Рішення

від 09.09.2019 по справі 926/1443/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34, е-mail: inbox@cv.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

09 вересня 2019 року Справа № 926/1443/19 Суддя Ковальчук Т.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 926/1443/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернівцігаз Збут", м. Чернівці,

до Берегометської сільської ради, с. Берегомет Кіцманського району Чернівецької області,

про стягнення заборгованості на суму 59997,75 грн.,

секретар судового засідання Бондарчук В.В.,

за участю представників сторін:

позивача - Попов В.Д., адвокат, дов. № 007.1ДР-38-1218 від 26.12.2018 р.,

відповідача - Петренко В.О., адвокат, ордер серія ЧЦ № 25487 від 19.08.2019 р.,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Чернівцігаз Збут", м. Чернівці, звернулося з позовом до Берегометської сільської ради, с. Берегомет Кіцманського району Чернівецької області, про стягнення заборгованості за договором № 114104BLC33GB016 від 02.02.2016 р. по оплаті за переданий природний газ на суму 59997,75 грн., яка включає основний борг, пеню, три проценти річних та інфляційні втрати.

Ухвалою від 26.06.2019 р. позовну заяву ТОВ "Чернівцігаз Збут" залишено без руху, заявнику встановлено 10-денний строк з дня отримання ухвали для усунення недоліків, а саме: надати обгрунтування розміру основного боргу, засвідчені належним чином копії первинних документів про проведення платежів відповідачем, докази на підтвердження ціни газу, переданого відповідачеві у спірний період згідно актів за вересень, жовтень та листопад 2018 року, та докази на підтвердження обсягу спожитого відповідачем природного газу у вересні 2018 року.

Заявою від 05.07.2019 р. позивач своєчасно усунув недоліки позовної заяви, з урахуванням чого ухвалою від 11.07.2019 р. відкрито провадження у справі, вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження за участю представників сторін, судове засідання призначено на 30.07.2019 р., відповідача зобов`язано подати відзив на позов, докази на його обґрунтування, заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного провадження у разі їх наявності.

З урахуванням заяви про усунення недоліків позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач на порушення умов укладеного з позивачем договору на постачання природного газу для потреб споживачів, що не є побутовими, не провів розрахунок за отриманий у вересні-листопаді 2018 року природний газ, у результаті чого утворилася заборгованість у сумі 44872,80 грн. з оплати за природний газ та нараховано 10616,71 грн. пені, 888,93 грн. 3% річних та 3619,32 грн. інфляційних втрат, щодо стягнення яких заявлено даний позов.

У зв`язку з відрядженням судді Ковальчук Т.І. до м. Києва ухвалою від 19.07.2019 р. призначене на 30.07.2019 р. судове засідання перенесено на 20.08.2019 р.

20.08.2019 р. від представника відповідача надійшло датоване 19 серпня 2019 року клопотання, в якому висловлені заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження та прохання надати можливість ознайомитися з матеріалами справи, зобов`язати позивача надіслати відповідачеві подані до суду матеріали, розглядати справу за правилами загального позовного провадження та відкласти підготовче засідання.

За результатами розгляду зазначеного клопотання у судовому засіданні ухвалою від 20.08.2019 р. відмовлено у задоволенні заяви відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, зобов`язано позивача надіслати відповідачеві копію заяви про виправлення недоліків і доданих до неї документів, докази надіслання надати суду, розгляд справи в судовому засіданні відкладено на 03.09.2019 р.

30.08.2019 р. відповідач через канцелярію суду подав датований 29.08.2019 р. відзив на позов, у якому позовні вимоги відхилив у повному обсязі, зазначив, що не існує вказаного у позовній заяві договору № 114104BLC33GB016 від 02.02.2016 р., яким позивач обґрунтовує позовні вимоги, акти приймання-передачі природного газу за вересень-листопад 2018 року представник відповідача ОСОБА_1 не підписував, акт звірки є технічним документом і не може слугувати доказом здійснення господарських операцій, також не підтверджено належними доказами статус юридичних осіб сторін у справі. Окрім того, відповідач у відзиві вказує, що позивачем не подано доказів на підтвердження права здійснювати діяльність з продажу природного газу, наявності у нього права власності на будь-яку кількість природного газу та технічних можливостей для постачання природного газу відповідачеві, не подано сертифікатів походження та якості на природний газ. Окремо відповідач доводить, що недійсними є положення договору про зміну ціни газу шляхом повідомлення та про те, що у випадку не повернення споживачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі газу такий акт вважається підписаним споживачем, а обсяг спожитого газу встановлюється відповідно до даних Оператора ГРМ, з чого слідує, що ціна газу сторонами не узгоджена, а позивач не несе відповідальності ані за кількість, ані за якість газу, не надає відповідачеві ніяких послуг та безпідставно вимагає кошти (а.с. 60-64).

30.08.2019 р. відповідач подав також заяву від 29.08.2019 р. про сумнівність в достовірності документа та ознаки його підроблення, в якій заявив, що на актах приймання-передачі за вересень-листопад 2018 року після напису прописом ОСОБА_1 підпис виконав не ОСОБА_1 , що видно з візуального порівняння підписів на актах приймання-передачі і акті звіряння. З урахуванням викладеного, на підставі ст.ст. 73-80 ГПК України просить виключити з числа доказів акти приймання-передачі за вересень-листопад 2018 року.

