Рішення

від 16.09.2019 по справі 914/726/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.2019 справа № 914/726/19

Господарський суд Львівської області у складі судді Гоменюк З.П., при секретарі судового засідання Зусько І.С., розглянув матеріали справи

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю Шляхове ремонтно-будівельне управління № 65 , м. Львів

до відповідача Самбірського комунального підприємства Об`єднане , м.Самбір Львівської області

про стягнення 305 571,75 грн.

за участю представників:

від позивача: Мудрак Л.Б.;

від відповідача: не з`явився

Обставини розгляду справи.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з додатковою відповідальністю Шляхове ремонтно-будівельне управління № 65 до Самбірського комунального підприємства Об`єднане про стягнення 305 571,75 грн.

Ухвалою від 22.04.2019 р. позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали на усунення допущених недоліків.

02.05.2019 р. позивачем скеровано на адресу суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 07.05.2019 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 10.06.2019 р.

Ухвалою суду від 10.06.2019 р., занесеною до протоколу судового засідання від 10.06.2019 р., продовжено строк підготовчого провадження, підготовче засідання відкладено на 15.07.2019 р.

Ухвалою суду від 15.07.2019 р., занесеною до протоколу судового засідання від 15.07.2019 р., підготовче засідання відкладено на 12.08.2019 р.

Ухвалою суду від 12.08.2019 р., відмовлено в задоволенні клопотань відповідача про залучення Управління капітального будівництва та житлово-комунального господарства виконавчого комітету Самбірської міської ради як третьої особи та про зобов`язання Головного розпорядника - Управління капітального будівництва та житлово-комунального господарства виконавчого комітету Самбірської міської ради звернутись до Самбірської міської ради для виділення коштів по об`єкту Капітальний ремонт вул.Валова ; закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 16.09.2019 р.

В судове засідання 16.09.2019 р. з`явився представник позивача, підтримав позовні вимоги, просив позов задоволити.

Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

У раніше поданому відзиві на позовну заяву відповідач просив суд розглядати справу за наявними матеріалами без участі його представника.

Проаналізувавши зібрані у справі докази, врахувавши клопотання відповідача, а також те, що він був своєчасно та належним чином повідомлений про судове засідання, та у зв`язку із відсутністю підстав для відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку про необхідність прийняття рішення у справі.

В судовому засіданні 16.09.2019 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору та правова позиція учасників справи. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір на виконання робіт, відповідно до умов якого позивач виконав роботи на загальну суму 371942,31 грн, проте відповідач в порушення умов договору оплатив роботи лише частково. У зв`язку з цим, позивач в позовній заяві просив суд стягнути з відповідача 209859,23 грн основного боргу, 76997,21 грн інфляційного подорожчання та 18715,31 грн 3% річних.

В поданому відзиві на позовну заяву відповідач визнав позовні вимоги в частині 209859,23 грн основного боргу, в решті позову просив відмовити. Зазначив, що заборгованість за виконані роботи виникла у зв`язку з тим, що відповідач є одержувачем бюджетних коштів, належним чином зареєстрував юридичні зобов`язання за договором, проте не зміг зареєструвати для подальшої оплати акт виконаних робіт на суму 209859,23 грн через відсутність коштів на рахунку спеціального фонду бюджету. Крім того, відповідач звертався до Самбірського міського голови та головного розпорядника бюджетних коштів відповідача з проханням виділити кошти по об`єкту, однак відповіді не отримав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно та об`єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Між Самбірським комунальним підприємством Об`єднане (замовник, відповідач у справі) та Товариством з додатковою відповідальністю Шляхове ремонтно-будівельне управління № 65 , (виконавець, позивач у справі) було укладено договір на виконання робіт №09103/15 від 12.10.2015 р., за умовами п.1.1. якого виконавець зобов`язався виконати роботи за завданням замовника, а замовник - прийняти й оплатити виконані роботи. За даним договором виконавець зобов`язався виконати роботи з Капітального ремонту вул.Валової в м.Самборі (надалі - роботи).

Строк даного договору почав спливати з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. (п.5.4. договору).

Згідно з п.2.1. договору, строк виконання робіт за даним договором встановлюється: 12.10.2015 - 31.12.2016 р.

Календарним графіком виконання робіт до договору передбачено, що протягом 2015 року виконуються роботи на суму 162083,08 грн, а протягом 2016 року - на суму 211189,68 грн.

Додатковою угодою №1 до договору від 01.03.2016 р. сторони домовились викласти п.2.1. договору в наступній редакції: Строк надання послуг за даним договором встановлюється згідно з календарним графіком виконання робіт, що є невід`ємною частиною даного договору .

