Рішення

від 23.09.2019 по справі 922/1800/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/1800/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ольшанченка В.І.

при секретарі судового засідання Чкан Д.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Приватного підприємства "Глобальні енергозберігаючі технології" (м. Дніпро) до фізичної особи-підприємця Шевченка Дмитра Олександровича (м. Харків) про стягнення 14552,14 грн, за участю представників:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Позивач подав позовну заяву до фізичної особи-підприємця Шевченка Дмитра Олександровича про повернення безпідставно набутого майна, в якій просить стягнути 14552,14 грн. В обґрунтування позову позивач посилається на помилкове перерахування ним коштів по рахунку на оплату №02 від 28.01.2019 на суму 7000,00 грн платіжними дорученнями №190 від 28.01.2019 та №82 від 01.02.2019.

Разом з позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт на розрахунковий рахунок фізичної особи-підприємця Шевченка Дмитра Олександровича (РНОКПП НОМЕР_1 ) № НОМЕР_2 в АТ КБ "Приватбанк" (МФО 351533). В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач посилається на відсутність доброчесності відповідача у питаннях ведення бізнесу, яке підтверджується, на його думку, не тільки ігноруванням усних та письмової вимоги позивача щодо повернення грошових коштів, але й податковим боргом відповідача.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.06.2019 було відмовлено у задоволенні заяви Приватного підприємства "Глобальні енергозберігаючі технології" (м. Дніпро) про забезпечення позову по справі №922/1800/19 повністю.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.06.2019 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

У вказаній ухвалі суду було вирішено розглядати справу №922/1800/19 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 01.07.2019 об 11:30 год, про що повідомлено учасників справи.

01.07.2019 Приватне підприємство "Глобальні енергозберігаючі технології" (позивач, заявник) подав заяву без номеру та без дати (вх.№15732 від 01.07.2019) про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт на розрахунковий рахунок фізичної особи-підприємця Шевченка Дмитра Олександровича (РНОКПП НОМЕР_1 ) № НОМЕР_2 в АТ КБ "Приватбанк" (МФО 351533). В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач посилається на відсутність доброчесності відповідача у питаннях ведення бізнесу, яке підтверджується, на його думку, не тільки ігноруванням усних та письмової вимоги позивача щодо повернення грошових коштів, але й податковим боргом відповідача.

Проте, позивачем заяву про забезпечення позову подано без додержання ч. 5 ст. 139 ГПК України, оскільки він не надав суду документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

01.07.2019 у судовому засіданні представник позивача заявив усне клопотання про звільнення позивача від сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

01.07.2019 протокольною ухвалою суду було відхилено усне клопотання представника позивача про звільнення від сплати судового збору, оскільки відсутні підстави для такого звільнення.

Крім того, 01.07.2019 за усним клопотанням представника позивача в підготовчому засіданні була оголошена перерва до 15.07.2019 о 14:00 год.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.07.2019 було повернуто Приватному підприємству "Глобальні енергозберігаючі технології" заяву про вжиття запобіжних заходів без номеру без дати (вх.№15732 від 01.07.2019) та додані до неї документи, всього на чотирьох аркушах, на підставі ч. 7 ст. 140 ГПК України.

11.07.2019 позивач надав заяву від 09.07.2019 про виконання вимог ухвали від 11.06.2019. Разом із заявою від 09.07.2019, позивач надав позовну заяву про повернення безпідставно набутого майна (в уточненій редакції позовних вимог щодо правової природи коштів, що стягуються).

Протокольною ухвалою суду від 15.07.2019 залишено без розгляду заяву позивача від 09.07.2019 про виконання вимог ухвали від 11.06.2019, оскільки вона подана з порушенням встановленого судом строку та без заяви про його поновлення, а також судом не прийнято до розгляду позовну заяву про повернення безпідставно набутого майна (в уточненій редакції позовних вимог щодо правової природи коштів, що стягуються), оскільки: по-перше, подання вдруге позовної заяви в уточненій редакції не передбачено вимогами ГПК України; по-друге, вона нічого не уточнює.

15.07.2019 позивач надав заяву від 12.07.2019 (вх.№17042 від 15.07.2019) про дослідження змісту оригіналу конверту, що адресований позивачем на адресу відповідача в судовому засіданні, закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами, а також про проведення судового засідання у справі, що призначене на 15.07.2019 і здійснення подальшого розгляду справи без участі представника позивача.

Протокольною ухвалою суду від 15.07.2019 було відхилено заяву позивача від 12.07.2019 (вх.№17042 від 15.07.2019) як необґрунтовану, а підготовче засідання було відкладено на 05.08.2019 о 12:00 год.

15.07.2019 ухвалою суду учасники справи були викликані у підготовче засідання для участі в розгляді справи на 05.08.2019 о 12:00 год.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.08.2019 було повідомлено сторін про продовження строку проведення підготовчого провадження на 30 днів та про відкладення підготовчого засідання на 09.09.2019 о 15:00 год.