У судовому засіданні 03.09.2019 р. суд заслухав пояснення представників сторін та в зв`язку з вичерпанням відведеного на розгляд справи часу оголосив перерву в судовому засіданні до 10-00 год. 09 вересня 2019 року.

Позивач 06.09.2019 р. подав через канцелярію суду відповідь від 05.09.2019 р. на відзив з додатками і клопотанням про поновлення строків на подання відповіді, обгрунтувавши його тим, що відповідач подав відзив не в установлений строк, а лише 30.08.2019 р., тому позивач не мав можливості раніше подати відповідь і документи на спростування викладених у відзиві доводів відповідача.

До початку судового засідання 09.09.2019 р. відповідач електронною поштою подав заяву від 06.09.2019 р., в якій керівник Берегометської сільської ради Храпко Г.В. повідомив суду, що на актах приймання-передачі природного газу за вересень-листопад 2018 р. стоїть не його підпис, акт звірки керівник визнає виключно в частині здійснених відповідачем оплат, а в частині обсягів споживання, особливо за вересень 2018 р., акт звірки не відповідає дійсності і в цій частині відповідачем не визнається.

У судовому засіданні 09.09.2019 р. представник позивача просив поновити строк на подання відповіді на відзив та доданих до неї доказів з урахуванням несвоєчасного подання відповідачем відзиву на позов.

Представник відповідача проти долучення до матеріалів справи відповіді на відзив і доданих до неї документів не заперечував.

Розглянувши клопотання позивача про поновлення строку на подання відповіді на відзив, заслухавши пояснення представників сторін з цього питання, суд бере до уваги, що відповідь на відзив на позов не могла бути надана позивачем до подання відзиву на позов, який, у свою чергу, був поданий відповідачем лише 30.08.2019 р.

За загальним правилом і відзив на позов, і відповідь на відзив повинні подаватися сторонами завчасно до початку розгляду справи по суті (ч. 8 ст. 165, ч. 4 ст. 166 ГПК України).

Разом з тим, справа № 926/1443/19 розглядається судом за правилами спрощеного позовного провадження і позивачеві не встановлювався строк для подання відповіді на відзив на позов (ч. 2 ст. 251 ГПК України). Відтак, враховуючи, що відповідач подав відзив пізніше визначеного в ухвалі від 11.07.2019 р. строку і цей відзив прийнято судом, суд також приймає відповідь позивача на відзив з додатками та розглядає справу з урахуванням всіх обставин і міркувань, що висловлені сторонами.

У відповіді на відзив позивач заперечив проти доводів відповідача та зазначив, що з огляду на правове регулювання правовідносин на ринку природного газу згідно із Законом України "Про ринок природного газу", Правил постачання природного газу, Кодексу ГРМ позивач здійснює ліцензовану діяльність з постачання природного газу споживачам (у тому числі відповідачеві), які мають укладені договори розподілу природного газу з ПАТ "Чернівцігаз" - Оператором ГРМ, який здійснює ліцензовану діяльність розподілу газу.

Надалі позивач вказує, що за наявності договору розподілу природного газу між відповідачем і Оператором ГРМ, між ТОВ "Чернівцігаз Збут" і Берегометською сільською радою було укладено договір № 114104BLC3GB016 від 02.02.2016 р. на постачання природного газу для потреб споживачів, що не є побутовими, недійсність чи нікчемність якого в цілому чи в певній частині відповідачем не доведено. Натомість, указаний договір виконувався відповідачем, зокрема, в частині складання і підписання актів приймання-передачі природного газу за спірний період та здійснення часткової оплати спожитого газу, а також складання акту звіряння взаємних розрахунків. У відповіді також зазначено, що повідомлення про зміну ціни газу у спірних періодах були доведені до відповідача в передбаченому договором порядку, а узгодження ціни підтверджується актами приймання-передачі природного газу.

У судовому засіданні 03.09.2019 р. представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов, посилаючись на обставини і доводи, викладені у позовній заяві і відповіді на відзив, пояснив, що в указаному в позовній заяві номері договору 114104BLC3GB016 від 02.02.2016 р. помилково вказано зайву цифру 3, що є технічною помилкою і не впливає на обставини справи, акти прийому-передачі природного газу за вересень-жовтень 2018 р. підписані представником відповідача і скріплені печаткою, наявні в оригіналах, крім того, обсяг спожитого наказу підтверджується даними Оператора ГРМ.

Представник відповідача у судовому засіданні 09.09.2019 р. позовні вимоги відхилив, пояснив, що договір на постачання природного газу від 02.02.2016 р. є недійсним, представник відповідача ОСОБА_1 не підписував акти приймання-передачі природного газу за вересень-листопад 2018 року, ці докази є підробленими і їх слід виключити з числа доказів у справі, акт звіряння розрахунків не є належним доказом, який підтверджує здійснення спірних операцій з поставки відповідачеві природного газу, відсутні докази узгодження з відповідачем зміни ціни та обсягу спожитого газу.

