Рішення

від 20.09.2019 по справі 200/6409/19-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2019 р. Справа№200/6409/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Чекменьова Г.А.,

за участю:

секретаря судового засідання Прокопчук Я.М.,

представника позивача Петренко Н.О.,

представника відповідача Вовченко С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Краснолиманське до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0001081414 від 15 лютого 2019 року,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Краснолиманське звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0001081414 від 15 лютого 2019 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ Краснолиманське з питань перевірки достовірності формування та віднесення сум з податку на додану вартість до податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами - постачальниками: Товариством з обмеженою відповідальністю Універсал Інвест-Строй (код ЄДРПОУ 39647141) за червень-серпень 2018 р., Товариством з обмеженою відповідальністю Техенергомаш-РВ (код за ЄДРПОУ 41634503) за липень-серпень 2018 р., Товариством з обмеженою відповідальністю Комплектсервіспостач (код за ЄДРПОУ 41794132) за липень 2018 р. з урахуванням віднесення сум податку на додану вартість за липень 2018 р. до складу податкового кредиту у вересні 2018 р. та розрахунку коригування сум податку на додану вартість за вересень 2018 р. до податкової декларації з ПДВ за липень 2018 р., за результатами якої складено акт від 11.01.2019 р. № 20/05-99-14- 14/32281519, який отримано товариством 17.01.2019 р.

Відповідно до висновків, викладених у розділі 5 акту перевірки, встановлено порушення ТОВ Краснолиманське : п.44.1 ст.44, п. 198.1, п. 198.3 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього у сумі 12 794 245,06 грн., в тому числі: за червень 2018 - 2 174 158,59 грн., за липень 2018 - 5 673 827,17 грн., за серпень 2018 - 4 946 259,30 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення за формою Р від 15.02.2019 р. № 0001081414 у зв`язку з чим збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 12 794 245,06 грн., штрафні (фінансові санкції) 6 397 122,53 грн. на загальну суму 19 191 367,59 грн.

Позивач вважає дії ГУ ДФС у Донецькій області необґрунтованими, а висновки акту перевірки безпідставними, незаконними та такими, що не відповідають нормам податкового законодавства та фактичним обставинам, через що податкове повідомлення-рішення № 0001081414 від 15.02.2019 р. має бути скасоване з підстав порушення порядку та процедури проведення перевірки, а також невідповідності акту перевірки фактичним обставинам господарської діяльності позивача. Зауважив, що посадові особи податкових органів не наділені повноваженнями щодо визнання правочинів недійними, або повноваженнями щодо встановлення відповідності укладеного договору вимогам ЦК України та ГК України. Та, як наслідок, не мають повноважень визнавати наявність чи відсутність юридичної сили такого договору.

На думку позивача акт перевірки не містить доказів:

неможливості реального здійснення ТОВ Краснолиманське господарських операцій з досліджуваними підприємствами з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виконання робіт або послуг;

відсутності у ТОВ Краснолиманське взаємозв`язку між укладеними з контрагентами договорами та використанням ТМЦ у господарській діяльності підприємства.

здійснення ТОВ Краснолиманське операцій без ділової мети та обліку операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, з наміром завдати шкоди інтересам держави.

З наведених підстав позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за формою Р від 15.02.2019 року №0001081414.

Представник позивача у судовому засіданні заявлені вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві, просила їх задовольнити.

Відповідач проти заявлених вимог заперечив, надав відзив на позовну заяву (т.5 а.с.89-97), де зазначив, що за результатами перевірки встановлено порушення ТОВ Краснолиманське вимог п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, всього у сумі 12 794 245,06 гривень.

ТОВ Краснолиманське до перевірки надано видаткові накладні (перелік зазначено в акті перевірки), в яких в графі отримав(ла) не зазначено П .І.Б. відповідального та не вказана посада відповідального, що не дає змогу ідентифікувати осіб, які фактично відповідальні за здійснення фінансово-господарських операцій.

