Рішення

від 25.09.2019 по справі 906/473/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2019 р. м. Київ Справа № 906/473/19

Суддя: Грабець С.Ю.

Секретар судового засідання: Абрамова В.Д.

Суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агрорент сервіс"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Хім-агро-сервіс"

про стягнення заборгованості в сумі 438 342,14 грн.,

за участю представників:

позивача: Сірача В.С. (ордер, серії ЖТ №057140, від 31.07.2019 року);

відповідача: Магур Н.І. (довіреність №18-Д від 12.04.2019 року),

ВСТАНОВИВ:

10 червня 2019 року до Господарського суду Київської області за підсудністю від Господарського суду Житомирської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Агрорент сервіс" (далі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю "Хім-агро-сервіс" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 438 342,14 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на порушення відповідачем умов договору оренди техніки №12/10/2018 від 12.10.2018 року, згідно з якими позивач зобов`язувався передати відповідачу в тимчасове платне володіння та користування сільськогосподарську техніку (далі - майно), а відповідач зобов`язувався майно прийняти і сплачувати орендну плату.

Відповідач орендну плату за майно, передане позивачем, не оплатив.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 357 648,00 грн. основного боргу, 58 333,95 грн. пені, 4 878,00 грн. трьох процентів річних та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 17 482,19 грн.

Ухвалою суду від 12.06.2019 року позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Агрорент сервіс" залишено без руху, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України.

01 липня 2019 року на адресу Господарського суду Київської області позивач направив заяву про усунення недоліків позовної заяви та долучення витребуваних ухвалою суду документів.

Ухвалою суду від 01.07.2019 року відкрито провадження в справі та призначено підготовче засідання на 31 липня 2019 року.

31 липня 2019 року в засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача у засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 31.07.2019 року підготовче засідання відкладено на 28 серпня 2019 року.

28 серпня 2019 року представник позивача в засіданні заявлені позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача у засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 28.08.2019 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 25 вересня 2019 року.

25 вересня 2019 року в судовому засіданні представник позивача заявив клопотання про зменшення розміру позовних вимог, у зв`язку з частковою оплатою відповідачем основного боргу в сумі 100 000,00 грн., просив суд стягнути з відповідача 257 648,00 грн. основного боргу, 58 333,95 грн. пені, 4 878,00 грн. трьох процентів річних та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 17 482,19 грн., яке було прийнято до розгляду судом.

Представник відповідача у судовому засіданні проти стягнення пені заперечувала, наявність боргу відповідача перед позивачем не заперечувала.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків:

12 жовтня 2018 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Агрорент сервіс" (далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Хім-агро-сервіс" (далі - відповідач) був укладений договір оренди техніки №12/10/2018 (далі - договір), згідно з умовами якого позивач зобов`язувався передати відповідачу в тимчасове платне володіння та користування сільськогосподарську техніку (далі - майно), а відповідач зобов`язувався майно прийняти і сплачувати за користування ним орендну плату.

Відповідно до п. 2.1 договору, сільськогосподарська техніка передається в оренду на строк, який визначається в додатку до договору, який є невід`ємною частиною договору.

Пунктом 2.3 договору встановлено, що сторони домовились, що у разі, якщо строк оренди буде тривати понад 2 послідовних місяці, то акт надання послуг підписуватиметься сторонами наприкінці кожного місяця. У разі, якщо строк оренди буде тривати менше двох послідовних місяців, то сторони підписують акт надання послуг по факту повернення сільськогосподарської техніки з оренди.

Згідно з п. 3.1 договору, передача сільськогосподарської техніки в оренду оформлюється актом прийому - передачі сільськогосподарської техніки в оренду, що підписується уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до п. 3.3 договору, сільськогосподарська техніка вважається переданою в оренду з дня підписання сторонами акту прийому - передачі сільськогосподарської техніки в оренду.

Пунктом 3.5 договору встановлено, що повернення сільськогосподарської техніки з оренди оформлюється актом прийому - передачі сільськогосподарської техніки з оренди, що підписується уповноваженими представниками сторін.

Згідно з п. 4.1 договору, орендна плата за користування сільськогосподарською технікою встановлюється за погодженням сторін в додатку до договору, який є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п. 4 додатків №1 та №2 до договору, строк сплати орендної плати: сплата орендної плати за цим додатком здійснюється протягом 14 (чотирнадцяти) банківських днів з дати підписання сторонами відповідного акту надання послуг.

Пунктом 4.2 договору встановлено, що відповідач зобов`язується сплатити орендну плату у строки, які визначаються в додатку до договору, який є невід`ємною частиною договору.

Згідно з п. 4.3 договору, оплата орендної плати здійснюється відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача.

Відповідно до п. 5.3.4 договору, відповідач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Пунктом 6.1 договору встановлено, що у випадку порушення своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним в Україні законодавством. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до ч. 4 ст. 286 Господарського кодексу України, строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Частиною 1 ст. 762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 3 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно з ч. 5 ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що позивачем передано, а відповідачем прийнято комбайни (далі - об`єкти оренди), загальною кількістю 2 шт., що підтверджується актами прийому-передачі предмету оренди від 15 жовтня 2018 року та 06 листопада 2018 року, копії яких долучені до матеріалів справи.

Відповідач повернув позивачу об`єкти оренди 03 листопада 2018 року та 19 листопада 2018 року, що підтверджується наявними у матеріалах справи актами прийому-передачі предмету оренди.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на те, що відповідач повернув позивачу об`єкти оренди, проте орендну плату за користування ними не оплатив.

