Постанова

від 17.12.2019 по справі 926/1443/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м. Львів, вул. Личаківська, 81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2019 р. Справа № 926/1443/19

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого судді: Данко Л.С.,

суддів: Кравчук Н.М.,

Скрипчук О.С.,

секретар судового засідання: Харів М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Берегометської сільської ради Кіцманського району Чернівецької області б/н від 02.09.2019 (вх. № ЗАГС 01-05/3615/19 від 07.10.2019),

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 09 вересня 2019 року (повний текст рішення складено 11.09.2019, м. Чернівці, суддя Ковальчук Т.І.)

у справі № 926/1443/19

порушеній за позовом

позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю Чернівцігаз Збут , м. Чернівці

до відповідача: Берегометської сільської ради Кіцманського району Чернівецької області, с. Берегомет Кіцманського району Чернівецької області

про стягнення заборгованості в сумі 59997,75 грн,

за участю представників:

від апелянта/відповідача: адвокат Петренко В.О. (ордер серії СЕ № 1000735 від 01.10.2019),

від позивача: адвокат Попов В.Д. (довіреність № 007.1Др-38-1218 від 26.12.2018),

ВСТАНОВИВ :

У червні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Чернівцігаз Збут звернулося до Господарського суду Чернівецької області із позовною заявою про стягнення з Берегометської сільської ради Кіцманського району Чернівецької області заборгованості в сумі 59997,75 грн (з урахуванням заяви вх. № 1701 від 08.07.2019 про виправлення недоліків).

Підставою для звернення з позовною заявою до суду слугувало порушення зі сторони відповідача зобов`язань щодо порядку підписання актів приймання-передачі природного газу з постачальником та оплати за поставлений природній газ для потреб споживачів, що не є побутовими, у зв`язку з чим позивачем нараховано пеню відповідно до п. 6.2.1 договору, інфляційні втрати та 3 % річних на підставі статті 625 ЦК України.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 09.09.2019 у справі № 926/1443/19 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 44872,80 грн. основного боргу, 8988,78 грн. пені, 888,93 грн. 3% річних, 2703,41 грн. інфляційних втрат та 1839,55 грн. судового збору. У задоволенні вимог про стягнення пені в сумі 1627,93 грн. та інфляційних втрат у сумі 915,91 грн. у позові відмовлено, судовий збір у сумі 81,45 грн. залишено за позивачем ТОВ "Чернівцігаз Збут".

Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що основна сума заборгованості та 3% річних за період з 06.10.2018 р. по 05.06.2019 р. є обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи, однак в частині нарахування пені, та інфляційних втрат позивачем проведено розрахунок не вірно.

Не погоджуючись з даним судовим рішенням суду першої інстанції Берегометська сільська рада Кіцманського району Чернівецької області звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить рішення Господарського суду Чернівецької області від 09 вересня 2019 року у справі № 926/1443/19 скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю Чернівцігаз Збут в задоволенні позову до Берегометської сільської ради Кіцманського району Чернівецької області про стягнення боргу.

Обґрунтовуючи подану апеляційну скаргу, апелянт зазначає, що судом першої інстанції при розгляді справи було порушено норми процесуального права, оскільки заява про усунення недоліків позовної заяви апелянтом отримана не була, крім того, справу було розглянуто за правилами загального позовного провадження без дотримання вимог ГПК України.

Щодо порушення норм матеріального права апелянт стверджує, що судом не було взято до уваги та проігноровано питання нікчемності положення договору про односторонню зміну ціни у спосіб повідомлення відповідача.

Товариством з обмеженою відповідальністю Чернівцігаз Збут на апеляційну скаргу відповідача 11.11.2019 року подано відзив, в якому останній заперечує доводи апеляційної скарги, зазначивши, що в частині задоволених позовних вимог суд правомірно встановив обставини, що відповідачем не було надано суду жодних доказів того, що спірний договір на момент підписання суперечив Цивільному кодексу України. Окрім того, умови договору не містять ознаки нікчемності.

Позивачем, у відзиві щодо відмови судом у задоволенні пені в сумі 1627,93 грн, інфляційних втрат в сумі 915,91 грн та судового збору в сумі 81,45 грн зазначено, що рішення в тій частині є неправомірним, так як останній неповно з`ясував обставини справи.

Окрім того, позивач у відзиві просить залучити до участі у справі Неполоковецьку селищну раду, в якості третьої особи, так, як позивач вважає, що рішення уданій справі може вплинути на права та обов`язки Неполоковецької селищної ради, яка після відповідача підписала додатки до типового договору про розподіл природного газу № 094204BL0XGB016, відповідно до яких до договору були приєднані об`єкти газоспоживання, які раніше обліковувались за відповідачем.