Окрім того, зауважив представник відповідача, протягом певного часу тарифи на природний газ скасовувалися і здійснювалися перерахунки вартості за спожитий газ, позивач не довів, що має в своєму розпорядженні певні обсяги природного газу для поставки відповідачеві, Оператор ГРМ не є учасником договору на постачання природного газу, тому отримані позивачем від цієї особи документи не можуть прийматися як докази у спорі між позивачем і відповідачем, відтак, обсяги спожитого відповідачем природного газу у спірні періоди є не підтвердженими.

Також представник відповідача зазначив, що позивач використовує монопольне становище і безвихідний важкий стан відповідача, звернув увагу, що у вересні 2018 року споживання газу не могло складати 5,0 тис. м 3 , позаяк навіть у зимові місяці немає такої кількості споживання.

Підсумовуючи, представник відповідача зазначив, що всі подані позивачем докази мають незаконне походження, позов є недоведеним, а тому не підлягає задоволенню.

Заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.

02.02.2016 р. між Tовариством з обмеженою відповідальністю "Чернівцігаз Збут" (Постачальник) та Берегометською сільською радою (Споживач) було укладено Договір № 114104BLC3GB016 на постачання природного газу для потреб споживачів, що не є побутовими (надалі - Договір на постачання природного газу, а.с. 10-16).

У судовому засіданні суд з`ясував, що номер названого договору в позовній заяві позивачем вказано помилково 114104BLC33GB016, однак іншого договору між сторонами не укладено, отже, допущена описка в номері договору не впливає на його юридичну оцінку і заснованих на ньому доводів позивача.

Преамбула Договору на постачання природного газу містить інформацію про укладення між Берегометською сільською радою і Оператором ГРМ - ПАТ по газопостачанню та газифікації "Чернівцігаз" (код ЄДР 03336166) договору розподілу природного газу на підставі заяви-приєднання № 094204BLC3GB016 від 01.01.2016 р.

Згідно з пунктом 1.1 Договору на постачання природного газу Постачальник зобов`язується передати у власність Споживачу природний газ у необхідних для Споживача обсягах, а Споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати Постачальнику вартість газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором.

За умовами Договору на постачання природного газу:

- Постачальник забезпечує Споживача необхідним підтвердженим обсягом природного газу на визначений Договором період;

- постачання газу Споживачу може проводитися виключно за наявності наступних обов`язкових умов: наявність у Споживача, об`єкт якого підключений до газорозподільної системи, договору розподілу газу, укладеного в установленому порядку між Споживачем і Оператором ГРМ, та присвоєння Споживачу Оператором ГРМ персонального ЕІС-коду як суб`єкту ринку природного газу (п.п. 2.2, 2.2.1);

- обсяг переданого (спожитого) газу за розрахунковий період (один календарний місяць з 07.00 години першого дня місяця до 07.00 години першого дня наступного місяця включно), що підлягає оплаті Споживачем, визначається на межі балансової належності між Оператором ГРМ та Споживачем на підставі даних комерційних вузлів обліку (лічильників газу), визначених у заяві-приєднання до договору розподілу природного газу, укладеного між Оператором ГРМ та Споживачем, а також з урахуванням процедур, передбачених Кодексом ГРМ (п.п. 2.3, 4.1);

- розрахунки за поставлений газ здійснюються за вільними цінами, ціна газу становить 7689,00 грн. з ПДВ і може змінюватися протягом дії Договору шляхом повідомлення Споживача Постачальником не пізніше ніж за п`ять календарних днів до початку наступного місяця поставки газу (пункти 3.1, 3.2);

- оплата газу здійснюється шляхом перерахування на рахунок Постачальника 100% місячної вартості запланованого обсягу газу, розрахованої Споживачем самостійно, до 25 числа, що передує місяцю постачання, остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу здійснюється до 5 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу (пункт 4.2).

Згідно з пунктом 11.1 Договору на постачання природного газу останній набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) Сторін і діє в частині постачання газу з 01.01.2016 р. до 31.12.2016 р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії Договору жодною зі Сторін не буде заявлено про припинення його дії (пункт 11.2).

У матеріалах справи відсутні докази припинення дії Договору на постачання природного газу в указаному вище порядку, сторони про таке не заявляли, тому суд доходить висновку, що Договір продовжив свою дію на 2017 та 2018 роки на тих же умовах.

На підтвердження передачі відповідачеві природного газу на умовах Договору на постачання природного газу загальним обсягом 6,752 тис. м 3 вартістю 93666,41 грн. до позовної заяви додано копії актів приймання-передачі природного газу:

1) № ЧЦЗ00012835 від 30.09.2018 р. про те, що позивач передав, а відповідач отримав у вересні 2018 року природний газ в обсязі 5,5 тис. куб.м на суму 75411,60 грн. (а.с. 43);

2) № ЧЦЗ00012978 від 31.10.2018 р. про те, що позивач передав, а відповідач отримав у жовтні 2018 року природний газ в обсязі 0,192 тис. куб.м на суму 2872,51 грн. (а.с. 18);

3) № ЧЦЗ00015614 від 30.11.2018 р. про те, що позивач передав, а відповідач отримав у листопаді 2018 р. 1,06 тис. куб.м природного газу на суму 15382,30 грн. (а.с. 19).