09.09.2019 протокольною ухвалою суду було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.09.2019 о 15:30 год.

16.09.2019 позивач надав письмові пояснення по справі, в яких, зокрема, просить розглянути справу за відсутності його представника.

Протокольною ухвалою суду від 23.09.2019 задоволено клопотання позивача, викладене у письмових поясненнях по справі, про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Відповідач не надав суду відзив на позов та витребувані судом документи.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча відповідач був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи за адресою, вказаною у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про що свідчать довідки підприємства зв`язку з відмітками про повернення поштових відправлень за закінченням встановленого строку зберігання та не розшуком одержувача.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на судовий захист своїх прав та інтересів.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Як убачається з матеріалів справи, за усним договором, з метою отримання транспортно-експедиційних послуг, засобами інтернет кореспонденції 28.01.2019 фізичною особою-підприємцем Шевченком Дмитром Олександровичем (відповідачем) було виставлено Приватному підприємству "Глобальні енергозберігаючі технології" (позивачу) рахунок на оплату №02 за транспортно-експедиційні послуги за маршрутом смт Гостоміль, Київська обл - м. Дніпро на суму 7000,00 грн.

Того ж дня, 28.01.2019 позивач сплатив за даним рахунком за транспортно-експедиційні послуги за маршрутом смт Гостоміль, Київська обл - м. Дніпро, що підтверджується платіжним дорученням №190 від 28.01.2019 на суму 7000,00 грн.

Таким чином, відповідно до усної домовленості між позивачем та відповідачем, відповідач зобов`язувався здійснити перевезення з смт Гостоміль Київської області в м. Дніпро.

Як зазначає позивач у позовній заяві, він послугами не скористувався.

Крім того позивач повторно сплатив за транспортні послуги згідно рахунку №02 від 28.01.2019 в сумі 7000,00 грн, про що свідчить платіжне доручення №82 від 01.02.2019 на суму 7000,00 грн.

Позивач вказує, що 14.03.2019 ним на адресу відповідача була направлена письмова вимога рекомендованим листом із повідомленням щодо повернення помилково сплачених грошових коштів, проте доказів на підтвердження зазначеного матеріали справи не містять.

Враховуючи ту обставину, що відповідач не виконав свого обов`язку щодо повернення суми помилково сплачених коштів, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення 14552,14 грн з урахуванням інфляційних та 3% річних.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

У відповідності до ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Сторони є вільними в укладенні договору, а також у визначенні форми договору (усна чи письмова), що підтверджується ст. 218 ЦК України, яка передбачає, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорюваних окремих його частин може доводитися, в тому числі, письмовими доказами.

Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Частинами 1, 3 статті 181 ГК України визначено, що допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Оферта може мати письмовий вигляд коли вона має форму єдиного документа, тобто проекту договору, листа, телеграми тощо, що надсилаються акцептанту поштою чи за допомогою іншого технічного засобу зв`язку.

Наслідком надання оферти є те, що коли адресат оферти відізветься й у будь-якій формі висловить згоду укласти договір на зазначених в оферті умовах, його слід визнати укладеним.

Статтею 642 ЦК України встановлено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.

Так, із змісту ст. 642 ЦК України вбачається, що акцепт можливий й у вигляді конклюдентних дій, тобто здійснення особою, що отримала оферту, дій по виконанню вказаних в ній умов договору.

Конклюдентні дії - це дії особи, що виражають її волевиявлення на встановлення правовідносин, зокрема, на укладання угоди, висловлені не в формі усної чи письмової пропозиції, а безпосередньо через поведінку, з якої можна зробити висновки про такий намір. Для конклюдентних дій характерно, що їх здійснення свідчить про волевиявлення особи укласти договір.

Вищезазначена правова норма не містить вичерпного переліку можливих конклюдентних дій.

Наведені відповідачем у рахунку №02 від 28.01.2019 пропозиції, а саме надання відповідачем транспортно-експедиційних послуг, були прийняті позивачем шляхом вчинення конклюдентних дій - оплати такого рахунку платіжним дорученням №190 від 28.01.2019 на суму 7000,00 грн, що узгоджується з положеннями ч. 2 ст. 642 ЦК України.

Позивач не надав суду доказів повідомлення відповідача про відкликання своєї відповіді про прийняття його пропозиції укласти договір, до моменту або в момент одержання ним відповіді про прийняття пропозиції.

Отже, шляхом вчинення сторонами конклюдентних дій, тобто вчинення дій на виконання вказаних домовленостей, свідчить, що між сторонами виникли правовідносини з транспортного експедирування.

Правовідносини, що виникають з транспортного експедирування регулюються главою 65 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Таким чином, між сторонами укладений договір транспортного експедирування шляхом вчинення конклюдентних дій, за яким у відповідача відсутнє грошове зобов`язання, а існує лише зобов`язання надати позивачу послуги.