З урахуванням наведеного у відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залучити до участі у справі Неполоковецьку селищну раду, в якості третьої особи, частково задоволити апеляційну скаргу відповідача та ухвалити постанову, якою частково скасувати рішення місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 1627,93 грн, інфляційних втрат в сумі 915,91 грн та 81,45 грн судового збору і ухвалити нове рішення у відповідній частині, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Апелянтом на відзив позивача, суду апеляційної інстанції, 03.12.2019 подано відповідь в якому останній зазначає, що у відзиві позивача не міститься жодних обґрунтованих заперечень.

Щодо заявленого у відзиві клопотання про залучення третьою особою Неполоковецької селищної ради, апелянт заперечив, оскільки вважає, що третя особа немає жодного відношення у даній справі. Окрім того, Берегометська сільська рада та Неполоковецька сільська рада є самостійними юридичними особами.

Апелянт, у відповіді на відзив звертає увагу суду на те, що акт звіряння від 15.01.2019 не є і не може вважатись допустимим і належним доказом фактів і обставин, які підлягають доказуванню позивачем у справі № 926/1443/19.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.10.2019 склад судової колегії по розгляду справи № 926/1443/19 визначено: головуючий суддя Данко Л.С., судді - Скрипчук О.С. та Кравчук Н.М.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 10 жовтня 2019 року головуючим суддею Данко Л.С., апеляційну скаргу Берегометської сільської ради Кіцманського району Чернівецької області залишено без руху, як таку, що не відповідає вимогам статті 258 Господарського процесуального кодексу України.

З підстав наведених в ухвалі суду апеляційної інстанції від 28.10.2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Берегометської сільської ради Кіцманського району Чернівецької області та справу № 926/1443/19 призначено до розгляду на 03.12.2019 року.

Ухвалою суду від 03.12.019 у зв`язку з неявкою в судове засідання представників сторін та подано представником апелянта адвокатом Петренко В.О. клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференцзв`язку, розгляд даної справи було відкладено на 17.12.2019 та судове засідання зобов`язано провести в режимі відеоконференцзв`язку, про що сторони були повідомлені рекомендованою кореспонденцією.

У судове засідання, яке відбулося 17.12.2019 р. в режимі відеоконференції апелянт/відповідач уповноваженого представника не направив, про причини не прибуття суд не повідомив, хоча був повідомлений 13.12.2019 року рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення за трек-номером 7901010719421, про день, час та місце розгляду справи.

Представник позивача в судове засідання прибув, проти апеляційної скарги заперечив, надав пояснення аналогічні викладеним у відзиві на апеляційну скаргу, просив залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Неполоковецьку селищну раду. Також усно просив суд рішення в частині відмови в задоволенні решти пені, інфляційних втрат та судового збору скасувати та в тій частині прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

Судова колегія, з урахуванням наведених вище обставин, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, здійснивши аналіз наявних у справі письмових доказів, прийшов до висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду даної справи, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Підстави визначені у частині 2 ст. 202 ГПК України, які слугують підставою для відкладення розгляду справи, у нашому випадку, відсутні, так як представник апелянта був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду даної справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до частини 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою.

В даному випадку апелянт 13.12.2019 був повідомлений про день, час та місце розгляду справи, про що свідчить інформація за трек-номером 7901010719421 на сайті поштового зв`язку Укрпошта .

Разом з тим, участь уповноважених представників апелянта та позивача у судових засіданнях Західного апеляційного господарського суду ухвалами суду від 14.11.2019 р. та від 03.12.2019 р. у даній справі обов`язковою не визнавалась.

Щодо заявленого представником позивача клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Неполоковецьку селищну раду, судова колегія вваж є безпідставним, з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 50 ГПК України визначено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору (ч.2 ст. 50 ГПК України).

Позивач клопочучи про залучення до участі у справі, як на підставу покликається на те, що рішення уданій справі може вплинути на права та обов`язки Неполоковецької селищної ради, яка після відповідача підписала додатки до типового договору про розподіл природного газу № 094204BL0XGB016, відповідно до яких до договору були приєднані об`єкти газоспоживання, які раніше обліковувались за відповідачем.

Слід зазначити, що предметом спору у даній справі є період до підписання Неполоковецькою селищною радою додатків до типового договору про розподіл природного газу № 094204BL0XGB016, відповідно до яких до договору були приєднані об`єкти газоспоживання, які раніше обліковувались за відповідачем.

