Рішення

від 12.09.2019 по справі 280/3068/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 вересня 2019 року Справа № 280/3068/19 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр.Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146)

про про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.06.2019 №Ф-23620-49 на суму 8778,38 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що 07.07.2011 року зареєстрований як фізична особа - підприємець. Крім того, на підставі рішення Ради адвокатів Запорізької області від 27 червня 2014 року № 22 має право на заняття адвокатською діяльністю. Відповідно до витягу з Єдиного реєстру адвокатів, позивач діє в організаційно правовій формі адвокатської діяльності - Адвокатське Бюро Добринь (ЄДРПОУ 42268646). Зазначив, що 24 жовтня 2018 року проведено звірку даних в Електронному кабінеті платника з питань стану розрахунку з бюджетом щодо єдиного внеску платника за 1-3 квартал 2018 року та встановлено невідповідність даних. Оскільки, позивачем завжди своєчасно та в повному обсязі сплачується ЄСВ, листом звернувся до начальника ГУ ДФС у Запорізькій області для надання роз`яснень, щодо неправильного нарахування ЄВ. Олександрійське управління у м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області надіслало лист, яким повідомили, що відповідач нараховує ЄСВ окремо, як за ведення підприємницької діяльності та і за провадження незалежної професійної діяльності (адвокатської діяльності), а від так особи, які провадять незалежну професійну діяльність та одночасно є фізичними особами - підприємцями, не звільнюються від сплати єдиного внеску та подання обов`язкової звітності як особи, які провадять незалежну професійну діяльність. Крім того, зазначив позивач, листом від 07.12.2018 року ГУ ДФС у Запорізькій області Олександрійське Управління у м. Запоріжжі повідомило, що відповідач взяв мене на облік, як самозайнята особа відповідно до п. 2 13 розділу порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом МФК від 09.12.2011 № 1588 , який зазначає, що фізична особа зареєстрована як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, але не перебуває на обліку чи знята з обліку в контролюючому органі, таким органом вживаються заходи, визначені підпунктом 3 пункту 6.8 розділу VI цього Порядку, і така фізична особа обліковується в контролюючому органі як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, з ознакою платник не подав заяви для взяття на облік . І тільки на підставі порядку 1588, отримавши інформацію з публічних джерел, відповідач прийняв рішення встановити ознаку незалежної професійної діяльності з ознакою платник не подав заяви для взяття на облік та з 09.02.2018 року почав нараховувати ЄСВ окремо як фізичній особі - підприємцю та як самозайнятій особі - адвокату. 20 червня 2019 року відповідач надіслав вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф- 23620-49, якою вимагає сплатити недоїмку по сплаті ЄСВ у розмірі 8 778,38 грн. Позивач не погоджується с зазначеною вимогою, вважає її незаконною та такою, яка підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 18.07.2019 призначено справу до розгляду у спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін на 14.08.2019.

08.08.2019 на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№32867), в якому просить відмовити у задоволені, виходячи з того, що з 09.02.2018 позивача взято на облік у Головному управлінні ДФС у Запорізькій області, Олександрівське управління у м. Запоріжжі, Олександрівська ДПІ (Шевченківський район м. Запоріжжя), як фізичну особу, яка займається незалежною професійною діяльністю. 08.01.2019 - дата зняття ознаки незалежної професійної діяльності. Таким чином, з 08.07.2011 по теперішній час ОСОБА_1 обліковується у Головному управлінні ДФС у Запорізькій області, Олександрівське управління у м. Запоріжжі, Олександрівська ДПІ (Шевченківський район м. Запоріжжя), як діюча фізична особа - підприємець у 0 стані на загальній системі оподаткування до 30.06.2019 року, з 01.07.2019 на спрощеній системі оподаткування, а з 09.02.2018 року по 08.01.2019, як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю. Зазначив, що з 01.01.2017 року, фізичні особи - підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування зобов`язані нараховувати та сплачувати єдиний внесок незалежно від того, отримували вони дохід (прибуток) чи ні. У випадку, якщо фізична особа - підприємець не отримувала дохід (прибуток) від підприємницької діяльності, вона повинна нараховувати та сплачувати єдиний внесок у розмірі 22 відсотки від мінімальної заробітної плати. Згідно з абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону №2464, (в редакції з 01.01.2018), фізичні особи- підприємці, які застосовують загальну систему оподаткування, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а також члени фермерських господарств зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Виходячи з наведеного, в інтегрованій картці платника єдиного внеску ФОП ОСОБА_1 здійснені нарахування єдиного внеску відповідно вимог чинного законодавства і як підприємцю, і як адвокату. Представник відповідача вважає, податкова виога про сплату боргу (недоїмки) зі сплати ЄСВ є такою, що винесена відповідно до норм діючого законодаства.