У судовому засіданні 09.09.2019 р. суд оглянув надані представником позивача оригінали зазначених актів приймання-передачі і констатує, що текст оригіналів і копій актів є ідентичним, в оригіналах цих документів наявні усі реквізити, вказані в копіях, наявні також відтиски мокрої печатки Берегометської сільської ради, які на долучених до матеріалів справи копіях не відобразилися.

Представник відповідача стверджує про підробку вказаних документів, оскільки керівник відповідача, за його твердженням, їх не підписував, а печатка сільради на актах також невідомого походження.

Вказане твердження відповідач обґрунтовує тим, що підпис біля прізвища ОСОБА_1 на спірних актах приймання-передачі візуально відрізняється від підпису ОСОБА_1 на акті звіряння і договорі з адвокатом, отже, виконаний іншою особою.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно положень статей 76, 77, 78 ГПК України докази у господарському процесі мають бути належними, допустимими і достовірними.

Візуальним порівнянням підписів ОСОБА_1 на актах приймання-передачі природного газу № ЧЦЗ00012835 від 30.09.2018 р., № ЧЦЗ00012978 від 31.10.2018 р. та № ЧЦЗ00015614 від 30.11.2018 р. суд не може зробити достовірного висновку про те, що ці акти є підробленими. Та таке й не входить в компетенцію суду, оскільки відноситься до повноважень експерта, який проводить відповідне експертне дослідження в межах почеркознавчої експертизи.

Однак висновку експерта чи інших належних і допустимих доказів підроблення актів приймання-передачі природного газу за вересень-листопад 2019 року відповідач суду не подав.

Оцінюючи зазначені документи як докази у справі, суд виходить з того, що згідно з пунктом 2.9.3 Договору на постачання природного газу відповідач, як споживач, зобов`язаний упродовж 2-х днів з дати одержання акта приймання-передачі газу повернути позивачеві (постачальнику) один примірник оригіналу цього акту, підписаний уповноваженим представником відповідача та скріплений печаткою споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту приймання-передачі газу.

Відповідачем не подано доказів надсилання позивачеві письмової відмови від підписання актів приймання-передачі газу за вересень, жовтень та листопад 2018 року. Натомість, представник позивача пояснив, що ТОВ "Чернівцігаз Збут" отримало від відповідача підписані і скріплені печаткою Берегометської сільради акти та пред`явив їх оригінали для огляду.

До компетенції позивача не входить перевірка повноважень особи відповідача, яка підписала акт приймання-передачі газу. Сам відповідач повинен забезпечити належне оформлення з його боку актів приймання-передачі газу відповідно до умов Договору на постачання природного газу (в тому числі підписання акту уповноваженою на те особою) або заявити про незгоду з ними в установленому порядку.

Відтак, за наявності у позивача оригіналів актів, підписаних представником відповідача і скріплених мокрою печаткою Берегометської сільської ради, та відсутності письмової відмови відповідача від їх підписання суд відхиляє заяву відповідача про виключення з числа доказів актів приймання-передачі природного газу № ЧЦЗ00012835 від 30.09.2018 р., № ЧЦЗ00012978 від 31.10.2018 р. та № ЧЦЗ00015614 від 30.11.2018 р. та визнає їх належними доказами у справі.

Окрім зазначених актів приймання-передачі природного газу у матеріалах справи існують інші належні, допустимі і достовірні докази споживання відповідачем у вересні, жовтні та листопаді 2018 року такої кількості природного газу, яка вказана в названих актах.

Так, згідно поданих позивачем Реєстрів споживання газу всіма категоріями споживачів (крім населення) відповідачем спожито природного газу:

1) у вересні 2018 року - 5,5 тис. м 3 (графа № 23 Реєстру споживання газу всіма категоріями споживачів (крім населення) за вересень 2018 р. по Чернівецькій області, а.с. 44-45);

2) у жовтні 2018 року - 0,192 тис. м 3 (графа № 55 Реєстру споживання газу всіма категоріями споживачів (крім населення) за жовтень 2018 р. по Чернівецькій області, а.с. 68-70);

3) у листопаді 2018 року - 0,192 тис. м 3 (графа № 106 Реєстру споживання газу всіма категоріями споживачів (крім населення) за листопад 2018 р. по Чернівецькій області, а.с. 71-73).

Указані акти підписані комерційним директором ПАТ "Чернівцігаз" і скріплені печаткою Оператора ГРМ.

Вище суд встановив, що відповідач як Споживач уклав з ПАТ "Чернівцігаз" - Оператором ГРМ, договір розподілу природного газу на підставі поданої Споживачем заяви-приєднання № 094204BLC3GB016 від 01.01.2016 р.

Копія такої заяви-приєднання № 094204BLC3GB016 від 01.01.2016 р. з додатками наявна в матеріалах справи.

