Рішення від 25.09.2019 по справі 300/1259/19

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2019 р. справа № 300/1259/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Грицюка П.П.,

за участю секретаря судового засідання Ткачука І.М.,

представника позивача - Кіт Р.С.,

представника відповідача - Боднара О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АС ТІМ", до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АС ТІМ" звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги № 13888-55.

Ухвалою суду від 18.06.2019 року відкрито провадження у дані справі та зазначено, що її розгляд здійснюватиметься за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін (том 1 а.с. 1-2).

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем протиправно в порушення вимог Податкового кодексу України та Митного кодексу України безпідставно на підставі висновків Акту від 23.05.2018 за №5/09-19-14-04/38712654 було винесено наступні податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС в Івано-Франківській області, а саме: від 25.02.2019 № 0001221404, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем ПДВ з ввезених на територію України товарів, всього в сумі 1842,4 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 1473,92 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 368,48 грн.; від 25.02.2019 №0001231404, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем мито на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності, всього в сумі 9211,98 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 7369,58 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 1842,4 грн. та винесено та податкову вимогу від 01.04.2019 за № 13888-55 на загальну суму податкового боргу в сумі 12118,12 грн. На підставі висновків Акту від 12.04.2019 за № 10/09-19-14-04/38712654 відповідачем було винесено наступні податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС в Івано-Франківській області, а саме: від 02.05.2019 № 003661404, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем ПДВ з ввезених на територію України товарів, всього в сумі 1149,17 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 766,11 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 383,06 грн.; від 02.05.2019 №0003671404, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем мито на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності, всього в сумі 5745,95 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 3830,63 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 1915,32 грн. Вказав, що за результатами проведених податковим органом невиїзних документальних перевірок, відповідачем зроблено висновок про неправильну класифікацію ТОВ "АС ТІМ" імпортованого товару. Зазначив, що оскільки орган ДФС прийняв вантажні митні декларації та пропустив товар на митну територію України, то в подальшому у відповідача не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов`язань з ввізного мита та ПДВ. Позивач стверджує, що дії Відповідача є необґрунтованими, а висновки Актів безпідставними, незаконними та такими, що не відповідають нормам податкового та митного законодавства та фактичним обставинам справи. Позивач просив суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення та податкову вимогу.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву (том 1 а.с. 83-88), який надійшов на адресу суду із письмовими доказами 10.07.2019 (том 1 а.с. 88-104). У відзиві представник відповідача щодо заявлених позовних вимог заперечив та в обґрунтування своїх заперечень зазначив, що за результатами перевірки позивача встановлено факт невірної класифікації товарів, імпортованих за рядом митних декларацій, що призвело до заниження митних платежів, чим порушено вимоги підпункту 218.1 статті 218 Податкового кодексу України. Оскільки позивачем невірно класифіковано товари, описані в актах документальних позапланових перевірок, наслідком чого стало порушення податкового та митного законодавства, оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені правомірно, у межах та у спосіб передбачений законом.

23.07.2019 року представник позивача надав суду відповідь на відзив,в якому заперечував проти доводів відповідача, зазначених у відзиві на позовну заяву, вказав, що податковий орган не навів жодних митних чи податкових правопорушень, передбачених частиною 6 статті 69 Митного кодексу України ( том 1 а.с. 116-120).

Також, 26.09.2019 року представниками сторін подані додаткові письмові пояснення, в яких зазначені обставини спірних правовідносин та обгрунтовані відповідні доводи (том 3 а.с. 51-57).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених в позовній заяві, відповіді на відзив та додаткових поясненнях.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення позову заперечив з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях. Просив в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши вступні слова представників сторін, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Судом встановлено, що в період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року позивачем ввезено на митну територію України та відповідно оформлено 35 декларації в режимі імпорту товарів за кодом УКТ ЗЕД 8419812090 (ставка мита 0%), «Електрокип`ятильники для промислового або комерційного використання у ресторанах або подібних закладах, з нержавіючої сталі».