Як зазначає позивач у позовній заяві він послугами не скористувався.

Посилання позивача про те, що 14.03.2019 ним на адресу відповідача була направлена письмова вимога рекомендованим листом із повідомленням щодо повернення помилково сплачених грошових коштів, суд вважає необґрунтованими та непідтвердженими документально, оскільки доказів на підтвердження зазначеного позивач господарському суду не надав.

До того ж, позивач не надав письмового правового обґрунтування позовних вимог, а також письмового уточнення позовних вимог щодо правової природи коштів, що стягуються з відповідача.

В зв`язку з викладеним вище, суд вважає безпідставним посилання позивача на ст. 1212 ЦК України, оскільки позивач перерахував відповідачу по рахунку №02 від 28.01.2019 грошові кошти в сумі 7000,00 грн платіжним дорученням №190 від 28.01.2019, в якому є посилання на вказаний рахунок, що свідчить про обізнаність предмету сплати коштів, а відтак ці грошові кошти сплачені позивачем по договору транспортного експедирування і не можуть вважатися безпідставно сплаченими, набутими чи збереженими.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Як убачається з матеріалів справи, позивач вдруге сплатив 7000,00 грн платіжним дорученням №82 від 01.02.2019 за транспортні послуги за тим же рахунком - №02 від 28.01.2019.

Через що ця сума є безпідставно отриманою відповідачем, внаслідок помилкового перерахування її позивачем, оскільки умови укладеного сторонами договору транспортного експедирування не передбачають повторну сплату коштів у сумі 7000,00 грн за тіж самі не надані послуги.

Крім того, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу за прострочення виконання зобов`язання щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей компенсаційні виплати, а саме інфляційні в сумі 406,00 грн та 3% річних в сумі 146,14 грн.

Стаття 625 ЦК України передбачає відповідальність за порушення грошових зобов`язань.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися у встановлений строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Проте, як вже було судом вказано вище, відповідач зобов`язаний надати послуги, а не сплатити грошові кошти, тому у відповідача відсутнє грошове зобов`язання.

Крім того між сторонами не було узгоджено строки виконання (надання) послуг, а позивач не надав суду доказів надіслання відповідачу письмової вимоги в порядку ст. 530 ЦК України.

Позивачем не надано суду ніякого визначення сторонами строку помилково перерахованих повернення коштів, доказів відмови від укладеного договору транспортного експедирування або його розірвання, жодного обґрунтування підстав нарахування 3% річних та інфляційних саме за період з 01.02.2019 по 05.06.2019.

За таких обставин, нарахування позивачем згідно ст. 625 ЦК України інфляційних за період з 01.02.2019 по 05.06.2019 в сумі 406,00 грн та 3% річних за період з 01.02.2019 по 05.06.2019 в сумі 146,14 грн, суд вважає безпідставними, оскільки перерахована позивачем сума коштів не є грошовим зобов`язанням відповідача і строк його виконання не встановлений.

До того ж стаття 1212 ЦК України не передбачає застосування ст. 625 ЦК України до спірних правовідносин.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач не надав суду доказів повернення позивачу грошових коштів в сумі 7000,00 грн, сплачених останнім платіжним дорученням №82 від 01.02.2019, чи виконання послуг на цю суму або будь-яких заперечень.

За таких обставин суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню частково - в сумі 7000,00 грн.

За приписами ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 3 ст. 124 ГПК України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 7252,80 грн не підлягають відшкодуванню відповідачем частково в сумі 750,00 грн за підготовку позовної заяви, оскільки позивач не надав доказів понесення цих витрат, а тому зважаючи на положення статей 73, 74, 76 - 80, ч. 8 ст. 129 ГПК України, що доказування не може ґрунтуватись на припущеннях, підстави для задоволення решти витрат відсутні.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір належить стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у сумі 924,06 грн.

Керуючись ст. 181 ГК України, ст. 11, 202, 205, 207, 218, 530, 625, 626, 639 - 642, 929, 1212 ЦК України, ст. 73, 74, 76 - 80, 86, 123, 129, 165, 178, 202, 232, 233, 237, 238, 240, 241 ГПК України,

ВИРІШИВ:

В позові відмовити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Шевченка Дмитра Олександровича ( АДРЕСА_1 . Ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Приватного підприємства "Глобальні енергозберігаючі технології" (49033, м. Дніпро, вул. Героїв Сталінграда, 152, офіс 1. Код ЄДРПОУ 39467342) безпідставно одержані грошові кошти в сумі 7000,00 грн та судові витрати в сумі 1674,06 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційного скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Харківської області протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено "27" вересня 2019 р.

Суддя В.І. Ольшанченко

Веб-адреса сторінки на офіційному теб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://court.gov.ua/.