Рішення

від 25.09.2019 по справі 280/2417/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2019 року о 10 год. 52 хв.Справа № 280/2417/19 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Новікової І.В.,

за участю секретаря судового засідання Ширшова А.А.

представника позивача - Семенова М.В.,

представника відповідача - Куранової С.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Спецбудмонтаж ХХІ

до Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

23 травня 2019 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю Спецбудмонтаж ХХІ (далі - позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 08.01.2019 №0000191407.

Ухвалою суду від 28.05.2019 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання на 25.06.2019.

Ухвалою суду від 25.06.2019 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, а підготовче засідання відкладено на 31.07.2019.

В підготовчому засіданні 31.07.2019 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи на 17.09.2019.

В судовому засіданні 17.09.2019 оголошено перерву в розгляді справи до 25.09.2019.

В судовому засіданні 25.09.2019 проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач за результатами проведеної перевірки дійшов хибних висновків про відсутність реального здійснення господарських операцій, та відповідно понесення витрат по господарським операціям з ТОВ Ваймар Компані та ТОВ Центр Хілт . Також, представник позивача зазначив, що під час перевірки контролюючому органу було надано всі первинні документи, які підтверджують фактичне виконання господарських операцій з вищевказаним контрагентом, проте, вказані документи не були враховані при прийнятті оскаржуваних рішень. Позивач вказує на те, що контрагенти з якими позивач мав господарські взаємовідносини протягом перевіряємого періоду були зареєстровані як платники податку на додану вартість та жодних сумнів, що можливості виконання вказаними підприємствами господарських операцій не виникало ані у позивача, ані у контролюючих органів.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечив. В обґрунтування заперечень посилається на те, що під час проведення перевірки встановлено відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ Ваймар Компані та ТОВ Центр Хілт . Зазначає, що за результатами проведеної перевірки встановлено, що у ТОВ Ваймар Компані та ТОВ Центр Хілт були відсутні об`єктивні можливості виконати обсяг господарських операцій з позивачем, оскільки підприємства контрагенти не мали необхідної кількості персоналу, ресурсів, тощо. Також представник контролюючого органу посилався на те, що надані до перевірки документи первинної звітності були заповнені з недоліками та не мали обов`язкових реквізитів, що могли б допомогти ідентифікувати господарську операцію. Крім того, відповідач вказував на те, що адреса навантаження товару зазначена в товарно-транспортних накладних не співпадає з юридичною адресою постачальника товарів. Відповідач вказував на те, що у ТОВ Ваймар Компані та ТОВ Центр Хілт відсутнє будь-яке майно, а податкова звітність зазначеними підприємствами подавалась останній раз у липні 2018 року.

В судовому засіданні представник відповідача підтримала позицію викладену в письмових запереченнях та просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

З матеріалів справи судом встановлено, що у період з 27.11.2018 по 05.12.2018 співробітниками ГУ ДФС у Запорізькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Ваймар Компані (код ЄДРПОУ 40111968) та ТОВ Центр Хілт (код ЄДРПОУ 41321290), за результатами якої складено Акт перевірки від 12.12.2018 №769/08-01-14-07/34373255.

В Акті перевірки від 13.11.2018 №695/08-01-14-02/36605465 контролюючий орган дійшов висновку про порушення ТОВ Спецбудмонтаж ХХІ пп.14.1.36, пп.14.1.181, пп.14.1.231, п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.10 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у липні 2018 року на суму 1 785 000 грн.

08 січня 2019 року контролюючим органом, на підставі висновків Акту перевірки від 12.12.2018 №769/08-01-14-07/34373255, прийнято податкове повідомлення - рішення №0000191407, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 2 231 250,00 грн., у т.ч. за податковим зобов`язанням - 1 785 000,00 грн. та 446250,00 грн. - за штрафними санкціями.

Не погодившись з прийняттям контролюючим органом спірного податкового повідомлення - рішення, позивач оскаржив його в адміністративному порядку до ДФС України. Рішенням ДФС України від 26.03.2019 №13059/6/99-99-11-04-02-25 скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення - рішення - без змін.

Позивач, не погодившись з правомірністю прийняття контролюючим органом оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оскільки підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали висновки акту перевірки від 12.12.2018 №769/08-01-14-07/34373255, для вирішення позовних вимог суд вважає необхідним дослідити обґрунтованість таких висновків контролюючого органу.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення стали висновки контролюючого органу про не підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ Ваймар Компані , ТОВ Центр Хілт .

Суд зазначає, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані ПК України.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України, визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 статті 200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.4 ст.200 ПК України При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.44.2 ст.44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають фактично відбутись, вони повинні підтверджуватись належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, а також такі операції мають спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З матеріалів справи судом встановлено, що 24 липня 2018 року між покупцем - ТОВ Спецбудмонтаж ХХІ та постачальником ТОВ Ваймар Компані укладено договір поставки №024/07/2018, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується поставити продукцію, а Покупець прийняти та оплатити продукцію в кількості, по найменуванням та на умовах, передбачених даним Договором (а.с.53-55, т.1).