Частиною ч. 1 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України, особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензії чи позову.

З метою досудового врегулювання спору, позивач направив на адресу відповідача претензії від 12.12.2018 року та 04.04.2019 року з вимогою оплатити заборгованість.

Відповідач відповіді на претензії від 12.12.2018 року та 04.04.2019 року не надав, заборгованість не оплатив.

У зв`язку з цим, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 357 648,00 грн. основного боргу.

25 вересня 2019 року в судовому засіданні представник позивача заявив клопотання про зменшення розміру позовних вимог, у зв`язку з частковою оплатою основного боргу відповідачем в сумі 100 000,00 грн., просив суд стягнути з відповідача 257 648,00 грн. основного боргу.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі "Федоренко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Документів, що підтверджували б сплату орендної плати за користування об`єктами оренди, представник відповідача суду не надала.

Так, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача боргу в сумі 257 648,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім стягнення основного боргу, позивач просив стягнути з відповідача три проценти річних у розмірі 4 878,00 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 17 482,19 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, сплата трьох процентів річних від простроченої суми є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Три проценти річних за актом надання послуг №11 від 05 листопада 2018 року, враховуючи період заборгованості з:

24.11.2018 року до 16.05.2019 року, складає 174 дні, тому три проценти річних від суми 151 368,00 грн. становлять 2 164,77 грн.;

за актом надання послуг №14 від 19 листопада 2018 року, враховуючи період заборгованості з 08.12.2018 року до 16.05.2019, складає 160 днів, тому три проценти річних від суми 206 280,00 грн. становлять 2 712,72 грн.,

а разом 4 877,49 грн. (за розрахунком суду), які підлягають стягненню.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без враховування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Так, сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, за актом надання послуг №11 від 05 листопада 2018 року: у грудні 2018 року - 100,8% (УК №6 від 11.01.2019 року); січні 2019 року - 101,0% (УК №28 від 12.02.2019 року); лютому - 100,5% (УК №49 від 12.03.2019 року); березні - 100,9% (УК №70 від 11.04.2019 року); квітні - 101,0% (УК №87 від 11.05.2019 року); травні - 100,7% (УК №109 від 12.06.2019 року) від суми 151 368,00 грн., складає 7 568,40 грн.; за актом надання послуг №14 від 19 листопада 2018 року: у грудні 2018 року - 100,8% (УК №6 від 11.01.2019 року); січні 2019 року - 101,0% (УК №28 від 12.02.2019 року); лютому - 100,5% (УК №49 від 12.03.2019 року); березні - 100,9% (УК №70 від 11.04.2019 року); квітні - 101,0% (УК №87 від 11.05.2019 року); травні - 100,7% (УК №109 від 12.06.2019 року) від суми 206 280,00 грн., складає 10 314,00 грн.,

а разом 17 882,40 грн. (за розрахунком суду).

Оскільки позивачем сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, визначена в розмірі 17 482,19 грн., то стягненню підлягає саме ця сума.

Крім стягнення трьох процентів річних та суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, позивач просив стягнути з відповідача пеню в сумі 58 333,95 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст. 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Так, пеня - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов`язання у відсотках від суми визначеною обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Оскільки при вчиненні правочину сторонами не встановлено в письмовій формі відповідальність відповідача за неналежне виконання грошових зобов`язань у вигляді стягнення з нього пені, з погодженням її розміру, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 58 333,95 грн. пені задоволенню не підлягає.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» , ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174, ч. ч. 1, 7 ст. 193, ч. 1 ст. 202, ч. 2 ст. 217, ч. 1 ст. 230, ч. ч. 1, 6 ст. 283, ч. ч. 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 546, ч. 1 ст. 547, ч. 3 ст. 549, ч. 2 ст. 625, ч. ч. 1, 3, 5 ст. 626, ст. 629, ч. 1 ст. 759, ч. ч. 1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 3, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч. ч. 1, 2, 4 ст. 11, ст. 12, ч. ч. 3, 4 ст. 13, ст. ст. 14 - 15, ст. 16, ст. 18, ст. 19, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ст. 86, п. 2 ч. 1 ст. 129, ч. ч. 1, 2 ст. 222, ст. 223, ч. 3 ст. 232, ст. 233, ст. 236, ст. 237, ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Задовільнити частково позов товариства з обмеженою відповідальністю "Агрорент сервіс" до товариства з обмеженою відповідальністю "Хім-агро-сервіс" про стягнення заборгованості.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Хім-агро-сервіс" (07700, Київська область, Яготинський район, місто Яготин, вулиця Сільгосптехніки, будинок 1-В, ідентифікаційний код 37412862) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агрорент сервіс" (10031, Житомирська область, місто Житомир, вулиця Гранітна, будинок 16, ідентифікаційний код 42172521) 257 648,00 грн. (двісті п`ятдесят сім тисяч шістсот сорок вісім грн. 00 коп.) основного боргу; 4 877,49 грн. (чотири тисячі вісімсот сімдесят сім грн. 49 коп.) трьох процентів річних; 17 482,19 грн. (сімнадцять тисяч чотириста вісімдесят дві грн. 19 коп.) суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції; 4 200,11 грн. (чотири тисячі двісті грн. 11 коп.) витрат на сплату судового збору.

Відмовити в іншій частині позову.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 30.09.2019 року.

Суддя С. Грабець