Рішення

від 23.09.2019 по справі 910/5094/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.09.2019Справа № 910/5094/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Блажівської О.Є, за участю секретаря судового засідання Кукота О.Ю., розглянувши у загальному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні справу №910/5094/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗТРИМ" (01010, м.Київ, вул.Московська, буд.32/2, оф.3, код ЄДРПОУ 36980223)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БОЮР ПОСТАЧ" - відповідач-1 (07101, Київська область, м.Славутич, квартал Бєлгородський, буд.7, кв.137, код ЄДРПОУ 41736146)

Міністерства оборони України - відповідач-2 (03168, м.Київ, просп.Повітрофлоцький, 6, код ЄДРПОУ 00034022)

за участю Заступника військового прокурора Центрального регіону України

про визнання недійсним договору,-

представники учасників сторін:

від позивача: Якубовська П.А., довіреність № 15/4-1 від 15.04.19;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: Ніколова В.М., довіреність № 220/514/Д від 03.12.18;

від прокуратури: Шпірук М.В., посвідчення № 049644 від 30.03.2018 року;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГАЗТРИМ" 18 квітня 2019 року звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "БОЮР ПОСТАЧ" та Міністерства оборони України про визнання недійсним договору про постачання для державних потреб нафти і дистилятів, для техніки спеціального призначення від 11.03.2019 №286/1/19/8, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "БОЮР ПОСТАЧ" та Міністерством оборони України.

Разом із позовною заявою, Товариством з обмеженою відповідальністю "ГАЗТРИМ" подано заяву про забезпечення позову, в якій Товариство з обмеженою відповідальністю "ГАЗТРИМ" просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "БОЮР ПОСТАЧ" та Міністерству оборони України вчиняти будь-які дії, спрямовані на виконання договору про постачання для державних потреб нафти і дистилятів, для техніки спеціального призначення від 11.03.2019 №286/1/19/8.

22.04.2019 Ухвалою Господарського суду міста Києва заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗТРИМ" про забезпечення позову повернуто заявнику.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2019 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків у сім днів з дня вручення цієї ухвали.

02.05.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли докази усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/5094/19, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 05.06.2019.

22.05.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Військової прокуратури Центрального регіону України надійшло повідомлення про вступ у справу.

29.05.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Міністерства оборони України надійшов відзив на позовну заяву.

У підготовче засідання з`явилися представники учасників справи.

В судовому засіданні 05.06.2019 було розглянуто заяву Заступника військового прокурора Центрального регіону України про вступ прокурора у справу. Представники сторін залишили зазначену заяву на розсуд суду.

Заява мотивована тим, що предметом позовних вимог є визнання недійсним договору про постачання для державних потреб нафти і дистилятів з метою гарантованого забезпечення потреб оборони в особливий період де стороною є Міністерство оборони України, рішення суду у даній справі може вплинути на інтереси держави в особі зазначеного вище оборонного відомства. З огляду на викладене, заявник вважає, що вказане зумовлює необхідність вжиття військовою прокуратурою Центрального регіону України заходів представницького характеру в порядку ст.23 Закону України "Про прокуратуру", ст. 53 ГПК України в інтересах держави в особі Міністерства оборони, шляхом вступу прокурора у справу.

Відповідно до абз.1 ч.3 та в п.2 ч.6 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження вступати у справу, порушену за позовом (заявою, поданням) іншої особи, на будь-якому етапі судового провадження.

Відповідно до ч.3 ст.53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Зважаючи на викладене вище суд задовольняє заяву про вступ прокурора у справу.

Також у підготовчому засіданні 05.06.2019 присутніми представниками учасників справи було заявлене клопотання про продовження строку підготовчого провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2019 задоволено заяву Заступника військового прокурора Центрального регіону України та дозволено вступ прокурора у справу № 910/5094/19, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 17.07.2019.

08.07.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Військової прокуратури Центрального регіону України надійшли пояснення по справі.

У підготовче засідання 17.07.2019 з`явилися представники позивача, відповідача-2, Військової прокуратури Центрального регіону України. Представник відповідача-1 не з`явився, про час і місце проведення підготовчого засідання був повідомлений належним чином.

В підготовчому судовому засіданні 17.07.2019 присутніми представниками учасників справи надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та про призначення справи до розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, розпочато розгляд справи по суті у загальному позовному провадженні та призначено судове засідання на 09.08.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2019, в порядку статей 120-121 Господарського процесуального кодексу України, повідомлено учасників справи про те, що судове засідання 09.08.2019 року не відбулося, у зв`язку з перебуванням судді Блажівської О.Є на лікарняному, наступне судове засідання у справі № 910/5094/19 призначено на 11.09.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2019, в порядку статей 120-121 Господарського процесуального кодексу України, повідомлено учасників справи про те, що судове засідання 11.09.2019 року не відбулося, у зв`язку з перебуванням судді Блажівської О.Є на лікарняному, наступне судове засідання у справі № 910/5094/19 призначено на 23.09.2019.

