Постанова

від 23.09.2019 по справі 905/1022/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2019 р. Справа №905/1022/19

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І.,

при секретарі Довбиш А.Ю.,

за участю представників:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Добропіллявугілля , м.Білицьке, м.Добропілля, Донецька область, (вх.№2551Д/1-40) на рішення Господарського суду Донецької області від 17.07.2019 року по справі №905/1022/19,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім ПК Індустрія , м.Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Добропіллявугілля , м.Білицьке, м.Добропілля, Донецька область,

про стягнення 199913,77 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім ПК Індустрія звернулося до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Добропіллявугілля про стягнення 199913,77 грн., з яких: інфляційні витрати в сумі 160758,98 грн., 3% річних у сумі 39154,79 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на несвоєчасне виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором поставки №354-ДУ-УМТС від 03.02.2015 року та рішення Господарського суду Донецької області від 25.05.2016 року у справі №905/672/16, внаслідок чого, донараховує 3% річних та інфляційні втрати.

В якості правових підстав подання позову позивач зазначив положення статей 16, 534, 599, 625 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 17.07.2019 року у справі №905/1022/19 (суддя Лейба М.О., повний текст рішення складено та підписано 17.07.2019 року) позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Добропіллявугілля на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім ПК Індустрія інфляційні витрати у розмірі 160758,98 грн., 3% річних у розмірі 39154,79 грн. та судовий збір в розмірі 2998,71 грн.

Відповідач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 17.07.2019 року та прийняти нове судове рішення, яким у позові відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що спірні правовідносини виникли у зв`язку з виконанням судового рішення, таким чином до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання.

Скаржник вказує, що нарахування втрат від інфляції та відсотків річних за період примусового виконання судового рішення є зловживанням стягувачем правами кредитора на отримання виконання за грошовим зобов`язанням передбаченим п.5.4. договору і порушує майнове право відповідача так, як може призвести до додаткових майнових втрат (грошових виплат).

Відповідач наголошує, що припинилось правовідношення за пунктом 5.4. договору поставки №354-ДУ-УМТС від 03.02.2015 року з 01.08.2016 року - дня винесення постанови Донецького апеляційного господарського суду у справі №905/672/16 тому позовні вимоги не можуть бути задоволені.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.09.2019 року у справі №905/1022/19 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача та призначено справу до розгляду. Встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також встановлено строк на протязі якого вони мають право подати до суду клопотання, документи та докази в обґрунтування своєї позиції по справі.

Вказана ухвала суду була направлена учасникам справи рекомендованими листами 03.09.2019 року за адресами, зазначеними в апеляційній скарзі і отримана позивачем - 11.09.2019 року та відповідачем - 10.09.2019 року, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, які долучено до матеріалів справи. Однак, представники сторін у судове засідання не з`явилися, про причини не з`явлення суд не повідомили.

Відповідно до ч.12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Отже, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи за відсутності представника першого відповідача.

У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм права при винесенні оскаржуваного рішення, а також проаналізувавши докази, котрі стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в обґрунтування своїх вимог та заперечень, колегія суддів апеляційної інстанції встановила наступне.

03.02.2015 року між позивачем (постачальником) Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім ПК Індустрія та відповідачем (покупцем) Товариством з обмеженою відповідальністю ДТЕК Добропіллявугілля укладено договір поставки №354-ДУ-УМТС, згідно якого постачальник (позивач) поставляє, а покупець (відповідач) приймає і оплачує на умовах договору товар за ціною, в кількості, номенклатурі, якості та вартості, які вказані в договорі та специфікаціях.

На виконання зобов`язань за договором позивачем поставлено відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними на загальну суму 555256,37 грн. Проте, відповідач у порушення умов договору свої зобов`язання з оплати товару не виконав.

Так, факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості за договором поставки №354-ДУ-УМТС від 03.02.2015 року був предметом дослідження у судовій справі №905/672/16.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 25.05.2016 року по справі №905/672/16 позов Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім ПК Індустрія про стягнення 615342,78 грн. з Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Добропіллявугілля задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Добропіллявугілля на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім ПК Індустрія заборгованість в сумі 555256,37 грн., 3% річних в сумі 9721,50 грн., інфляційні втрати в сумі 22602,46 грн., пеню в сумі 13881,23 грн., судові витрати в сумі 9230,15 грн.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 01.08.2016 року рішення Господарського суду Донецької області від 25.05.2016 року по справі №905/672/16 - залишено без змін.