До перевірки частково надано супровідні документи, а саме: товарно-транспортні накладні на перевезення продукції. У товарно-транспортних накладних від 03.07.2018 №03/07- 1, від 09.07.2018 №09/07-1, від 24.07.2018 №24/07-2, від 27.07.2018 №27/07-2, від 28.07.2018 №28/07-1, від 30.07.2018 №30/07-3, від 10.08.2018 №10/08-1, від 10.08.2018 №08/08-2, від 13.08.2018 №13/08-2, від 13.08.2018 №13/08-3, від 413.08.2018 №13/08-4, від 14.08.2018 №14/08-4, від 18.08.2018 №18/08-1, від 29.08.2018 №29/08-1, від 30.08.2018 №30/08-1, від 30.08.2018 №30/08-2 відсутній підпис у графах прийняв водій/експедитор , здав водій/експедитор , не зазначена посада та прізвище у графі прийняв відповідальна особа вантажоодержувача , не заповнені графи щодо вантажно-розвантажувальних операцій.

До того ж, відповідно до товарно-транспортної накладної від 13.08.2018 №13/08-2, водієм ОСОБА_3 (посвідчення водія НОМЕР_1 ) автомобілем ТАТА НОМЕР_2 доставлено товар з пункту навантаження: м. Київ, до пункту розвантаження: м. Покровськ, м. Родинське, вул. Перемоги, б.9, (650 км). Відповідно до товарно-транспортної накладної від 14.08.2018 №14/08-4, тим же водієм ОСОБА_3 (посвідчення водія НОМЕР_1 ) автомобілем ТАТА НОМЕР_2 доставлено товар з пункту навантаження: м. Київ, до пункту розвантаження: м. Покровськ, м. Родинське, вул. Перемоги, б.9, (650 км). Таким чином, перевіркою зроблено висновок, що дана операція є фізично неможливою, оскільки не можливо було здійснити поставку товару одним і тим же водієм.

В акті перевірки зазначено, що аналізом податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлено, що ТОВ Техенергомаш-РВ на адресу ТОВ Краснолиманське було реалізовано товари, які не придбавались по ланцюгу постачання ТОВ Техенергомаш-РВ та його контрагентами-постачальниками у липні-серпні 2018 року (детально схеми ланцюгів постачання товарів описано в акті перевірки).

ТОВ Краснолиманське (покупець) укладено договір від 25.06.2018 №25/06-2018 з ТОВ Комплектсервіспостач (постачальник) на поставку товару (міжрамна стяжка L-0,5м, міжрамна стяжка L-0,67м, муфта канатного анкеру в зборі (втулка, муфта, гайка М36), підхват L=2,5м, підхват анкерний L=2,5х3.0, сітка шахтна зварна 1300х900, капсула полімерна комбінована 25/700К, тощо). На виконання умов договору виписано видаткові та податкові накладні на загальну суму 960 551,02 грн. ПДВ.

ТОВ Краснолиманське до перевірки надано видаткові накладні (перелік зазначено в акті перевірки), в яких в графі отримав(ла) не зазначено П .І.Б. відповідального та не вказана посада відповідального, що не дає змогу ідентифікувати осіб, які фактично відповідальні за здійснення фінансово-господарських операцій.

В акті перевірки зазначено, що аналізом податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН), встановлено, що ТОВ Комплектсервіспостач на адресу ТОВ Краснолиманське було реалізовано товари, які не придбавались по ланцюгу постачання контрагентами- постачальниками ТОВ Комплектсервіспостач у липні 2018 року (детально схема ланцюга постачання товарів описана в акті перевірки).

Перевіркою встановлено наявність взаємовідносин ТОВ Краснолиманське з ТОВ Універсал Інвест-Строй у червні-серпні 2018 року на загальну суму 11 227 500,10 грн. ПДВ.

Як свідчать матеріали акта перевірки, у ході перевірки з метою підтвердження господарських відносин ТОВ Краснолиманське з ТОВ Універсал Інвест-Строй за червень-серпень 2018 року, дослідження їх реальності та повноти відображення в обліку, ТОВ Краснолиманське не надало до перевірки документів по взаємовідносинам з ТОВ Універсал Інвест-Строй .

