Постанова

від 21.01.2020 по справі 280/3068/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 січня 2020 року м. Дніпросправа № 280/3068/19

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),

суддів: Кругового О.О., Прокопчук Т.С.,

за участю секретаря судового засідання Троянова А.С.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні Головного управління ДФС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2019 р. (суддя Сіпака А.В.) в адміністративній справі №280/3068/19 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Запорізькій області, про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу,-

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.06.2019 №Ф-23620-49 на суму 8778,38 грн., прийняту Головним управлінням ДФС у Запорізькій області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 07.07.2011 він зареєстрований як фізична особа - підприємець. Крім того, на підставі рішення Ради адвокатів Запорізької області від 27 червня 2014 р. № 22 має право на заняття адвокатською діяльністю. Відповідно до витягу з Єдиного реєстру адвокатів позивач діє в організаційно правовій формі адвокатської діяльності - Адвокатське Бюро Добринь (ЄДРПОУ 42268646). 24 жовтня 2018 р. проведено звірку даних в Електронному кабінеті платника з питань стану розрахунку з бюджетом щодо єдиного внеску платника за 1-3 квартал 2018 р. та встановлено невідповідність даних. Оскільки, позивачем завжди своєчасно та в повному обсязі сплачується ЄСВ, він звернувся до начальника ГУ ДФС у Запорізькій області для надання роз`яснень щодо неправильного нарахування єдиного внеску. Олександрійське управління у м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області надіслало лист, яким повідомили, що відповідач нараховує ЄСВ окремо, як за ведення підприємницької діяльності, так і за провадження незалежної професійної діяльності (адвокатської діяльності), а від так особи, які провадять незалежну професійну діяльність та одночасно є фізичними особами - підприємцями, не звільнюються від сплати єдиного внеску та подання обов`язкової звітності як особи, які провадять незалежну професійну діяльність. Крім того, позивач зазначив позивач, листом від 07.12.2018 року ГУ ДФС у Запорізькій області Олександрійське Управління у м. Запоріжжі повідомило, що відповідач взяв його на облік, як самозайняту особу відповідно до п. 2 13 розділу Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом МФК від 09.12.2011 № 1588, яким передбачено, що фізична особа зареєстрована як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, але не перебуває на обліку чи знята з обліку в контролюючому органі, таким органом вживаються заходи, визначені підпунктом 3 пункту 6.8 розділу VI цього Порядку, і така фізична особа обліковується в контролюючому органі як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, з ознакою платник не подав заяви для взяття на облік . 20 червня 2019 р. відповідач надіслав вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф- 23620-49 про сплату недоїмки з ЄСВ у розмірі 8 778,38 грн., яку позивач вважає її незаконною.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2019 р., ухваленим за результатами розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, позов задоволено.

Не погодившись із рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, відмовивши у задоволенні позову. Скаржник вказує на те, що протягом 2014-2018 років позивач звітував та сплачував єдиний внесок згідно діючого законодавства, як фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування, однак, як особа, яка проводить незалежну професійну діяльність, не звітував. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , в редакції, чинній до 01.01.2017, у випадку відсутності доходу (прибутку) від підприємницької діяльності можливо було не нараховувати та не сплачувати єдиний внесок та звітувати з 0 . Після внесення змін Законом України № 1774-УІІІ фізичні особи-підприємці з 01.01.2017 зобов`язані нараховувати та сплачувати єдиний внесок незалежно від того, отримували вони прибуток (дохід) чи ні.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржене рішення суду першої інстанції - без змін, як законне та обгрунтоване. Позивач вказує на те, що діяльність адвоката підпадає під визначення незалежної професійної діяльності, оподаткування доходів від отримання якої регулюється статтею 178 Податкового кодексу України, лише у випадку, якщо така особа не зареєстрована як фізична особа-підприємець.

Сторони, належним чином повідомлені про день, місце і час розгляду справи до суду уповноважених представників не направили, про причини неприбуття не повідомили.

Відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

На підставі частини 4 статті 229 цього ж Кодексу фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось у зв`язку із неявкою сторін.

Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців позивача зареєстровано як фізичну особу-підприємця 07.07.2011. Видом економічної діяльності серед іншого є - Діяльність у сфері права (69.10). 27.06.2014 позивачу видано свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю №001021, на підставі рішення Ради адвокатів Запорізької області від 27.06.2014 року №22. З 27.06.2018 позивач здійснює адвокатську діяльність у організаційно-правовій формі адвокатського бюро і є керівником адвокатського бюро "Добринь" (код за ЄДРПОУ 42268646), згідно з даними виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. 14.06.2019 податковим органом позивачу сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-23620-49, якою позивачу визначено суму боргу у розмірі 8778,38 грн., у т.ч. суму недоїмки у розмірі 8778,38 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що здійснюючи підприємницьку діяльність, в тому числі, за кодом КВЕД 69.10 діяльність у сфері права та адвокатську діяльність, позивач займається одним і тим же видом підприємницької діяльності, тому у нього не виникає обов`язку подання звітності та сплати єдиного податку як особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, адже у такому випадку буде мати місце подвійний облік ідентичної господарської діяльності, а відповідно і подвійне оподаткування, що суперечить принципам податкового законодавства.

Колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI Про адвокатуру та адвокатську діяльність (далі - Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Відповідно до частини третьої статті 4 Закону № 5076-VI адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відповідно до статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI до платників єдиного внеску віднесено також осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України Про оплату праці , та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

В той же час відповідно до пункту 65.1 статті 65 14 Податкового кодексу України, взяття на облік фізичних осіб - підприємців у контролюючих органах здійснюється за податковою адресою на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, наданих державним реєстратором згідно із Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань". Разом з тим, відповідно до пункту 65.2 статті 65 Податкового кодексу України, облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів. При цьому відповідно до підпункту 65.4.4 пункту 65.4 статті 65 Податкового кодексу України , контролюючий орган відмовляє в розгляді документів, поданих для взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа.

Таким чином, податковим законодавством виключена можливість подвійного взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа.

Відповідно до положень пунктів 178.1, 178.2 статті 178 ПК України, особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов`язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із статтею 65 цього Кодексу. Доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

З аналізу зазначених положень законодавства вбачається, що адвокатська діяльність підпадає під визначення незалежної професійної діяльності, оподаткування доходів від отримання якої регулюється статтею 178 ПК України, лише у випадку, якщо така особа не зареєстрована як фізична особа-підприємець відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2019 в адміністративній справі №280/3068/19 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 21 січня 2020 р. і касаційному оскарженню не підлягає відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя А.В. Шлай

суддя О.О. Круговий

суддя Т.С. Прокопчук