Разом з тим, як вірно зазначено апелянтом у відповіді на відзив, Берегометська сільська рада та Неполоковецька сільська рада є самостійними юридичними особами.

З урахуванням наведеного судова колегія не вбачає підстав для залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Неполоковецьку селищну раду.

Щодо заявленого у відзиві на апеляційну скаргу клопотання про часткове скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні решти пені, інфляційних втрат та судового збору судова колегія до розгляду та до уваги не приймає, оскільки статтею 258 ГПК України визначено форму і зміст апеляційної скарги, яку позивачем не дотримано, так, як вимоги позивача є ознаками апеляційного оскарження рішення суду в частині відмови у задоволенні решти позовних вимог.

Отже, судом розглядається справа за наявними в матеріалах справи документами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, який прибув у судове засідання, здійснивши аналіз наявних у справі письмових доказів, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів прийшла до висновку, рішення Господарського суду чернівецької області від 09.09.2019 року справі № 926/1443/19 - залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступного.

Суд встановив та з матеріалів даної справи вбачається, що 02.02.2016 Товариством з обмеженою відповідальністю "Чернівцігаз Збут" (Постачальник) та Берегометською сільською радою (Споживач) було укладено Договір № 114104BLC3GB016 на постачання природного газу для потреб споживачів, що не є побутовими (надалі - договір, а.с. 10-16).

Місцевим судом зазначено, що позивачем у позовній заяві помилково зазначено інший номер договору, відтак судом було встановлено, що іншого договору між сторонами не укладено, отже, допущена в номері договору описка не впливає на його юридичну оцінку і заснованих на ньому доводів позивача, з чим погоджується судова колегія.

Судом зазначено, що преамбула договору на постачання природного газу містить інформацію про укладення між Берегометською сільською радою і Оператором ГРМ - ПАТ по газопостачанню та газифікації "Чернівцігаз" (код ЄДР 03336166) договору розподілу природного газу на підставі заяви-приєднання № 094204BLC3GB016 від 01.01.2016 р.

Згідно з пунктом 1.1 Договору на постачання природного газу Постачальник зобов`язується передати у власність Споживачу природний газ у необхідних для Споживача обсягах, а Споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати Постачальнику вартість газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором.

За умовами договору, Постачальник забезпечує Споживача необхідним підтвердженим обсягом природного газу на визначений Договором період; постачання газу Споживачу може проводитися виключно за наявності наступних обов`язкових умов: наявність у Споживача, об`єкт якого підключений до газорозподільної системи, договору розподілу газу, укладеного в установленому порядку між Споживачем і Оператором ГРМ, та присвоєння Споживачу Оператором ГРМ персонального ЕІС-коду як суб`єкту ринку природного газу (п.п. 2.2, 2.2.1);

Обсяг переданого (спожитого) газу за розрахунковий період (один календарний місяць з 07.00 години першого дня місяця до 07.00 години першого дня наступного місяця включно), що підлягає оплаті Споживачем, визначається на межі балансової належності між Оператором ГРМ та Споживачем на підставі даних комерційних вузлів обліку (лічильників газу), визначених у заяві-приєднання до договору розподілу природного газу, укладеного між Оператором ГРМ та Споживачем, а також з урахуванням процедур, передбачених Кодексом ГРМ (п.п. 2.3, 4.1);

Розрахунки за поставлений газ здійснюються за вільними цінами, ціна газу становить 7689,00 грн. з ПДВ і може змінюватися протягом дії Договору шляхом повідомлення Споживача Постачальником не пізніше ніж за п`ять календарних днів до початку наступного місяця поставки газу (пункти 3.1, 3.2);

Оплата газу здійснюється шляхом перерахування на рахунок Постачальника 100% місячної вартості запланованого обсягу газу, розрахованої Споживачем самостійно, до 25 числа, що передує місяцю постачання, остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу здійснюється до 5 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу (пункт 4.2).

Згідно з пунктом 11.1 договору на постачання природного газу останній набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) Сторін і діє в частині постачання газу з 01.01.2016 р. до 31.12.2016 р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодною зі Сторін не буде заявлено про припинення його дії (пункт 11.2).

Місцевим судом встановлено, з чим погоджується судова колегія, у матеріалах справи відсутні докази припинення дії договору на постачання природного газу в указаному вище порядку, сторони про таке не заявляли, тому суд доходить висновку, що договір продовжив свою дію на 2017 та 2018 роки на тих же умовах.