У судове засідання 23.09.2019 з`явилися представники позивача, відповідача-2 та Військової прокуратури Центрального регіону України. Представник відповідача-1 не з`явився, про час і місце проведення підготовчого засідання був повідомлений належним чином.

Представник позивача надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача-2 надав пояснення по суті спору, заперечив проти задоволення позовних вимог.

Представник прокуратури надає усні пояснення по суті спору, відповідно до яких проти задоволення позовних вимог заперечує та просить відмовити у їх задоволенні.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі Смірнова проти України ).

Відповідно до вимог статті 222 Господарського процесуального кодексу України судом під час розгляду справи здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

Суд також враховує положення частини 1 статті 6 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" 04.11.1950 року про право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

06.02.2019 Міністерством оборони України оголошено переговорну процедуру для потреб оборони на закупівлю дизельного палива (паливо дизельне ДП-ЛЄвро5-В0), ідентифікатор закупівлі в електронній системі Прозоро UA-2019-02-06-001748-b.

Як стверджує позивач, єдиним учасником закупівлі, який подав свою тендерну пропозицію за Лотом 1 (09134200-9) дизельне паливо (паливо дизельне ДП-ЛЄвро5-В0) виявилось Товариство з обмеженою відповідальністю "БОЮР ПОСТАЧ" (далі - відповідач-1).

Відповідно до вимог п.п.3 п.3.2. Розділу 3 Оголошення про закупівлю для підтвердження відповідності цінової пропозиції технічним, якісним, кількісним та іншим вимогам замовника учасник у складі цінової пропозиції повинен надати скановану копію Сертифіката відповідності на товар, який пропонується до постачання. Сертифікат повинен бути виданий органом з сертифікації продукції, що акредитований в НААУ.

На виконання цієї вимоги Відповідачем-1 в складі цінової пропозиції завантажено копію Сертифіката відповідності, зареєстрованого в Реєстрі ООВ за №UA.TR.081.0050-18. Даний сертифікат відповідності було отримано Позивачем від ТОВ з іноземними інвестиціями БНК - УКРАЇНА , на підставі укладеного генерального договору від 26.07.2017 №103/16/17. Додатково Відповідачем-1 в складі цінової пропозиції було завантажено копію Декларації про відповідність №18/10Я від 18.10.2018 із печаткою та підписом уповноваженої особи Позивача та копію паспорту на дизельне паливо ДТ-Л-К5 сорт С СТБ 1658-2015, який також належить відповідачу.

А отже, за твердженнями позивача, відповідач-1, при поданні своєї цінової пропозиції заявив, що пропонує до постачання продукцію виробництва ВАТ Мозирський нафтопереробний завод , яка згідно генерального договору від 26.07.2017 №103/16/17 належить Товариство з обмеженою відповідальністю "ГАЗТРИМ".

За результатами проведених торгів 11.03.2019 між Міністерством оборони України (відповідач-2) та Товариством з обмеженою відповідальністю БОЮР ПОСТАЧ (відповідач-1) був укладений Договір №286/1/19/8 про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (паливо дизельне) для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України).

Враховуючи відсутність господарських відносин між позивачем та відповідачем-1, а також відсутність наміру у позивача поставляти відповідачу-1 вищезазначену продукцію, виконання Договору від 11.03.2019 №286/1/19/8 про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (паливо дизельне) для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України), на думку Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗТРИМ", може призвести до порушення прав позивача, а саме постачання майна останнього без його згоди.

Таким чином, позивач припускає, що під час укладення Договору від 11.03.2019 №286/1/19/8 про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (паливо дизельне) для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) дії відповідача-1 та відповідача-2 не були спрямовані на реальне настання правочину, а волевиявлення учасників правочину не відповідає їх внутрішній волі.

Вищезазначене є підставою, на думку позивача, для визнання недійсним Договору від 11.03.2019 №286/1/19/8 про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (паливо дизельне) для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України).

Міністерство оборони України, заперечуючи проти задоволення позову, зазначає, що ТОВ БОЮР ПОСТАЧ до своєї тендерної документації та цінової пропозиції додано всі належним чином оформлені документи у тому числі сертифікат відповідності до продукції що має постачатись, будь-яких зауважень до наданих документів чи сумнівів їх не відповідності у відповідача-2 як Замовника не було, тому підстави для відхилення такої пропозиції та не укладання договору у Міністерства оборони України були відсутні.

Питання про те, кому та на якій підставі належить продукція (виробник, постачальник) наявність будь-яких договорів між позивачем та відповідачем-1 Міністерству оборони України не було відомо.

Критерії цінової пропозиції відповідача-1 повністю відповідали вимогам замовника а також запропонована ціна за одиницю продукції.

Товариство з обмеженою відповідальністю "БОЮР ПОСТАЧ" у повній відповідності з вимогами Закону України "Про публічні закупівлі" та Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони" було визнано переможцем процедури закупівлі за найнижчою ціною, тендерна пропозиція вказаного учасника відповідала вимогам Замовника.