Календарним графіком виконання робіт в новій редакції встановлено, що протягом 2015 року виконуються роботи на суму 162083,08 грн, а протягом 2016 року - на суму 209859,23 грн.

Як передбачено п.3.1. договору, загальна вартість робіт за даним договором (ціна договору) складає 373272,76 грн, в тому числі ПДВ - 62212,13 грн. Вартість робіт, які підлягають виконанню у 2015 році становить 162083,08 грн, в тому числі ПДВ - 27013,85 грн. Договірна ціна динамічна та може бути уточнена в міру виконання робіт або здійснення фактичних витрат на виконання робіт виконавцем.

Протоколом погодження договірної ціни сторони визначили таку ж ціну договору, як і в п.3.1. договору.

Додатковою угодою №1 до договору від 01.03.2016 р. сторони домовились викласти п.3.1. договору в наступній редакції: п.3.1. Вартість робіт за даним договором (ціна договору), що підлягають виконанню у 2015 році складає 162083,08 грн, в тому числі ПДВ - 27013,85 грн. Вартість робіт за даним договором (ціна договору), що підлягають виконанню у 2016 році складає 209859,23 грн, в тому числі ПДВ - 27013,85 грн. Загальна вартість робіт за даним договором (ціна договору) зменшується і складає 371942,31 грн, в тому числі ПДВ - 61990,39 грн. Договірна ціна динамічна та може бути уточнена в міру надання послуг або здійснення фактичних витрат на надання послуг виконавцем.

Протоколом погодження договірної ціни в новій редакції сторони визначили таку ж ціну договору, як і в п.3.1. договору в редакції додаткової угоди №1.

Пунктом 3.8. договору встановлено, що за результатами виконання робіт виконавець складає акти виконаних робіт (форми КБ-2в, КБ-3), які надсилаються замовнику. У випадку незгоди останнього із обсягом і вартістю виконаних робіт, казаних у такому акті, замовник письмово повідомляє про це виконавця впродовж 3 днів з моменту складання такого акта. У випадку непідписання надісланого замовнику акту виконаних робіт за відсутності згаданого вище повідомлення вважається, що фактичний обсяг виконаних робіт та їх вартість є тотожні тим, що заявлялися виконавцем в акті.

26.10.2015 р. складено довідку про вартість виконаних будівельних робіт за жовтень 2015 р., відповідно до якої всього вартість виконаних будівельних робіт з ПДВ становить 162083,08 грн, та акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2015 року на суму 162083,08 грн.

Також в матеріалах справи наявна довідка про вартість виконаних будівельних робіт за березень 2016 р., відповідно до якої всього вартість виконаних будівельних робіт з ПДВ становить 209859,23 грн, та акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2016 року на суму 209859,23 грн.

Вказані довідки та акти підписано директорами сторін без зауважень та скріплено печатками відповідних юридичних осіб.

Як передбачено п.3.9. договору, у випадку виконання робіт у повному обсязі відповідно до умов даного договору замовник в усіх випадках зобов`язаний визнати і сплатити вартість таких робіт, якщо вона не перевищує ціну даного договору.

Відповідно до п.3.2. договору, оплата виконаних робіт проводиться у 10-денний строк з моменту складання акту виконаних робіт або 15-денний у випадку, передбаченому в п.3.8. даного договору.

Як вбачається з долученої позивачем до позовної заяви копії банківської виписки та визнається відповідачем, виконані роботи було оплачено частково на суму 162083,08 грн.

В позовній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача 209859,23 грн заборгованості за виконані та неоплачені роботи.

Згідно з п.4.1. договору, за прострочення оплати або неповної оплати замовник зобов`язується сплатити на користь виконавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, за кожен день прострочення, а також відшкодувати виконавцю інфляційні втрати та 3% річних від простроченої суми (ст..625 Цивільного кодексу України), що мали місце внаслідок прострочення оплати.

Відповідно до вказаного пункту договору та ст.625 ЦК України позивач просив суд стягнути з відповідача 18715,31 грн 3% річних за період з 11.04.2016 р. по 09.04.2019 р. включно та 76997,21 грн інфляційного подорожчання за період з травня 2016 року по березень 2019 року включно.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Як передбачено ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Укладений сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду, а саме його різновидом - договором будівельного підряду.

Як встановлено ч.1 ст.837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.875 ЦК України, за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч.1 ст.854 ЦК України).

Згідно з ч.4 ст.879 ЦК України, оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Відповідно до ч.5 ст.626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Як передбачено ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.2. договору сторони встановили, що оплата виконаних робіт проводиться у 10-денний строк з моменту складання акту виконаних робіт або 15-денний у випадку, передбаченому в п.3.8. даного договору.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вказано у ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Судом встановлено, що виконані за договором роботи відповідач оплатив не повністю.