Згідно цієї заяви і додатків до неї споживач Берегометська сільська рада (код ЄДРПОУ 04417435, с. Берегомет, вул. Головна, 24) в особі сільського голови Г.В. Храпка приєдналася до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим), затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 р. № 2498, має персональний ЕІС-код як суб`єкт ринку природного газу, підписала додатки: Розрахунки втрат і витрат природного газу і перелік точок комерційного обліку споживача (а.с. 96-100).

Проти вказаних документів як доказів представник відповідача заперечував, зазначаючи, що їх походження невідоме і що ці документи не є достовірними, а ПАТ "Чернівцігаз" не є стороною Договору на постачання природного газу, тому подані ним документи не можуть братися до уваги.

Зазначені доводи суд відхиляє.

Так спеціальним законом, який визначає засади функціонування ринку природного газу України, є Закон України "Про ринок природного газу".

Згідно зі статтею 12 названого Закону постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнято природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами.

Постачання природного газу споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором (національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг - п. 32 статті 1 Закону) та оприлюднюється в установленому порядку.

Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Згідно з частинами 1, 2 статті 40 Закону України "Про ринок природного газу" розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем, та іншими нормативно-правовими актами. Типовий договір розподілу природного газу затверджується Регулятором.

Відповідно до статті 41 Закону України "Про ринок природного газу" Регулятор затверджує кодекс газорозподільних систем за результатами консультацій із суб`єктами ринку природного газу. Оператор газорозподільної системи розміщує кодекс газорозподільних систем на своєму веб-сайті. Кодекс газорозподільних систем повинен містити такі положення: основні правила технічної експлуатації газорозподільних систем, планування, оперативно-технологічного управління та розвитку газорозподільних систем та механізми нагляду за їх додержанням; умови, у тому числі комерційні та технічні, доступу до газорозподільних систем, включаючи комерційні та технічні умови приєднання нових об`єктів замовника до газорозподільної системи; правила обліку природного газу (у тому числі приладового); правила поведінки на випадок збоїв у роботі газорозподільних систем; порядок обміну інформацією з іншими суб`єктами ринку природного газу; інші питання щодо експлуатації газорозподільних систем.

Відповідно до абзацу 5 пункту 1 розділу II Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2496, підставою для постачання природного газу споживачу є наявність у споживача, об`єкт якого підключений до газорозподільної системи, договору розподілу природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГРМ, та присвоєння споживачу Оператором ГРМ персонального ЕІС-коду як суб`єкту ринку природного газу.

Як видно з матеріалів справи, саме такий договір розподілу природного газу відповідач уклав з Оператором ГРМ - ПАТ "Чернівцігаз".

Згідно з вимогами Кодексу ГРМ у разі незгоди споживача приєднуватися до умов договору розподілу природного газу споживач не має права використовувати природний газ із ГРМ та має подати до Оператора ГРМ письмову заяву про припинення розподілу природного газу на його об`єкт.

При цьому, фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка Оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу.

Суд погоджується з доводами позивача, що в даному випадку між Оператором ГРМ та відповідачем був укладений Типовий договір розподілу природного газу в порядку, передбаченому Кодексом ГРМ, шляхом підписання заяви-приєднання, оскільки відповідні документи подані суду, вони не викликають сумнівів, а відповідач не подав доказів на їх спростування.

Згідно з абзацом 44 пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП 30.09.2015 року № 2494, об`єм природного газу - це кількість газу (м куб.), виміряна вузлом обліку природного газу або визначена в результаті інших регламентних процедур, передбачених цим Кодексом.

Згідно з підпунктом 1 абзацу 3 пункту 5 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ персоніфіковані дані мають бути достатніми для проведення розрахунків та визначення об`єму споживання природного газу, зокрема мають містити розрахунок втрат і витрат природного газу (за необхідності щодо споживачів, які не є побутовими).

Відповідно до пункту 2.1 Договору на постачання природного газу оперативний контроль за відпуском газу здійснює Оператор ГРМ (суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь замовників) відповідно до умов договору розподілу газу, укладеного в установленому порядку між Споживачем та Оператором ГРМ. Постачальник (ТОВ "Чернівцігаз Збут") також має право оперативно контролювати обсяг споживання природного газу Споживачем, використовуючи базу даних Оператора ГРМ/ГТС або інформацію Споживача, а також шляхом самостійного контролю обсягів споживання природного газу на об`єкті Споживача.

За змістом пункту 2.9 Договору на постачання природного газу фактичний об`єм розподіленого (протранспортованого) природного газу Споживачу за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ, указані дані надаються постачальнику - ТОВ "Чернівцігаз Збут", відповідачем (споживачем) або Оператором ГРМ.

На підставі цих даних позивач протягом трьох робочих днів готує два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період та надає їх на підпис відповідачеві, а останній зобов`язаний протягом двох днів з дати їх одержання повернути позивачеві один примірник підписаного уповноваженим представником відповідача та скріпленого печаткою акта приймання-передачі газу або надати письмову обґрунтовану відмову від підписання акту.

У випадку відмови від підписання акта приймання-передачі газу Споживачем обсяг постачання (споживання) газу встановлюється позивачем в односторонньому порядку на підставі даних Оператора ГРМ, а відповідач не позбавлений права звернутися до суду за вирішенням спору з приводу обсягів спожитого газу. До прийняття рішення судом та набрання таким рішенням законної сили обсяг спожитого газу та вартість послуг з його постачання встановлюється відповідно до даних Постачальника.

