Рішення

від 30.09.2019 по справі 910/8946/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.09.2019Справа № 910/8946/19

Суддя Господарського суду міста Києва Лиськов М.О. , розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Металева Покрівля Груп"

(03146,м. Київ, вул. Петра Чаадаєва, 2-Б)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОСПЕРІТАТІС"

(03124,м. Київ,бульвар Вацлава Гавела, буд. 6)

про стягнення 47 934, 21 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Металева Покрівля Груп" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОСПЕРІТАТІС" про стягнення 47 934, 21 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОСПЕРІТАТІС" в порушення норм чинного законодавства України не виконало зобов`язання з оплати відповідно до Договору підряду №08/05-18-98 від 08.05.2018, у зв`язку з чим у відповідача утворилась заборгованість в сумі 47 934, 21 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва по справі № 910/8946/19 від 15.07.2019 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Металева Покрівля Груп" залишено без руху.

23.07.2019 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Металева Покрівля Груп" надійшла до суду заява про усунення недоліків позовної заяви на виконання вимог ухвали суду від 15.07.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2019 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. При цьому, з огляду на характер спірних правовідносин, заявлені позивачем вимоги та предмет доказування, суд дійшов висновку про можливість здійснювати розгляд даної справи за правилами спрощеного провадження на підставі частини 2 статті 247 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 29.07.2019 відповідачу було запропоновано у строк протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження надати суду відзив на позов у порядку, передбаченому статтею 178 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.

05.08.2019 від відповідача надійшло відзив на позовну заяву, в якому представник ТОВ "Просперітатіс" заперечує проти позову та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з огляду на відсутність в матеріалах справи довідок за формою КБ-3 та наявністю у виконаній роботі позивача чисельних недоліків

06.08.2019 від позивача надійшло клопотання, в якому вказаний учасник судового процесу просив суд здійснювати розгляд зазначеної справи за правилами загального позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.2019 відмовлено в задоволенні клопотання позивача про розгляд зазначеної справи за правилами загального позовного провадження з викликом сторін

12.08.2019 через канцелярію суду від ТОВ "Металева Покрівля Груп" надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечує проти доводів відповідача та звертає увагу на підписаний останнім акт виконаних робіт, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити в повному обсязі.

Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

08.05.2018 між ТОВ "Просперітатіс" (замовник) та ТОВ "Металева Покрівля Груп" (підрядник) був укладений договір на виконання будівельних робіт №08/05-18-98 (надалі - "Договір"), відповідно до п.п. 1.1 якого замовник доручає, а підрядник зобов`язується на власний ризик, власними та/або залученими силами, засобами, матеріалами, виконати та здати замовнику відповідно до умов даного договору та проектної документації, комплекс основних будівельних робіт, та супутні загально будівельні роботи, безпосередньо пов`язані з основними роботами, та роботи з поліпшення об`єкту будівництва після вводу його в експлуатацію в межах ліцензії підрядника що визначаються в додатках до даного договору, а замовник зобов`язується надати підряднику фронт робіт, забезпечити підрядника проектною документацією, здійснити приймання виконаних підрядником робіт та сплатити їх вартість та вартість використаних підрядником матеріалів, комплектуючих виробів, обладнання,за винятком тих, що були надані замовником, відповідно до умов договору.

Згідно з п. 9.1 Договору оплата за даним договором здійснюється наступним чином: замовник перераховує підряднику 10 травня 2018 року - 500 000,00 грн. (п`ятсот тисяч гривень 00 коп.); замовник перераховує підряднику 18 травня 2018 року - 500 000,00 грн. (п`ятсот тисяч гривень 00 коп.); замовник перераховує підряднику 18 червня 2018 року - 600000,00 грн. (шістсот тисяч гривень 00 коп.); остаточний розрахунок за виконані роботи здійснюється замовником на підставі підписаних з обох сторін актів приймання виконаних будівельних робіт за формою №КБ-2в та довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою №КБ-3 протягом 15 (п`ятнадцять) банківських днів з дати підписання актів за формою №КБ-2в та довідок за формою №КБ-3.

На виконання умов Договору, позивачем виконано, а відповідачем прийнято роботи на загальну суму 1 584 150,43 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання виконаних будівельних робіт від 28.02.2019 №11, №12 та №30, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

В свою чергу, відповідачем сплачено позивачу за виконані на підставі Договору роботи 1 539 999,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

Спір у справі виник у зв`язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов`язання із оплати виконаних на підставі Договору робіт, у зв`язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 44 150,63 грн.

