Постанова

від 19.09.2019 по справі 922/3497/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2019 року

м. Київ

Справа № 922/3497/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицької Н. О. - головуючого, Могила С. К., Случа О. В.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

за участю представників:

позивача - не з`явилися,

відповідача - не з`явилися,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Нововодолазької селищної ради

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.06.2019 (Чернота Л. Ф. - головуючий, судді Пушай В. І., Стойка О. В.) у справі

за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Світоч"

до Нововодолазької селищної ради

про усунення перешкод у користуванні майном.

Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1. У грудні 2018 року Приватне сільськогосподарське підприємство "Світоч" (далі - ПСГП "Світоч") звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Нововодолазької селищної ради (далі - селищна рада) про усунення перешкоди у користуванні майном, а саме просило: зобов`язати селищну раду не чинити перешкод у користуванні ПСГП "Світоч" його майном, зокрема дорожніми плитами розміром 3 * 1,5 м товщиною 20 см у кількості 520 штук, розташованими за адресою: Харківська область, Нововодолазький район, с. Стара Водолага, вул . Ребрика , 73 на під`їзній дорозі між с. Павлівкою та с. Старою Водолагою та плитами розміром 3 * 1,5 м товщиною 10 см у кількості 39 штук, трьох силосних ям, розташованих за адресою: Харківська область, Нововодолазький район, с. Стара Водолага, вул. Ребрика, 73 (далі - спірне майно).

2. Позовні вимоги із посиланням на обставини, встановлені у справі № 922/4827/16 (постанова Харківського апеляційного господарського суду від 19.06.2017) обґрунтовано тим, що спірне майно належить на праві приватної власності ПСГП "Світоч", проте селищна рада чинить позивачеві перешкоди у користуванні цим майном.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Харківської області від 19.03.2019 у справі № 922/3497/18 у задоволенні позову відмовлено повністю.

4. Аргументуючи судове рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що із матеріалів справи та обставин, передбачених частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), убачається, що позивач не довів порушення його права, як і не довів, що право власності на спірне майно у нього настало, а отже суд не може визнати позов належно обґрунтованим, що в свою чергу, взагалі виключає можливість застосування обраного позивачем способу захисту порушеного права шляхом усунення перешкод у здійсненні власником прав користування за наявності відповідних порушень.

5. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 12.06.2019, рішення Господарського суду Харківської області від 19.03.2019 у справі № 922/3497/18 скасовано, прийняте нове рішення, яким задоволено позовні вимоги; зобов`язано селищну раду не чинити ПСГП "Світоч" перешкод у користуванні майном.

6. Скасовуючи рішення місцевого господарського суду, апеляційний господарський суд виходив із того, що за змістом постанови Харківського апеляційного господарського суду від 19.06.2017 у справі № 922/4827/16 встановлено, що дорожні плити як рухоме майно розміром 3 x1,5 м товщиною 20 см у кількості 520 штук та силосних ям у кількості 3 штук із залізобетонних плит розміром 3 x 1,5 м товщиною 10 см у кількості 39 штук, розташовані за адресою: Харківська область, Нововодолазький район, с. Стара Водолага, вул. Ребрика, 73, на теперішній час належать на праві власності саме ПСГП "Світоч".

Суд апеляційної інстанції зауважив, що у цьому разі відповідач безпідставно утримує та користується дорожніми плитами розміром 3 х 1,5 м товщиною 20 см у кількості 520 штук, які належать позивачеві на праві приватної власності. У жодному документі відповідача не визначено, якою має бути конструкція покриття, з якого складається дорога. Немає жодних характеристик, як за рішенням VI сесії VIII скликання Нововодолазької селищної ради від 19.10.2017 № 482 "Про прийняття у комунальну власність скликання Нововодолазької селищної ради дороги з твердим покриттям між селами Павлівка та Стара Водолага Нововодолазького району", так і за змістом довідки від 05.09.2018 № 458, тому позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні цим майном є такими, що підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на вимогах закону і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Не погоджуючись із постановою Східного апеляційного господарського суду від 12.06.2019 у справі № 922/3497/18, селищна рада звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить постанову скасувати та залишити в силі рішення Господарського суду Харківської області від 19.03.2019.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

