеріалах справи платіжного доручення №832 від 20.12.2018 вбачається, що фактично відповідач сплатив за надані позивачем у жовтні-листопаді 2018 року послуги суму в розмірі 6770,00 грн.

26.12.2018 позивач направив відповідачу претензію вих.№21, в якій заперечив проти здійсненого останнім зарахування зустрічних однорідних вимог, посилаючись на відсутність зобов`язань щодо сплати збитків, а також на неоднорідність таких вимог. У зв`язку з цим, позивач вказав на нікчемність заяви про зарахування вимог та наполягав на повному погашенні заборгованості в розмірі 96730,00 грн.

Дана претензія залишена відповідачем без реагування, що стало підставою звернення позивача до Господарського суду Харківської області з даним позовом, у якому просив стягнути з відповідача 96730,00 грн основного боргу, 11459,04 грн пені, 952,96 грн 3% річних за неналежне виконання умов укладеного договору охорони № 02/07/18 контролю збору врожаю сільськогосподарських культур та охоронних послуг від 02.07.2018.

Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами для виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, правочини можуть бути двосторонніми.

Частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлених договором.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У ст. ст. 216, 217, 218 Господарського кодексу України зазначено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання.

Під час дослідження матеріалів справи встановлено, що позивач у вересні-жовтні 2018 року згідно актів наданих послуг від №99 від 30.09.2018 та №109 від 11.10.2018 надав відповідачу послуги за Договором на загальну суму 103500,00 грн.

Надання послуг відповідачем не заперечується, проте акти наданих послуг від №99 від 30.09.2018 та №109 від 11.10.2018 відповідач не підписав.

В апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що він відмовився від підписання вказаних актів з тих підстав, що на його підприємстві у вересні-жовтні 2018 року було виявлено нестачу сільгосппродукції на суму 96730,00 грн, яка сталася з вини позивача і на цю суму слід відкоригувати визначений позивачем розмір заборгованості за надані послуги. У зв`язку з цим, відповідачем було направлено позивачу заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 96730,00 грн (вартість нестачі), а інша частина заборгованості за Договором в розмірі 6700,00 грн погашена відповідно платіжного доручення №832 від 20.12.2018.

Колегія суддів ставиться критично до цих тверджень відповідача з таких підстав.

З наданих відповідачем до матеріалів справи документів вбачається, що 13.09.2018 директором ТОВ "Безмятежне" було видано наказ №13/09, яким доручено постійно діючій інвентаризаційній комісії забезпечити проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей на току та складах товариства з 13 вересня 2018 року до закінчення збиральних робіт сезону 2018 року. Пунктом 3 вказаного наказу доручено залучити до участі в проведенні інвентаризації представників позивача.

Проте докази звернення до позивача щодо необхідності направлення свого представника для участі у проведенні інвентаризації, а також докази надання позивачем такої згоди з повідомленням прізвища та посади відповідної особи матеріали справи не містять.

Відповідачем також надано суду складені в ході інвентаризації інвентаризаційні описи №1 від 13.09.2018, №2 від 14.09.2018, №3 від 20.09.2018, №4 від 24.09.2018, №5 від 12.10.2018, №6 від 18.10.2018, №7 від 26.10.2018, №8 від 02.11.2018, №9 від 07.11.2018, в яких відсутні будь-які дані щодо причин нестачі.

У вказаних описах інвентаризації зазначено, що в її проведенні брав участь заступник директора ТОВ "Рубін-Безпека" Кулик С.Н. Однак позивач уповноваження даної особи на підписання описів інвентаризації від імені ТОВ "Рубін-Безпека" та на участь в її проведенні заперечує. Відповідна довіреність, або інший документ, який би передбачав повноваження вищевказаної особи від імені позивача, відповідачем не надано.

Також, слід зауважити, що на жодному з вищевказаних актів відсутні печатки позивача, а описи №№5-9 від імені позивача взагалі не підписані.

Інші документи щодо проведеної відповідачем інвентаризації, з яких можливо було б встановити причину виявленої нестачі в матеріалах справи відсутні.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Так, Наказом Міністерство Фінансів України №879 від 02.09.2014 затверджено Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, яке застосовується юридичними особами, створеними відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також представництвами іноземних суб`єктів господарської діяльності.