В судовому засіданні встановлено, що ГУ ДФС в Івано-Франківській області з 31.01.2019 року по 07.02.2019 року проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ "АС ТІМ" з питань дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи за кодом УКТ ЗЕД 8419812090 в період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року.

При цьому, підставою для проведення перевірки була інформація службової записки управління аудиту ГУ ДФС в Івано-Франківській області, щодо невірної класифікації товарів за кодом УКТ ЗЕД 8419812090 «Кип`ятильник настільний, електричний, наливного типу» (том 3 а.с. 58-66).

За результатами даної перевірки складено акт №5/09-19-14-04/38712654 від 08.02.2019 року в якому зафіксовані порушення таких вимог законодавства:

1) ч. 4 ст. 69 МКУ, Закону України «Про Митний тариф України», правил 1-6 Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД Закону України «Про Митний тариф України», в результаті чого Товариством занижено ставку ввізного мита, що призвело до заниження ввізного мита на суму 7369,58 грн;

2) пп.54.3.6 п.54.3 ст.54, пп.в п.185.1 ст.185, п.187.8 ст.18, п.190.1 ст.190 ПКУ, що призвело до заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 1473,92 грн (том 1 а.с. 20-29).

На підставі вказаного акту перевірки податковим органом винесено податкові повідомлення рішення від 25.02.2019 року:

- за №0001231404, відповідно до якого ТОВ "АС ТІМ" збільшено суму грошового зобов`язання за платежем мито на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності у розмірі 9211,98 грн, в тому числі за основним платежем в розмірі 7369,58 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1473,92 грн (том 1 а.с. 33);

- за №0001221404, відповідно до якого ТОВ "АС ТІМ" збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість з ввезених на територію Україні товарів у розмірі 1842,40 грн, в тому числі за основним платежем в розмірі 1473,92 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 368,48 грн (том 1 а.с. 32).

Судом також встановлено, що в період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року позивачем ввезено на митну територію України та відповідно оформлено 24 декларації в режимі імпорту товарів за кодами УКТ ЗЕД8422400010 (3 декларації), 7323930000 (14 декларацій), 7323990000 (7 декларацій).

В судовому засіданні також встановлено, що ГУ ДФС в Івано-Франківській області з 08.04.2019 року по 10.04.2019 року проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ "АС ТІМ" з питань дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи за кодами УКТ ЗЕД8422400010, 7323930000, 7323990000 в період з 01.04.2016 року по 31.03.2019 року.

При цьому, підставою для проведення перевірки була інформація службової записки управління аудиту ГУ ДФС в Івано-Франківській області, щодо невірної класифікації товарів за кодом УКТ ЗЕД8422400010, 7323930000, 7323990000 (том 3 а.с. 67-71).

За результатами даної перевірки складено акт №10/09-19-14-04/38712654 від 12.04.2019 року в якому зафіксовані порушення таких вимог законодавства:

1) ч. 4 ст. 69 МКУ, Закону України «Про Митний тариф України», правил 1-6 Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД Закону України «Про Митний тариф України», в результаті чого Товариством занижено ставку ввізного мита, що призвело до заниження ввізного мита на суму 3830,63 грн;

2) пп.54.3.6 п.54.3 ст.54, пп.в п.185.1 ст.185, п.187.8 ст.18, п.190.1 ст.190 ПКУ, що призвело до заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 766,11 грн (том 1 а.с. 35-47).

На підставі вказаного акту перевірки податковим органом винесено податкові повідомлення рішення від 02.05.2019 року:

- за №0003671404, відповідно до якого ТОВ "АС ТІМ" збільшено суму грошового зобов`язання за платежем мито на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності у розмірі 5745,95 грн, в тому числі за основним платежем в розмірі 3830,63 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1915,32 грн (том 1 а.с. 50);

- за №0003661404, відповідно до якого ТОВ "АС ТІМ" збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість з ввезених на територію Україні товарів у розмірі 1149,17 грн, в тому числі за основним платежем в розмірі 766,11 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 383,06 (том 1 а.с. 51).

