Постанова

від 19.09.2019 по справі 910/11620/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/11620/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Банаська О. О. - головуючого, Катеринчук Л. Й., Пєскова В. Г.

за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.

учасники справи: не з`явилися

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2019

у складі колегії суддів: Сотнікова С. В. (головуючого), Верховця А. А., Отрюха Б. В.

та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.03.2019

у складі судді Івченка А. М.

у справі за заявою Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до Закритого акціонерного товариства "Енергетична сервісна компанія "Енергосервіс"

про банкрутство

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст та підстави наведених в заяві вимог

1. У проваджені Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/11620/18 про банкрутство Закритого акціонерного товариства "Енергетична сервісна компанія "Енергосервіс".

2. 06.02.2019 до Господарського суду міста Києва від Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві надійшла заява з грошовими вимогами до боржника на суму 6 289,13 грн.

3. Заява обґрунтована існуванням у боржника заборгованості на заявлену суму вимог, яка складається із боргу з податку на додану вартість у розмірі 3 982,91 грн (основні зобов`язання - 0,00грн; штрафна санкція - 1 360,00 грн; пеня - 2 622,91 грн) та боргу з податку на прибуток у розмірі 2 306,22 грн (основні зобов`язання - 0,00 грн; штрафна санкція - 850,00 грн; пеня - 1 456,22 грн).

Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

4 . Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2019 відкрито провадження у справі про банкрутство Закритого акціонерного товариства "Енергетична сервісна компанія "Енергосервіс"; визнано грошові вимоги Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Закритого акціонерного товариства "Енергетична сервісна компанія "Енергосервіс" у розмірі 4 796 338,81грн; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном Закритого акціонерного товариства "Енергетична сервісна компанія "Енергосервіс"; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Реверука П. К., вирішено інші процесуальні питання.

5. 06.02.2019 до Господарського суду міста Києва від Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві надійшла заява з грошовими вимогами до боржника на суму 6 289,13 грн.

6. Ухвалою від 07.02.2019 повідомлено Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві про недоліки заяви про грошові вимоги кредитора, а саме відсутність доказів сплати судового збору за подання такої кредиторської заяви; встановлено строк для їх усунення.

7. 27.02.2019 від Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві надійшов лист з доказами оплати судового збору за подання заяви з вимогами до боржника.

8. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2019 прийнято заяву Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві з грошовими вимогами до боржника на суму 6 289,13 грн та призначено її до розгляду.

9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що грошові вимоги Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві обґрунтовані наявністю у боржника заборгованості на суму 6 289,13 грн, а саме:

- з податку на додану вартість у розмірі 3 982,91 грн (основні зобов`язання - 0,00 грн; штрафна санкція - 1 360,00 грн; пеня - 2 622,91 грн);

Податковий борг з податку на додану вартість в сумі 680,00 грн виник на підставі податкового повідомлення-рішення № 0046241504 від 04.11.2009 (штрафна санкція). 16.01.2019 нарахована пеня у розмірі 1 333,99 грн на податковий борг в сумі 680,00 грн, визначеного податковим повідомленням-рішенням № 0046241504 від 04.11.2009, за період з 18.12.2009 по 16.01.2019.

Податковий борг з податку на додану вартість в сумі 680,00 грн виник на підставі податкового повідомлення-рішення № 0012081504 від 25.02.2010 (штрафна санкція).16.01.2019 нарахована пеня у розмірі 1 288,92 грн на податковий борг в сумі 680,00 грн, визначеного податковим повідомленням-рішенням № 0012081504 від 25.02.2010, за період з 09.04.2010 по 16.01.2019.

- з податку на прибуток у розмірі 2 306,22 грн (основні зобов`язання - 0,00 грн; штрафна санкція - 850,00 грн; пеня - 1 456,22 грн).