Відповідно до статті 8 ЗУ Про публічні закупівлі Уповноваженим органом оскарження процедур закупівель є Антимонопольний комітет України як орган оскарження з мстою неупередженого та ефективного захисту прав та законних інтересів осіб, пов`язаних з участю у процедурах закупівлі, утворює постійно діючу адміністративну колегію (колегії) з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель. Рішення постійно діючої адміністративної колегії (колегій) приймаються від імені Антимонопольного комітету України.

Позивачем зазначену процедуру закупівлі не було оскаржено до уповноваженого органу у встановлений законодавством строк.

На момент укладання договору №286/1/19/8 про постачання для державних потреб палива між Міністерством оборони України та ТОВ "БОЮР ПОСТАЧ " будь-яких порушень законодавства в сфері державних закупівель не було.

Таким чином, Міністерство оборони України вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗТРИМ" безпідставними та необґрунтованими.

Товариство з обмеженою відповідальністю "БОЮР ПОСТАЧ", заперечуючи проти задоволення позову, у відзиві на позовну заяву зазначає, що в складі цінової пропозиції надано Сертифікат відповідності, зареєстрованого в Реєстрі ООВ за №UA.TR.081.0050-18, Декларації про відповідність №18/10Я від 18.10.2018 та копію паспорту на дизельне паливо ДТ-Л-К5 сорт С СТБ 1658-2015.

За твердженнями Товариства з обмеженою відповідальністю "БОЮР ПОСТАЧ" дані документи були отримані від постійних контрагентів, які повідомили, що активно співпрацюють з Позивачем та виробником даної продукції ВАТ Мозирський нафтопереробний завод та можуть влаштувати відповідні переговори про можливість поставки.

Після підписання оспорюваного договору Товариство з обмеженою відповідальністю "БОЮР ПОСТАЧ" звернулось до позивача з відповідною пропозицією, від якого надійшла відповідь про неможливість на даний час її задовольнити та подала свою, яка відповідачем-1 не була прийнята та схвалена. Розраховуючи на отримання товару від позивача, але враховуючи, що пропозиція позивача не влаштовувала останнього оспорюваний договір фактично виконано не було.

Доказів на підтвердження зазначених обставин матеріали справи не містять. В свою чергу позивачем не заперечувався факт листування з відповідачем-1.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За своєю правовою природою, укладений між сторонами договір - є договором поставки.

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 712 Цивільного кодексу України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частинами 1, 2 статті 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, які встановлені законом для цього виду правочину Якщо сторонами не вчинено ніяких дій на виконання фіктивного правочину, господарський суд приймає рішення лише про визнання фіктивного правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності.

З урахуванням того, що фіктивний правочин не спрямований на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, він не створює цивільно-правових наслідків незалежно від того, чи він був визнаний судом недійсним.

У розгляді відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення. Аналогічна правова позиція міститься в пункті 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними № 11 від 29.05.2013.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень (статтею 74 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись викладеними нормами чинного законодавства, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позивачем не надано належних доказів у підтвердження обставин недійсності спірного договору поставки.

Передумовою для захисту прав та охоронюваних законом інтересів особи є наявність такого права або інтересу та порушення або оспорювання їх іншою особою (іншими особами).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" що вживається в законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Суд зазначає, що лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення, невизнання або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог. Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов`язку по відновленню порушеного права на порушника.

Так при поданні своєї цінової пропозиції Товариство з обмеженою відповідальністю "БОЮР ПОСТАЧ" заявив лише про намір поставляти саме продукцію виробництва ВАТ Мозирський нафтопереробний завод .

З системного аналізу викладеного вище, суд дійшов висновку про те, що сама по собі наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗТРИМ" охоронюваного законом інтересу щодо прав на запропоновану відповідачем-1 продукцію, не може бути покладена в основу позовних вимог про визнання недійсним Договору від 11.03.2019 №286/1/19/8 про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (паливо дизельне) для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "БОЮР ПОСТАЧ" та Міністерством оборони України.

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку, що вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗТРИМ" про визнання недійсним Договору від 11.03.2019 №286/1/19/8 про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (паливо дизельне) для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) задоволенню не підлягає.

Одночасно, надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що згідно ч.4 ст.11 Господарського процесуального України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Положення означеної статті повністю узгоджуються з приписами ст.17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Згідно ст.6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

За таких обставин, беручи до уваги встановлені обставини, підтверджені належними доказами, суд дійшов висновку про відмову в задоволені позову повністю.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи висновки суду щодо відсутності підстав для задоволення позову, судовий збір залишається за позивачем.

Керуючись ст.ст. 2, 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1 . У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗТРИМ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "БОЮР ПОСТАЧ" та Міністерства оборони України про визнання недійсним договору про постачання для державних потреб нафти і дистилятів, для техніки спеціального призначення від 11.03.2019 №286/1/19/8, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "БОЮР ПОСТАЧ" та Міністерством оборони України відмовити повністю.

2. Судові витрати, пов`язані із розглядом справи, покласти на Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗТРИМ".

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 30.09.2019.

Суддя О.Є. Блажівська