Отже, як видно, Договором постачання природного газу прямо передбачено право позивача використовувати дані про кількість спожитого відповідачем природного газу з бази даних Оператора ГРМ ПАТ "Чернівцігаз" та у випадку, якщо акт приймання-передачі газу не підписаний Споживачем та відсутня обгрунтована відмова від підписання акту, визначати обсяг спожитого природного газу в односторонньому порядку на підставі даних Оператора ГРМ.

Відповідач не подав будь-яких документальних доказів на підтвердження надіслання позивачеві обгрунтованої відмови від підписання актів приймання-передачі чи звернення до суду за вирішенням спору щодо обсягів споживання природного газу у спірний період.

З врахуванням викладеного суд доходить висновку, що подані позивачем Реєстри споживання газу всіма категоріями споживачів (крім населення) за вересень, жовтень та листопад 2018 року є належними (стосуються предмета доказування) допустимими (передбачені Договором) і достовірними (в установленому порядку не доведено інше) доказами, які підтверджують обсяги споживання природного газу Берегометською сільською радою протягом вересня, жовтня і листопада 2018 року.

З огляду на вказаний висновок суд відхиляє, як непідтверджені документально, доводи представника відповідача, що у вересні 2018 року неможливо було спожити природний газ у кількості, вказаній позивачем в акті приймання-передачі газу. Як зазначалося, порядок спростування споживачем обсягу використаного природного газу визначений Договором на постачання природного газу, однак відповідачем не подано будь-яких доказів, які б свідчили, що він обгрунтовано заперечував щодо спожитого у вересні 2018 року обсягу газу та/чи звертався за вирішенням відповідного спору до суду.

Стосовно доводів відповідача, що Договір на постачання природного газу є недійсним в частині положень пункту 3.2 про зміну ціни газу шляхом повідомлення та пункту 2.9.5 про те, що у випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі газу такий акт вважається підписаним споживачем, а обсяг спожитого газу встановлюється відповідно до даних Оператора ГРМ, суд зазначає наступне.

Згідно пунктів 3.1, 3.2 Договору на постачання природного газу розрахунки за поставлений Споживачеві газ здійснюються за цінами, що вільно встановлюються між Постачальником і Споживачем, ціна газу становить 7689,00 грн. з ПДВ і може змінюватися протягом дії Договору.

Зміна ціни узгоджується шляхом повідомлення Споживача Постачальником про зміну ціни не пізніше ніж за п`ять календарних днів до початку наступного місяця поставки газу. Кожне останнє повідомлення скасовує відповідні ціни на газ, вказані в попередніх повідомленнях Постачальника з моменту, вказаному в останньому повідомленні Постачальника. У разі непогодження з новою ціною Споживач у строк не пізніше ніж за два календарних днів до початку наступного місяця поставки газу зобов`язаний письмово повідомити про це Постачальника, вжити необхідних заходів з підтвердження в установленому порядку через Оператора ГТС обсягу постачання газу на наступний місяць споживання газу в останній день місяця поставки газу Постачальником по цьому договору.

Стаття 215 Цивільного кодексу підставою недійсності правочину визначає недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з частинами 1-5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Стаття 204 Цивільного кодексу України презюмує правомірність правочину, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Стверджуючи про нікчемність Договору про постачання природного газу в частині пунктів 2.9.5 та 3.2, відповідач, тим не менше, не навів положень чинного законодавства, яким суперечать ці пункти Договору, не вказав прямої норми закону, яка встановлює недійсність таких умов правочину.

У свою чергу, умови Договору на постачання природного газу в частині визначення (звіряння) фактичного обсягу природного газу, в тому числі Постачальником на підставі даних Оператора ГРМ, відповідають положенням пунктів 10 та 12 розділу ІІ Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 р. № 2496 в редакції, чинній на час укладення Договору на постачання природного газу та виникнення спірних відносин між сторонами.

Умова договору про зміну ціни на газ шляхом повідомлення постачальника з наявністю у споживача вибору щодо прийняття пропозиції нової ціни чи зміни постачальника не визнається судом дискримінаційною чи нікчемною.

Так, відповідачем не подано доказів статусу позивача як монополіста на ринку постачання природного газу споживачам, що не є побутовими, та/чи зловживання ним своїм монопольним становищем. Також не доведено, що укладення і виконання ТОВ "Чернівцігаз Збут" Договору на постачання природного газу відбулося всупереч законодавчим вимогам щодо справедливості, добросовісності та розумності (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

Суду не подано доказів, які б свідчили про відсутність у сторін Договору необхідного обсягу цивільної дієздатності та відповідного волевиявлення, що мало наслідком визнання його недійсним в судовому порядку.

Невідповідності положень Договору на постачання природного газу нормам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, моральним засадам суспільства відповідач також не довів.

Як видно, Договір на постачання природного газу спрямований на реальне настання правових наслідків: постачання природного газу споживачу та отримання за це оплати. Так, відповідач не заперечує, що в певній мірі виконував зобов`язання за Договором.