Податковий борг з податку на прибуток в сумі 850,00 грн виник на підставі податкового повідомлення-рішення № 0006971501 від 31.01.2011 (штрафна санкція). 16.01.2019 нарахована пеня у розмірі 1 456,22 грн на податковий борг в сумі 850,00 грн, визначеного податковим повідомленням-рішенням № 0006971501 від 31.01.2011, за період з 11.02.2011 по 16.01.2019.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

10. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.03.2019 визнано кредиторами боржника у справі № 910/11620/18 : Дочірню компанію "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на суму 7 100 048,37 грн, з яких: 21 462,00 грн - перша черга; 7 078 586,37 грн - четверта черга; Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві на суму 3 842,00 грн - перша черга; в іншій частині вимог Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві відмовлено; затверджено реєстр вимог кредиторів Закритого акціонерного товариства "Енергетична сервісна компанія "Енергосервіс" та вирішено інші процедурні питання.

11. Відхиляючи вимоги Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на суму 6 289,13 грн суд послався на пункт 102.1 статті 102 Податкового кодексу України та зазначив, що у разі спливу 1095 денного строку з дня виникнення податкового боргу, такий борг визнається безнадійним та підлягає списанню.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

12. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2019 ухвалу попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 27.03.2019 у справі № 910/11620/18 скасовано в частині визнання грошових вимог Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на суму 3 842,00 грн (перша черга). Прийнято в цій частині нове рішення. Відмовлено у визнанні кредиторських вимог Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на суму 3 842,00 грн. Ухвалу місцевого господарського суду від 27.03.2019 в частині відмови у визнанні кредиторських вимог Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві залишено без змін.

13. Суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення посиланням на статті 101, 102 Податкового кодексу України та погодився з висновком місцевого господарського суду, що грошові вимоги на суму ПДВ та податку на прибуток заявлені Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві поза межами 1095 днів, тобто коли борг набув статусу безнадійного, а списання такого боргу повинно здійснюватися органами стягнення самостійно з урахуванням пені, що нарахована за його невчасне погашення.

14. Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції в частині визнання грошових вимог Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на суму 3 842,00 грн, апеляційний суд зазначив, що ці грошові вимоги є сумою судового збору, сплаченого при зверненні до суду із заявою про грошові вимоги до боржника, а відтак виходячи з положень 129 Господарського процесуального кодексу України не підлягають визнанню з огляду на відхилення заяви контролюючого органу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

15. Не погоджуючись із судовими рішеннями місцевого та апеляційного господарського суду в частині невизнання кредиторських вимог на суму 6 289,13 грн Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою в якій просить судові рішення судів першої та апеляційної інстанції в цій частині скасувати та визнати Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві кредитором Закритого акціонерного товариства "Енергетична сервісна компанія "Енергосервіс" з розміром кредиторських вимог 6 289,13 грн та 3 842,00 грн.

РУХ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

16. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/11620/18 було визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: Банаська О. О. - головуючого, Васьковського О. В., Катеринчук Л. Й., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 23.07.2019.

17. У зв`язку з відпусткою судді Васьковського О. В. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/11620/18 визначено колегію суддів у складі: Банаська О. О. - головуючого, Катеринчук Л. Й., Пєскова В. Г., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 01.08.2019.

18. Ухвалою від 02.08.2019 касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві залишено без руху та надано строк тривалістю 10 днів для усунення недоліків, а саме надання доказів сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі.

19. 20.08.2019 на адресу Верховного Суду від скаржник надійшов лист щодо виконання вказаної ухвали та платіжне доручення № 4107 від 13.08.2019 на підтвердження сплати судового збору у розмірі 7 684,00 грн.

20. Ухвалою Верховного Суду від 23.08.2019 відкрито касаційне провадження у справі № 910/11620/18 за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2019 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.03.2019; призначено розгляд касаційної скарги на 19.09.2019.

21. 10.09.2019 від ліквідатора Закритого акціонерного товариства "Енергетична сервісна компанія "Енергосервіс" Реверука П. К. надійшов відзив на касаційну скаргу.