Найменування продукції, кількість, ціна по кожній партії продукції, гарантійні строки узгоджуються сторонами в Специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного Договору (пункт 1.2 Договору).

Також, 24.07.2018 між сторонами договору узгоджено Специфікацію №1 на постачання товару - густиномір, кількість 42 шт., ціна за одиницю 105000,00 грн., сума 5 292 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 882000,00 грн. (а.с.56, т.1).

Крім того, 25.07.2018 між покупцем - ТОВ Спецбудмонтаж ХХІ та постачальником ТОВ Ваймар Компані укладено додатковий договір до Договору поставки №024/07/2018 від 24.07.2018, відповідно до пункту 1 якого, сторони погодили, що продукція, яка поставляється Постачальником Покупцю згідно з умовами Договору може зберігатися на умовах відповідального зберігання на складі Постачальника до вимоги Покупця про повернення продукції (а.с.57, т.1).

В рамках вищезазначеної угоди, 25.07.2018 ТОВ Ваймар Компані передано покупцю - ТОВ Спецбудмонтаж ХХІ товар - густиномір, у кількості 26 шт., на суму 3 276 000,00 грн., 26.07.2018 - 16 шт., на суму 2 016 000,00 грн. (а.с.58-59, т.1).

На підтвердження виконання умов договору до матеріалів адміністративної справи надано видаткові накладні, рахунки-фактури, податкові накладні (а.с.60-144, т.1). Крім того, на підтвердження транспортування товару до матеріалів справи надано посвідчення про відрядження, товарно-транспортну накладну (а.с.145-151, т.1).

Судом встановлено, що розрахунки між ТОВ Ваймар Компані та ТОВ Спецбудмонтаж ХХІ за придбані товарно-матеріальні цінності не здійснювались, проте, 30.11.2018 між ТОВ Профіт Плейс , ТОВ Ваймар Компані та ТОВ Спецбудмонтаж ХХІ укладено трьохсторонній договір №030/11/2018 про переведення боргу, відповідно до якого до ТОВ Профіт Плей перейшло право вимоги щодо виконання оплати ТОВ Спецбудмонтаж ХХІ за придбані ТМЦ (а.с.154, т.1).

В свою чергу, на підтвердження проведення оплати на користь ТОВ Профіт Плейс до матеріалів адміністративної справи надано виписки по рахунку ТОВ Спецбудмонтаж ХХІ з банку (а.с.155-158, т.1).

Також, судом встановлено, що 25.07.2018 між ТОВ Спецбудмонтаж ХХІ - Покупець та ТОВ Центр Хілт , укладено Договір поставки №025/07/2018, відповідно до пункту 1.1 якого, Постачальник зобов`язується поставити продукцію, а Покупець прийняти та оплатити продукцію в кількості, по найменуванню та на умовах, передбачених даним Договором (а.с.159-161).

Найменування продукції, кількість, ціна по кожній партії продукції, гарантійні строки узгоджуються сторонами в Специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного Договору (пункт 1.2 Договору).

Також, 25.07.2018 між сторонами договору узгоджено Специфікацію №1 на постачання товару - густиномір, кількість 43 шт., ціна за одиницю 105000,00 грн., сума 5 418 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 903000,00 грн. (а.с.162, т.1).

Крім того, 26.07.2018 між покупцем - ТОВ Спецбудмонтаж ХХІ та постачальником ТОВ Центр Хілт укладено додатковий договір до Договору поставки №025/07/2018 від 25.07.2018, відповідно до пункту 1 якого, сторони погодили, що продукція, яка поставляється Постачальником Покупцю згідно з умовами Договору може зберігатися на умовах відповідального зберігання на складі Постачальника до вимоги Покупця про повернення продукції (а.с.163, т.1).

В рамках вищезазначеної угоди, 26.07.2018 ТОВ Центр Хілт передано покупцю - ТОВ Спецбудмонтаж ХХІ товар - густиномір, у кількості 10 шт., на суму 1 260 000,00 грн., 27.07.2018 - 33 шт., на суму 4 158 000,00 грн. (а.с.165, т.1).

На підтвердження виконання умов договору до матеріалів адміністративної справи надано видаткові накладні, рахунки-фактури, податкові накладні (а.с.166-251, т.1). Крім того, на підтвердження транспортування товару до матеріалів справи надано посвідчення про відрядження, товарно-транспортну накладну (а.с.252-258, т.1).

Крім того, на підтвердження оплати за поставлені ТМЦ до матеріалів адміністративної справи надано виписки по рахунку з банку (а.с.261-263, т.1).

Також, з наданих суду пояснень встановлено, що густиноміри придбавались позивачем у ТОВ Ваймар Компані та ТОВ Центр Хілт з метою їх подальшого використання для виготовлення засобів динамічного вимірювання.