На підтвердження передачі відповідачеві природного газу на умовах договору на постачання природного газу загальним обсягом 6,752 тис. м 3 вартістю 93666,41 грн. до позовної заяви додано копії актів приймання-передачі природного газу:

Акт приймання-передачі природного газу № ЧЦЗ00012835 від 30.09.2018 р. про те, що позивач передав, а відповідач отримав у вересні 2018 року природний газ в обсязі 5,5 тис. куб.м на суму 75411,60 грн. (а.с. 43).

Акт приймання-передачі природного газу № ЧЦЗ00012978 від 31.10.2018 р. про те, що позивач передав, а відповідач отримав у жовтні 2018 року природний газ в обсязі 0,192 тис. куб.м на суму 2872,51 грн. (а.с. 18).

Акт приймання-передачі природного газу № ЧЦЗ00015614 від 30.11.2018 р. про те, що позивач передав, а відповідач отримав у листопаді 2018 р. 1,06 тис. куб. м природного газу на суму 15382,30 грн. (а.с. 19).

Місцевим судом також було встановлено, що текст оригіналів і копій актів, які були подані позивачем в судовому засіданні 09.09.2019 р. є ідентичним, в оригіналах цих документів наявні усі реквізити, вказані в копіях, наявні також відтиски мокрої печатки Берегометської сільської ради, які на долучених до матеріалів справи копіях не відобразилися.

Проте, представник відповідача в суді першої інстанції стверджував про підробку вказаних документів, оскільки керівник відповідача, за його твердженням, їх не підписував, а печатка сільради на актах також невідомого походження.

Вказане твердження відповідач обґрунтовує тим, що підпис біля прізвища ОСОБА_1 на спірних актах приймання-передачі візуально відрізняється від підпису ОСОБА_1 на акті звіряння і договорі з адвокатом, отже, виконаний іншою особою.

З приводу зазначеного, судова колегія звертає увагу на те, що твердження відповідача є голослівними, оскільки на підтвердження заявленого відповідачем не було заявлено клопотання про призначення судової експертизи в тій частині, як суду першої інстанції так і під час перегляду судового рішення в апеляційному порядку, відтак судом твердження відповідача в тій частині до уваги не приймаються.

Враховуючи умови договору, який є обов`язковим до виконання, суд виходить з того, що згідно з пунктом 2.9.3 Договору на постачання природного газу відповідач, як споживач, зобов`язаний упродовж 2-х днів з дати одержання акта приймання-передачі газу повернути позивачеві (постачальнику) один примірник оригіналу цього акту, підписаний уповноваженим представником відповідача та скріплений печаткою споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту приймання-передачі газу.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що відповідачем не подано доказів надсилання позивачеві письмової відмови від підписання актів приймання-передачі газу за вересень, жовтень та листопад 2018 року. Натомість, представник позивача пояснив, що ТОВ "Чернівцігаз Збут" отримало від відповідача підписані і скріплені печаткою Берегометської сільради акти та пред`явив їх оригінали для огляду.

До компетенції позивача не входить перевірка повноважень особи відповідача, яка підписала акт приймання-передачі газу. Сам відповідач повинен забезпечити належне оформлення з його боку актів приймання-передачі газу відповідно до умов Договору на постачання природного газу (в тому числі підписання акту уповноваженою на те особою) або заявити про незгоду з ними в установленому порядку.

Відтак, за наявності у позивача оригіналів актів, підписаних представником відповідача і скріплених мокрою печаткою Берегометської сільської ради, та відсутності письмової відмови відповідача від їх підписання суд відхиляє заяву відповідача про виключення з числа доказів актів приймання-передачі природного газу № ЧЦЗ00012835 від 30.09.2018 р., № ЧЦЗ00012978 від 31.10.2018 р. та № ЧЦЗ00015614 від 30.11.2018 р. та визнає їх належними доказами у справі.

Окрім зазначених актів приймання-передачі природного газу у матеріалах справи існують інші належні, допустимі і достовірні докази споживання відповідачем у вересні, жовтні та листопаді 2018 року такої кількості природного газу, яка вказана в названих актах.

Так, згідно поданих позивачем Реєстрів споживання газу всіма категоріями споживачів (крім населення) відповідачем спожито природного газу: у вересні 2018 року - 5,5 тис. м 3 (графа № 23 Реєстру споживання газу всіма категоріями споживачів (крім населення) за вересень 2018 р. по Чернівецькій області, а.с. 44-45); у жовтні 2018 року - 0,192 тис. м 3 (графа № 55 Реєстру споживання газу всіма категоріями споживачів (крім населення) за жовтень 2018 р. по Чернівецькій області, а.с. 68-70); у листопаді 2018 року - 0,192 тис. м 3 (графа № 106 Реєстру споживання газу всіма категоріями споживачів (крім населення) за листопад 2018 р. по Чернівецькій області, а.с. 71-73).