Укладений між сторонами Договір є договором підряду, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України та Глави 33 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно із ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Матеріалами справи підтверджується (акти приймання виконаних будівельних робіт №11, №12 та №30 від 28.02.2019) виконання позивачем та прийняття відповідачем робіт згідно Договору на загальну суму 1 584 150,43 грн.

В свою чергу, із наданих позивачем банківських виписок вбачається сплата відповідачем за виконані на підставі Договору роботи 1 539 999,00 грн., що також стверджується сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами п. 9.1 Договору сторони передбачили порядок оплати вартості виконаних робіт шляхом передоплати та остаточного розрахунку за виконані роботи на підставі підписаних з обох сторін актів приймання виконаних будівельних робіт за формою №КБ-2в та довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою №КБ-3, а саме протягом 15 днів з дати їх підписання.

Відповідно до розділу Договору "Визначення і терміни" Акт виконаних робіт або довідка форми КБ-2в - це акт приймання виконаних будівельних робіт, що відображає фактичні обсяги використаних за звітний період матеріалів і робіт, складений уповноваженим представником підрядника, погоджений та підписаний уповноваженим представником замовника згідно умов цього договору, до якого обов`язково додається довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою №КБ-3.

Відповідно до частин першої, другої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу .

Згідно з ч.ч. 1 та 3 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

У частині першій статті 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї (частини перша та друга статті 14 Цивільного кодексу України).

Таким чином, сторони на свій розсуд погодили умови договору щодо оплати виконаних робіт на підставі підписаних сторонами актів виконаних робіт за формою №КБ-2в та довідок про вартість виконаних робіт за формою №КБ-3, і зазначені умови є обов`язковими для виконання сторонами, з огляду на що вбачаються необґрунтованими доводи позивача, що договір з додатками до нього та акти виконаних робіт є достатніми доказами виконання робіт позивачем, прийняття їх відповідачем та підставою для оплати виконаних робіт.

Отже, сторони у договірному порядку дійшли згоди щодо того, якими документами підтверджується склад, обсяг і вартість виконаних робіт, а відтак складення актів приймання виконаних робіт за формою № КБ-2в та довідок про вартість виконаних робіт за формою №КБ-3 є обов`язковою умовою для настання строку оплати за Договором.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Матеріали справи не містять, а позивачем не надано належних та допустимих доказів в підтвердження складання та надання відповідачу довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою №КБ-3, що свідчить про не настання строку оплати виконаних на підставі Договору робіт.

Відповідно до п. 8.2 Договору підрядник не пізніше 25 числа звітного місяця готує два примірника акту виконаних робіт, підписує їх і надає замовнику, крім того надсилає їх замовнику в електронному вигляді, шляхом направлення на адресу електронної пошти ua@scandia.ua. Замовник за результатами прийому робіт протягом 10 робочих днів з моменту отримання акту виконаних робіт направляє підряднику або підписаний акт виконаних робіт, або мотивовану відмову від прийняття робіт.

Із змісту зазначеного пункту Договору вбачається, що ним передбачено порядок та строки передачі акту виконаних робіт та строки розгляду такого акту відповідачем, за результатом чого роботи або приймаються змовником або направляється мотивована відмова від їх прийняття.

В той же час, зазначеним пунктом не встановлено інших обставин, з якими умови Договору передбачили настання строку оплати виконаних робіт, а саме з дати підписання актів за формою №КБ-2в та довідок за формою №КБ-3 .

Відповідно до приписів ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України застосування судом будь-якого способу судового захисту вимагає наявності наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу; порушення (невизнання або оспорювання) означеного права/інтересу відповідачем; належність обраного способу судового захисту (з точки зору адекватності порушення і спроможності його усунути та поновити (захистити) право або інтерес та закріплення положеннями діючого законодавства).

Тобто, важливою умовою застосування судом обраного позивачем способу захисту права або інтересу є його доведення останнім факту порушення такого права чи інтересу.

В той же час, судом встановлено, що як на момент звернення позивача до суду так і на момент розгляду справи по суті строк виконання відповідачем грошового зобов`язання не настав, а відтак підстав вважати наявним порушене право позивача щодо отримання повної вартості виконаних робіт відсутні.

При цьому, суд звертає увагу на те, що позивач не позбавлений можливості оформити відповідні довідки про вартість виконаних робіт за формою №КБ-3 та надіслати відповідачеві для підписання з метою належного виконання умов договору в цій частині та настання строку остаточного перерахування грошових коштів.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з огляду на їх недоведеність та необґрунтованість.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Надаючи оцінку доводам всіх учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини Серявін та інші проти України (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ "Металева Покрівля Груп" до ТОВ "Просперітатіс" про стягнення заборгованості у розмірі 47 934, 21 грн. задоволенню не підлягають.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Металева Покрівля Груп" відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя М.О. Лиськов