В акті перевірки зазначено, що аналізом податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН, встановлено, що товари, які було реалізовано по ланцюгу постачання на адресу ТОВ Універсал Інвест-Строй , а в подальшому на ТОВ Краснолиманське , у червні, липні та серпні 2018 року контрагентами-постачальниками ТОВ Універсал Інвест-Строй по ланцюгу постачання не придбавались.

Таким чином, перевіркою зроблено висновок, що ТОВ Краснолиманське на порушення п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ Техенергомаш-РВ , ТОВ Комплектсервіспостач , ТОВ Універсал Інвест-Строй всього у розмірі 12 794 245,06 грн.

За висновками акта перевірки ГУ ДФС у Донецькій області прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.02.2019 №0001081414 про донарахування 12 794 245,06 грн. податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій у розмірі 6 397 122,53 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою судді від 21 травня 2019 р. відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами загального позовного провадження.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справа, суд встановив такі фактичні обставини.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю Краснолиманське зареєстровано 14.04.2003 Покровською районною державною адміністрацією Донецької області за №210, код суб`єкта господарювання за ЄДРПОУ: 32281519, місцезнаходження платника податків ТОВ Краснолиманське : 85310, Донецька область, м. Покровськ, м. Родинське, ДП Вугільна компанія Краснолиманська , взято на облік в контролюючих органах 21.04.2003 за №83 в Покровській ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області.

ГУ ДФС у Донецькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Краснолиманське з питань достовірності формування та віднесення сум з податку на додану вартість до податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами - постачальниками: ТОВ Техенергомаш-РВ за липень-серпень 2018 року, ТОВ Комплектсервіспостач за липень 2018 року з урахуванням віднесення сум податку на додану вартість за липень 2018 року до складу податкового кредиту у вересні 2018 року та розрахунку коригування сум податку на додану вартість за вересень 2018 року до податкової декларації з ПДВ за липень 2018 року, ТОВ Універсал Інвест-Строй за червень-серпень 2018 року, за результатами якої складено акт перевірки від 11.01.2019 оку №20/05-99-14-14/32281519 (т.1 а.с.33-67) з додатками (т.1 а.с.68-111)

За результатами перевірки встановлено порушення ТОВ Краснолиманське вимог п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, всього у сумі 12 794 245,06 гривень.

За висновками акту перевірки ГУ ДФС у Донецькій області прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.02.2019 №0001081414 про донарахування 12 794 245,06 грн. податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій у розмірі 6 397 122,53 грн. (т.1 а.с.129).

Предметом спору у справі є правомірність висновку податкового органу з приводу реальності господарських операцій і, як наслідок, правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення.

Дослідивши надані сторонами докази щодо господарських відносин позивача, які були предметом проведеної відповідачем перевірки, по кожному з контрагентів позивача, судом встановлені такі обставини.

Стосовно правовідносин з ТОВ Універсал Інвест-Строй позивачем надана копія договору від 04.01.2018 року (т. 1 а.с.145-146), за умовами якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець (ТОВ Краснолиманське ) прийняти та оплатити товар на умовах, викладених у цьому договорі. Найменування товару, його номенклатура, технічні характеристики зазначаються у специфікаціях. Кожна специфікація з моменту її підписання є невід`ємною умовою цього договору (пункти 1.1, 1.2 договору). Ціни на товар визначаються відповідно до специфікацій (пункт 3.2 договору).

На підтвердження господарських операцій за вказаним договором позивачем надані відповідні специфікації (т.1 а.с.147-250; т.2 а.с.1-101). Вказані специфікації містять посилання на номер та дату договору, найменування товару, що поставляється, із зазначенням індивідуальних характеристик кожного товару, його назви, артикулу та кількості, підписані уповноваженими особами з розшифровкою прізвищ та ініціалів та скріплені печаткою.

На підтвердження виконання вказаного договору з ТОВ Універсал Інвест-Строй позивачем надані приходні ордери, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні (т.2 а.с.135-250; т.3 а.с.1-250; т.4 а.с.1-231), відомості яких відповідають специфікаціям до договору від 04.01.2018 року, містять усі обов`язкові реквізити, підписані уповноваженими особами.