Вказані акти підписані комерційним директором ПАТ "Чернівцігаз" і скріплені печаткою Оператора ГРМ.

Разом з тим, як уже було зазначено вище, відповідач, як Споживач уклав з ПАТ "Чернівцігаз" - Оператором ГРМ, договір розподілу природного газу на підставі поданої Споживачем заяви-приєднання № 094204BLC3GB016 від 01.01.2016 р.

Згідно даної заяви і додатків до неї споживач Берегометська сільська рада (код ЄДРПОУ 04417435, с. Берегомет, вул. Головна, 24) в особі сільського голови ОСОБА_1 приєдналася до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим), затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 р. № 2498, має персональний ЕІС-код як суб`єкт ринку природного газу, підписала додатки: Розрахунки втрат і витрат природного газу і перелік точок комерційного обліку споживача (а.с. 96-100).

Щодо заперечень апелянта, які викладені у відзиві на позовну заяву, апеляційній скарзі та відповіді на відзив позивача, що вищезазначені документи не є достовірними, а ПАТ "Чернівцігаз" не є стороною договору на постачання природного газу, тому подані ним документи не можуть братися до уваги, судова колегія відхиляє з огляду на наступне.

Спеціальним законом, який визначає засади функціонування ринку природного газу України, є Закон України "Про ринок природного газу".

Згідно зі статтею 12 названого Закону постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнято природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами.

Постачання природного газу споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором (національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг - п. 32 статті 1 Закону) та оприлюднюється в установленому порядку.

Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Згідно з частинами 1, 2 статті 40 Закону України "Про ринок природного газу" розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем, та іншими нормативно-правовими актами. Типовий договір розподілу природного газу затверджується Регулятором.

Відповідно до статті 41 Закону України "Про ринок природного газу" Регулятор затверджує кодекс газорозподільних систем за результатами консультацій із суб`єктами ринку природного газу. Оператор газорозподільної системи розміщує кодекс газорозподільних систем на своєму веб-сайті. Кодекс газорозподільних систем повинен містити такі положення: основні правила технічної експлуатації газорозподільних систем, планування, оперативно-технологічного управління та розвитку газорозподільних систем та механізми нагляду за їх додержанням; умови, у тому числі комерційні та технічні, доступу до газорозподільних систем, включаючи комерційні та технічні умови приєднання нових об`єктів замовника до газорозподільної системи; правила обліку природного газу (у тому числі приладового); правила поведінки на випадок збоїв у роботі газорозподільних систем; порядок обміну інформацією з іншими суб`єктами ринку природного газу; інші питання щодо експлуатації газорозподільних систем.

Відповідно до абзацу 5 пункту 1 розділу II Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2496, підставою для постачання природного газу споживачу є наявність у споживача, об`єкт якого підключений до газорозподільної системи, договору розподілу природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГРМ, та присвоєння споживачу Оператором ГРМ персонального ЕІС-коду як суб`єкту ринку природного газу.

Як видно з матеріалів справи, саме такий договір розподілу природного газу відповідач уклав з Оператором ГРМ - ПАТ "Чернівцігаз".

Згідно з вимогами Кодексу ГРМ у разі незгоди споживача приєднуватися до умов договору розподілу природного газу споживач не має права використовувати природний газ із ГРМ та має подати до Оператора ГРМ письмову заяву про припинення розподілу природного газу на його об`єкт.

При цьому, фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка Оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу.

Враховуючи наведене вище, суд погоджується з доводами позивача, що в даному випадку між Оператором ГРМ та відповідачем був укладений Типовий договір розподілу природного газу в порядку, передбаченому Кодексом ГРМ, шляхом підписання заяви-приєднання, оскільки відповідні документи подані суду, вони не викликають сумнівів, а відповідач не подав доказів на їх спростування.

Згідно з абзацом 44 пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП 30.09.2015 року № 2494, об`єм природного газу - це кількість газу (м куб.), виміряна вузлом обліку природного газу або визначена в результаті інших регламентних процедур, передбачених цим Кодексом.

Згідно з підпунктом 1 абзацу 3 пункту 5 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ персоніфіковані дані мають бути достатніми для проведення розрахунків та визначення об`єму споживання природного газу, зокрема мають містити розрахунок втрат і витрат природного газу (за необхідності щодо споживачів, які не є побутовими).