8. Підставами для скасування постанови скаржник вважає порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

9. Скаржник наголошує, що копія паспорта автодороги комунальної власності по вул. Ребрика у с. Старій Водолазі Харківської області, копія план-схеми автодороги, копія креслення встановлення меж с. Старої Водолаги, копія генерального плану Староводолазької сільської ради, копія проекту змін меж с. Старої Водолаги Харківської області підтверджують, що дорога із твердим покриттям між с. Павлівкою та с. Старою Водолагою протяжністю 390 метрів із площею твердого покриття 2340 кв.м. є комунальною власністю Староводолазької сільської ради.

10. Крім цього, скаржник звертає увагу, що позивач не надав доказів правомірного користування земельною ділянкою, на якій розташоване спірне майно, а також доказів додержання порядку набуття права на спірне майно відповідно до вимог чинного законодавства.

11. Заявник касаційної скарги також зазначає, що спірне майно є дорожнім покриттям під`їзної дороги між с. Павлівкою та с. Старою Водолагою, становить під`їзну дорогу між зазначеними селами як об`єкт нерухомості, що унеможливлює їх демонтаж без втрати функціонального призначення під`їзної дороги.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

12. У відзиві на касаційну скаргу ПСГП "Світоч" просить залишити постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.06.2019 у справі № 922/3497/18 без змін, а касаційну скарну - без задоволення, оскільки вважає правомірним висновок апеляційного господарського суду про те, що документи, надані селищною радою, не підтверджують належності спірного майна до комунальної власності. ПСГП "Світоч" є власником спірного майна, що підтверджується судовим рішенням у справі № 922/4827/16.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

13. Як убачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ПСГП "Світоч" (код ЄДРПОУ 00707099, реєстраційний номер 04059645Ю0010097 від 20.03.2000) є універсальним правонаступником реформованого Сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. Шевченка (код 00707099, реєстраційний номер 04059645Ю0010097 від 28.01.2000).

14. 19.09.2015 Староводолазькою сільською радою у газеті "Вісті Водолажчини" розміщено оголошення такого змісту: "Дорожнє покриття із плит від с. Стара Водолага на с. Павлівку вважати безхазяйним".

15. ПСГП "Світоч" своєчасно, до спливу однорічного строку, звернулося до Староводолазької сільської ради після публікації оголошення щодо визнання безхазяйним спірного майна. Будь-які інші особи до Староводолазької сільської ради з приводу цього майна не зверталися, що підтверджується копією листа від 06.03.2017 № 67.

16. 30.08.2016 ПСГП "Світоч" звернулося до Староводолазької сільської ради із заявою від 29.08.2016, в якій повідомило, що спірне майно належить йому внаслідок реорганізації Колективного сільськогосподарського підприємства ім. Шевченка, та просило припинити процедуру взяття на облік цього майна.

17. У подальшому ПСГП "Світоч" звернулося до господарського суду з позовом до Староводолазької сільської ради про визнання права власності на під`їзну дорогу із дорожніх плит розміром 3 x 1,5 м товщиною 20 см в кількості 520 штук та силосні ями у кількості 3 штук із залізобетонних плит розміром 3 x 1,5 м товщиною 10 см у кількості 39 штук, розташовані за адресою: Харківська область, смт. Нововодолазький район, с. Стара Водолага, вул. Ребрика, 73.

18. Рішенням Господарського суду Харківської області від 14.03.2017 у справі № 922/4827/16 позов задоволено; визнано за ПСГП "Світоч" право власності на під`їзну дорогу із дорожніх плит розміром 3 x 1,5 м товщиною 20 см у кількості 520 штук і силосні ями у кількості 3 штук із залізобетонних плит розміром 3 x 1,5м товщиною 10 см у кількості 39 штук, розташовані за адресою: Харківська області, Водоводолазький район с. Стара Водолага, вул. Ребрика, 73.

19. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.06.2017 у справі № 922/4827/16 рішення Господарського суду Харківської області скасовано та прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.

20. Під час розгляду справи № 922/4827/16 суд апеляційної інстанції з`ясував, що згідно з відповідним рішенням І сесії VIII скликання Нововодолазької селищної ради від 11.05.2017 № 25 "Про реорганізацію Староводолазької сільської ради шляхом приєднання Нововодолазької селищної ради" розпочато процедуру реорганізації юридичної особи Староводолазької сільської ради (ЄДРПОУ 04399453), розташованої за адресою: вул. Ребрика, 69, с. Стара Водолаза, Нововодолазького району Харківської області, шляхом приєднання до селищної ради, розташованої за адресою: вул. Донця Григорія, 14, смт. Нова Водолага, Нововодолазького районі Харківської області. Згідно з пунктом 2 цього рішення селищна рада є правонаступником Староводолазької сільської ради з дня набуття повноважень селищною радою.

21. У справі № 922/4827/16 за позовом ПСГП "Світоч" до Староводолазької сільської ради Нововодолазького району Харківської області про визнання права власності на спірне майно, Харківський апеляційний господарський суд (постанова від 19.06.2017) також установив такі обставини: "Таким чином, матеріали справи підтверджують, що ПСГП "Світоч" є правонаступником реформованого Сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. Шевченка (код за ЄДРПОУ: 00707099). Спірні споруди, а саме: під`їзна дорога з дорожніх плит розмірами 3 x 1,5 м товщиною 20 см в кількості 520 штук та силосні ями в кількості 2 штук з залізобетонних плит розміром 3 x 1,5м товщиною 10 см в кількості 39 штук, розташовані за адресою: Харківська область, Нововодолазький район, с. Стара Водолага, вул. Ребрика, 73, до комунальної власності не належали та були побудовані господарським способом Сільськогосподарським виробничим кооперативом ім. Шевченка та використовувалися як під`їзна дорога до цього підприємства, а силосні ями - як сховище для силосу та других виробів".

22. Після ухвалення постанови Харківського апеляційного господарського суду від 19.06.2017 у справі № 922/4827/16 ПСГП "Світоч" звернулося до селищної ради із листом від 02.04.2018 № 02/18, в якому зазначило, що судовим рішенням у справі № 922/4827/16 підтверджено, що спірне майно є власністю ПСГП "Світоч" проте розташовано на земельній ділянці, яка належить громаді. У зв`язку із наведеним, ПСГП "Світоч" протягом 30 днів має намір забрати належне йому майно, а саме дорожні плити з земельних ділянок, на яких воно розташовано. З метою уникнення непорозумінь і конфліктів ПСГП "Світоч" просило селищну раду узгодити час та направити представника для належного фіксування звільнення земельної ділянки від спірного майна.

23. У відповідь на цей лист селищна рада надіслала лист від 23.04.2018 № 821, в якому зазначила, що ПСГП "Світоч" не має жодного стосунку та правових підстав для звільнення земельної ділянки, розташованої за адресою: Харківська область, Нововодолазький район, с. Стара Водолага, вул. Ребрика, 73 від спірного майна.

24. Надалі 05.09.2018 ПСГП "Світоч" вирішило розпорядитися спірним майном, для чого найняло відповідну техніку. Однак, на місце робіт приїхали представники селищної ради, які не надали жодних документів на підтвердження повноважень та вимагали зупинити роботи і заявили, що дорожні плити є майном територіальної громади, а згодом викликала поліцію, яка заборонила подальші роботи до з`ясування обставин.

25. Крім того, суди попередніх інстанцій установили, що в матеріалах справи є рішення VI сесії VIII скликання селищної ради 19.10.2017 № 482, в якому зазначено, що дорогу із твердим покриттям між с. Павлівкою та с. Старою Водолагою протяжністю 390 метрів і площею твердого покриття 2340 кв.м. прийнято у комунальну власність селищної ради.