Щодо правомірності прийняття вищевказаних податкових повідомлень-рішень, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулювання економічних, організаційних, правових, кадрових та соціальних аспектів діяльності митної служби України визначає Митний кодекс України, який відповідно і врегульовує спірні правовідносини, які виникли між сторонами з приводу визначення розміру митних та податкових платежів.

Відповідно до статті 69 Митного кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД.

Органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТЗЕД.

На вимогу посадової особи органу доходів і зборів декларант або уповноважена ним особа зобов`язані надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них.

У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів орган доходів і зборів має право самостійно класифікувати такі товари.

Під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень, тощо.

Рішення органів доходів і зборів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов`язковими. Такі рішення оприлюднюються у встановленому законодавством порядку. У разі незгоди з рішенням органу доходів і зборів щодо класифікації товару декларант або уповноважена ним особа має право оскаржити це рішення до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до Порядку роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 650 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.07.2012 № 1085/21397; далі - Порядок), контроль правильності класифікації товарів - це перевірка правильності опису товару та відповідного йому коду в митній декларації вимогам Основних правил інтерпретації УКТЗЕД під час проведення процедур його митного контролю та митного оформлення.

Згідно з цим Порядком декларант або уповноважена ним особа класифікує товари згідно з УКТЗЕД при їх декларуванні відповідно до статті 69 Митного кодексу України, а посадові особи митного поста здійснюють контроль правильності класифікації товарів під час проведення митних формальностей при митному оформленні товарів.

Розділом ІІІ вказаного Порядку встановлено, що декларант або уповноважена ним особа класифікує товари згідно з УКТЗЕД при їх декларуванні відповідно до Митного кодексу України.

Посадові особи підрозділу митного оформлення чи митного поста, відділу митних платежів здійснюють контроль правильності класифікації товарів під час проведення митних формальностей при митному оформленні товарів. Обсяг контролю, достатнього для забезпечення додержання правил класифікації товарів при митному оформленні, визначається на основі результатів застосування системи управління ризиками.

Рішення приймається за результатами класифікації товарів згідно з УКТЗЕД у разі необхідності зміни задекларованого коду товару згідно з УКТЗЕД, у тому числі за результатами спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками у складних випадках митних формальностей.

Контроль правильності класифікації товарів здійснюється шляхом перевірки відповідності: опису товару в митній декларації процедурі декларування згідно з вимогами статті 257 Кодексу; відомостей про товар та коду товару згідно з УКТЗЕД, заявлених у митній декларації, відомостям про товар (найменування, опис, визначальні характеристики для класифікації товарів тощо), зазначеним у наданих для митного контролю документах, шляхом перевірки дотримання вимог Основних правил інтерпретації УКТЗЕД, з врахуванням Пояснень до УКТЗЕД, рекомендацій, розроблених центральним органом виконавчої влади у сфері митної справи відповідно до вимог статті 68 Кодексу; заявленого коду товару відомостям, наведеним у базі даних "Класифікаційні рішення" програми "Інспектор 2006" ЄАІС. При цьому така відповідність поділяється на три категорії: а) ідентичні товари; б) подібні (аналогічні) товари; в) товари, які не підпадають під вимоги підпунктів "а" та "б" абзацу четвертого цього пункту, але мають схожі: характеристики, які є визначальними для класифікації товару; призначення або принцип дії яких є основним для класифікації товару; перевірки відповідності заявленого опису товару та коду товару згідно з УКТЗЕД відомостям, наведеним у ПРК, у разі якщо до митного контролю та митного оформлення разом з пакетом документів надається ПРК.

У випадку, передбаченому підпунктом "а" абзацу четвертого цього пункту, класифікація товару згідно з УКТЗЕД проводиться без додаткових процедур контролю.

У випадку, передбаченому підпунктом "б" абзацу четвертого цього пункту, перевіряється відповідність характеристик товару критеріям, визначальним для класифікації товару згідно з УКТЗЕД за наведеними характеристиками товару в Рішенні.