Відповідно до пункту 2.1 Договору на постачання природного газу оперативний контроль за відпуском газу здійснює Оператор ГРМ (суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь замовників) відповідно до умов договору розподілу газу, укладеного в установленому порядку між Споживачем та Оператором ГРМ. Постачальник (ТОВ "Чернівцігаз Збут") також має право оперативно контролювати обсяг споживання природного газу Споживачем, використовуючи базу даних Оператора ГРМ/ГТС або інформацію Споживача, а також шляхом самостійного контролю обсягів споживання природного газу на об`єкті Споживача.

За змістом пункту 2.9 Договору на постачання природного газу фактичний об`єм розподіленого (протранспортованого) природного газу Споживачу за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ, указані дані надаються постачальнику - ТОВ "Чернівцігаз Збут", відповідачем (споживачем) або Оператором ГРМ.

На підставі цих даних позивач протягом трьох робочих днів готує два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період та надає їх на підпис відповідачеві, а останній зобов`язаний протягом двох днів з дати їх одержання повернути позивачеві один примірник підписаного уповноваженим представником відповідача та скріпленого печаткою акта приймання-передачі газу або надати письмову обґрунтовану відмову від підписання акту.

У випадку відмови від підписання акта приймання-передачі газу Споживачем обсяг постачання (споживання) газу встановлюється позивачем в односторонньому порядку на підставі даних Оператора ГРМ, а відповідач не позбавлений права звернутися до суду за вирішенням спору з приводу обсягів спожитого газу. До прийняття рішення судом та набрання таким рішенням законної сили обсяг спожитого газу та вартість послуг з його постачання встановлюється відповідно до даних Постачальника.

З умов спірного договору вбачається, що позивачу надано право використовувати дані про кількість спожитого відповідачем природного газу з бази даних Оператора ГРМ ПАТ "Чернівцігаз" та у випадку, якщо акт приймання-передачі газу не підписаний Споживачем та відсутня обґрунтована відмова від підписання акту, визначати обсяг спожитого природного газу в односторонньому порядку на підставі даних Оператора ГРМ.

В матеріалах справи відсутні докази відмови відповідача від підписання актів приймання-передачі чи звернення до суду за вирішенням спору щодо обсягів споживання природного газу у спірний період, а тому акти та реєстри надані позивачем є належними та допустимими доказами у даній справі та підтверджують обсяги споживання природного газу Берегометською сільською радою протягом вересня, жовтня і листопада 2018 року.

З огляду на вказаний висновок суд відхиляє, як непідтверджені документально, доводи представника відповідача, що у вересні 2018 року неможливо було спожити природний газ у кількості, вказаній позивачем в акті приймання-передачі газу. Як зазначалося, порядок спростування споживачем обсягу використаного природного газу визначений Договором на постачання природного газу, однак відповідачем не подано будь-яких доказів, які б свідчили, що він обґрунтовано заперечував щодо спожитого у вересні 2018 року обсягу газу та/чи звертався за вирішенням відповідного спору до суду.

Стосовно доводів відповідача, що договір на постачання природного газу є недійсним в частині положень пункту 3.2 про зміну ціни газу шляхом повідомлення та пункту 2.9.5 про те, що у випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі газу такий акт вважається підписаним споживачем, а обсяг спожитого газу встановлюється відповідно до даних Оператора ГРМ, слід зазначити.

Згідно пунктів 3.1, 3.2 Договору на постачання природного газу розрахунки за поставлений Споживачеві газ здійснюються за цінами, що вільно встановлюються між Постачальником і Споживачем, ціна газу становить 7689,00 грн. з ПДВ і може змінюватися протягом дії договору.

Зміна ціни узгоджується шляхом повідомлення Споживача Постачальником про зміну ціни не пізніше ніж за п`ять календарних днів до початку наступного місяця поставки газу. Кожне останнє повідомлення скасовує відповідні ціни на газ, вказані в попередніх повідомленнях Постачальника з моменту, вказаному в останньому повідомленні Постачальника. У разі непогодження з новою ціною Споживач у строк не пізніше ніж за два календарних днів до початку наступного місяця поставки газу зобов`язаний письмово повідомити про це Постачальника, вжити необхідних заходів з підтвердження в установленому порядку через Оператора ГТС обсягу постачання газу на наступний місяць споживання газу в останній день місяця поставки газу Постачальником по цьому договору.

Стаття 215 Цивільного кодексу підставою недійсності правочину визначає недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з частинами 1-5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Стаття 204 Цивільного кодексу України презюмує правомірність правочину, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Стверджуючи про нікчемність договору про постачання природного газу в частині пунктів 2.9.5 та 3.2, відповідач, тим не менше, не навів положень чинного законодавства, яким суперечать ці пункти договору, не вказав прямої норми закону, яка встановлює недійсність таких умов правочину.