26. Саме у зв`язку із наявністю відповідного рішення слідчий Нововодолазького відділення поліції Головного упраління Національної поліції в Харківській області заборонив позивачеві вчиняти будь-які дії із зазначеними дорожніми плитами.

27. Позивач вважає, що дії керівництва селищної ради свідчать про те, що відповідач чинить перешкоди ПСГП "Світоч" у користуванні спірним майном і порушує право ПСГП "Світоч" розпоряджаєтися своїм майном на власний розсуд, тому підприємство звернулося до суду із відповідним позовом.

Позиція Верховного Суду

28. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

29. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

30. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

31. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

32. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

33. З урахуванням викладеного суд не приймає та не розглядає доводи скаржника, пов`язані із переоцінкою доказів і встановленням обставин справи наново.

34. Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

35. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина 1 статті 15 ЦК України).

36. Слід зауважити, що право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

37. Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997, визначено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

38. За змістом частини 1 статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

39. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (частина 1 статті 317 цього Кодексу).

40. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (частина 1 статті 319 ЦК України).

41. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина 1 статті 321 цього Кодексу).

42. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

43. Слід наголосити, що в ході розгляду позову про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном позивач насамперед має підтвердити право власності на спірне майно та надати суду відповідні докази.

44. Крім цього, з огляду на зміст наведених правових норм власник має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає йому користуватися і розпоряджатися своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом. Позивачем за негаторним позовом може бути власник або титульний володілець, у якого перебуває річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю. Предметом негаторного позову є вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися та розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою для звернення з негаторним позовом є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне чинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

45. Право власності як абсолютне право має захищатися лише у разі доведення самого факту порушення.

46. Отже, встановлення саме зазначених обставин належить до предмета доказування у справах за такими позовами.

47. Як убачається із матеріалів справи, позивач на підтвердження факту виникнення у нього права власності на зазначене у позовній заяві майно послався на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.06.2017 у справі № 922/4827/16.

48. У тексті зазначеної постанови Харківського апеляційного господарського суду від 19.06.2017 у справі № 922/4827/16 вказано: "що дорожні плити, як рухоме майно, розмірами 3x1,5м товщиною 20см в кількості 520 штук, та пліти силосних ям в кількості 3 штук з залізобетонних плит розмірами 3x1,5м товщиною 10см в кількості 39 штук, розташовані за адресою: Харківська область, Нововодолазький район, с. Стара Водолага, вул. Ребрика, 73 належать на даний час, на праві власності саме ПСГП "Світоч".

Судом встановлено, що в результаті розпаювання земель колишнього КСП ім.Шевченка вони на даний час належать на праві власності колишнім членам КСП, а під`їзна дорога знаходиться за межами населеного пункту та не підлягала розпаюванню.

Тож на даний час у користуванні або власності ПСГП "Світоч" земельні ділянки на яких розташована дорога не перебувають, що унеможливило визнання за позивачем права власності на під`їзні дорогу як об`єкт нерухомості.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, з боку відповідача відсутнє порушення прав позивача, оскільки відповідач - Староводолазька сільська рада позовні вимоги визнав у повному обсязі, а також визнав обставини, якими обґрунтовано позов. А отже, відповідач фактично не заперечував щодо визнання за позивачем права власності на спірне майно, що також виключає статті 392 ЦК України у даних правовідносинах.".

49. Водночас із постанови Харківського апеляційного господарського суду від 19.06.2017 у справі № 922/4827/1 убачається і це встановлено місцевим господарським судом, рішення Господарського суду Харківської області від 14.03.2017 у справі № 922/4827/16 стосовно визнання за ПСГП "Світоч" права власності на під`їзну дорогу із дорожніх плит розміром 3 х 1,5м товщиною 20 см в кількості 520 штук, та силосні ями в кількості 3 штук з залізобетонних плит розмірами 3х1,5м товщиною 10 см в кількості 39 штук, розташовані за адресою: Харківська область, Нововодолазький район, с. Стара Водолага, вул. Ребрика, 73 , скасовано та прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.