У випадку, передбаченому підпунктами "б", "в" абзацу четвертого цього пункту, виявлені Рішення на ідентичні або подібні (аналогічні) товари беруться до уваги.

Отже, відсутність рішення про визначення коду товару та випущення товару у вільний обіг свідчить про класифікацію його митним органом відповідно до коду, заявленого у митній декларації.

Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 345 Митного кодексу України органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, зокрема, щодо правильності класифікації згідно з УКТЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення.

Відповідно до частини другої статті 351 Митного кодексу України документальна невиїзна перевірка проводиться у разі: 1) виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів; 2) надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про не підтвердження автентичності поданих органу доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Аналіз наведених норм свідчить про можливість здійснення митного контролю після завершення митного оформлення виключно за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України.

Відповідачем не надано будь-яких доказів, щодо подання недостовірних документів позивачем посадовим особам Івано-Франківської митниці ДФС під час здійснення митного контролю та митного оформлення.

Відсутність або недоведеність вини платника податків, як необхідної складової податкового правопорушення, обумовлює протиправність застосування штрафних (фінансових) санкцій за таке правопорушення.

Таким чином, донарахування сум податкових зобов`язань після завершення процедури митного оформлення товарів, можливо виключно у разі умисного подання платником податків недостовірних документів або недостовірної інформації під час митного оформлення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 03.04.2018 року у справі №К/9901/593/17, від 08.05.2018 року у справі №808/1341/14, від 15.05.2018 року у справі №К/9901/34100/18.

Крім того, суд звертає увагу, що згідно акту документальної невиїзної перевірки ТОВ «АС ТІМ» з питань дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, за кодом УКТЗЕД 8419812090, посадовими особами ГУ ДФС в Івано-Франківській області використано дані мережі інтернет та підхід щодо класифікації аналогічних товарів у товарній позиції 8516 за кодом 85161080000 підтверджується обов`язковою тарифною інформацією (BTI) митної адміністрації Республіки Польщі від 16.05.2012 № PLPL WTT-2012 00530, митної адміністрації Великобританії від 18.02.2016 № GB502875549, чим самим порушено частину 8 статті 69 Митного кодексу України.

Одночасно суд звертає увагу, що зазначена інформація вже була підставою для перевірки посадовими особами ГУ ДФС в Івано-Франківській області, яка в свою чергу зазначена у рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду та постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду № 809/879/18, а саме, щодо посилання апелянта на листи ДФС України від 22.02.2018 року № 5444/7/99-99-14-04-02-17 та Департаменту адміністрування митних платежів ДФС України від 20.02.2018 року № 350/99-99-19-03-01-18, як на докази для проведення перевірки, апеляційний суд зазначає, що оскільки в даних документах зазначені інші товари, ніж імпортовані позивачем, (кип`ятильник «Sybo») та згадані листи не містять жодної інформації щодо ТОВ «АС ТІМ».

Інформація про зазначені листи наявні в Акті від 08.02.2019 № 5/09-19-14-04/38712654 (том 1 а.с. 26, аркуш акту 6).

Таким чином, слід відхилити посилання відповідача на тарифну інформацією (BTI) митної адміністрації Республіки Польщі від 16.05.2012 № PLPL WTT-2012 00530, митної адміністрації Великобританії від 18.02.2016 № GB502875549, оскільки вона являється неофіційним документом, а згідно із частиною 8 статті 69 Митного кодексу України є інформаційним або довідковим характером.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд констатує, що відповідач не надано суду жодних доказів щодо порушень митного чи податкового законодавства, яке в свою чергу підтверджує факт та склад митного чи податкового правопорушення.

Відповідно достатті 8 Конституції Українизвернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставіКонституції Українигарантується. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, що передбаченостаттею 55 Конституції України.

Пунктом 1 частини 1статті 19 КАС Українипередбачено, що юрисдикція адміністративних судів, поряд з іншим, поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (індивідуальних актів).