Разом з тим, умови Договору на постачання природного газу в частині визначення (звіряння) фактичного обсягу природного газу, в тому числі Постачальником на підставі даних Оператора ГРМ, відповідають положенням пунктів 10 та 12 розділу ІІ Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 р. № 2496 в редакції, чинній на час укладення Договору на постачання природного газу та виникнення спірних відносин між сторонами.

Окрім того, апелянтом/відповідачем не подано суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про відсутність у сторін договору необхідного обсягу цивільної дієздатності та відповідного волевиявлення, що мало наслідком визнання його недійсним в судовому порядку, а тому такі твердження апелянта є голослівними.

Щодо невідповідності положень договору на постачання природного газу нормам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, моральним засадам суспільства відповідач також не довів.

Враховуючи наведене, місцевий суд правомірно встановив, що у розумінні пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України Договір на постачання природного газу є належною підставою для виникнення між сторонами спору правовідносин з постачання природного газу.

З наявних в матеріалах справи повідомлень: від 23.08.2018 р. № СhrZ05-ЛВ-4704-0818-1, від 25.10.2018 р. № СhrZ05-ЛВ-4740-0918-1, від 26.10.2016 р. № СhrZ05-ЛВ-5740-1018-2 вбачається, що позивач у порядку, передбаченому пунктом 3.2 Договору на постачання природного газу, повідомив відповідача про зміну ціни на природний газ, а саме, що ціна за 1000 куб. м становитиме: з 01.09.2018 р. - 13711,20 грн., з 01.10.2018 р. - 14961,00 грн., з 01.11.2018 - 14511,60 грн., у т.ч. ПДВ, що відповідає цінам на природний газ, вказаним у названих вище актах приймання-передачі природного газу, які суд визнав належними доказами у справі (а.с. 34-36).

У свою чергу, відповідач не повідомив позивача про непогодження з новою ціною на природний газ та не припинив його споживання, внаслідок чого та у відповідності до п. 3.2 Договору на постачання природного газу нові ціни на газ набрали чинності на відповідні періоди поставки.

Таким чином, у ході розгляду справи знайшов підтвердження факт передачі позивачем відповідачеві у вересні-листопаді 2018 року 6,752 тис. куб.м природного газу на загальну суму 93666,41 грн. по вказаних в актах приймання-передачі газу цінах.

Щодо наявних в матеріалах справи платіжних доручень: від 10 жовтня 2018 року - 37709,80 грн (№№ 77, 117, 298) та від 18 грудня 2018 року - 10000,00 грн (103, 151, 336) (а.с. 37-42), які місцевим судом не взято до уваги судова колегія погоджується, оскільки, вказані платіжні документи не мають підпису і печатки платника, а дані про дату проведення платежу банком не засвідчені установою банку.

Проте, долучений позивачем акт звірки взаємних розрахунків за період 2018 р. від 15.01.2019 р. свідчить про те, що відповідачем здійснювались платежі, оскільки в даному акті відображені ті платежі на загальну суму 47709,80 грн., на підтвердження яких позивачем подано названі вище платіжні доручення.

Отже, суд виходить з відомостей про здійснені відповідачем платежі на користь позивача за природний газ згідно з актом звіряння від 15.01.2019 р., бере до уваги відсутність спору між сторонами щодо поставок газу в попередніх періодах і з урахуванням наданих позивачем доказів про обсяги поставки природного газу у вересні, жовтні та листопаді 2018 року, які прийняті судом, доходить висновку, що з урахуванням сальдо попередніх розрахунків (1083,81 грн. на користь споживача) і платежів відповідача від 10.10.2018 р. та від 18.12.2018 р. заборгованість Берегометської сільської ради перед позивачем за поставлений у вересні-листопаді 2018 року природний газ складає 44872,80 грн. (а.с. 20, 23).

Відповідно до частини 1 статті 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Судом відхиляє доводи апелянта про відсутність у позивача права здійснювати ліцензовану діяльність з постачання природного газу та про відсутність в останнього будь-яких обсягів природного газу, які б він міг передати відповідачу. Окрім того, зазначені твердження є бездоказовими.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 193 Господарського кодексу України також передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності до статей 173-174 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 ЦК України)

Відповідно до статті 3 Закону України "Про ринок природного газу" одним з принципів функціонування ринку природного газу є вільна торгівля природним газом та рівності суб`єктів ринку природного газу незалежно від держави, згідно із законодавством якої вони створені.