Пунктом 19 Розділу ІІ Положення передбачено, що після закінчення інвентаризації оформлені інвентаризаційні описи (акти інвентаризації) здаються до бухгалтерської служби для перевірки, виявлення і відображення в обліку результатів інвентаризації. При цьому кількісні та цінові показники за даними бухгалтерського обліку проставляються проти відповідних даних інвентаризаційного опису і шляхом співставлення виявляються розходження між даними інвентаризації і даними обліку. Також бухгалтерська служба підприємства проводить перевірку всіх підрахунків у інвентаризаційних описах (актах інвентаризації).

За змістом п. 20 Положення бухгалтерською службою складаються звіряльні відомості активів і зобов`язань, у яких відображаються розбіжності між даними бухгалтерського обліку і даними інвентаризаційних описів (актів інвентаризації). Вартість лишків і нестач цінностей в звіряльних відомостях наводиться відповідно до їх оцінки в регістрах бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 1 Розділу ІV Положення встановлено, що висновки щодо виявлених розбіжностей між фактичною наявністю активів і зобов`язань і даними бухгалтерського обліку, які наводяться в звіряльних відомостях, та пропозиції щодо їх врегулювання відображаються інвентаризаційною комісією у протоколі, що складається після закінчення інвентаризації і передається на розгляд та затвердження керівнику підприємства. У протоколі наводяться: причини нестач, втрат, лишків, а також пропозиції щодо заліку внаслідок пересортиці, списання нестач в межах норм природного убутку, а також понаднормових нестач і втрат від псування цінностей із зазначенням причин та вжитих заходів щодо запобігання таким втратам і нестачам. Підприємства можуть додавати до протоколів іншу інформацію, що є суттєвою для прийняття рішень щодо визнання і оцінки активів і зобов`язань та розкриття відповідної інформації у фінансовій звітності.

Протокол інвентаризаційної комісії затверджується керівником підприємства протягом 5 робочих днів після завершення інвентаризації (пункт 2 Розділу ІV Положення).

Відповідно до пункту 4 Розділу ІV Положення виявлені при інвентаризації розбіжності між фактичною наявністю активів і зобов`язань і даними бухгалтерського обліку регулюються підприємствами в такому порядку, зокрема, нестача цінностей понад норми природного убутку, а також втрати від псування цінностей списуються з балансу та відносяться на рахунок винних осіб у розмірі, визначеному відповідно до законодавства, у разі якщо винні особи не встановлені, вони зараховуються на позабалансовий рахунок до моменту встановлення винних осіб або закриття справи згідно із законодавством. Розмір збитків від розкрадання, нестач, знищення (псування) матеріальних цінностей визначається відповідно до законодавства.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем під час розгляду даної справи було надано лише інвентаризаційні описи, з яких неможливо встановити причини нестачі сільгосппродукції. В матеріалах справи відсутні звіряльні відомості активів, складені бухгалтерською службою відповідача, в яких були б відображені розбіжності між даними бухгалтерського обліку і даними інвентаризаційних описів.

Також суду не було надано відповідний протокол інвентаризаційної комісії, що мав бути складений після закінчення інвентаризації у вересні-жовтні 2018 року і затверджений керівником відповідача

З наведених підстав, колегія суддів вважає, що господарський суд правомірно не прийняв до уваги надані відповідачем інвентаризаційні описи, як належні докази виявлення обома сторонами нестачі сільгосппродукції, яка сталася саме внаслідок неналежного виконання позивачем своїх зобов`язань за Договором.

Безпідставними є твердження відповідача про те, що його зобов`язання щодо оплати наданих охоронних послуг є припиненим на суму 96730,00 грн в наслідок проведеного зарахування зустрічних однорідних вимог.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 203 ГК України, господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 601 ЦК України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Отже, зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов`язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов`язанні є кредитором у другому). В даному випадку ці вимоги повинні бути зустрічними, коли кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим; однорідними, коли зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв`язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов`язань по передачі родових речей, зокрема грошей (правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги, а тому, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав - різних договорів, тощо); строк виконання щодо таких вимог повинен бути таким, що настав, або не встановлений сторонами або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Отже, за змістом Закону, вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв`язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов`язань по передачі родових речей, зокрема, грошей); 3) строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Спеціального порядку та форми здійснення відповідної заяви як одностороннього правочину не передбачено законодавством, за загальними правилами про правочини (наслідки недодержання його письмової форми) здійснення відповідної заяви про зарахування на адресу іншої сторони як односторонній правочин слід вважати зробленою та такою, що спричинила відповідні цивільно-правові наслідки, в момент усної заяви однієї з сторін на адресу іншої сторони, чи в момент вручення однією стороною іншій стороні повідомлення, що містить письмове волевиявлення на припинення зустрічних вимог зарахуванням. Моментом припинення зобов`язань сторін в такому разі є момент вчинення заяви про зарахування у визначеному порядку.