22. Учасники справи явку повноважних представників у судове засідання 19.09.2019 не забезпечили, про час та дату судового засідання були сповіщені належним чином. Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов`язковою, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності повноважних представників учасників справи.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

23 . Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві стверджує, що оскаржені судові рішення ухвалені з порушенням статей 4, 42 Господарського процесуального кодексу України та статей 1, 16, 19, 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

24. В обґрунтування касаційної скарги зазначає, що податковий борг утворився у зв`язку з несплатою боржником визначених контролюючим органом зобов`язань, штрафів та пені згідно з податковими повідомленнями-рішеннями. Скаржник вважає, що суди неправомірно відхилили кредиторські вимоги контролюючого органу через сплив строків позовної давності, передбачених Цивільним кодексом України та Податковим кодексом України, оскільки в процедурах банкрутства кредитор може реалізувати свої права лише у спосіб, передбачений Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

25. У відзиві на касаційну скаргу арбітражний керуючий Реверук П. К. заперечує проти її задоволення, посилається на сплив визначеного у статті 102 Податкового кодексу України строку давності - 1095 днів з дня виникнення податкового боргу, що є підставою для визнання боргу безнадійним та його списання контролюючим органам. Відтак, стверджує, що станом на день подання Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві заяви про визнання кредитором у справі № 910/11620/18 на суму 6 289,13 грн, строк стягнення цього податкового боргу минув.

26. Від інших учасників справи відзивів на касаційну скаргу станом на 19.09.2019 не надійшло.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

27 . Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

28 . Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

29 . У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

30 . Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

31 . Предметом розгляду у даній справі є заява Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання кредитором у справі з грошовими вимогами до боржника у розмірі 6 289,13 грн.

32 . Частиною 1 статті 3 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

33 . Згідно з частиною 6 статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).

34 . Відповідно до частини 1 статті 9 Закону про банкрутство справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

35 . У статті 1 Закону про банкрутство визначено, що грошове зобов`язання - це зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань відносяться також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов`язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов`язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов`язань боржника, в тому числі зобов`язань щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов`язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров`ю громадян, зобов`язання з виплати авторської винагороди, зобов`язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов`язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов`язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про порушення справи про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом.

36. Кредитором є юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя) (частина 1 Закону про банкрутство).

37. Згідно з частиною 1 статті 23 Закону про банкрутство конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство.

38. Частиною 3 статті 23 Закону про банкрутство встановлено, що до заяви кредитора, серед іншого, в обов`язковому порядку додаються документи, які підтверджують грошові вимоги до боржника.

39. З урахуванням зазначених приписів під час розгляду кредиторських вимог, суду слід з`ясувати правову природу таких вимог, надати правову оцінку доказам, поданим кредитором на підтвердження його грошових вимог до боржника, перевірити дійсність заявлених вимог та з огляду на встановлене дійти вмотивованого висновку про наявність чи відсутність підстав для їх визнання та включення до реєстру вимог кредиторів у відповідній черговості, згідно з приписами статей 24, 25 Закону про банкрутство.

40. Колегія суддів Верховного Суду відзначає, що судами попередніх інстанцій виконано зазначені вимоги та встановлено, що заявлені Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві вимоги у розмірі 6 289,13 грн складаються:

- з податкового боргу з податку на прибуток в сумі 850,00 грн, що виник на підставі податкового повідомлення-рішення № 0006971501 від 31.01.2011 (штрафна санкція), та нарахованої 16.01.2019 на цей податковий борг пені у розмірі 1 456,22 грн;

- з податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 680,00 грн, що виник на підставі податкового повідомлення-рішення № 0046241504 від 04.11.2009 (штрафна санкція), та нарахованої 16.01.2019 на цей податковий борг пені у розмірі 1 333,99 грн;

- з податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 680,00 грн, що виник на підставі податкового повідомлення-рішення № 0012081504 від 25.02.2010 (штрафна санкція), та нарахованої 16.01.2019 на цей податковий борг пені у розмірі 1 288,92 грн.

41. Пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

42. У пункті 102.4 статі 102 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

43. Пункт 101.1 статті 101 Податкового кодексу України передбачає, що списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг. Як зазначено в пункті 101.2 цієї статті, під терміном безнадійний податковий борг розуміється, зокрема, податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом.

44. З аналізу змісту цих норм вбачається, що спеціальним законом встановлено граничний строк давності для стягнення контролюючим органом податкового боргу, нарахованого платнику податків за результатами податкової перевірки, який становить 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Цей строк є спеціальним строком давності для звернення податкового органу до платника податків з вимогою про погашення податкового боргу та застосовується імперативно (в силу закону).