Зазначені обставини вказують на наявність у позивача ділової мети, визначення якої наведено у пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України, як причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Таким чином, дослідивши надані до матеріалів справи первинні документи, з урахуванням співвідношення вчинених господарських операцій з видами господарської діяльності позивача, суд дійшов висновку, що в результаті господарських операцій з ТОВ Ваймар Компані та ТОВ Центр Хілт у позивача відбулись зміни в структурі активів, зобов`язань та у власному капіталі, що спростовує висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ Ваймар Компані , ТОВ Центр Хілт .

Контролюючим органом також не надано до матеріалів справи доказів на підтвердження визнання в судовому порядку угод між позивачем та ТОВ Ваймар Компані , ТОВ Центр Хілт не дійсними.

Згідно зі ст.1 Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов`язковим для правозастосування органами правосуддя.

У п.38 рішення Європейського суду з прав людини від 9 січня 2007 року у справі Інтерсплав проти України (заява №803/02, INTERSPLAV проти України) зазначено, що на думку суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Таким чином, твердження контролюючого органу про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ Ваймар Компані , ТОВ Центр Хілт з поставки товарів спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Щодо посилань контролюючого органу на те, що в наданих до перевірки видаткових накладних відсутні обов`язкові реквізити такого документа, як посада і прізвище особи ТОВ Спецбудмонтаж ХХІ , відповідального за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд зазначає, що видаткові накладні наявні в матеріалах справи містять інформацію про дату складання документа, сторін угоди, товар, його кількість та вартість, що в повній мірі надає можливість ідентифікувати господарську операцію.

Відсутність в документі зазначення посади відповідальної особи ТОВ Спецбудмонтаж ХХІ хоча і є недоліком, проте жодним чином не може свідчити про відсутність проведення господарської операції, оскільки такі недоліки не є суттєвими та не перешкоджають можливості визначити господарську операцію та її зміст.

Стосовно посилань на те, що ТОВ Ваймар Компані та ТОВ Центр Хілт останній раз звітували до контролюючих органів у липні 2018 року, суд зазначає, що у разі порушення ТОВ Ваймар Компані та ТОВ Центр Хілт вимог податкового законодавства України, саме зазначені суб`єкти господарювання повинні бути притягнуті до юридичної відповідальності.

ТОВ Спецбудмонтаж ХХІ не може нести відповідальність за діяльність його контрагентів, як і не може впливати на правову поведінку таких контрагентів.

Щодо відсутності у ТОВ Ваймар Компані та ТОВ Центр Хілт необхідних ресурсів для здійснення господарських операцій, суд зазначає, що контролюючим органом не доведено тієї обставини, що для проведення господарських операцій з постачання густиномірів контрагенти позивача повинні були мати спеціальну техніку, спеціально обладнані складські приміщення, кваліфікований персонал, тощо.

Стосовно посилань представника відповідача на постанови Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя, якими притягнуто до адміністративної відповідальності посадових осіб ТОВ Спецбудмонтаж ХХІ , суд зазначає наступне.

Так, постановою Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 06.03.2019 по справі №335/1147/19 директора ТОВ Спецбудмонтаж ХХІ ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП і накладено стягнення у вигляді адміністративного штрафу у розмірі п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85,00 грн.

Крім того, постановою Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 05.03.2019 по справі №335/1149/19 головного бухгалтера ТОВ Спецбудмонтаж ХХІ ОСОБА_2 визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП і накладено стягнення у вигляді адміністративного штрафу у розмірі п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85,00 грн.

Відповідно до частини 6 статті 78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

В свою чергу, відповідно до ч.7 ст.78 КАС України, правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Суд зазначає, що постановами Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя директора та головного бухгалтера визнано винними у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП, а саме відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.

При цьому, як на підставу накладення штрафу, районний суд посилався зокрема і на висновки Акту перевірки від 12.12.2018 №769/08-01-14-07/34373255.

Разом з тим, суд зазначає, що під час розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності районний суд не надає оцінку правомірності діям та висновкам контролюючого органу, оскільки такі питання віднесено до компетенції окружних адміністративних судів, а тому постанови районного суду у справах про адміністративне правопорушення в даному випадку не мають преюдиційного значення для вирішення даної справи.

Так, у пункті 110 рішення у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції Європейський Суд з прав людини визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Суд звертає увагу на ту обставину, що податковим органом не вжито заходів з метою доведення складу податкового правопорушення, крім дублювання податкової інформації, викладеної в акті перевірки, зокрема не надано суду інших доказів на підтвердження складу податкового правопорушення (акти зустрічних звірок контрагентів, притягнення до відповідальності посадових осіб ТОВ Ваймар Компані та ТОВ Центр Хілт , тощо).

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення - рішення відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішень, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Спецбудмонтаж ХХІ .

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Спецбудмонтаж ХХІ (69006, м.Запоріжжя, вул.Північне шосе, буд.12, код ЄДРПОУ 34373255) - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 08.01.2019 №0000191407.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Спецбудмонтаж ХХІ (69006, м.Запоріжжя, вул.Північне шосе, буд.12, код ЄДРПОУ 34373255) судовий збір в розмірі 19210,00 грн. (дев`ятнадцять тисяч двісті десять гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду у повному обсязі складено та підписано 30.09.2019.

Суддя І.В. Новікова