Стосовно правовідносин з ТОВ Техенергомаш-РВ позивачем надана копія договору від 21.02.2018 року (т. 2 а.с.102-103), за умовами якого постачальник зобов`язується поставити товар згідно із заявкою від покупця (ТОВ Краснолиманське ), який зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах, обумовлених у специфікаціях та згідно із виставленими рахунками та накладними. (пункти 1.1, 1.2 договору). Сума договору складає суму всіх специфікацій за даним договором (пункт 2.1 договору).

На підтвердження господарських операцій за вказаним договором позивачем надані відповідні специфікації (т.2 а.с.104-124). Вказані специфікації містять посилання на номер та дату договору, найменування товару, що поставляється, із зазначенням індивідуальних характеристик кожного товару, його назви, артикулу та кількості, підписані уповноваженими особами з розшифровкою прізвищ та ініціалів та скріплені печаткою.

На підтвердження виконання вказаного договору з ТОВ Техенергомаш-РВ позивачем надані приходні ордери, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні (т.4 а.с.232-250; т.5 а.с.1-41), відомості яких відповідають специфікаціям до договору від 21.02.2018 року, містять усі обов`язкові реквізити, підписані уповноваженими особами.

Стосовно правовідносин з ТОВ Комплектсервіспостач позивачем надана копія договору від 25.06.2018 року (т.2 а.с.125-126), за умовами якого постачальник зобов`язується поставити товар згідно із заявкою від покупця (ТОВ Краснолиманське ), який зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах, обумовлених у специфікаціях та згідно із виставленими рахунками та накладними (пункти 1.1, 1.2 договору). Сума договору складає суму всіх специфікацій за даним договором (пункт 2.1 договору).

На підтвердження господарських операцій за вказаним договором позивачем надані відповідні специфікації (т.2 а.с.127-134). Вказані специфікації містять посилання на номер та дату договору, найменування товару, що поставляється, із зазначенням індивідуальних характеристик кожного товару, його назви, артикулу та кількості, підписані уповноваженими особами з розшифровкою прізвищ та ініціалів та скріплені печаткою.

На підтвердження виконання вказаного договору з ТОВ Комплектсервіспостач позивачем надані приходні ордери, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні (т.5 а.с.42-87), відомості яких відповідають специфікаціям до договору від 25.06.2018 року, містять усі обов`язкові реквізити, підписані уповноваженими особами.

Вказані господарські договори та первинні документи, надані позивачем на підтвердження їх виконання, досліджені у судовому засіданні.

Крім того, позивачем надані документи щодо використання у виробничій діяльності придбаних ним товарно-матеріальних цінностей, такі як акти використання, вимоги на відпуск матеріалів, лімітні картки, акти списання тощо (т.5 а.с.160-250; т.6; т.7 а.с.1-161), а також сертифікати та паспорти якості (т.7 а.с.162-185). На підтвердження руху грошових коштів позивачем надані документи бухгалтерського обліку, платіжні доручення (т.8 а.с. 239-250; т.9-11; т.12 а.с.1-94)

З боку представника відповідача не спростована відповідність досліджених первинних документів фактичним правовідносинам між позивачем та його контрагентами. ТОВ Універсал Інвест-Строй ТОВ Техенергомаш-РВ та ТОВ Комплектсервіспостач за період, що був перевірений.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам суд зазначає таке.

Відповідно до п.п.14.1.36. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу (далі - ПК) України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Розділ V ПК України регулює порядок нарахування та сплати податку на додану вартість, визначає платників податку, встановлює порядок реєстрації в якості платників ПДВ, визначає об`єкти оподаткування та розміри ставок податку, операції, які звільнені від оподаткування, а також, правила віднесення сум до складу податкового кредиту.

Відповідно до норм підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, підпункту а пункту 198.1, пункту 198.2 статті 198 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних. У даній податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов`язкові реквізити, перелік яких наведений у пункті 201.1 статті 201 Податкового кодексу України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм статті 201 цього Кодексу.