Крім того, відповідач у відзиві на позов визнав позов в частині суми основного боргу.

Як передбачено ст.191 ГПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Суд, проаналізувавши зібрані у справі докази, врахувавши те, що відзив на позовну заяву підписаний директором відповідача, та таке визнання не суперечить закону, інтересам відповідача, а також не порушує прав та інтересів інших осіб, дійшов висновку про необхідність прийняти визнання позову відповідачем та ухвалити рішення у справі в частині стягнення суми основного боргу згідно з таким визнанням.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Не заслуговують на увагу твердження відповідача, викладені у відзиві на позов, про те, що заборгованість за виконані роботи виникла у зв`язку з тим, що відповідач є одержувачем бюджетних коштів, а такі кошти були відсутні на рахунку спеціального фонду бюджету.

Як вказано у ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Пунктом 1.10 Постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань роз`яснено що за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов`язання суди не повинні приймати доводи боржника з посилання на неможливість виконання грошового зобов`язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Також суд звертає увагу відповідача на те, що для господарсько-правових відносин характерна юридична рівність сторін, тобто суб`єкт господарювання, який фінансується за рахунок коштів бюджету, не має будь-яких привілеїв чи пільг в межах виконання зобов`язань, взятих на себе за договором.

Відповідно до ч.1 ст.96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність відповідача і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (аналогічна правова позиція викладена в рішеннях Європейського суду з прав людини у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України , Бакалов проти України та постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 р. у справі №911/4249/16).

Згідно зі ст.617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів наявності зазначених у ст. 617 ЦК України обставин, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання відповідачем не подано.

Згідно зі ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На переконання суду, посилання відповідача на те, що він не володів коштами для оплати виконаних робіт не є тією обставиною (подією), яка звільняє його від передбаченої законом та умовами договору необхідності сплати на користь позивача 3% річних та інфляційного подорожчання, які є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, що полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора.

Суд здійснив розрахунок заявлених до стягнення 3% річних за період з 11.04.2016 р. по 09.04.2019 р. включно та втрат від інфляції за період з травня 2016 року по березень 2019 року включно, внаслідок чого встановив, що розмір 3% річних та інфляційних втрат є більшим, ніж заявлений позивачем до стягнення. Оскільки суд розглядає справу в межах заявлених вимог, а позивач не скористався своїм правом на збільшення позовних вимог в частині даних сум, стягненню підлягають 18715,31 грн 3% річних та 76997,21 грн втрат від інфляції.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною другою статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 13 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Як встановлено ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу. (ч.6 ст.236 ГПК України).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає задоволенню складає 209859,23 грн основного боргу, 18715,31 грн 3% річних та 76997,21 грн інфляційних втрат.

Як передбачено п.2 ч.5 ст.238 ГПК України, в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат. Також у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про повернення судового збору (п.4 ч.6 ст.238 ГПК України).

Як вбачається із матеріалів справи, за подання позовної заяви до Господарського суду Львівської області позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 4734,18 грн в той час як з заявленої ціни позову (305571,75 грн) судовий збір в розмірі 1,5% ціни позову становить 4583,58 грн .

Відповідно до п.1 ст.7 Закону України Про судовий збір , сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Зважаючи на внесення позивачем при поданні позовної заяви судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, та подання позивачем відповідного клопотання, суд вважає за можливе повернути позивачеві з державного бюджету 150,60 грн зайво сплаченого судового збору.

Оскільки згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, решта суми судового збору підлягає покладенню на відповідача повністю.

Керуючись Законом України Про судовий збір , ст.ст.6, 11, 15, 16, 96, 509, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 617, 625, 626, 627, 837, 854, 875,879 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України, ст.ст.4, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 191, 233, 236, 237, 238, 241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Самбірського комунального підприємства Об`єднане , Львівська область, м.Самбір, вул.Шухевича, 1 (ідентифікаційний код 37592012) на користь Товариства з додатковою відповідальністю Шляхове ремонтно-будівельне управління № 65 , м.Львів, просп.В.Чорновола, 63 (ідентифікаційний код 03448630) 209859,23 грн основного боргу, 18715,31 грн 3% річних, 76997,21 грн інфляційних втрат та 4583,58 грн судового збору.

3. Повернути Товариству з додатковою відповідальністю Шляхове ремонтно-будівельне управління № 65 , м.Львів, просп.В.Чорновола, 63 (ідентифікаційний код 03448630) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 150,60 грн, сплачений згідно з платіжним дорученням №328 від 10.04.2019 р.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

В судовому засіданні 16.09.2019 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено 26.09.2019 р.

Суддя Гоменюк З.П.