Таким чином, зарахування можливе при наявності таких умов: зустрічність вимог, тобто сторони беруть участь у двох зобов`язаннях, і при цьому кредитор в одному зобов`язанні є боржником в іншому зобов`язанні; однорідність вимог (гроші, однорідні речі), строк виконання яких настав.

Водночас, ще однією важливою умовою для здійснення зарахування зустрічних вимог - є безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність спору щодо змісту, умови виконання та розміру зобов`язань. За відсутності безспірності вимог відповідний спір має бути вирішений у судовому порядку з дотриманням вимог процесуального закону.

Як зазначалося вище, позивач заперечує правомірність зарахування зустрічних однорідних вимог, отже між сторонами існує спір щодо правомірності нарахування відповідачем збитків у розмірі 96730,00 грн.

Існування між сторонами такого спору вказує на відсутність безспірності зустрічної заборгованості, що виключає можливість її зарахування за заявою однієї із сторін та припинення з цих підстав зобов`язань Відповідача в межах даної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 910/21648/17, від 15.05.2018 у справі № 914/188/17, від 05.04.2018 у справі № 910/13205/17, від 25.04.2018 у справі № 910/6781/17, від 24.01.2018 у справі № 908/3039/16 та ін.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пункту 7.1.4 Договору відшкодування замовнику завданих з вини охоронної фірми збитків (шкоди) здійснюється після надання замовником відповідних документів органів дізнання, слідства або вироку суду, що встановив факт крадіжки, грабежу, розбою або внаслідок пожежі чи в силу інших причин з вини працівників охоронної фірми, що здійснюють охорону об`єкта.

Відповідачем не було надано суду і вищевказаних документів органів дізнання, слідства або суду.

Пунктом 7.2.1 Договору встановлено, що при відсутності вини охоронної фірми або її співробітника у їх спричиненні, а також у результаті дії працівників охоронної фірми в умовах необхідної оборони та крайньої необхідності.

Як зазначалося вище, належних доказів вини саме позивача у виявленій відповідачем нестачі товарно-матеріальних цінностей суду надано не було.

Отже, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факту неналежного виконання позивачем своїх зобов`язань за Договором, внаслідок якого у нього виникло зобов`язання відшкодувати відповідачу збитки в розмірі 96730,00 грн.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає необґрунтованим твердження відповідача про те, що заборгованість перед позивачем є припиненою на підставі заяви №310-юр від 15.11.2018 про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Інші докази погашення даної заборгованості за Договором у матеріалах справи відсутні.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з положеннями частин 1, 3 статті 74, статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

З огляду на правило розподілу тягаря доказування між сторонами, відповідач має довести належними та допустимими доказами відсутність заборгованості за укладеним договором.

Доказів на підтвердження погашення суми заборгованості за договором охорони № 02/07/18 контролю збору врожаю сільськогосподарських культур та охоронних послуг від 02.07.2019 відповідач ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної суду не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Приймаючи до уваги, що відповідач не надав доказів погашення суми заборгованості за договором охорони № 02/07/18 контролю збору врожаю сільськогосподарських культур та охоронних послуг від 02.07.2019, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарський суд обґрунтованого задовольнив позовні вимоги про стягнення 96730,00 грн. основного боргу за договором охорони.

Приписами ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ч.1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно статтей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення.

Відповідно до пункту 7.3.1 Договору замовник у разі порушення строку оплати вартості наданих послуг, крім основної заборгованості, зобов`язаний виплатити охоронної фірмі пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, котра діяла у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконане.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочення платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відтак, перевіривши розрахунок позивача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача пені у розмірі 11 459,04 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних 952,96 грн колегія суддів зазначає таке.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Відповідно до пункту 7.3.2 Договору замовник у разі порушення строку оплати вартості наданих послуг, крім основної заборгованості, зобов`язаний виплатити охоронної фірмі суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції , а також 3% річних від простроченої суми.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому підлягає стягненню з відповідача 3 % річних у сумі 952,96 грн.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегія суддів зазначає, що апелянтом по даній справі всупереч приписів ст.ст. 73, 74, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України не доведено факту, а також не надано належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження позовних вимог.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв`язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Безмятежне" не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення Господарського суду Харківської області від 18.06.2019 у справі № 922/564/19 має бути залишене без змін.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Безмятежне" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 18.06.2019 у справі № 922/564/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя В.В. Россолов

Суддя О.І. Склярук

Суддя В.С. Хачатрян