Ухвалою суду від 14.08.2019 відкладено розгляд справи на 12.09.2019.

10.09.2019 від позивача до суду надійшло клопотання (вх.№37558) про перенесення судового засідання.

Разом з тим, ч. 1 ст. 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (ч. 9 ст. 205 КАС України).

Суд вважає за можливе розглянути справу без участі позивача, оскільки останній обгрунтував свою позицію у позовній заяві, додав до неї копії документів, потреба заслухати свідка чи експерта відсутня, також суд враховує сплив визначеного КАС України строку розгляду справи, тому клопотання позивача задоволенню не підлягає.

12.09.2019 представником відповідача подано суду клопотання (вх.№37958), про розгляд спраи в порядку письмового провадження без його участі.

Керуючись приписами ч.9 ст.205, ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Приписами ст. 258 КАС України, визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне:

Судом встановлено, що відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців позивача зареєстровано як фізичну особу-підприємця 07.07.2011.

Видом економічної діяльності серед іншого є - Діяльність у сфері права (69.10).

27.06.2014 позивачу видано свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю №001021, на підставі рішення Ради адвокатів Запорізької області від 27.06.2014 року №22.

З 27.06.2018 адвокат ОСОБА_1 здійснює адвокатську діяльність у організаційно-правовій формі адвокатського бюро і є керівником адвокатського бюро "Добринь" (код за ЄДРПОУ 42268646), згідно з даними виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

14.06.2019 податковим органом стосовно ОСОБА_1 сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-23620-49, якою позивачу визначено суму боргу у розмірі 8778,38 грн., у т.ч. суму недоїмки у розмірі 8778,38 грн.

Податковий орган не заперечує факт сплати позивачем сум єдиного внеску за діяльність фізичної-особи підприємця, проте вважає, що він також зобов`язаний сплачувати єдиний внесок за провадження незалежної професійної діяльності, у зв`язку з чим і сформував оскаржену вимогу, правомірність прийняття якої і є предметом розгляду у цій справі.

При цьому, дослідженню у вказаному спорі підлягають обставини визначення/нарахування податковим органом позивачу фактично подвійного об`єкту оподаткування зі сплати єдиного внеску за Законом №2464, як особі, яка на момент прийняття оскарженої вимоги здійснювала незалежну професійну діяльності та одночасно була фізичною особою-підприємцем.

При вирішені спору суд виходить з того, що згідно ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом. Адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту

Частина 3 статті 4 вказаного Закону передбачає, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. (ч. 1 ст. 13 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ).

Відповідно до пп.14.1.226 п.14.1 ст.14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Відповідно до положень п. 178.1, п. 178.2 ст. 178 ПК України, особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов`язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із статтею 65 цього Кодексу. Доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

З системного аналізу положень Податкового кодексу України та Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність випливає, що адвокатська діяльність підпадає під визначення незалежної професійної діяльності, а доходи, отримані від здійснення такої діяльності підлягають оподаткування згідно ст. 178 ПК України у випадку, якщо така особа не зареєстрована як фізична особа-підприємець відповідно до вимог законодавства.

У той же час, п. 63.5 ст. 63 ПК України визначено, що всі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом.

Фізичні особи - підприємці та особи, які мають намір провадити незалежну професійну діяльність, підлягають взяттю на облік як самозайняті особи у контролюючих органах згідно з цим Кодексом.