50. Колегія суддів вважає хибними висновки апеляційного господарського суду про преюдиційність обставин, встановлених у постанові Харківського апеляційного господарського суду від 19.06.2017 у справі № 922/4827/16 з огляду на таке.

51. Системний аналіз положень статей 316, 317, 328, 346 ЦК України дозволяє зробити висновок про те, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Отже, в суб`єктивному розумінні, право власності є абсолютним правом особи вільно володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, а необмеженій кількості осіб заборонено порушувати таке суб`єктивне право і створювати перешкоди в його здійсненні. Законодавець передбачає можливість набуття права власності різними способами, однак, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Отже, набуття права власності за судовим рішенням є одним із способів правомірного отримання особою статусу власника.

52. Згідно з частинами 4, 7 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

53. Дійсно, преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

54. Правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяє додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, їх повторення було би не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

55. Водночас постанова Харківського апеляційного господарського суду від 19.06.2017 у справі № 922/4827/16 про відмову у задоволенні позову про визнання права власності та обставини, встановлені у цій справі не доводить факту набуття права власності та отримання позивачем статусу власника.

Фактично суд надав правову оцінку обставинам щодо відсутності спору між сторонами про право власності позивача на спірне майно у виді дорожніх плит розміром 3 х 1,5 м товщиною 20 см у кількості 520 штук, розташованих за адресою: Харківська область, Нововодолазький район, с. Стара Водолага, вул. Ребрика, 73 , на під`їзній дорозі між с. Павлівкою та с. Старою Водолагою та плит розміром 3 х 1,5 м товщиною 10 см у кількості 39 штук, трьох силосних ям, розташованим за адресою: Харківська область, Нововодолазький район, с. Стара Водолага, вул. Ребрика, 73.

56. Інших доказів на підтвердження набуття права власності на спірне майно, крім посилань на обставини, викладені у постанові Харківського апеляційного господарського суду від 19.06.2017 у справі № 922/4827/16, позивачем не навів.

57. Беручи до уваги викладене, колегія судів вважає, що місцевий господарський суд правомірно зазначив, що позивач не довів настання у нього права власності на спірне майно та не надав доказів порушення його права власника та, як наслідок, відмовив у задоволенні позовних вимог у зв`язку з недоведеністю.

58. Колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд при вирішенні спору всебічно, повно та об`єктивно розглянув у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, належним чином проаналізував правовідносини, що виникли та існували між сторонами, повно встановив фактичні обставини справи і прийняв законне та обґрунтоване рішення, яке помилково скасував суд апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

59. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

60. Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (стаття 312 ГПК України).

61. З огляду на викладене касаційна інстанція вважає наведені у касаційній скарзі доводи обґрунтованими, що є підставою для скасування оскарженої постанови суду апеляційної інстанції із залишенням у силі рішення господарського суду першої інстанції.

Розподіл судових витрат

62. Оскільки касаційна скарга підлягає задоволенню, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат, передбаченими статтею 129 ГПК України, колегія суддів убачає підстави для здійснення розподілу судових витрат Нововодолазької селищної ради у виді сплаченого судового збору у сумі 3 524,00 грн, пов`язаних із розглядом справи у суді касаційної інстанції, шляхом покладання обов`язку із відшкодування цих витрат на ПСГП "Світоч".

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Нововодолазької селищної ради задовольнити.

Постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.06.2019 у справі № 922/3497/18 скасувати, а рішення Господарського суду Харківської області від 19.03.2019 залишити в силі.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Світоч" (код ЄДРПОУ 00707099) на користь Нововодолазької селищної ради (код ЄДРПОУ 04397997) 3 524,00 грн (три тисячі п`ятсот двадцять чотири гривні 00 копійок) судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

Видачу наказу доручити Господарському суду Харківської області.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