Відтак, суд виходить з того, що у розумінні пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України Договір на постачання природного газу є належною підставою для виникнення між сторонами спору правовідносин з постачання природного газу.

Повідомленнями від 23.08.2018 р. № СhrZ05-ЛВ-4704-0818-1, від 25.10.2018 р. № СhrZ05-ЛВ-4740-0918-1, від 26.10.2016 р. № СhrZ05-ЛВ-5740-1018-2 позивач у порядку, передбаченому пунктом 3.2 Договору на постачання природного газу, повідомив відповідача про зміну ціни на природний газ, а саме, що ціна за 1000 куб. м становитиме: з 01.09.2018 р. - 13711,20 грн., з 01.10.2018 р. - 14961,00 грн., з 01.11.2018 - 14511,60 грн., у т.ч. ПДВ, що відповідає цінам на природний газ, вказаним у названих вище актах приймання-передачі природного газу, які суд визнав належними доказами у справі (а.с. 34-36).

У свою чергу, відповідач не повідомив позивача про непогодження з новою ціною на природний газ та не припинив його споживання, внаслідок чого та у відповідності до п. 3.2 Договору на постачання природного газу нові ціни на газ набрали чинності на відповідні періоди поставки.

Таким чином, у ході розгляду справи знайшов підтвердження факт передачі позивачем відповідачеві у вересні-листопаді 2018 року 6,752 тис. куб.м природного газу на загальну суму 93666,41 грн. по вказаних в актах приймання-передачі газу цінах.

Позивач на підтвердження часткової оплати Берегометською сільською радою за газ подав копії платіжних доручень відповідача на загальну суму 47709,80 грн., в тому числі:

10 жовтня 2018 року - 37709,80 грн. (платіжні доручення №№ 77, 117, 298) та

18 грудня 2018 року - 10000,00 грн. (платіжні доручення №№ 103, 151, 336) (а.с. 37-42).

Представник відповідача проти даних доказів заперечив, зазначаючи, що створені відповідачем платіжні доручення не можуть бути в наявності у позивача, отже, ці докази не мають законного походження.

У цій частині суд погоджується з доводами відповідача, оскільки представник позивача переконливо не пояснив, звідки позивач отримав ці платіжні доручення. Окрім того, вказані платіжні документи не мають підпису і печатки платника, а дані про дату проведення платежу банком не засвідчені установою банку.

Разом з тим, в матеріалах справи в наявності акт звіряння взаємних розрахунків за період 2018 р. від 15.01.2019 р., підписання якого сільським головою ОСОБА_1 відповідач не заперечує.

У цьому акті, серед іншого, відображені саме ті платежі на загальну суму 47709,80 грн., на підтвердження яких позивачем подано названі вище платіжні доручення.

При цьому, відповідач визнає здійснення відображених в акті звірки платежів на користь позивача, проте стверджує, що платив кошти не в рахунок оплати спожитого газу за вересень-листопад 2018 року, а в якості планових платежів згідно умов 4.2.1 Договору про постачання природного газу.

Оглядом оригіналу акту звіряння від 15.01.2019 р. суд встановив, що цей документ не містить підпису представника позивача.

Однак і позивач, і відповідач визнають даний акт звірки щонайменше в частині вказаних у ньому платежів відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Отже, суд виходить з відомостей про здійснені відповідачем платежі на користь позивача за природний газ згідно з актом звіряння від 15.01.2019 р., бере до уваги відсутність спору між сторонами щодо поставок газу в попередніх періодах і з урахуванням наданих позивачем доказів про обсяги поставки природного газу у вересні, жовтні та листопаді 2018 року, які прийняті судом, доходить висновку, що з урахуванням сальдо попередніх розрахунків (1083,81 грн. на користь споживача) і платежів відповідача від 10.10.2018 р. та від 18.12.2018 р. заборгованість Берегометської сільської ради перед позивачем за поставлений у вересні-листопаді 2018 року природний газ складає 44872,80 грн. (а.с. 20, 23).

Суд критично оцінює доводи відповідача про відсутність у позивача права здійснювати ліцензовану діяльність з постачання природного газу та про відсутність в останнього будь-яких обсягів природного газу, які б він міг передати відповідачу.

Зазначені твердження є бездоказовими та за наявності належних доказів на підтвердження операцій з поставки природного газу між сторонами відхиляються судом.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 193 Господарського кодексу України також передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності до статей 173-174 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 ЦК України)

Відповідно до статті 3 Закону України "Про ринок природного газу" одним з принципів функціонування ринку природного газу є вільна торгівля природним газом та рівності суб`єктів ринку природного газу незалежно від держави, згідно із законодавством якої вони створені.

Статтею 12 названого Закону унормовано, що постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

Постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

У ході розгляду справи судом установлено, що відповідачем порушено умови Договору на постачання природного газу в частині зобов`язання з остаточної оплати поставленого йому позивачем у вересні, жовтні та листопаді 2018 року природного газу в строк до 5 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу (пункт 4.2.3 Договору).