44. Верховний Суд у постанові від 06.02.2018 у справі № 807/2097/16 сформував висновок, що у разі спливу 1095 денного строку з дня виникнення податкового боргу, такий борг визнається безнадійним та підлягає списанню, у тому числі пеня та штрафні санкції, а відтак з того часу в податкового органу відсутнє право вживати будь-які заходи щодо стягнення такої суми боргу. При цьому суд касаційної інстанції виходив з того, що обов`язок сплати пені безпосередньо пов`язаний з обов`язком погашення податкового боргу, відтак нарахування пені на безнадійний борг не здійснюється.

45. У розвиток наведеної вище позиції Верховний Суд у постанові від 04.09.2018 № 813/4430/16 зазначив, що списання безнадійного податкового боргу, яким є податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності у 1095 днів, здійснюється контролюючим органом самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.

46. Таким чином, при розгляді грошових вимог контролюючого органу до боржника, як платника податків, заявлених на підставі податкових повідомлень-рішень, прийнятих за наслідками проведення податкових перевірок боржника, господарському суду належить перевірити дотримання контролюючим органом спеціального строку давності заявлення до стягнення з боржника податкового боргу, який у пункті 102.4. статті 102 Податкового кодексу України встановлено у 1095 календарних днів з дня його виникнення та застосування якого є імперативним (пункті 32 постанови Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 923/1092/16 та пункт 22 постанови Верховного Суду від 17.04.2019 № 43/75-15/7-б).

47. Отже, виходячи з встановлених судами обставин спливу строку давності для стягнення податкового боргу, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відхилення у цій справі кредиторських вимог Головного управління Державної фіскальної служби міста Києва на суму податкового боргу, заявлених поза межами 1095 денного строку з дня його виникнення, тобто боргу, який в силу імперативних приписів статей 101, 102 Податкового кодексу України визнається безнадійним та підлягає списанню.

48. Також Верховний Суд вважає правильним та обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для визнання вимоги Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві у розмірі 3 842,00 грн, що є сумою судового збору, сплаченого за подання заяви про визнання кредиторських вимог, що не підлягає визнанню з огляду на відхилення цієї заяви контролюючого органу та виходячи з приписів статті 129 ГПК України.

49. Суд відхиляє доводи Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві про відсутність підстав для застосування строку давності до спірних вимог, оскільки скаржник помилково ототожнює визначений частиною 1 статті 23 Закону про банкрутство процесуальний строк для подання конкурсним кредитором до господарського суду заяви з вимогами до боржника з визначеним пунктом 102.4 статті 102 Податкового кодексу України спеціальним строком давності для пред`явлення контролюючим органом вимоги про погашення податкового боргу платником податків за податковими повідомленнями-рішеннями, сплив якого позабавляє контролюючий орган права на стягнення цього грошового зобов`язання у будь-якому порядку (позовному або в порядку задоволення кредиторських вимог в межах справи про банкрутство), а відповідно і виключає підстави для визнання вимоги щодо цього грошового зобов`язання в порядку, передбаченому Законом про банкрутство.

Щодо суті касаційної скарги

50. Доводи скаржника щодо порушення судами норм матеріального та процесуального права щодо повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

51. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

52. Відповідно статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

53. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

54. Судові рішення місцевого та апеляційного господарського суду таким вимогам закону відповідають.

55. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

56. Вказані вимоги судом попередніх інстанцій при ухвалені судових рішень були дотримані, крім того враховані висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

57. Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, встановлені господарськими судами, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів зазначає, що оскаржені судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Щодо судових витрат

58. Зважаючи на висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду про залишення касаційної скарги без задоволення, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи, покладаються на скаржника.

Висновки щодо застосування норм права

59. За приписами статей 101, 102 Податкового кодексу України у разі спливу 1095 денного строку з дня виникнення податкового боргу, такий борг визнається безнадійним та підлягає списанню, у тому числі пеня та штрафні санкції, а відтак з того часу в податкового органу відсутнє право вживати будь-які заходи щодо стягнення такої суми боргу і як наслідок нарахувування пені на безнадійний борг не здійснюється.

Керуючись статтями 286, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

ПОСТАНОВИВ:

1 . Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2019 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.03.2019 у справі № 910/11620/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. О. Банасько

Судді Л. Й. Катеринчук

В. Г. Пєсков