Статтею 12 названого Закону унормовано, що постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

Постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

З огляду на встановлені вище обставини вбачається, що відповідачем порушено свої зобов`язання за договором в частині оплати за поставлений позивачем у вересні, жовтні та листопаді 2018 року природній газ в строк до 5 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу (пункт 4.2.3 Договору).

Судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем станом на час звернення позивача до суду становить 44872,80 грн., у тому числі за вересень борг складає 26617,99 грн. (75411,60 грн. - 47709,80 грн. - 1083,81 грн.), за жовтень - 2872,51 грн. та за листопад 15382,30 грн. Станом на день розгляду справи судом указана заборгованість відповідачем не сплачена, а тому підлягає до задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України унормовано, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, а згідно статті 612 ЦК боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Пунктом 6.2.1 Договору на постачання природного газу передбачено, що у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом ІV Договору, Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Як уже було зазначено вище, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений природний газ за вересень, жовтень і листопад 2018 року становить 44872,80 грн., у тому числі за вересень борг складає 26617,99 грн. (75411,60 грн. - 47709,80 грн. - 1083,81 грн.), за жовтень - 2872,51 грн. та за листопад 15382,30 грн.

Судом перевірено нарахування позивачем пені за період з 06.10.2018 р. по 05.06.2019 р. на суму 10616,71 грн. (а.с. 20), та встановлено, що під час обчислення пені позивач не взяв до уваги норму частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Іншої умови Договором на постачання природного газу не передбачено.

Відтак, здійснив перерахунок пені з урахуванням положень частини 6 статті 232 ГК України, здійснених відповідачем часткових платежів та пункту 4.3 Договору на постачання природного газу, яким передбачено, що датою оплати є дата зарахування коштів на банківський рахунок Постачальника, та визначив пеню у сумі 8988,78 грн. за період з 06.10.2018 р. по 05.06.2019 р. (розрахунок суду, а.с. 105-108).

Решта пені в сумі 1627,93 грн. (10616,71 грн. - 8988,78 грн.) нарахована необґрунтовано.

Щодо нарахованих позивачем 3% річних та інфляційних втрат відповідно до ч. 12 ст. 625 ЦК України, слід зазначити наступне.

За приписами статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши нарахований позивачем розрахунок 3% річних за період з 06.10.2018 р. по 05.06.2019 р. на суму 888,93 грн. суд встановив, що такий перерахунок є вірним, а відтак підлягає до задоволення.

Стосовно заявлених до стягнення інфляційних втрат у розмірі 3619,32 грн. за період з 06.10.2018 р. по 05.06.2019 р. суд зазначає, що їх обчислення проведено позивачем неправильно.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" з наступними змінами і доповненнями інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою (спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики), за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Отже, в даному випадку інфляційні втрати на заборгованість з оплати обсягу природного газу за актом приймання-передачі № ЧЦЗ00012835 від 30.09.2018 р. повинні нараховуватися починаючи з 01.11.2018 р. на суму боргу, яка існувала на цю дату - 36617,99 грн., а не від боргу в розмірі 74327,79 грн. починаючи з 06.10.2018 р.

Аналогічно, інфляційні втрати на заборгованість з оплати природного газу за актами приймання-передачі № ЧЦЗ00012978 від 31.10.2018 р. та № ЧЦЗ00015614 від 30.11.2018 р. повинні нараховуватися починаючи з 01.12.2018 р. та з 01.01.2019 р. відповідно.

Таким чином здійснивши перерахунок інфляційних втрат, суд встановив, що за період з 01.11.2018 р. по 05.06.2019 р. ці компенсаційні платежі становлять 2703,41 грн., решта суми в розмірі 915,91 грн. нарахована необґрунтовано (розрахунок суду, а.с.105-108).

Інші доводи апелянта, які викладені в апеляційній скарзі та відповіді на відзив позивача до уваги не приймаються, оскільки вони не спростовують висновків місцевого господарського суду у даній справі та є голослівними.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів приходить до висновку, рішення Господарського суду Чернівецької області від 09.09.2019 р. у справі № 926/1443/19 залишити без змін, апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Судові витрати за перегляд рішення суду першої інстанції апеляційним судом покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 09 вересня 2019 року у справі № 926/1443/19 - залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Витрати зі сплати судового збору за перегляд рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку покласти на апелянта.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

4. Матеріали справи повернути в Господарський суд Чернівецької області.

Повний текст постанови складено та підписано 24.12.2019 року.

Головуючий суддя Л.С.Данко

Суддя Н.М.Кравчук

Суддя О.С.Скрипчук