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України унормовано, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, а згідно статті 612 ЦК боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Пунктом 6.2.1 Договору на постачання природного газу передбачено, що у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом ІV Договору, Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

У судовому засіданні на підставі досліджених у сукупності доказів встановлено порушення відповідачем визначеного Договором на постачання природного газу строку здійснення оплати за отриманий від позивача природний газ за вересень, жовтень і листопад 2018 року на суму 44872,80 грн., у тому числі за вересень борг складає 26617,99 грн. (75411,60 грн. - 47709,80 грн. - 1083,81 грн.), за жовтень - 2872,51 грн. та за листопад 15382,30 грн. Станом на день розгляду справи судом указана заборгованість відповідачем не сплачена.

Перевіривши виконаний позивачем розрахунок пені за період з 06.10.2018 р. по 05.06.2019 р. на суму 10616,71 грн. (а.с. 20), суд встановив, що під час обчислення пені позивач не взяв до уваги норму частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Іншої умови Договором на постачання природного газу не передбачено.

Відтак, суд здійснив перерахунок пені з урахуванням положень частини 6 статті 232 ГК України, здійснених відповідачем часткових платежів та пункту 4.3 Договору на постачання природного газу, яким передбачено, що датою оплати є дата зарахування коштів на банківський рахунок Постачальника, та визначив пеню у сумі 8988,78 грн. за період з 06.10.2018 р. по 05.06.2019 р. (розрахунок суду, а.с. 105-108).

Решта пені в сумі 1627,93 грн. (10616,71 грн. - 8988,78 грн.) нарахована необґрунтовано.

За приписами статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив виконаний позивачем розрахунок 3% річних за період з 06.10.2018 р. по 05.06.2019 р. на суму 888,93 грн. та встановив, що він є вірним.

Стосовно заявлених до стягнення інфляційних втрат у розмірі 3619,32 грн. за період з 06.10.2018 р. по 05.06.2019 р. суд зазначає, що їх обчислення проведено позивачем неправильно.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" з наступними змінами і доповненнями інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою (спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики), за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Отже, в даному випадку інфляційні втрати на заборгованість з оплати обсягу природного газу за актом приймання-передачі № ЧЦЗ00012835 від 30.09.2018 р. повинні нараховуватися починаючи з 01.11.2018 р. на суму боргу, яка існувала на цю дату - 36617,99 грн., а не від боргу в розмірі 74327,79 грн. починаючи з 06.10.2018 р.

Аналогічно, інфляційні втрати на заборгованість з оплати природного газу за актами приймання-передачі № ЧЦЗ00012978 від 31.10.2018 р. та № ЧЦЗ00015614 від 30.11.2018 р. повинні нараховуватися починаючи з 01.12.2018 р. та з 01.01.2019 р. відповідно.

Обчисливши таким чином інфляційні втрати, суд встановив, що за період з 01.11.2018 р. по 05.06.2019 р. ці компенсаційні платежі становлять 2703,41 грн., решта суми в розмірі 915,91 грн. нарахована необгрунтовано (розрахунок суду, а.с.105-108).

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Доказами у господарському процесі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (стаття 73 ГПК України).

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Встановивши обставини справи та оцінивши за правилами статті 86 ГПК України зібрані докази, за результатами розгляду спору в судовому засіданні суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в частині вимог про стягнення 44872,80 грн. основного боргу по оплаті за переданий у вересні, жовтні та листопаді 2018 року природний газ, 8988,78 грн. пені та 888,93 грн. 3% річних, нарахованих за період з 06.10.2018 р. по 05.06.2019 р., а також 2703,41 грн. інфляційних втрат за період з 01.11.2018 р. по 05.06.2019 р.

У частині вимог про стягнення пені в сумі 1627,93 грн. та інфляційних втрат у сумі 915,91 грн. у позові належить відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з приписів пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України, відповідно до якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позову на загальну суму 57453,92 грн. (95,76%), судовий збір підлягає наступному розподілу: 1839,55 грн. належить стягнути з відповідача на користь позивача (1921,00 х 95,76%), решту в сумі 81,45 грн. (1921,00 грн. - 1839,55 грн.), яка припадає на позовні вимоги, у задоволенні яких відмовлено, залишити за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 20, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Берегометської сільської ради (59332, с. Берегомет Кіцманського району Чернівецької області, вул. Головна, 24, код ЄДРПОУ 04417435) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернівцігаз Збут" (58009, м. Чернівці, вул. Винниченка, 9-а, код ЄДРПОУ 39584988) 44872,80 грн. основного боргу, 8988,78 грн. пені, 888,93 грн. 3% річних, 2703,41 грн. інфляційних втрат та 1839,55 грн. судового збору.

3. У задоволенні вимог про стягнення пені в сумі 1627,93 грн. та інфляційних втрат у сумі 915,91 грн. у позові відмовити, судовий збір у сумі 81,45 грн. залишити за позивачем ТОВ "Чернівцігаз Збут".

З набранням судовим рішенням законної сили видати наказ.

Порядок набрання рішенням законної сили та його апеляційного оскарження

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

У судовому засіданні 09.09.2019 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст підписано 11 вересня 2019 року.

Суддя Т.І. Ковальчук