Відповідно до ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

На виконання рішення Господарського суду Донецької області від 25.05.2016 року по справі №905/672/16 09.08.2016 року було видано відповідні накази.

23.08.2016 року державним виконавцем Добропільського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Дружбіна Ю.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №52012059 з виконання наказу Господарського суду Донецької області №905/672/16 від 09.08.2016 року про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Добропіллявугілля на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім ПК Індустрія заборгованості у розмірі 610691,71 грн.

Згідно реєстру надходжень грошових коштів за період з 01.11.2016 року по 31.03.2019 року, 30.11.2016 року відповідачем було частково погашено заборгованість за рішенням Господарського суду Донецької області від 25.05.2016 року по справі №905/672/16 у сумі 61069,17 грн., заборгованість з основного зобов`язання з 01.12.2016 року до 17.01.19 року складала 494187,20 грн.

Враховуючи несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань в частині погашення суми основного боргу, позивачем відповідно до розрахунку ціни позову нараховані та пред`явлені до стягнення інфляційні витрати у розмірі 160758,98 грн. та 3% річних у розмірі 39154,79 грн.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 цього Кодексу).

Чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових рішень про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідальність за порушення грошового зобов`язання передбачена статтею 625 Цивільного кодексу України.

Так за ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України).

Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу. Можливість нарахування та пред`явлення до стягнення інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних законодавцем не пов`язується з фактом пред`явлення чи не пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Колегія суддів при розгляді даної справи враховую правову позицію, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 року по справі №916/190/18, а саме: чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України сум.

У постанові Верховного Суду України від 26.04.17 року по справі №918/329/16, прийнятій у зв`язку з неоднаковим застосування судами ст.625 Цивільного кодексу України, викладено правову позицію щодо правової природи нарахувань, передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України та обчислення перебігу строку позовної давності в спорах про стягнення 3% річних та інфляційних витрат. У вказаній постанові зазначено, що правовий аналіз положень ст.ст.526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України дає підстави вважати, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст.625 цього Кодексу, за час прострочення.

Вказане також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23.01.2018 року у справі №906/1283/16.

Прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання є преюдиційним фактом, що встановлений рішенням суду по справі №905/672/16 і наразі не підлягає доказуванню.

Судом встановлено, що відповідачем 30.11.2016 року частково погашено заборгованість за рішенням Господарського суду Донецької області від 25.05.2016 року по справі №905/672/16 у сумі 61069,17 грн., а також за період з 17.01.2019 року по 28.03.2019 року у загальній сумі 494187,20 грн., загалом 555256,37 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи реєстром надходжень грошових коштів за період з 01.11.2016 року по 31.03.2019 року на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім ПК Індустрія з рахунка Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Добропіллявугілля .

Суд першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, перевіривши розрахунок позивача заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3% річних, з урахуванням норм чинного законодавства України і наявних між сторонами правовідносин (строків оплат і розміру заборгованості), дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про задоволення позовних вимог і стягнення з відповідача на користь позивача 160758,98 грн. інфляційних втрат та 39154,79 грн. 3% річних.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегія суддів, погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, а перевіривши розрахунки, які містяться у матеріалах справи встановила, що вони є неточними, а саме розмір заявлений до стягнення є меншим ніж той, що є за підрахунком суду. Враховуючи, що згідно ч.2 ст.237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, місцевий господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги з межах заявлених сум.

У справі Устименко проти України (заява № 32053/13) Європейський суд з прав людини констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом першим статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Процедура розгляду справи судами повинна відповідати вимогам статті 6 Конвенції та положенням законодавства України та має бути збалансована з реальністю правового захисту та ефективністю рішень судів усіх інстанцій, як найважливіших аспектів реалізації принципу верховенства права.

Керуючись практикою Європейського Суду з прав людини, колегія суддів зазначає, що у Рішенні Серявін та інші проти України (№ 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року) Високий Суд вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв`язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм права. Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються наявними в матеріалах справи документами та вчинені при довільному тлумаченні чинних норм права.

З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства, фактичним обставинам справи, рішення відповідає вимогам статті 236 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення Господарського суду Донецької області від 17.07.2019 року у справі №905/1022/19 без змін.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 13, 74, 76-79, 129, 236, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Добропіллявугілля залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 17.07.2019 року по справі №905/1022/19 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 30 вересня 2019 року.

Головуючий суддя В.С. Хачатрян

Суддя В.В. Россолов

Суддя О.І. Склярук