Також суд зазначає що, принцип верховенства права у рішеннях ЄСПЛ щодо України стосується вимог «якості» закону та юридичної визначеності. Так, принцип верховенства права вимагає дотримання вимог «якості» закону, яким передбачається втручання у права особи та в основоположні свободи. Так, у рішенні від 10 грудня 2009 року у справі «Михайлюк та Петров проти України» (Mikhaylyuk and Petrov v. Ukraine, заява № 11932/02) зазначено: Суд нагадує, що вираз «згідно із законом» насамперед вимагає, щоб оскаржуване втручання мало певну підставу в національному законодавстві; він також стосується якості відповідного законодавства і вимагає, щоб воно було доступне відповідній особі, яка, крім того, повинна передбачати його наслідки для себе, а також це законодавство повинно відповідати принципу верховенства права (див., серед багатьох інших, рішення у справі «Полторацький проти України» (Poltoratskiy v. Ukraine) від 29 квітня 2003 року, заява № 38812/97, п. 155).

У п. 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, не спростованими суб`єктом владних повноважень, а тому підлягають задоволенню, а податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Івано-Франківській області №0001231404, №0001221404 від 25.02.2019 року та №0003661404, №0003671404 від 02.05.2019 року слід визнати протиправними та скасувати.

Як наслідок, є протиправною та підлягає скасуванню податкова вимога Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 01.04.2019 року №13888-55 (том 1 а.с. 34), оскільки дана податкова вимога стосується боргу за зобов`язаннями, які визначені податковими повідомленнями-рішеннями Головного управління ДФС в Івано-Франківській області №0001231404, №0001221404 від 25.02.2019 року.

Щодо відшкодування позивачу за рахунок відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 8334,00 грн, то суд зазначає наступне.

Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України витрати на правову допомогу відносяться до судових витрат, які за результатами розгляду справи розподіляються між сторонами за правилами, врегульованими статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 1 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Пункт 1 частини 3 цієї статті визначає, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до глави 5 Кодексу адміністративного судочинства України склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі.

Системний аналіз наведених вище норм права дає підстави вважати, що на підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому, матеріали справи повинні містити докази на підтвердження виконаних об`ємів робіт, їх кількості та видів. Окрім того, витрати на правову допомогу відшкодовуються лише в тому випадку, якщо правова допомога реально надавалася в справі тими особами, які одержали за це плату, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам. Самі лише докази укладення угоди про надання правової допомоги й її оплати не можуть бути підставою для відшкодування цих витрат.

Позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача судові витрати. До позову додано договір та ордер про надання правової допомоги, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, акти розрахунку суми розміру витрат на правничу допомогу, акти розрахунку суми розміру витрат на правничу допомогу, акт приймання наданих послуг та платіжне доручення про оплату коштів адвокату на суму 8334,00 грн від 23.07.2019 року (том 1 а.с. 68-72, 137-142).

Таким чином, позивачем витрати на професійну правничу допомогу підтверджено вказаними доказами в частині виконаних об`ємів робіт, їх кількості, видів та оплати, а тому слід стягнути з військової частини Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на користь позивача відповідні витрати в сумі 8334,00 грн.

Також, за наслідками розгляду справи підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 1921,00 гривень, сплаченого згідно наявних в матеріалах справи квитанцій (том 1 а.с. 3).

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 25.02.2019 року №0001221404, №001231404 та від 02.05.2019 року №0003661404, №0003671404.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 01.04.2019 року №13888-55.

Стягнути з Головного управління ДФС в Івано-Франківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АС ТІМ" сплачений судовий збір в розмірі 1921 (тисяча дев`ятсот двадцять одна) гривня 00 копійок.

Стягнути з Головного управління ДФС в Івано-Франківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АС ТІМ" судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8334 (вісім тисяч триста тридцять чотири) гривні.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АС ТІМ" (код ЄДРПОУ 38712654), провулок Ключний, буд. 7, кв. 214, с. Вовчинець, місто Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76491;

Головне управління ДФС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 39394463), вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018.

Суддя Грицюк П.П.

Рішення складене в повному обсязі 01 жовтня 2019 р.