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це: відсутність зв`язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб`єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає й те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

За приписами норм пункту 44.1 та пункту 44.3 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац 2 пункту 44.1 статті 44 ПК України).

Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) відповідно до його преамбули визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону №996-XIV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

При цьому, згідно з пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції, чинній на момент існування спірних правовідносин), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), "господарські операції" - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №996-ХІV (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону №996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

При цьому суд звертає увагу, що частину 2 статті 9 Закону №996-XIV доповнено абзацом дев`ятим згідно із Законом № 2164-VIII від 05.10.2017 року такого змісту:

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Саме вказані окремі неістотні недоліки у складених за участю позивача документах, що містять відомості про господарську операцію, відповідач зазначив підставою для висновків про відсутність реального характеру господарських операцій, що не знайшло свого підтвердження при розгляді справи.

Крім того, наведені в акті перевірки від 11.01.2019 року №20/05-99-14-14/32281519 відомості щодо ланцюгу постачання товарів не свідчить про порушення податкового законодавства саме контрагентами позивача ТОВ Універсал Інвест-Строй , ТОВ Техенергомаш-РВ та Комплектсервіспостач , що також свідчить про добросовісність позивача при здійсненні господарських операцій.

Аналіз вищевикладених норм Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV та норм вищезазначеного Положення свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Верховний Суд у постанові від 28 серпня 2018 року у справі № 804/12763/13-а сформував наступні критерії оцінки реальності господарської операції та її вплив на формування (як в даному випадку) податкового кредиту: Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог статті 77 КАС України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини 1 статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Верховний Суд в постанові від 06 лютого 2018 року у справі 804/4940/14 зазначив, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Згідно із статтею 19 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить Законодавству. Органи державної влади і посадові особи, уповноважені здійснювати державний контроль і державний нагляд за господарською діяльністю, їх статус та загальні умови і порядок здійснення контролю і нагляду визначаються законами. Незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб`єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються.

Крім того, Європейською судовою практикою та судовою практикою України, є те, що підприємство не несе відповідальності за зобов`язаннями контрагента. Саме контрагент повинен відповідати за свої порушення. Якщо останнім було порушено норми чинного законодавства, то саме він повинен нести встановлену відповідальність (рішення Європейського суду з прав людини у справі за позовом товариства Інтерсплав проти України (2007 рік) Булвес проти Болгарії .

У випадку виявлення податковими органами фактів невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ вони мали можливість розпочати податкову перевірку цього платника податків з тим, щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції.

Тобто добросовісний платник податків не повинен відчувати негативні наслідки у зв`язку з порушенням законодавства його контрагентом.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду, а відповідно до частини 2 статті 8 КАС України суд застосовує принципи верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Тому, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку про доведеність обставин, на які позивач послався в обґрунтування своїх вимог, та необґрунтованість висновків податкового органу, через що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001081414 від 15 лютого 2019 року підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. Тому судовий збір, сплачений позивачем відповідно до платіжного доручення № 705 від 14.05.2019 року в сумі 19210 грн., підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 139, 241-246, 255, 295-297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Краснолиманське (853110, Донецька область, м. Покровськ, м.Родинське, ДП Вугільна компанія Краснолиманська , ЄДРПОУ 32281519) до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (87526, м. Маріуполь, вул. 130 Таганрозької дивізії, 114, ЄДРПОУ 39406028) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0001081414 від 15 лютого 2019 року - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001081414 від 15 лютого 2019 року Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (87526, м. Маріуполь, вул. 130 Таганрозької дивізії, 114, ЄДРПОУ 39406028) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Краснолиманське (85310, Донецька область, м. Покровськ, м.Родинське, ДП Вугільна компанія Краснолиманська , ЄДРПОУ 32281519) судовий збір у розмірі 19210 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять) грн. 00 коп.

Вступна та резолютивна частина рішення виготовлена та проголошена 20 вересня 2019 року. Рішення складено у повному обсязі 30 вересня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Г.А. Чекменьов