Відповідно до п. 65.2 ст. 65 ПК України, облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр) записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів.

При цьому, згідно п.п. 65.4.4 п. 65.4 ст. 65 ПК України, контролюючий орган відмовляє в розгляді документів, поданих для взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа.

Таким чином, Податковий кодекс України передбачає обов`язок самозайнятих осіб стати на облік у контролюючому органі. При цьому, такий обов`язок передбачено у разі коли особа здійснює підприємницьку діяльність, а також у разі, коли особа здійснює незалежну професійну діяльність. Однак, слід зазначити, що Кодексом передбачено, що контролюючий орган відмовляє у повторному взятті на облік особи, яка вже взята на облік як самозайнята особа, тобто, якщо особа взята на облік як самозайнята особа, яка здійснює підприємницьку діяльність, вона не повинна повторно ставати на облік та подавати документи як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність.

У свою чергу, відповідно до положень ч.4 п. 6.7 Розділу VI Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 09.12.2011 № 1588 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2011 р. за № 1562/20300 (надалі - Порядок № 1588) якщо фізична особа зареєстрована як підприємець та при цьому така особа провадить незалежну професійну діяльність, така фізична особа обліковується у контролюючих органах як фізична особа - підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування .

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №2464 його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно з п.2 ч.1 ст. 1 Закону №2464, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п.10 ч.1 ст. 1 Закону № 2464, страхувальниками є роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Слід зауважити, що Законом №2464 не передбачений порядок обліку та сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями з ознакою провадження незалежної професійної діяльності.

У той же час, п.4-5 ч.1 ст. 4 Закону №2464-УІ визначено, що платниками єдиного внеску є:

- фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (п.4);

- особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності (п.5).

Отже, платниками єдиного внеску є як фізичні особи - підприємці, так і особи, які провадять незалежну професійну діяльність.

Згідно з п.4 ч.2 ст.6 Закону №2464-VІ платник єдиного внеску зобов`язаний подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п.19 розділу IV Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, особа, яка провадить незалежну професійну діяльність та одночасно здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язана перебувати на обліку як платник податків та окремо як платник єдиного внеску. Така особа, відповідно до цього Порядку, веде різний податковий облік та подає до контролюючих органів різні види податкових декларацій та звітів.

Аналіз наведених норм у їх сукупності з нормами Податкового кодексу України дає суду підстави для висновку, що необхідність подачі окремих звітів щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування виникає лише у тому разі, якщо особа, яка провадить незалежну професійну діяльність та одночасно є фізичною особою-підприємцем, здійснює відмінні види діяльності.

У межах спірних правовідносин, позивач, на момент прийняття оскарженої вимоги, провадив підприємницьку діяльність, в тому числі за кодом КВЕД 69.10 - діяльність у сфері права, та адвокатську діяльність, тобто, здійснював однакові види діяльності.

За таких обставин, здійснюючи підприємницьку діяльність, в тому числі, за кодом КВЕД 69.10 діяльність у сфері права та адвокатську діяльність, позивач займається одним і тим же видом підприємницької діяльності, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що у позивача не виникає обов`язку подання звітності та сплати єдиного податку як особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, адже у такому випадку буде мати місце подвійний облік ідентичної господарської діяльності, а відповідно і подвійне оподаткування, що суперечить принципам податкового законодавства.

Практика Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правил про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків, слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи Серков проти України (заява № 39766/05), Щокін проти України (заяви № 23759/03 та №37943/06), які відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

Отже, приймаючи оскаржену вимогу та нараховуючи позивачу подвійний об`єкт оподаткування зі сплати єдиного внеску, податковий орган діяв не у спосіб, передбачений законодавством України, а тому суд дійшов висновку, що така вимога підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, за приписами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на рахунок позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) про про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-23620-49 від 14.06.2019, винесену Головним управлінням ДФС у Запорізькій області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня й ого проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 12.09.2019.

Суддя А.В. Сіпака